ЛЕКЦІЯ ДЕВ’ЯТА

ЦІГУН І СПОРТ

З погляду звичайних людей, цігун і спортивні тренування безпосередньо пов’язані між собою. Звичайно, з точки зору низького рівня, з погляду набуття здорового тіла, цігун схожий на спортивні тренування. Але, якщо розглянути детальніше методи та прийоми загартування, які використовує цігун, то можна буде побачити, що він значно відрізняється від спортивних тренувань. У спортивних тренуваннях, щоб досягти тілесного здоров’я, людина збільшує навантаження, посилює фізичні тренування; цігунське ж удосконалення, якраз навпаки, не велить людині рухатися, а якщо велить, то розслаблено, неквапливо та заокруглено, або навіть вимагає залишатися нерухомим, перебувати в стані спокою. У цьому воно за формою вже значно відрізняється від спортивних тренувань. А якщо говорити з позиції високого рівня, цігун — це не лише оздоровлення. Він містить речі більш високих рівнів, більш глибокий зміст. Цігун — це не лише мізерні речі рівня звичайних людей. Це щось надприродне, до того ж на різних рівнях є різні його прояви. Це така річ, яка далеко-далеко перевищує рівень звичайних людей.

З погляду суті тренувань відмінність між цігун і спортом теж дуже велика. Від спортсмена вимагається збільшувати навантаження. Особливо від сучасних спортсменів. Щоб їхнє тіло адаптувалося до сучасного рівня атлетики й досягло необхідних нормативів, вони мають постійно підтримувати свій організм в оптимальному стані. Для досягнення цієї мети потрібно збільшити тренувальні навантаження та стимулювати достатній кровообіг в організмі — завдяки цьому посилюється його метаболічна здатність, і тіло може постійно перебувати в стані підйому. Метаболічну здатність посилюють для того, щоб тіло спортсмена завжди перебувало в найкращій формі. Людський організм складається з безлічі клітин. Усі вони проходять такий процес. Нові клітини, що з’являються від поділу, мають високу життєздатність, яка до того ж безперервно зростає. Але певної миті вони досягають межі свого росту, після чого починають втрачати свою силу. Вони стають дедалі слабкішими, аж доки не досягнуть межі занепаду, і тоді їх замінять нові клітини. Візьмімо для прикладу 12-годинний цикл. Скажімо, о шостій ранку відбувається поділ клітин. Нові клітини безперервно підвищують свою життєздатність. Восьма, дев’ята й десята година є для них чудовим періодом. Але з полудня клітини більше не можуть перебувати в стані підйому. Їхня життєздатність відтоді може лише спадати. У цей час клітини ще мають половину життєздатності. Але її вже недостатньо, щоб підтримувати фізичну форму, необхідну для участі в змаганнях.

І що ж робити? Атлети посилюють тренування, посилюють кровообіг, після чого новоутворені клітини замінюють ці старі клітини. Ось яким шляхом вони йдуть. Тобто клітини ще не закінчили всього свого життєвого процесу, а щойно тільки пройшли його половину, як їх уже виводять з організму, тому тіло спортсменів залишається дужим і зберігає стан підйому. Однак клітини в людей не можуть необмежено ділитися в такий спосіб. Кількість поділів клітин обмежена. Припустімо, що за все життя людини клітини можуть поділитися 100 разів (насправді ж це може відбутися понад мільйон разів), скажімо, коли клітини звичайної людини діляться 100 разів, вона здатна прожити 100 років. Але тепер її клітини проживають лише половину свого життя. Тоді людина зможе прожити лише 50 років. Однак ми не бачили, щоб у когось зі спортсменів виникли серйозні проблеми. Адже спортсмени нині, ще не досягнувши 30 років, уже йдуть зі спорту. До того ж рівень змагань у спорті зараз досить високий, тому багато спортсменів відсіюється. Вони повертаються до нормального способу життя, тож зовні не видно, щоб спорт здійснив на них значний негативний вплив. З погляду теорії, по суті, це відбувається так: спорт допомагає людині зберігати здоровий організм, але скорочує її життя. Спортсмен-підліток має вигляд на двадцять з гаком років; а спортсмен, якому за двадцять, має вигляд на тридцять з гаком років. Часто атлети справляють на людей враження передчасно зрілих і постарілих. Отже, спортивні тренування мають свої плюси та мінуси. Ми ж маємо розглядати питання з різних боків. Ось яким шляхом насправді йдуть спортсмени.

Практика цігун прямо протилежна спортивним тренуванням. Вона не вимагає енергійних рухів. Коли рухи є, то вони розслаблені, неквапливі та округлі, надзвичайно повільні, чи навіть потрібно залишатися зовсім нерухомим і поринути в стан спокою. Як ви знаєте, у такому методі вдосконалення як медитація людина залишається на місці в стані спокою. Медитація навіть уповільнює темп серцебиття, кровообіг і все інше. В Індії є багато майстрів йоги, що можуть на багато днів зануритися у воду або закопують себе й багато днів перебувають у землі. Вони входять у стан повного спокою. Вони й своє серцебиття здатні втихомирити. Нехай людські клітини діляться один раз на день, тоді вдосконалювальник змушує клітини людського тіла ділитися один раз на два дні, один раз на тиждень, один раз на пів місяця, навіть один раз за ще довший час. Отже, він уже збільшує тривалість свого життя. Це йде мова про методи, у яких учні лише вдосконалюють Сіньсін і не практикують подовження життя. Вони теж можуть досягти цього, теж можуть подовжити своє життя. Хтось подумав: «Хіба все життя не визначене долею? Як людина може жити довше, ніж їй призначено, якщо вона не практикує метод подовження життя?» Це можливо, якщо вдосконалювальник вийде за межі Трьох Сфер. Але на вигляд він буде надзвичайно старим.

У методах удосконалення, у яких справді подовжують життя, зібрана матерія високої енергії невпинно накопичується в клітинах людського тіла. Вона невпинно збільшує свою густину й поступово зможе стримати клітини звичайної людини, зрештою помалу їх замінить. Тоді відбудуться якісні зміни, і ця людина вже назавжди залишиться молодою. Певна річ, удосконалення є повільним процесом, що потребує колосальної віддачі. Ти маєш переживати і фізичний біль, і душевні муки. Це дуже непросто. Чи можеш ти залишатися незворушним, коли виникає якась суперечка, що випробовує твій Сіньсін? Чи можеш тримати себе в руках перед спокусою різноманітних вигід? Досягти цього досить важко. Одного бажання тут мало. Людина досягне такого стану лише тоді, коли і її Сіньсін, і Де підвищаться в удосконаленні.

Багато хто весь час плутає цігун зі звичайними фізичними вправами. Насправді між ними колосальна різниця. Це зовсім різні речі. Лише на найнижчому рівні під час вправ із Ці навчають, як вилікуватися та набути здорового організму. Мета цігун на найнижчому рівні має спільне з метою спортивних тренувань. Але на більш високому рівні цігун і спорт — це вже зовсім різні речі. Очищення тіла в цігун має свою мету. До того ж практикувальник має керуватися надприродними принципами, а не принципами звичайних людей. А спорт — це лише справа звичайних людей.

ДУМКИ

Поговоримо про думки, тобто про процес мислення людини. Як у колах удосконалювальників дивляться на думки, що виникають у процесі мислення в головному мозку? Як дивляться на різні форми мислення (думок)? У чому вони втілюються? У сучасній медицині досі залишається багато запитань щодо головного мозку, на які немає відповіді, адже мозок дослідити не так просто, як поверхневі частини нашого тіла. У глибинних пластах різні простори мають різні форми. Але це не так, як розповідають деякі майстри цігун. Деякі майстри самі не знають, у чім річ, і не можуть як слід пояснити. Вони гадають, коли їхній головний мозок запрацює, коли виникне думка, то вона може виконати якусь роботу. Тому вони й кажуть, що це здійснюється їхнім мисленням, виконується за допомогою їхньої думки. Насправді ж це виконується зовсім не думкою.

Передусім поговоримо про джерело людських думок. У Стародавньому Китаї існував вислів «серце думає». Чому люди казали, що «серце думає»? Наука в Стародавньому Китаї була надзвичайно розвиненою, бо вона безпосередньо вивчала людське тіло, життя та Всесвіт. Деякі люди справді відчували, що думає їхнє серце, а інші відчували, що думає мозок. Як це пояснити? Вислів про те, що думає серце, теж є слушним. Як ми бачимо, Юаньшень звичайної людини дуже малий. Насправді інформація, що з’явилася в головному мозку, походить не від самого мозку. Її джерелом є не мозок, а Юаньшень людини. Юаньшень не обов’язково перебуває в палаці Нівань. Палац Нівань, про який веде мову система Дао, — це пізнане в сучасній медицині шишкоподібне тіло. Якщо душа перебуває в палаці Нівань, то ми дійсно відчуваємо, що це мислить і надсилає інформацію головний мозок; якщо ж вона перебуває в серці, ми дійсно відчуваємо, що це мислить серце.

Людське тіло — це малий Усесвіт. У практикувальника в ньому може мінятися місцями багато-багато живих істот. Якщо під час такого переміщення душа потрапить у живіт, то практикувальник відчуватиме, що це мислить живіт; якщо душа потрапить у литку чи п’ятку, то він відчуватиме, що мислить литка чи п’ятка. Гарантую, що буде таке відчуття, хоч як дивовижно це звучить. Навіть якщо твій рівень удосконалення ще не дуже високий, ти вже можеш відчути існування такого явища. Якщо людське тіло не має душі, не має темпераменту, вроджених схильностей, характеру, якщо воно не має всього цього, то є не більше ніж шматком м’яса й не може бути повноцінною людиною, яка має своє самостійне «я» та індивідуальність. Тоді яку ж роль відіграє головний мозок людини? З моєї точки зору, головний мозок у нашому матеріальному просторі є всього-на-всього «переробним заводом». Початкову інформацію надсилає душа, але не у вигляді мови. Вона надсилає своєрідну інформацію з Усесвіту, що має певний смисл. Наш головний мозок, отримавши цю команду, переробляє її на нашу сучасну мову, що слугує засобом вираження. Ми супроводжуємо мову жестами, виразами очей та іншими рухами і в такий спосіб виражаємо зміст цієї інформації. Ось яку роль відіграє мозок. Початкові команди та думки надсилає душа людини. Часто люди гадають, що це безпосередня та незалежна роль головного мозку. А насправді іноді душа перебуває в серці, і деякі люди дійсно відчувають, що в них думає серце.

