Falundafa.org

 

ЛЕКЦІЯ ДЕВ’ЯТА

ЦІГУН І СПОРТ

Перебуваючи на звичайному рівні, люди схильні вважати, що цігун і спортивні тренування безпосередньо пов’язані між собою. Звісно, якщо казати на низькому рівні, з погляду набуття здорового тіла цігун і спортивні тренування збігаються одне з одним. Але, коли казати конкретно, у тренувальних прийомах і застосовуваних засобах відмінність між цігун і ними вже дуже велика. У спортивних тренуваннях, щоб досягти тілесного здоров’я, людина збільшує навантаження, посилює фізичні тренування; цігунське ж самовдосконалювання, якраз навпаки, не велить людині рухатися, а якщо велить, то розслаблено, неквапливо, заокруглено, або навіть залишатися нерухомим, перебувати в стані спокою. У цьому воно за формою вже дуже відрізняється від спортивних тренувань. Тоді якщо казати з позиції високого рівня, цігун — це не лише зцілення та оздоровлення. Він містить те, що належить до більш високих рівнів, більш глибокий зміст. Цігун — це не лише те мізерне, що належить до рівня звичайних людей. Він є чимось надприродним, до того ж на різних рівнях має різні прояви. Він є такою річчю, яка далеко-далеко перевищує звичайних людей.

З погляду суті тренувань відмінність між цігун і спортом теж дуже велика. Від спортсмена вимагається збільшувати навантаження. Особливо від сучасних спортсменів. Щоб їхнє тіло адаптувалося до сучасного рівня атлетики й досягло таких нормативів, вони мають завжди підтримувати свій організм в оптимальному стані. Для досягнення цієї мети потрібно збільшувати тренувальні навантаження, стимулювати достатній кровообіг у людському тілі й тим самим посилювати його метаболічну здатність, щоб тіло завжди зберігало стан підйому. А чому потрібно посилювати метаболічну здатність? Тому що тіло спортсмена має завжди демонструвати найкращий для змагань стан підйому. Людський організм складається з безлічі клітин. У всіх них є такий процес. Нові клітини, що з’являються від поділу, мають дуже велику життєздатність і демонструють зростання. Коли ж вони досягають максимуму, то більше вже не можуть рости. Можуть лише в’янути. Аж доти, доки не деградують до крайньої нижньої точки, і їх не замінять нові клітини. Візьмімо для прикладу 12 годин одного дня. Із шостої години ранку, коли відбувся поділ клітин, вони постійно демонструють підйом, підйом... Коли настає восьма, дев’ята година, близько десятої, то це для них чудовий період. Коли ж настає дванадцята година, то клітини більше не можуть перебувати в стані підйому, а вже тільки в стані спаду. У цей відрізок часу в клітин залишається ще половина життєздатності. Але ця половина життєздатності вже неприйнятна для стану змагань атлетів.

І що ж робити? Атлети посилюють тренування, посилюють кровообіг, після чого новоутворені клітини замінюють ці старі клітини. Ось яким шляхом вони йдуть. Тобто клітини ще не закінчили весь свій життєвий процес, а щойно тільки пройшли його половину, як їх уже виділяють, тому тіло спортсменів залишається дужим і зберігає стан підйому. Однак у людства клітини не можуть необмежено в такий спосіб ділитися. Кількість поділів клітин обмежена. Припустімо, що за все життя людини клітини можуть поділитися 100 разів (насправді ж це може відбутися понад 1 мільйон разів), скажімо, коли клітини нормальної людини діляться 100 разів, вона здатна прожити 100 років. Але тепер її клітини проживають лише половину свого життя. Тоді людина зможе прожити лише 50 років. Однак ми не бачили, щоб у когось зі спортсменів сталися якісь величезні проблеми. Адже нинішні спортсмени, ще не досягши 30 років, уже відсіюються. Особливо зараз, коли високий рівень змагань, велика й кількість відсіюваних атлетів. Тому вони повертаються до нормального способу життя, унаслідок чого зовні не видно, щоб заняття спортом якось значно на них вплинули. З погляду теорії, по суті, це так: завдяки заняттям спортом людина може зберігати здоровий організм, але це укорочує її життя. Спортсмен-підліток має вигляд на 20 із чимось років; а спортсмен, якому 20 із чимось, має вигляд на 30 із чимось років. Часто атлети справляють на людей враження передчасно зрілих і постарілих. Це має свої плюси й мінуси, ми ж дивимось на це діалектично. Ось яким шляхом насправді йдуть спортсмени.