Зараз науковці, які досліджують людське тіло, вважають, що головний мозок випромінює щось на зразок електрохвиль. Не будемо зараз казати, що він насправді випромінює. Але вони визнають це матеріальним існуванням, отже, це не забобони. А яку роль відіграє ця випромінювана річ? Один майстер цігун каже: «За допомогою думки я можу перемістити предмети, за допомогою думки відкрию тобі небесне око, за допомогою думки вилікую тебе від хвороб» і таке інше. Насправді ж деякі майстри самі повністю не знають і не розуміють, які надздібності вони мають. Вони лише знають, що коли хочуть щось зробити, тільки-но про це подумають, як це вже відбувається. Насправді річ у тому, що коли в них з’являється думка, надздібності отримують наказ від думки головного мозку і під її керівництвом виконують конкретну роботу. Сама ж думка зовсім не здатна виконати жодної роботи. Коли практикувальник конкретно щось робить, це діють його надздібності.

Надздібності — це приховані можливості людського тіла. У міру розвитку людського суспільства мислення головного мозку стає дедалі складнішим, люди дедалі більше цінують реальність, дедалі більше залежать від так званих модернізованих інструментів. Тож людські вроджені здібності дедалі більше регресують. Система Дао наголошує на тому, що потрібно повернутися до джерел і віднайти своє істинне «я». У процесі вдосконалення ти прагнеш досягнути Чжень (істинності) і зрештою повернешся до джерел та знайдеш своє істинне «я», повернешся назад до своєї первозданної природи. Лише тоді ти зможеш проявити свої вроджені здібності. Зараз ми називаємо їх надприродними здібностями, а фактично все це вроджені здібності людини. Людське суспільство начебто прогресує, але насправді воно деградує і все далі й далі відходить від властивості Всесвіту. Я розповідав про Чжан Голао, який їздив на віслюку, сидячи задом наперед, але, можливо, ви не зрозуміли, що це означає. Він виявив, що йти вперед означає відступати назад, що люди все далі відходять від властивості Всесвіту. Через зміни в процесі еволюції Всесвіту моральність багатьох людей зіпсувалася й відходить усе далі від властивості Всесвіту Чжень-Шань-Жень. Особливо ця тенденція посилилася в останні роки після того, як у нас різко впровадили ринкову економіку. Звичайні люди, що пливуть за течією, не відчувають, наскільки низькими є сьогоднішні цінності, тому деякі навіть вважають, що зараз усе чудово. Лише тоді, коли людина підвищить Сіньсін завдяки вдосконаленню та подивиться свіжим поглядом, вона зрозуміє, до якого страшного стану дегенерувала моральність людства.

Один майстер цігун казав, що здатний розкрити в інших людей надздібності. Чи можливо розкрити в когось надздібності? Надздібності людини не діють без енергії. Чи може хтось розкрити людині надздібності, якщо вона сама ще не має енергії, якщо її надздібності ще не сформувалися під дією її енергії? Це зовсім неможливо. Той майстер просто встановлює зв’язок між уже сформованими надздібностями людини та її головним мозком, так щоб вони діяли, отримуючи команди від мозку. Ось що він називає «розкриттям надздібностей». Насправді він жодних надздібностей не розкриває, просто робить таку дрібницю.

У практикувальника думки працюють, керуючи людськими надздібностями; у звичайної людини думки працюють, керуючи кінцівками та органами чуття. Це подібно до заводу, де завідувач виробництва або директор дають розпорядження, а справжню роботу виконують працівники різних відділів. Це також подібно до керування армією: штаб командувача роздає накази та керує всією армією у виконанні бойових завдань. Коли я проводив курси в інших місцях, то часто розмовляв на цю тему з керівниками місцевих дослідницьких асоціацій цігун. Вони були дуже вражені: «Ми постійно вивчаємо, наскільки велику потенційну енергію та потенційну свідомість мають людські думки». Насправді це не так. Із самого початку вони вже відхилились. На мою думку, у мисленні науковців, які досліджують людське тіло, мають статися радикальні зміни. Не можна за допомогою логіки звичайних людей і їхніх методів пізнання намагатися зрозуміти такі надприродні речі.

Далі розповімо про прояви мислення. Наприклад, люди вживають такі терміни, як несвідоме, підсвідомість, натхнення, сновидіння й таке інше. Що стосується сновидінь, ніхто з майстрів цігун не бажає пояснювати, що це таке. Коли ти народився, у багатьох просторах Усесвіту одночасно народилося по одному твоєму «я», що становлять із тобою єдине ціле, мають взаємозв’язок і тісно пов’язані думками. З іншого боку, ти сам маєш Чжу-юаньшень, Фу-юаньшень, а також образи інших різноманітних живих істот усередині твого тіла. Кожна твоя клітина та всі внутрішні органи відображають форму існування твого образу й інформації з інших просторів. Тому це є надзвичайно складним. Звідки беруться картини та образи, які людина бачить під час сну? Згідно з медициною, вони з’являються через процеси, які відбуваються в цей час у корі головного мозку. Це реакція, що проявляється в цій матеріальній формі. Насправді сновидіння з’являються через вплив інформації з інших просторів. Тому коли під час сновидінь ти відчуваєш неясність, то побачене анітрохи тебе не стосується і не потрібно звертати на такі сни увагу. Але бувають такі сни, які безпосередньо пов’язані з тобою, і ми не можемо називати їх снами. Твоїй головній свідомості, тобто твоїй головній душі, сниться, що перед нею з’явився хтось із рідних; або вона справді пережила якусь подію; щось побачила або щось зробила. Отже, це означає, що твоя головна душа справді щось побачила або зробила в іншому просторі. У таких випадках свідомість ясна та виразна, а події, які ти побачив, є цілком реальними, просто вони відбуваються в інших матеріальних просторах, в інших просторах-часах. Хіба можна називати це сном? Ні. Але оскільки на цьому боці твоє фізичне тіло дійсно спить, то нічого не залишається, як назвати це сном. Лише такі сновидіння мають прямий зв’язок із тобою.

Такі терміни, як натхнення, підсвідомість, несвідоме тощо, як на мене, створили не вчені, а письменники на основі звичних для людей станів. Вони ненаукові. Що люди, власне, мають на увазі під несвідомим? Важко пояснити. Це досить розмите поняття. У людині міститься багато інформації, і вона вкрай складна. Несвідоме може бути проявом якоїсь потаємної пам’яті. Що ж до підсвідомості, про яку вони говорять, її нам легко пояснити. Під станом підсвідомості зазвичай мають на увазі те, що людина зробила щось у туманному стані. Часто тоді люди кажуть, що це вона зробила підсвідомо, а не свідомо. Підсвідомість — це якраз те саме, що й допоміжна свідомість, про яку я розповідав. Коли головна свідомість розслабилася та не керує головним мозком, коли людина перебуває в млявому напівсонному стані або коли спить, у такому несвідомому стані вона може потрапити під контроль допоміжної свідомості, тобто Фу-юаньшень. Тоді допоміжна свідомість може щось зробити. Тобто вона щось здійснює, коли сам ти перебуваєш у туманному стані. Але зазвичай результат цих справ буде добрим, адже допоміжна свідомість з іншого простору бачить сутність тих чи інших явищ і не зазнає омани суспільства звичайних людей. Тож, коли ти отямишся, будеш невдоволений собою і скажеш: «На свіжу голову я б такого не наробив». Але, хоча зараз ти жалкуєш, що так зробив, мине десять-п’ятнадцять днів, і ти скажеш: «Ого! Як чудово все вийшло! Як мені це вдалося?» Так часто трапляється. Адже допоміжну свідомість не цікавить, який ефект зроблена справа матиме зараз. Вона знає, що це дасть гарний ефект у майбутньому. Є і такі справи, від яких не буде великих наслідків, вони актуальні лише в той час. Якщо допоміжна свідомість візьме їх на себе, то, ймовірно, зробить усе чудово.

Є ще одна форма мислення. Часто буває, що люди з чудовою природною основою роблять щось під контролем Вищої живої істоти. Звичайно, це вже інша справа, про це я не буду говорити. Зараз я розповідаю здебільшого про свідомість самої людини.

Що ж до натхнення, цей термін теж вигадали письменники. Зазвичай люди вважають, що натхнення — це знання, накопичені людиною за все її життя, що миттєво посипалися, наче іскри. Я б на це сказав, що, з погляду матеріалізму, чим більше людина накопичує знань у своєму житті, чим більше використовує головний мозок, тим вона має ставати розумнішою. Тож у разі потреби знання мають надходити в невичерпній кількості. З цієї точки зору не мало б існувати ніякого натхнення. Те, що називають натхненням або його проявом, не має стосунку до вищеописаного. Часто буває так, що коли людина виконує розумову роботу, то напружує і напружує свій мозок і зрештою відчуває, ніби знання вичерпалися, наче нічого не виходить; пише статтю і, дійшовши до якогось місця, не знає, як продовжити; складає пісню й втрачає хід думок; працює над науково-дослідним проєктом і не може просунутися далі. У цей час у людини від утоми нерідко починають пульсувати вени, кругом розкидані недокурки, від напруження страшенно болить голова, але людина ніяк не може нічого придумати. Тоді в якому ж стані приходить урешті-решт натхнення? Наприклад, коли, втомившись, вона думає: «Годі! Пора відпочити». Коли головна свідомість дедалі дужче контролює головний мозок, інші живі істоти не можуть у нього втиснутися. А тут, щойно людина почала відпочивати, щойно розслабилася й перестала думати про проблему, вона може відразу ненавмисно щось придумати, з її мозку надходить ідея. Ось як у більшості випадків з’являється натхнення.

Чому ж у цей час з’являється натхнення? Причина полягає в наступному. Коли головний мозок перебуває під контролем головної свідомості, чим активніше вона використовує мозок, чим міцніше тримає його під своїм контролем, тим менш імовірно, що в цей процес втрутиться допоміжна свідомість. Людина напружено про щось думала, так що в неї навіть заболіла голова, і їй нестерпно від того, що вона нічого не може придумати. Допоміжна свідомість теж є елементом тіла людини, вона народилася разом із тобою з материнської утроби та керує частиною твого тіла, тому в цей час вона також почувається зле, і в неї також болить голова, сильно болить. А коли головна свідомість розслабилася, допоміжна свідомість відображує в головному мозку те, що вона знає. Адже, перебуваючи в іншому просторі, допоміжна свідомість може бачити природу речей. І тоді людина просунеться в проєкті, щось напише, щось створить.

Хтось сказав: «Тоді ми будемо використовувати допоміжну свідомість у роботі». Щойно мені передали записку із запитанням: «Як можна встановити контакт зі своєю допоміжною свідомістю?» Ти не в змозі встановити такий контакт, бо ти щойно почав практикувати й ще не маєш ніяких особливих умінь. Поки що не намагайся встановити з нею контакт. Ти, безсумнівно, робиш це через якусь пристрасть. Хтось, можливо, подумав: «Чи не добре було б використовувати допоміжну свідомість у роботі, щоб створити побільше цінностей і дати поштовх розвитку людського суспільства?» Ні, не добре! І чому ж? Бо знання твоєї допоміжної свідомості теж обмежені. Простори складні, рівнів багато. Структура Всесвіту неймовірно складна. Допоміжна свідомість може знати лише те, що належить до її простору. Речей, які перевищують її простір, вона вже не знає. Крім того, є ще багато-багато різних просторів вертикальних рівнів. Розвитком людства здатні керувати лише Вищі живі істоти, які перебувають на дуже високих рівнях. Цей розвиток відбувається відповідно до певних закономірностей.

Суспільство звичайних людей розвивається за історичними закономірностями. Ти хочеш, щоб воно розвивалося якимось шляхом, хочеш досягти якихось цілей, але Вищі живі істоти мислять не так. Хіба давнім людям не спадало на думку створити сьогоднішні літаки, поїзди та велосипеди? Як на мене, не обов’язково, що не спадало. Вони не могли їх створити тому, що історія не дійшла до відповідного етапу. Поверхово, зі звичного для простих людей теоретичного розуміння, з погляду наявних зараз знань, їх не було створено тому, що тоді наука людства не досягла такого рівня. Насправді ж розвиток людської науки теж іде відповідно до історичного плану. Ти, можливо, бажаєш власними зусиллями досягти якоїсь мети, але тобі цього зробити не вдасться. Певна річ, у деяких допоміжна душа може відігравати певну роль. Один письменник каже, що коли він працює над своєю книгою, то за день може написати багато десятків тисяч слів і нітрохи не втомлюється. Якщо лише захоче, то швидко щось напише. До того ж іншим людям подобається те, що він написав. Чому це можливо? Це результат того, що його головна та допоміжна свідомості працюють разом. Його допоміжна свідомість бере половину роботи на себе. Але не в усіх так. В абсолютної більшості людей допоміжна свідомість зовсім не втручається в їхні справи. Якщо ти захочеш змусити її щось робити, то вийде, навпаки, погано. Будуть прямо протилежні результати.

ЧИСТЕ СЕРЦЕ

Багато людей не в змозі увійти в стан спокою під час виконання вправ. Вони всюди шукають майстрів цігун, які б допомогли їм у цьому. Кажуть: «Учителю! Чому я не можу заспокоїтися під час вправ? Намагаюся увійти в стан спокою, але одразу починаю думати про все на світі, метаюся від думки до думки». У них у голові дійсно кружляє вир думок, лізуть які завгодно думки. Вони зовсім не можуть заспокоїтися. Чому ж вони не можуть увійти в стан спокою? Деякі люди, не розуміючи, у чому справа, гадають, ніби існують якісь секрети, тож звертаються до знаменитих майстрів: «Навчіть мене якогось потужного методу, щоб я зміг поринути в стан спокою». Як на мене, вони шукають зовні. Якщо хочеш підвищитися, то маєш шукати всередині, сумлінно працювати над своїм серцем. Лише тоді ти зможеш справді підвищитися та поринути в стан спокою під час сидіння в медитації. Спроможність заспокоїтися — це прояв майстерності. А те, наскільки глибоко ти здатний поринути в медитацію, — це втілення твого рівня.

Чи можуть звичайні люди за бажання увійти в стан спокою? Аж ніяк не можуть. Винятком є люди з дуже доброю природною основою. Тобто фундаментальна причина того, чому людина не може заспокоїтися, полягає не в якомусь методі. Причина не в тому, що існує якась панацея, а в тому, що твоє мислення, твоє серце не чисте. Перебуваючи в суперечностях зі звичайними людьми, ти змагаєшся й борешся з ними заради особистих інтересів, семи почуттів і шести бажань, заради різноманітних пристрастей. Ти не відкинув усіх цих пристрастей і не можеш байдуже до них ставитися. Водночас ти кажеш, що хочеш поринути в стан спокою. Легко сказати! Хтось робить вправи та думає: «А я не вірю. Я зараз увійду в стан спокою і ні про що не думатиму». Не встиг він і договорити ці слова, як у нього в голові знову почав кружляти вир думок. У тебе серце не чисте, тому й не можеш заспокоїтися.

Хтось, можливо, не погодиться зі мною: «Деякі майстри цігун навчають різних прийомів. Можна концентруватися на одній точці, спостерігати та уявляти, зосереджувати думки на енергетичному центрі, дивитися всередину енергетичного центра або читати ім’я Будди тощо». Такі методи існують. Але це не просто методи, а втілення майстерності. А майстерність, своєю чергою, уже безпосередньо пов’язана із Сіньсін, який ми вдосконалюємо, і з рівнем, який ми підвищуємо. Це не так, що, зосереджено застосовуючи якийсь метод, уже можна увійти в стан спокою. Не віриш — спробуй: ти маєш усілякі неймовірно великі бажання та пристрасті, і що тебе тільки не хвилює — подивись, чи зможеш ти заспокоїтися. Хтось каже, що допомагає читання імені Будди. Хіба ти зможеш, читаючи ім’я Будди, поринути в стан спокою? Дехто каже: «У школі Будди Амітабхи легко практикувати. Читаєш ім’я Будди, і все». Чи пробував ти це робити? Я вважаю, що це прояв майстерності. Ти кажеш, що це просто, а я кажу, що ні. Немає такої школи, у якій було б легко практикувати.

Як відомо, Шак’ямуні навчав «медитації». А чого він навчав до «медитації»? Він навчав «зречення». За його вченням, у медитацію можна поринути лише тоді, коли повністю відкинеш усі бажання та пристрасті, коли жодної пристрасті не залишиться. Ось у чому принцип, чи не так? А «медитація» — це теж прояв майстерності. Одразу тобі не досягти повного зречення. Поступово, слідом за тим, як ти пориватимеш з усіма поганими речами, твоя медитація ставатиме глибшою. Коли людина читає ім’я Будди, їй слід уважно читати всім серцем. Інші частини її головного мозку від читання мають заніміти. Потрібно досягти повного спокою. Одна думка має замінити всі інші думки, і кожна буква з імені «Будда Амітабха» має з’явитися перед очима. Хіба це не майстерність? Хіба можна із самого початку досягти цього стану? Ні. Отже, людина точно не зможе поринути в стан спокою. Якщо не віриш, то спробуй. Вустами ти там раз по раз читаєш ім’я Будди, водночас думаєш про що завгодно: «Чому голова підприємства такий незадоволений мною? Цього місяця він видав мені таку маленьку премію». Що більше людина думає про це, то більше гнівається, аж кипить від люті. А вустами далі читає ім’я Будди! Скажи, хіба так можна практикувати? Хіба це не пов’язано з майстерністю? Хіба це не пов’язано з тим, що серце людини не чисте? Деякі мають відкрите небесне око й здатні дивитися всередину енергетичного центра. У нижній частині живота людини збирається енергетичний згусток Дань. Чим вищий ступінь чистоти має ця енергетична речовина, тим вона світліша. Дань із низьким ступенем чистоти буде темним або чорним. Хіба, дивлячись на Дань в енергетичному центрі тіла, ти зможеш увійти в стан спокою? Не зможеш. Річ не в самому методі. Ключ у тому, що мислення, думки людини не чисті. Ти дивишся на енергетичний центр тіла, і тобі приємно, що Дань прозорий та світлосяйний. Але невдовзі Дань перетворюється на квартиру. «Цю кімнату виділю синові, цю кімнату — дочці, у цій будемо жити ми з дружиною, а посередині буде вітальня. Як чудово! Та чи дадуть мені цю квартиру? Доведеться вигадати, як її дістати. Що ж мені робити?» Чи може людина увійти в стан спокою, якщо не відкине таких нав’язливих ідей? Інші кажуть: «Я прийшов у людський світ, наче зупинився в готелі. Поживу кілька днів і квапливо піду звідси». Деякі ж люди так прив’язалися до цього місця, що забули свій Дім.

Якщо щиро вдосконалюєшся, то маєш виправляти свої думки, удосконалюватися всередині, шукати всередині. Не можна шукати зовні. Як кажуть в одній школі: «Будда — у серці». Вони мають рацію. Але хтось неправильно зрозумів цю фразу. Він каже «Будда — у серці» так, нібито він сам уже Будда, неначе в його серці перебуває Будда. Ось як він це зрозумів. Чи не помиляється він? Хіба можна так це розуміти? Цей вислів насправді означає, що ти можеш успішно вдосконалитися, тільки якщо будеш працювати над своїм серцем. Ось у чому суть. Звідки у твоєму тілі може взятися Будда? Щоб успішно вдосконалитися, потрібно вдосконалюватися.

Ти не можеш увійти в стан спокою через те, що у твоєму мисленні немає Пустоти і ти не маєш такого високого рівня, а це відбувається від поверхового до глибокого. Підвищення рівня та здатність увійти в стан спокою взаємно доповнюють одне одного. Коли ти звільнишся від пристрастей, то і твій рівень підвищиться, і твоя медитація стане глибшою. Якщо ж ти хочеш домогтися стану спокою шляхом якихось прийомів і методів, то я б сказав, що все це є пошуком зовні. А коли людина шукає зовні, це якраз означає, що вона відхилилася від правильного напрямку в практиці й пішла лихим шляхом. Особливо звертають увагу на це питання в буддизмі: якщо хтось шукає зовні, то кажуть, що він пішов шляхом диявола. У справжньому ж удосконаленні потрібно працювати над своєю душею. Тільки коли ти підвищиш Сіньсін, твої думки зможуть досягти чистоти та Недіяння; тільки коли підвищиш Сіньсін, ти зможеш асимілюватися із властивістю Всесвіту, відкинути різноманітні людські бажання, пристрасті та погані речі, зможеш викинути із себе погане й піднятися вгору. Ти більше не зазнаватимеш обмежень властивості Всесвіту, і твоя матерія Де перетвориться на Гун. Усе це взаємопов’язано. Саме такий тут діє принцип!