Цігунське вдосконалювання прямо протилежне спортивним тренуванням. Воно не вимагає енергійних рухів. Коли рухи є, то вони розслаблені, неквапливі та округлені, надзвичайно повільні, чи навіть потрібно залишатися взагалі нерухомим, поринути в стан спокою. Як вам відомо, у такому методі вдосконалювання як медитація людина залишається на місці в стані спокою. Медитація навіть сповільнює темп серцебиття, кровообіг і все інше. В Індії є багато майстрів йоги, що можуть багато днів бути зануреними у воду, багато днів бути закопаними в землі. Вони змушують себе цілком завмерти, навіть своє серцебиття здатні приборкати. Нехай людські клітини діляться один раз на день, тоді вдосконалювальник змушує клітини людського тіла ділитися один раз на два дні, один раз на тиждень, один раз на півмісяця, навіть один раз за ще триваліший час. Отже, він уже подовжує своє життя. Це ще йде мова про методи практики, які здійснюють лише духовне, а не фізичне вдосконалювання. Вони теж здатні цього досягти, теж здатні подовжувати своє життя. Хтось із вас подумав: «Хіба людське життя, хіба все життя людини не є розпланованим? Як же можна бути довгожителем, якщо не вдосконалюєшся фізично?» Правильно. Та якщо рівень удосконалювальника прорве Три сфери, то він зможе подовжувати своє життя. Але він здаватиметься набагато старішим за свої роки.

У справжніх методах практики фізичного вдосконалювання зібрана матерія високої енергії невпинно накопичується в клітинах людського тіла. Коли вона невпинно збільшуватиме свою густину, то поступово зможе приборкати клітини звичайної людини й помалу їх замінить. Тоді відбудуться якісні зміни, і ця людина вже назавжди залишиться молодою. Певна річ, самовдосконалювання є дуже повільним процесом, що потребує колосальної віддачі. «Томить його м’язи й кістки, гнітить його волю й думки». Це дуже непросто. Хіба ти зможеш не завагатися в пов’язаних із Сіньсін чварах з людьми? Хіба зможеш не завагатися, коли на кону стоятимуть твої кровні інтереси? Домогтися цього дуже важко. Тому це не така мета, якої можна досягти, тільки цього захотівши. Людина зможе її досягти лише тоді, коли і її Сіньсін, і Де, удосконалившись, підвищаться.

Дуже багато хто весь час змішує цігун і звичайні заняття спортом. Насправді між ними колосальна різниця. Вони зовсім не є одним і тим самим. Тільки під час вправ із ці на якнайнижчому рівні звертають велику увагу на виліковування хвороб і підтримання тіла у формі, набуття здорового організму. Мета цігун на найнижчому рівні має із заняттям спортом спільне. Але по досягненню високого рівня він уже зовсім не є з ним одним і тим самим. Очищення тіла в цігун також має мету. Причому потрібно висувати до практикувальника вимоги, користуючись надприродними принципами, а не принципами звичайних людей. А спорт — це всього-на-всього заняття звичайних людей.


ДУМКИ

Настав час поговорити про думки, тобто про нашу людську розумову діяльність. Як у колах удосконалювальників дивляться на діяльність людських думок у головному мозку? Як дивляться на різні форми людського мислення (думок)? У чому вони втілюються? У вивченні людського головного мозку в сучасній медицині дуже багато питань, які все ще дуже важко з’ясувати, тому що це не так просто, як з речами на поверхні нашого тіла. У глибинних пластах різні простори мають різні форми. Але воно не так, як про це розповідають деякі майстри цігун. Деякі майстри самі не знають, у чім річ, і не можуть як слід пояснити. Вони гадають, коли їхній головний мозок запрацює, коли виникне думка, то вона може виконати якусь роботу. От вони й кажуть, що це здійснюється їхнім мисленням, виконується за допомогою їхньої думки. Насправді ж це зовсім не думкою їхньою виконується.

Передусім поговоримо про джерело людських думок. У Стародавньому Китаї ходив вислів «серце думає». Чому люди казали «серце думає»? Наука в Стародавньому Китаї була надзвичайно розвиненою, тому що вона безпосередньо вивчала людське тіло, життя і Всесвіт. Деякі люди цілком реально відчували, що думає їхнє серце. А деякі відчували, що думає їхній головний мозок. Чому ж складалася така ситуація? Те, що, як вони казали, думало серце, теж є слушним, бо, як ми бачимо, душа у звичайної людини дуже мала. Коли головний мозок надсилає справжню інформацію, то це дія, яку виконує не сам мозок. Це не сам мозок її надсилає, а душа людини. Людська душа не залишається винятково в палаці Нівань. Палац Нівань, про який веде мову Школа Дао, — це пізнане в нашій сучасній медицині шишкоподібне тіло. Якщо душа перебуває в палаці Нівань, то ми дійсно відчуваємо, що це мислить і надсилає інформацію головний мозок; коли ж вона перебуває в серці, то ми цілком достовірно відчуваємо, що це мислить серце.