Коли не можеш досягти критеріїв практикувальника — це суб’єктивна причина того, чому не можеш поринути в стан спокою. Зараз і об’єктивно склалася така ситуація, що серйозно заважає вдосконалюватися на високі рівні й погано впливає на практикувальників. Як ви знаєте, слідом за впровадженням «реформ і відкритості» пожвавлюється економіка, мають місце й політичні послаблення. Було перейнято багато науково-технічних новацій, і в людей зростає рівень життя. Серед звичайних людей усі вважають це гарним явищем. Але ж, якщо подивитися з іншого боку, слідом за реформами та відкритістю в наше життя увійшли й усілякі погані речі. Автори книг, схоже, не зможуть реалізувати великий тираж, якщо не додадуть трішки змісту еротичного характеру. Їх же цікавлять об’єми продажів. Фільми й телевізійні програми, схоже, не можуть обійтися без постільних сцен, адже режисери прагнуть досягти великої кількості переглядів, високого рейтингу популярності. А що стало з витворами живопису? Хтозна, це справді мистецтво або щось інше. У народній творчості Давнього Китаю не було таких речей. Це не так, що хтось, кому це лише захотілося, заснував цю традицію китайської нації, її не міг створити будь-хто. Коли я розповідав про доісторичні цивілізації, уже зупинявся на цьому: усе має своє джерело. Етичні норми людства викривилися, змінилися. Змінився навіть критерій оцінки доброго та поганого. Така ситуація серед звичайних людей. Властивість же Всесвіту, еталон Чжень-Шань-Жень, — це єдиний критерій оцінки того, добра людина чи погана, — і він не змінюється. Якщо ти практикуєш метод удосконалення й хочеш вистрибнути звідси, то маєш оцінювати все цим критерієм, а не критеріями звичайних людей. Отже, об’єктивно існують такі перешкоди. І це ще не все. З’явилися такі речі, як гомосексуалізм, сексуальне звільнення, наркоманія та інше неподобство.

Людське суспільство у своєму розвитку дійшло сьогоднішнього етапу. Замисліться: що станеться, коли воно буде розвиватися так і далі? Хіба можна дозволити йому завжди існувати в такому стані? Якщо порядок не наведуть люди, то його наведе Небо. Щоразу, коли з людством трапляється катастрофа, воно перебуває саме в такому стані. Протягом стількох лекцій я не заводив мови про кінець світу. Однак про це говориться в релігіях, і багато хто обговорює цю актуальну тему. Скажу ось що. Поміркуйте: рівень моралі в суспільстві звичайних людей уже настільки змінився! Напруженість між людьми вже сягнула такої міри! Подумайте: чи не досягло людство вкрай небезпечного становища? Тому середовище, яке зараз об’єктивно існує, теж серйозно заважає нашим практикувальникам удосконалюватися на високі рівні. Зображення з оголеними тілами розміщують на видному місці, вішають посеред проспекту. Як піднімеш голову, то відразу побачиш.

Лаоцзи казав такі слова: «Коли мудра людина чує Дао, то сумлінно йде цим шляхом». Мудра людина чує Дао й думає: «Як же непросто отримати істинний Закон! Якщо я сьогодні не почну вдосконалюватися, то скільки ж доведеться чекати наступної такої можливості?» Складне середовище, як на мене, — це, навпаки, добра справа, адже чим складніше середовище, тим видатніші люди можуть з’явитися. Той, хто досягне успіху в удосконаленні в такому складному середовищі, той удосконалювався найбільш ґрунтовно.

Якщо ти дійсно здатний рішуче вдосконалюватися, я вважаю, що складне середовище — це, навпаки, добра справа. Без суперечностей, без шансів для підвищення твого Сіньсін ти не зможеш піднятися. Ти добрий, я теж добрий — як тоді вдосконалюватися? Звичайних удосконалювальників можна віднести до категорії «пересічних людей, які чують Дао»: вони вважають, що можна практикувати, а можна й не практикувати. Тоді таким людям, імовірно, буде досить тяжко. Хтось тут слухає лекцію і вважає, що Вчитель усе правильно каже. А як повернеться назад у середовище звичайних людей, то подумає, що йому все ж слід жити заради реальних вигід. Авжеж, вони реальні. Що вже говорити про тебе — на Заході є багато мільйонерів і мільярдерів, які після смерті виявляють, що нічого не мають, що матеріальне багатство не можна принести, коли народжуєшся, і не можна забрати, коли помираєш. Вони виявляють, що багатство є зовсім пустим. А чому ж Гун настільки дорогоцінний? Бо його носить безпосередньо твоя душа, його можна принести, коли народжуєшся, і забрати із собою, коли помираєш. Ми вважаємо, що душа безсмертна, і це ніякі не забобони. Після того як скидаються клітини нашого фізичного тіла, ще менші молекулярні частинки, які перебувають в інших матеріальних просторах, усе ж не руйнуються. Людина всього-на-всього скидає свою оболонку.

Усе, що я зараз розповів, стосується Сіньсін людини. Шак’ямуні казав такі слова, і Бодхідхарма теж: «Східна земля, Китай — це місце, де з’являються люди великого Де». Упродовж усієї історії багато ченців або звичайних людей у Китаї пишалися собою. Тобто вони гадали, що тут можна виробити високий Гун. Тому багато хто радів і виявляв самовдоволеність: «Ми, китайці, молодці! У Китаї з’являються люди з видатними вродженими якостями, люди великого Де». Насправді багато хто не розуміє внутрішнього змісту цього висловлювання. Чому ж у Китаї можуть з’являтися люди великої доброчесності? Чому вони можуть виробити високий Гун? Чимало людей не можуть зрозуміти, що насправді хотіли сказати люди високих рівнів. Вони не можуть зрозуміти стану мислення людей високих рівнів, високих сфер. Звісно, тут зміст простий — як я вже казав, лише в найскладнішому натовпі людей, лише в найскладнішому середовищі можна виробити високий Гун. Ось що означають ці слова.

ПРИРОДНА ОСНОВА

Природна основа визначається тим, наскільки багато Де, матерії доброчесності, має людське тіло в іншому просторі. Якщо Де мало, а чорної матерії багато, то кармічне поле велике, а отже, це означає погану природну основу; коли Де багато, білої матерії багато, тоді кармічне поле мале, а отже, це означає добру природну основу. Обидві речовини людини, біла та чорна, можуть перетворюватись одна на одну. Як саме? Коли робиш добрі вчинки, утворюється біла матерія. Людина здобуває білу матерію тоді, коли страждає, зазнає болю, робить добро. А чорна матерія утворюється тоді, коли коїш лихі вчинки, робиш щось погане. Це карма. Ось який вони мають процес перетворення. Водночас вони мають і зв’язок з носієм. Бо ці речовини йдуть безпосередньо слідом за Юаньшень людини та не є продуктами одного життя, вони накопичуються з давніх-давен. Тому люди й кажуть, що хтось збирає карму, а хтось множить своє Де. Крім того, їх можуть накопичувати предки. Іноді я згадую, як давні китайці чи старі люди казали, що предки примножували Де або що хтось збирає Де, комусь не вистачає Де. Вони справді говорили цілком слушно.

Яку людина має природну основу — добру чи погану, — такою буде і її здатність усвідомлення. Через погану природну основу здатність усвідомлення людини теж може стати слабкою. А чому? Бо людина з доброю природною основою має багато білої матерії. Ця біла матерія перебуває в гармонії зі Всесвітом, асимілюється з властивістю Чжень-Шань-Жень, між ними немає жодних проміжків. Властивість Усесвіту прямо відображається у твоєму тілі, безпосередньо з’єднується з твоїм тілом. А з чорною матерією усе навпаки. Людина здобуває її, коли коїть лихі вчинки. Карма і властивість Усесвіту — це протилежні речі. Тому між такою чорною матерією і властивістю Всесвіту виникає своєрідний заслін. Якщо чорної матерії багато, вона утворює навколо тіла певне поле. Людина опиняється всередині цього поля. А чим більше це поле, чим більша густина чорної матерії, чим вона товща, тим гіршою стає здатність усвідомлення людини. Це тому, що ця людина не може прийняти властивість Усесвіту Чжень-Шань-Жень. А не може прийняти тому, що раніше скоювала погані вчинки й через це створила чорну матерію. Зазвичай така людина дедалі менше вірить у самовдосконалення, її здатність усвідомлення з часом гіршає, і вона дедалі більше зазнає перешкод від карми. Що більші її страждання, то менше вона вірить. Через це їй буде важко почати вдосконалюватися.

Людині з великою кількістю білої матерії вдосконалюватися легко, адже достатньо, щоб у процесі вдосконалення вона асимілювалася з властивістю Всесвіту і її Сіньсін підвищився, тоді її Де вже безпосередньо перетвориться на Гун. А людина з великою кількістю чорної матерії нагадує продукцію, що виготовляють на заводі, — перед тим як стати готовою продукцією вона має пройти додаткову обробку. Інші люди прийшли як готовий матеріал, а вона — як заготовка, яка ще має пройти певний цикл обробки, має пройти такий процес. Тому людині спершу треба витримати страждання, усунути свою карму та перетворити її на білу матерію. Високий Гун у цієї людини може вирости лише після того, як утвориться матерія Де. Але зазвичай така людина вже й так має погану здатність усвідомлення, а ти ще змушуєш її багато страждати, тоді вона тим паче не вірить, тим паче не може витримати. Отже, тим, хто має багато чорної речовини, тяжко вдосконалюватися. У минулому в системі Дао та в школах, у яких істинні знання передавали єдиному наступнику, казали: «Учитель шукає учня, а не учень шукає учителя». Вони вибирали собі учня якраз на основі того, скільки цих речей він мав у своєму тілі.

Природна основа визначає здатність усвідомлення, але бувають і винятки. Одна людина має погану природну основу, але добре домашнє середовище: багато членів її родини практикує, деякі навіть є світськими буддистами, і вони цілком вірять у справу вдосконалення. Таке середовище теж може сприяти тому, щоб вона повірила, щоб покращилася її здатність усвідомлення. Тому це не є абсолютним. А інша людина має добру природну основу, але її мислення з багатьох причин стало вкрай обмеженим. Наприклад, вона здобула сучасну освіту на основі тих мізерних знань, яких навчають у суспільстві з матеріалістичним нахилом. До того ж вона пройшла ідеологічне виховання, яке застосовували в нашій країні останніми роками. Унаслідок цього її мислення стало вкрай категоричним і вузьким, вона заперечує все, що виходить за межі її знань. Через це її здатність усвідомлення теж може зазнати серйозних завад.

Наведу приклад. На другий день курсів я розповідав про відкриття небесного ока. Серед відвідувачів була людина з доброю природною основою. Я відразу відкрив їй небесне око на дуже високому рівні. Вона побачила багато таких картин, яких інші не бачать. Ця людина сказала іншим: «Ой! Я бачу, що в усьому залі, де викладається Закон, наче сніжинки, Фалунь опускаються на людей; бачу справжній образ Учителя Лі; бачу ореол Учителя Лі, бачу, який на вигляд Фалунь, скільки тут Тіл Закону. Бачу, що Вчитель Лі викладає Закон на різних рівнях. Бачу, як Фалунь налагоджують учням здоров’я. Також бачу, що коли Вчитель читає лекцію, це відбувається й рівень за рівнем — Тіла Гун Учителя одночасно читають лекцію на кожному рівні. Крім того, бачу, як небесні діви осипають усе квітами» і тому подібне. Цей учасник курсів побачив настільки чудесні речі. Це свідчить про те, що його природна основа досить непогана. Він розповідав-розповідав, а насамкінець сказав: «…але я в усе це не вірю». Щось із цього нинішня наука вже підтвердила, багато чому можна знайти обґрунтування в нинішній науці, деякі речі я вже пояснив. Адже пізнане в цігун і справді перевершує пізнання сучасної науки. У цьому немає сумнівів. У світлі цього природна основа не повністю визначає здатність усвідомлення.

УСВІДОМЛЕННЯ

Що означає усвідомлення? Цей термін походить із релігії. У буддизмі під ним мається на увазі те, наскільки вдосконалювальник розуміє Закон Будди, наскільки усвідомлює принципи; водночас під цим терміном мається на увазі й повне Прозріння або Пробудження Мудрості. Але зараз це слово вже набуло широкого вжитку серед звичайних людей. Скажімо, людина дуже розумна, знає, чого хоче керівник, одразу може збагнути це і вміє йому догодити. Тоді люди кажуть, що вона має гарне усвідомлення. Ось як вони зазвичай це розуміють. Але коли ти вистрибнеш із рівня звичайних людей і вже перебуватимеш на трішки вищому рівні, то виявиш, що принцип, який здається слушним для звичайних людей, зазвичай є хибним. Це зовсім не усвідомлення, про яке ми говоримо. Хитра людина, навпаки, має погану здатність усвідомлення. Це тому, що занадто «розумна» людина виконує роботу лише поверхово, щоб завоювати увагу голови підприємства чи свого безпосереднього очільника. Але ж справжню роботу будуть змушені виконувати інші, чи не так? Отже, вона опиниться в боргу перед іншими; оскільки вона хитра, то вміє підлещуватися, завдяки чому отримує більше благ, тоді іншим діставатимуться гірші речі; оскільки вона хитра, то не може зазнавати збитків — вона рідко щось втрачає, — отже зазнавати втрат будуть змушені інші. Вона дедалі вище цінує мізерну реальну вигоду, а отже, її натура стає дедалі вужчою, їй дедалі більше здається, що за матеріальні вигоди звичайних людей слід палко боротися. Вона вважає себе практичною людиною, тому не допустить, щоб хтось забрав її вигоду.

А хтось навіть захоплюється такою людиною! Скажу тобі: не захоплюйся нею. Ти й не знаєш, наскільки стомливо вона живе: погано їсть, погано спить, навіть уві сні боїться, що її інтересам хтось зашкодить. Вона витрачає всі свої сили, щоб домогтися для себе певних привілеїв. Скажи: чи не стомливо вона живе? Усе своє життя вона проживає заради цього. Я кажу: коли в тебе з кимось виникла суперечка, відступи на крок назад, і тобі відкриється «неосяжне море та безкрає небо». Гарантую, що картина стане іншою. А такого типу людина не йде на поступки. Вона живе стомливіше за всіх. Не варто вчитися в неї! У колах удосконалювальників кажуть: «Ця людина перебуває в глибокій омані. Заради матеріальних вигід вона повністю загубилася серед звичайних людей». Радиш їй берегти доброчесність — легко сказати! Ти закликаєш її практикувати, але вона в це не вірить: «Практикувати? Ви, практикувальники, не завдаєте удару у відповідь, коли вас б’ють, і не відповідаєте, коли вас сварять. Коли інші жахливо з тобою вчиняють, не можна навіть у думках ставитися до них так само. Навпаки, треба їм ще подякувати. Усі ви стали дурнями! Усі ви психічнохворі!» Таким людям неможливо зрозуміти вдосконалення. Вони вважають, що ти темна й дурна людина. От і скажи, хіба таких легко врятувати?

Під усвідомленням ми маємо на увазі інше. Усвідомлення якраз проявляється в тому, як ми ставимося до особистих інтересів, через що такі люди й називають нас дурними. Ось про яке усвідомлення ми говоримо. Звичайно, насправді ми не є дурними. Просто ми ставимося байдуже до насущних інтересів. А в інших аспектах ми дуже розумні. Коли ми працюємо над якимось науково-дослідним проєктом, коли керівник дає нам якесь доручення або ми виконуємо якусь роботу, то для нас усе цілком чітко та зрозуміло, і все в нас чудово виходить. Але, якщо в нас виникла з кимось суперечка, то до наших дрібних особистих інтересів ми ставимося з легкою душею. Хто тоді назве тебе дурнем? Ніхто. Гарантую.

Поговорімо про справжнього дурня. Цей принцип на високому рівні стає повністю протилежним. Дурню неможливо скоїти серед звичайних людей значний лихий учинок, неможливо змагатися та боротися заради особистих інтересів, він не прагне слави й не втрачає Де. А ось інші дають йому Де. Щоразу, коли б’ють, лають його, вони дають йому Де. А ця матерія вкрай дорогоцінна. У нашому Всесвіті є принцип: «Хто не втрачає, той не отримує. Щоб отримати, треба втратити». Усі, хто бачить цього великого дурня, сварять його: «Який же ти дурний!» Коли ти відкрив рота й сказав йому образливе слово, ти кинув йому частинку Де. Ти здобув із цього користь, а отже, ти щось отримав, тоді й маєш щось втратити. Хтось, проходячи повз нього, б’є його ногою: «Який же ти великий дурень!» Гаразд, знову йому кинули щедру частинку Де. Хтось його ображає, хтось дає йому копняка, а він сміється: «Давай-давай! Ти дав мені Де. А я його назад не віддам!» Поміркуйте: хто ж тоді, згідно з принципом високого рівня, дійсно розумний? Чи не він? Він найрозумніший. Він не втрачає ніскільки Де. Ти кидаєш йому Де, а він анітрохи не відштовхує його назад, забирає цілком усе, і ще й усміхається. У цьому житті він дурний, а в наступному — ні. Його душа не дурна. У релігії кажуть, що коли людина накопичила багато Де, у наступному житті вона обійме високу посаду, розбагатіє. Усе це обмінюється на Де.

Я кажу, що Де може безпосередньо перетворитися на Гун. Хіба ж не від Де залежить, наскільки високо можна вдосконалитися? Де може безпосередньо перетворитися на Гун. Від Де зрештою залежить і рівень людини, і потужність її енергії. Хіба Де не дорогоцінне? Його можна принести із собою, коли народжуєшся, і забрати із собою, коли вмираєш. У буддизмі кажуть: «Те, наскільки високо ти вдосконалишся, буде твоїм Плодом удосконалення». Скільки ти віддаси, стільки й отримаєш — ось такий принцип. Як кажуть у релігії, людина, що має багато Де, у наступному житті обійме високу посаду, наживе великого багатства. Якщо ж вона має мало Де, то не випросить навіть милостині, бо не має Де для обміну. Адже, щоб щось отримати, треба щось втратити! Коли в людини не залишиться жодної частинки Де, то на неї чекає Повне знищення тіла та душі. Вона дійсно помре.

Раніше був один майстер цігун. Коли він щойно вийшов на люди, його рівень був досить високим. Згодом цей майстер упав, загрузнувши в славі та вигоді. Його вчитель забрав його Фу-юаньшень, адже він належав до школи, що вдосконалює саме допоміжну душу. До того, як Фу-юаньшень залишив цю людину, вона перебувала під його контролем. Наведу приклад. Одного дня в неї на роботі ділили квартири. Її очільник сказав: «Хто не має житла — підійдіть. Опишіть, у яких ви перебуваєте житлових умовах, нехай кожний розкаже, наскільки потребує квартири». Кожний розповів про себе. А та людина змовчала. Зрештою очільник побачив, що саме вона має найтяжче становище з-поміж усіх, і вирішив, що квартиру слід дати їй. Одна з її колег тоді сказала: «Ні! Не давайте їй квартиру. Дайте мені. Мені вона так потрібна!» А та людина відповіла: «Ну гаразд, хай її дадуть тобі». З погляду звичайних людей, ця людина дурна. Хтось із її колег знав, що вона практикує метод удосконалення, і спитав її: «Ти вдосконалюєшся й нічого не просиш. А що ж тобі потрібно?» Вона сказала: «Мені потрібно те, що іншим не потрібно». Насправді ця людина анітрохи не була дурною. Вона була надзвичайно обдарованою. Просто вона мала таке ставлення до особистих нагальних інтересів, скорялася природному плинові речей. Той знов її питає: «А хіба є таке, що нинішнім людям не потрібно?» А вона відповідає: «Люди штурхають ногами каміння, що лежить на землі, і воно нікому не потрібне. От я і підберу те каміння». Для звичайних людей це немислимо. Звичайні люди не розуміють практикувальників, не здатні їх зрозуміти. Своїм рівнем мислення вони дуже-дуже відстають від практикувальників, між ними надто велика прірва у рівнях. Певна річ, та людина не підбирала каміння із землі. Вона лише висловила принцип, який звичайні люди не можуть усвідомити: «Я не прагну речей звичайних людей». Візьмімо ці камінці. Як відомо, у буддійських канонах розповідається, що у Світі Найвищого Щастя і дерева золоті, і земля золота, і птахи золоті, і квіти золоті, і будинки золоті. Навіть Тіла Будд переливаються золотим сяйвом. Там не знайти жодного каменя. Кажуть, камінці там замість грошей. Та людина, певна річ, не понесе туди каміння, але вона висловила принцип, який звичайні люди не можуть зрозуміти. Абсолютно правильно кажуть практикувальники: «Ми не женемося за тим, за чим женуться звичайні люди; ми не вважаємо цінним те, що мають звичайні люди; але звичайні люди не здобудуть того, що маємо ми, навіть якщо захочуть».

Насправді зараз я розповідав лише про усвідомлення в процесі вдосконалення, яке є прямо протилежним до «усвідомлення» звичайних людей. Під справжнім усвідомленням мається на увазі наступне. Коли в процесі практики вчитель викладає Закон, або коли вчитель системи Дао викладає Дао, коли ти в процесі вдосконалення стикаєшся з бідами — чи можеш ти усвідомити, що ти вдосконалювальник, чи можеш зрозуміти, чи можеш прийняти Закон, чи можеш у процесі вдосконалення вчиняти згідно із цим Законом. Деякі люди все одно не вірять, хоч як ти розповідаєш. Їх цікавить лише реальна вигода серед звичайних людей. Вони не можуть повірити через те, що невідступно тримаються притаманних їм уявлень. Ще деякі тільки й думають про лікування. Щойно я тут сказав, що цігун призначений зовсім не для лікування, як у них виникла антипатія, і вони більше не вірять моїм словам.

У деяких ніяк не підвищиться здатність усвідомлення. Вони довільно пишуть у моїй книзі свої нотатки. Ті з нас, у кого відкрилося небесне око, бачать, що ця книга переливається всіма кольорами райдуги, сяє золотом, що кожне слово є образом мого Тіла Закону. Будьте певні, що це не пусті слова, і я не намагаюся ввести вас в оману. А те, що ти написав, таке чорне та темне — ти насмілюєшся ось так довільно там писати? Що ми тут робимо? Хіба не навчаємо тебе вдосконалюватися вгору? Про деякі речі тобі слід замислитися. Ця книга здатна вказувати тобі шлях у вдосконаленні. Поміркуй: дорогоцінна вона чи ні? Ти, можливо, вдома вклоняєшся перед образами святих, але чи допомагає це тобі по-справжньому вдосконалюватися? Ти дуже шанобливо та дбайливо до них ставишся, щодня запалюєш перед ними свічку, але так необачно псуєш Великий Закон, який дійсно вказує тобі шлях у вдосконаленні.

Під усвідомленням мають на увазі міру, до якої ти розумієш речі, що виникають на різних рівнях у процесі вдосконалення, або ж наскільки розумієш якісь принципи або Закони, про які розповів Учитель. Але це ще не повне Прозріння. Повне Прозріння, про яке ми говоримо, означає наступне. Людина всю решту свого життя від самого початку вдосконалення невпинно підноситься, невпинно позбувається людських пристрастей і різноманітних бажань. Її Гун також невпинно зростає вгору. Зрештою так відбувається аж до того, як вона зробить останній крок у своєму вдосконаленні. Її матерія Де цілком перетвориться на Гун, людина дійде кінця запланованого вчителем шляху вдосконалення, і цієї миті всі внутрішні «кайдани» одразу повністю відімкнуться від вибуху. Її небесне око досягне найвищої точки рівня, на якому людина перебуває. Вона побачить реальні картини кожного простору того рівня, на якому перебуває, форми існування різноманітних живих істот кожного простору-часу, форми існування матерії кожного простору-часу, побачить істину нашого Всесвіту. У неї повною мірою проявиться чудотворна сила, і вона зможе увійти в контакт з усілякими живими істотами. Якщо ти вже досягнув цього стану, хіба ти ще не Великий Пробуджений? Хіба не так, що ти вже вдосконалився й досяг Пробудження? У перекладі на давньоіндійську мову це «Будда».

Повне Прозріння, про яке ми зараз говорили, — це його «раптова» форма. Якщо використовується раптове Прозріння, людина всю решту свого життя вдосконалюється в замкненому стані. Вона не знає, який заввишки її Гун, не знає, які форми має вироблений нею Гун. У неї зовсім не виникає жодної реакції. Навіть клітини її тіла замкнені. Увесь вироблений Гун замкнений. Так відбувається, аж доки людина не дійде самого кінця свого вдосконалення — лише тоді вони відкриваються. Пройти такий шлях здатна лише людина з видатними вродженими якостями. Удосконалюватися їй неймовірно болісно. Починаючи від того, щоб бути доброю людиною, вона тільки й знає, що підвищувати свій Сіньсін, терпіти страждання та вдосконалюватися вгору. Вона тільки й знає, що вимагає від себе підвищувати Сіньсін, але не бачить власного Гун. Таким людям удосконалюватися важче за всіх. Це мусить бути людина з видатними вродженими якостями. Хоч скільки років вона вдосконалюється, їй нічого не відомо.

Є і такий вид Прозріння, який називається поступовим. Із самого початку багато хто з вас відчуває обертання Фалунь. Водночас я відкриваю вам небесне око. Деякі з вас із різноманітних причин не бачать, але в майбутньому почнуть бачити. Деякі бачать неясно, але потім зможуть бачити ясно. Деякі не вміють користуватися небесним оком, але згодом навчаться. Ти невпинно підвищуєш свій рівень. Слідом за підвищенням Сіньсін та усуванням усіляких пристрастей у тебе проявлятимуться різноманітні надздібності. Ти можеш бачити та відчувати всі зміни, які відбуваються з тобою в ході вдосконалення, бачиш процес перетворення свого тіла. Урешті-решт, коли ти зробиш останній крок, то зможеш повністю пізнати істину Всесвіту. Твій рівень досягне вершини, до якої тобі належало дійти у вдосконаленні. Вдосконалення тіла та посилення надздібностей завершиться на певному ступені. Ти досягнеш цієї мети крок за кроком. Так відбувається поступове Прозріння. Метод удосконалення, який використовує поступове Прозріння, теж непростий. Набувши надздібностей, деякі люди ніяк не можуть звільнитися від пристрастей, тож можуть показати себе, можуть скоїти щось погане. Як наслідок, у тебе впаде Гун, твоє вдосконалення зійде нанівець, і зрештою ти все втратиш. Деякі практикувальники з відкритим небесним оком можуть бачити всіляких живих істот різних рівнів. Вони, можливо, вмовлятимуть тебе щось зробити, вмовлятимуть практикувати їхні речі, приймуть тебе в учні, проте вони не здатні надати тобі Істинного Плоду, бо вони ще самі його не домоглися.

Крім того, люди просторів високих рівнів є небожителями. Вони можуть перетворитися на велетнів і проявити величезну чудотворну силу. Чи не підеш ти за ними, щойно твої думки стануть неправедними? Щойно ти це зробиш, твоє вдосконалення відразу ж зійде нанівець. Навіть якщо це буде справжній Будда, справжній Даос, ти все одно будеш змушений знову вдосконалюватися з початку. Люди багатьох рівнів Небес — це святі, чи не так? Повністю вистрибнути звідси можна лише тоді, коли дійдеш у вдосконаленні вкрай високого рівня й досягнеш своєї мети. А ось в очах простої людини ті небожителі, безперечно, і високі, і великі, і мають великі надздібності. Але вони зовсім не обов’язково домоглися Істинного Плоду. Чи зможеш ти тримати себе в руках у той час, коли тобі заважає різноманітна інформація і коли тебе спокушають усілякі картини? Тому я і кажу, що вдосконалюватися з відкритим небесним оком теж важко. Тоді важче ручатися за свій Сіньсін. Але добре те, що деяким нашим учням розблокують надздібності й дадуть увійти в стан поступового Прозріння лише на півдорозі. Небесне око ми відкриємо кожному. Однак надздібності в багатьох з вас поки не проявлятимуться. Після того як твій Сіньсін поступово крок за кроком підвищиться до певного рівня, коли твій душевний стан стане стійким і ти зможеш тримати себе в руках, тоді ми відразу відкриємо тебе за допомогою вибуху. Ми дамо тобі увійти в стан поступового Прозріння, коли ти досягнеш певного рівня. Тієї пори тобі стане досить легко контролювати себе, і в тебе проявляться різноманітні надздібності. Ти вдосконалюватимешся вгору й зрештою досягнеш стану повного відкриття. Ми зробимо так, щоб це відбулося на півдорозі твого вдосконалення. Багато хто з нас належить до цієї категорії. Тому не прагніть швидше щось побачити.

Ви, можливо, чули, що в школі Дзен теж говорять про раптове та поступове прозріння. Шостий патріарх Дзену Хуейнен стояв за раптове прозріння, а Шеньсю з північної його течії був прихильником поступового. В історії вони досить довго сперечалися щодо того, хто правильно розуміє буддійське вчення. Вони сперечалися й сперечалися. Як на мене, це не має сенсу. Чому? Бо вони мали на увазі лиш те, як пізнати якийсь принцип у процесі вдосконалення. Цей принцип хтось зрозумів одразу, а хтось усвідомив і зрозумів його поступово. Чи є тут якась різниця?! Краще зрозуміти цей принцип одразу. Але можна усвідомити й поступово. Хіба в обох випадках це не прозріння? Прозріння. Отже, підходять обидві його форми.

ЛЮДИНА З ВИДАТНИМИ ВРОДЖЕНИМИ ЯКОСТЯМИ

Хто така людина з видатними вродженими якостями? Вона відрізняється від людей зі звичайною природною основою. Таку людину з видатними вродженими якостями неймовірно важко знайти. За вкрай тривалий історичний період може народитися лише одна така людина. Звісно, людина з видатними вродженими якостями передусім повинна мати дуже багато Де. Її поле білої матерії, безперечно, має бути величезним. Водночас така людина повинна вміти витримувати страждання зі страждань, мати велике терпіння, вміти відмовлятися, берегти Де, мати гарну здатність усвідомлення тощо.

Що таке страждання зі страждань? У буддизмі вважають, що бути людиною — це вже страждання. Якщо ти став людиною, то мучитимешся. Там вважають, що ніхто з живих істот усіх просторів не має такого, як у нас, тіла звичайної людини, а тому не хворіє, тому не стоїть перед проблемою народження — старості — хвороб — смерті, тому не має таких мук. Люди інших просторів можуть літати в повітрі, вони невагомі, і це так прекрасно. А перед звичайними людьми саме через наявність цього тіла постає проблема: їм погано від холоду, від жару, від спраги, від голоду та від втоми. Ще вони проходять через народження — старість — хвороби — смерть. Так чи інакше ти не маєш комфорту.

Я читав одну статтю в газеті, де розповідалося, що коли стався Таншаньський землетрус, під час якого загинуло багато людей, деяких потерпілих урятували. Серед цих людей провели особливе соціологічне опитування: їх запитали, що вони відчували в стані клінічної смерті. Але, що було несподіваним, ці люди розповіли про одну особливу обставину, причому всі вони мали схожі відчуття: у момент смерті людина не відчуває страху, а, якраз навпаки, раптом переживає відчуття визволення, відчуття якогось піднесення. Деякі з них відчули, що в них одразу зникли тілесні пута, вони надзвичайно приємно злетіли й навіть побачили своє тіло; другі навіть побачили живих істот інших просторів; а треті потрапили до таких-то таких-то місць. Усі ці люди розповіли, що тієї миті пережили відчуття звільнення, загадкове відчуття піднесення, відчуття, що скінчилися страждання. Іншими словами, фізичне тіло приносить людині лише страждання. Але всі з’являються на світ з материнської утроби, а тому вже й не знають, що страждають.

Я казав, що така людина мусить витримати страждання зі страждань. Як я вже раніше розповідав, у просторі-часі людства та іншому, більшому просторі-часі різне поняття простору. У нас на цьому боці один шичень — це дві години, а в їхньому просторі це один рік. Вони кажуть, що ця людина практикує в такому болісному середовищі, вона дійсно вражає; вони кажуть, що в цієї людини з’явилося бажання знайти Дао, вона хоче вдосконалюватися, вона просто вкрай особлива. Їй настільки гірко, але її природа все-таки не зникла, вона все ще бажає вдосконалюватися та повернутися назад. Ось чому можна безумовно допомагати вдосконалювальникам. Скажімо, ця людина в просторі звичайних людей усю ніч просиділа в медитації. Побачивши це, вони кажуть, що людина справді чудова — вона просиділа тут уже шість років. Адже один наш шичень — це на тому боці один рік. Людство живе у вкрай особливому просторі.

Як витримувати страждання зі страждань? Наведу приклад. Одного дня чоловік пішов на роботу. Там він дізнався, що його підприємство стало збитковим, тому багатьох працівників буде звільнено. Підприємство потребує реорганізації і відтепер найматиме підрядників. Зайві працівники мають звільнитися. Цей чоловік опинився серед них. Одразу залишився без шматка хліба. Уявіть, як він засмутився. «Як тепер жити без зарплати? Узятися за щось інше? Але ж нічого іншого я не вмію». Пригнічений він поїхав додому. Вдома побачив, що захворів батько, причому досить серйозно. Схвильований, чоловік думає: «Треба терміново доставити його до лікарні!» З величезними труднощами позичив гроші, щоб покласти стару людину в лікарню. Повернувся додому, щоб зібрати йому якісь речі. Щойно дістався дому, як прийшов шкільний учитель і каже: «Ваш син жахливо побив іншого школяра. Терміново підіть і погляньте!» Тільки-но він, розібравшись із цим, повернувся додому й присів відпочити, як задзвонив телефон і йому повідомили: «Ваша дружина знайшла коханця». Звичайно, ви не зіткнетеся з таким випадком. Пересічна людина не зможе витримати такого страждання й подумає: «Навіщо мені ще жити? Знайду мотузку та повішуся. Краще я помру! Смерть покладе край усім проблемам!» Я кажу, що така людина мусить витримати страждання зі страждань. Звичайно, не обов’язково в такій формі. Коли проти тебе плетуть інтриги, коли виникає конфлікт, під час якого випробовують твій Сіньсін, або коли хтось намагається відібрати в тебе те, що є для тебе важливим, — такі ситуації не поступаються згаданому випадку. Скільки людей живуть тільки заради слави, а коли не витримують приниження, то вішаються... Отже, ми маємо вдосконалюватися в такому складному середовищі, маємо витримати страждання зі страждань. Водночас ми також повинні мати велике терпіння.

А що таке велике терпіння? Практикувальнику передусім слід дотримуватися принципу: не відповідати ударом на удар і не відповідати образливим словом на образу. Він має терпіти. Інакше який ти практикувальник? Хтось із вас сказав: «Такого терпіння важко домогтися. Я маю поганий характер». Якщо маєш поганий характер, то змінюйся. Практикувальник мусить бути терплячим. Хтось вибухає під час виховання дитини, піднімаючи несамовитий крик. Коли повчаєш дитину, не треба так себе поводити. Не варто по-справжньому гніватися. Коли виховуєш дитину, слід діяти більш розумно та мудро. Лише тоді зможеш справді добре її виховати. Ти не можеш пережити навіть дрібниць і зриваєшся. А ще хочеш, щоб у тебе зріс Гун. Хтось каже: «Якщо коли я йтиму вулицею, хтось ударить мене ногою, і поруч не буде нікого зі знайомих, то я можу стерпіти». Я скажу, що цього ще не достатньо. Можливо, у майбутньому влаштують так, що тобі дадуть два ляпаси, і ти осоромишся саме в присутності того, перед ким найбільше боїшся втратити лице. Як ти до цього поставишся? Тоді подивляться, чи зможеш ти це стерпіти. Якщо ти стерпів, але в душі не можеш цього відпустити, то так теж не годиться. Як ви знаєте, коли хтось досягнув рівня Архата, то, хоч із якою він стикається проблемою, вона не зворушує його серце, жодні події звичайних людей він не бере близько до серця й завжди зберігає гарний настрій. Хоч яких зазнає збитків, він усе одно зберігає гарний настрій і залишається спокійним. Якщо ти дійсно можеш досягти цього стану, то вже домігся Початкового Плоду вдосконалення Архата.

Хтось сказав: «Якщо ми будемо терплячими до такої міри, то звичайні люди скажуть, що ми надто слабкі й нас надто просто скривдити». Я кажу: це не слабкість. Подумайте: навіть звичайні люди похилого віку, висококультурні люди поводяться виховано й не опускаються до рівня інших. Чи не маємо ми, практикувальники, тим паче так учиняти? Яка ж це слабкість? Я вважаю, що це вияв великого терпіння, вияв сили волі. Лише практикувальники можуть мати таке велике терпіння. Є такий вислів: «Невіглас, зазнавши образи, витягне меча й битиметься». Звичайна людина, певна річ, так і робитиме: ти облаяв мене, я облаю тебе; ти вдарив мене, я вдарю тебе. Це і є звичайна людина. Хіба можна сказати, що це практикувальник? Якщо ти не маєш твердої волі вдосконалювальника й не можеш себе контролювати, то не зможеш цього досягти.

Як відомо, у давнину жив чоловік на ім’я Хань Сінь, який мав неабиякі таланти. Він служив головнокомандувачем армії імператора Лю Бана й був стовпом держави. Завдяки чому він досяг такого високого становища? Казали, що Хань Сінь уже змалку був неабиякою людиною. В історії записано такий випадок: Хань Сінь зазнав ганьби, пролізши між ніг іншої людини. Хань Сінь з дитинства практикував бойові мистецтва, а люди, які їх практикували, завжди носили із собою меча. Одного дня, коли він ішов вулицею, один місцевий хуліган, ставши руки в боки, загородив йому прохід: «Навіщо ти носиш меча? Ти насмілишся когось убити? Якщо насмілишся, то відрубай мені голову», — кажучи це, він підставив йому шию. Хань Сінь подумав: «Навіщо мені відрубувати тобі голову?» У ті часи за таке теж доносили владі та змушували заплатити життям за життя. Хіба він міг довільно вбити людину? Хуліган, побачивши, що Хань Сінь не наважується його вбити, сказав: «Оскільки тобі не вистачає сміливості, щоб мене вбити, то, як хочеш пройти далі, проповзи в мене між ніг». І Хань Сінь дійсно проповз у нього між ніг. Це свідчить про те, що Хань Сінь мав винятково велике терпіння. Він відрізнявся від пересічних людей — саме завдяки цьому він досяг такого високого становища. «Люди живуть, щоб боротися за свою славу». Це вислів звичайних людей. Замисліться: чи не стомливо жити заради цієї слави? Чи не гірко це? Чи варто так жити? Хань Сінь усе-таки був звичайною людиною, а ми вдосконалювальники. Ми набагато сильніші за нього. Наша мета — перевищити рівень звичайних людей. Ми маємо прямувати до ще вищих рівнів. З таким випадком ми не зіткнемося, але коли вдосконалювальник серед звичайних людей зазнає ганьби та приниження, то це не обов’язково поступається тій історії. Я б сказав, що конфлікти, які тиснуть прямо на твій Сіньсін, не відрізняються від того випадку і навіть його перевершують. Їх теж витримати важко.

Водночас удосконалювальник має бути здатним відмовлятися — позбуватися різноманітних пристрастей і бажань звичайної людини. Одразу цього не домогтися. Ми можемо досягати цього поступово. Якби сьогодні ти вже міг досягти цього, то вже сьогодні став би Буддою. Удосконалення проходить поступово, але не варто розслаблюватися. Ти подумаєш: «Учитель сказав, що вдосконалення має проходити поступово, тоді я буду вдосконалюватися, не поспішаючи». Це нікуди не годиться! Ти маєш висувати до себе суворі вимоги. У вдосконаленні за Законом Будди ти маєш бути хоробрим і сумлінним.

Також треба берегти Де, берегти Сіньсін. Не можна діяти нерозсудливо. Не можна довільно робити все, що хочеться, ти маєш тримати свій Сіньсін під контролем. Серед звичайних людей ви часто чуєте такі слова: «Робіть добрі вчинки та накопичуйте Де». Практикувальники не накопичують Де — ми бережемо Де. А чому ми бережемо Де? Бо ми бачимо таку ситуацію: Де накопичують звичайні люди. Якщо вони накопичать Де, зроблять добро, то в наступному житті їм буде добре. А ми тут більше не маємо цієї проблеми. Якщо ти успішно вдосконалишся, то осягнеш Дао. Ти більше не матимеш проблеми переродження. Збереження Де, про яке ми тут говоримо, має і таке значення: ці дві речовини в нашому тілі зібрані не за одне життя, вони залишилися з давніх часів. Якщо ти ганятимеш на велосипеді по всьому місту, ти не обов’язково натрапиш на можливість зробити добрий учинок. Ти не обов’язково натрапиш на неї, навіть якщо робитимеш так щодня.

Тут є ще один аспект. Тобі дадуть накопичувати Де. Ти зіткнешся з випадком, який здається доброю справою, але якщо втрутишся, то можливо, це виявиться поганою справою; ти зіткнешся з випадком, який здається поганою справою, але якщо втрутишся, можливо, насправді це була добра справа. А чому? Бо ти не бачиш, який між ними існує причинний зв’язок. Інциденти серед звичайних людей вирішуються відповідно до законів — у цьому немає проблеми. Той, хто став практикувальником, уже є надприродним. Отже, ти як надприродна людина вже маєш діяти за надприродними принципами і вже не можеш оцінювати речі принципами звичайних людей. Якщо ти не знаєш причинного зв’язку якоїсь події, то можеш зробити помилку. Тому ми дотримуємося Недіяння. Ти не можеш робити все, що тобі схочеться. Хтось каже: «А я хочу повчати лихих людей». Я відповідаю: «Ну стань тоді поліціянтом». Але це не означає, що не слід втручатися, навіть якщо ти зіткнешся з убивством чи підпалом. Я вам кажу про те, що коли між людьми відбуваються суперечності, коли один б’є іншого ногою чи кулаком, то, можливо, раніше другий завинив першому, і вони зараз розраховуються. Якщо ж ти втрутишся, то розрахунку між ними не вийде, і їм доведеться чекати, щоб цей конфлікт повторився наступного разу. Тобто якщо ти не бачиш причинно-наслідкового зв’язку, то можеш скоїти поганий учинок і тоді втратиш Де.

Звичайні люди втручаються в справи звичайних людей. У цьому немає проблеми. Вони оцінюють речі принципами звичайних людей. А ти маєш оцінювати речі надприродними принципами. Якщо ти став свідком убивства чи підпалу й нічого не робиш, то це вже проблема із Сіньсін. Інакше як тобі проявити себе доброю людиною? Якщо ти не втручатимешся, навіть коли когось убивають чи вчиняють підпал, то коли ж ти втручатимешся? Але є один момент. Ці речі до нас, удосконалювальників, не мають ніякого стосунку. Навряд чи тобі це запланують, навряд чи тобі дадуть із таким зіткнутися. Я розповів про необхідність берегти Де, щоб ти не наробив поганих учинків. Хтозна, можливо, навіть якщо ти трошки втрутишся в щось, то вже скоїш лихий учинок. Тоді ти втратиш Де. Якщо ти втратиш Де, то як ти підвищиш свій рівень? Як досягнеш своєї кінцевої мети? Ось яка в цьому міститься проблема. Крім того, потрібно також мати гарну здатність усвідомлення. Якщо природна основа гарна, то, ймовірно, здатність усвідомлення теж буде гарною. Роль відіграє і вплив середовища.

Скажу ще кілька слів. Уявіть, що кожний з нас удосконалюється всередині, кожний шукає у своєму Сіньсін. Коли вчинить у чомусь погано, сам пошукає в собі причину, щоб наступного разу вчинити добре. Перед тим, як щось зробити, кожний передусім подумає про інших. У такому разі людське суспільство зміниться на краще, знову підніметься моральність, поліпшиться і духовна культура, і стан громадського порядку. Можливо, і поліція вже буде не потрібною! Не треба буде, щоб одні наглядали за іншими — кожний наглядає за самим собою, кожний шукає в собі. Погодьтеся, як це чудово. Усі знають, що законодавство весь час удосконалюється. Але чому деякі люди все одно скоюють злі вчинки? Чому вони не дотримуються законів? Саме тому, що ти не можеш контролювати їхнє серце. Коли ніхто не бачить, вони все одно роблять погані речі. Якщо кожна людина почне вдосконалюватися всередині, картина різко зміниться. Уже буде не потрібно ставати на захист справедливості.

Закон можна викласти лише до цього рівня. Ще вищий зміст ти можеш пізнати лише в ході свого вдосконалення. Деякі з вас ставлять мені дедалі конкретніші запитання. Якщо я відповім навіть на запитання, пов’язані з побутом, то що ж тобі залишиться удосконалювати?! Ти маєш сам удосконалюватися, сам усвідомлювати. Якщо я все розповім, то ти не зможеш удосконалюватися. Добре, що Дафа вже розголошено. Ти можеш керуватися у своїх діях Великим Законом.

Думаю, що скоро я вже здебільшого завершу викладання Закону, тому хотів залишити вам справжні речі, щоб у подальшому вдосконаленні ви мали Закон, який би вас спрямовував. У всьому процесі викладання Закону я був відповідальним перед вами й водночас відповідальним перед суспільством. Ми дійсно вчиняли згідно із цим принципом. Чи досягли ми гарного результату, чи ні — суспільство само оцінить. Моє бажання в тому, щоб Дафа почав поширюватися, щоб іще більше людей отримали користь, щоб ті, хто дійсно хоче вдосконалюватися, могли на основі Закону вдосконалюватися вгору. Водночас під час лекцій Закону я розповів про принципи, яких має дотримуватися добра людина. Тож сподіваюся, що після курсів, навіть як не зможете вдосконалюватися за Дафа, ви щонайменше зможете бути добрими людьми. Тоді це принесе користь нашому суспільству. Насправді ви вже розумієте, як має чинити добра людина. Після курсів ви зможете бути добрими людьми.

Під час викладання Закону не завжди все проходило гладко. Виникали величезні перешкоди з усіх боків. Завдяки тому, що нас підтримували організатори і керівники різних сфер, та й працівники наполегливо працювали, наші курси пройшли досить успішно.

Усе, що я розповів на курсах, буде спрямовувати вас у вдосконаленні на високі рівні. Ніхто з тих, хто викладав Закон у минулому, не розповідав таких речей. Я виклав усе дуже ясно, посилаючись під час лекцій на сучасну науку та дослідження людського тіла. До того ж виклав усе з погляду вкрай високих рівнів. Я здебільшого зробив це заради вас — щоб у майбутньому ви змогли дійсно осягнути Закон і вдосконалитися. Саме це було моєю вихідною точкою. У процесі поширення практики зустрічається багато людей, яким здається, що Закон чудовий, але його важко дотримуватися. Насправді я вважаю, що важко це чи ні, залежить від того, про кого йде мова. Проста пересічна людина, яка не бажає вдосконалюватися, вважає вдосконалення неймовірно складним, немислимим. Вона думає, що у вдосконаленні неможливо досягти успіху. Оскільки це звичайна людина, яка не хоче вдосконалюватися, тому їй це здається досить складним. Лаоцзи казав: «Коли мудра людина чує Дао, то сумлінно йде цим шляхом; коли пересічна людина чує Дао, вона то йде цим шляхом, то сходить з нього; коли дурна людина чує Дао, то гучно з нього сміється; як не сміється, то це не Дао». Як на мене, для справжнього вдосконалювальника це дуже проста справа, а не щось недосяжне. Насправді багато досвідчених учнів, зокрема деякі присутні зараз, уже досягли в удосконаленні неймовірно високих рівнів. Я вам цього не казав, щоб у вас не виникли пристрасті, самовдоволеність та інші чинники, які негативно впливають на зростання потужності вашого Гун. Якщо ти справді знайшов у собі рішучість удосконалюватися, то зможеш терпіти; зможеш відкинути пристрасть перед спокусою всіляких вигід, зможеш дивитися на них з легким серцем. Якщо зможеш досягти цього, то виявиш, що не так уже й важко вдосконалюватися. Просто ті, хто називає вдосконалення важкою справою, не можуть відпустити ці речі. Сам метод удосконалення зовсім не складний, у самому підвищенні рівня зовсім немає нічого складного. Просто людина не відпускає пристрасті — лише тому вона каже, що це складно. Адже, коли її спокушає якась реальна вигода, їй важко відкинути пристрасть. «Ось вона, вигода. Як же звільнитися від цієї пристрасті?» Вона вважає це складним. Щойно я назвав справжню причину, чому це складно. Якщо в нас виникла з кимось суперечка і ми не можемо стримати свого гніву, і навіть забуваємо, яких принципів мають дотримуватися практикувальники, то я скажу, що так не годиться. Раніше, коли я сам удосконалювався, багато мудреців казали мені такі слова: «Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». Насправді саме так і є. Коли повернетеся додому, можете спробувати. Якщо вскочиш у справжню халепу, або зіткнешся з випробуванням, спробуй: важко витримати, та спробуй проявити терпіння; якщо здається, що якусь справу зробити важко, інші теж кажуть, що це зробити важко, але ти спробуй і подивись, вийде зрештою чи ні. Якщо ти дійсно зможеш подолати своє випробування, то помітиш, що справдилася приказка: «Після довгих блукань серед гір зрештою побачив серцю милий дім».

Оскільки я розкрив дуже багато питань, вам буде важко втримати все в пам’яті. Я лише висуну до вас невеличку вимогу. Сподіваюся, що в майбутньому ви не будете забувати, як має чинити вдосконалювальник, будете по-справжньому вдосконалюватися далі. Сподіваюся, що і нові, і старі учні зможуть удосконалюватися за Великим Законом та досягнуть Повної Досконалості! Сподіваюся, що після лекції ви будете щиро вдосконалюватися, не гаючи ні хвилини.

---