Людське тіло — це малий усесвіт, і в практикувальника в ньому може мінятися місцями багато-багато істот. Якщо під час зміни позицій душа потрапить у живіт, то практикувальник відчуватиме, що це дійсно мислить живіт; якщо душа потрапить у литку, у п’ятку, то він відчуватиме, що мислить литка, п’ятка. Гарантую, що так буде, хоч би як дивовижно це звучало. Коли твій рівень удосконалювання буде ще не дуже високим, ти вже відчуватимеш існування такого явища. Якщо людське тіло не має душі, не має темпераменту, уроджених схильностей, характеру, якщо воно не має всього цього, то є не більше ніж шматком м’яса й не може бути повноцінною людиною, що має своє самостійне «я» та індивідуальність. Тоді яку ж роль відіграє людський головний мозок? Якщо вам цікава моя думка — людський головний мозок у формі нашого матеріального простору є всього-на-всього «переробним заводом». Справжню інформацію надсилає душа. Але надсилає вона не мову, а своєрідну космічну інформацію, що виражає якийсь смисл. Наш головний мозок, отримавши цю команду, переробляє її на нашу сучасну мову — цю форму вираження. А ми за допомогою жестикуляції, виразів очей і всіх інших рухів це виражаємо. Мозок відіграє лише таку роль. Справжні команди, справжні думки надсилає душа людини. Часто люди гадають, що це безпосередня й незалежна роль головного мозку. А насправді іноді душа перебуває в серці, і деякі люди дійсно відчувають, що в них думає серце.

Зараз ті, хто вивчає людське тіло, уважають, що головний мозок людини випромінює щось на зразок електрохвиль. Ми поки не казатимемо, що він насправді випромінює. Але вони визнають це матеріальним існуванням, отже, це не забобони. А яку роль відіграє ця випромінювана річ? Один майстер цігун каже: «За допомогою думки я переміщую предмети, за допомогою думки відкриваю тобі небесне око, за допомогою думки виліковую твої хвороби» й таке інше. Насправді ж деякі майстри цігун і самі повністю не знають і не розуміють, які здатності вони мають. Їм лише відомо те, що, коли вони хочуть щось зробити, щойно вони про це подумають, як це вже відбувається. Насправді річ у тім, що, коли в них з’являється думка, здатності отримують наказ від думки головного мозку й під її керівництвом виконують конкретну роботу. Сама ж думка геть не здатна виконати жодної роботи. Коли практикувальник конкретно щось робить, то це діють його здатності.

Екстрасенсорні здатності — це приховані можливості людського тіла. Слідом за розвитком нашого людського суспільства мислення людського головного мозку стає дедалі складнішим, люди дедалі більше цінують реальність, дедалі більше залежать від так званих модернізованих інструментів. Тож людські вроджені здатності дедалі більше регресують. Школа Дао проповідує повернення людини до свого первинного вигляду. У процесі вдосконалювання ти вимагаєш від себе бути Чжень (істинним) і зрештою повернешся до свого первинного вигляду, повернешся назад до своєї первозданної природи. Тільки тоді ти зможеш проявити свої вроджені здатності. Зараз ми називаємо їх екстрасенсорними здатностями, а фактично все це вроджені здатності людини. Людське суспільство начебто прогресувало, але насправді воно деградує і все далі й далі відходить від властивості нашого Всесвіту. Того дня я розповідав про Чжан Голао, який їздить на віслюку, сидячи задом наперед, але, можливо, ви не зрозуміли, що це означає. Він виявив, що йти вперед означає відходити назад, що люди все далі й далі відходять від властивості Всесвіту. У процесі еволюції Всесвіту, особливо зараз, після того як відбувся наплив товарного господарства, моральність багатьох людей неймовірно зіпсувалася й відходить усе далі й далі від властивості Всесвіту Чжень-Шань-Жень. Ті, хто, перебуваючи серед звичайних людей, пливуть униз за течією, не відчувають міри, до якої зіпсувалася моральність людства, тому деякі люди навіть уважають, що це добре. Тільки тоді, коли в людини завдяки вдосконалюванню підвищився Сіньсін, озираючись назад, вона може зрозуміти, до якого страшного стану дегенерувала моральність людства.

Один з майстрів цігун каже: «Я розвину тобі здатності». Які це ще здатності ти йому розвинеш?! Його здатності не діятимуть без енергії. Хіба ти можеш їх розвинути, якщо вони не проявилися? Хіба ти можеш розвинути його здатності, коли вони не сформувалися під дією його енергії? Узагалі не може. Розвинення здатностей, про яке він каже, — це всього-на-всього те, що він установлює зв’язок між твоїми вже сформованими здатностями й твоїм головним мозком, щоб вони діяли, отримуючи команди від твого мозку. І це вже вважається, що він розвинув тобі здатності. Насправді ніяких здатностей він тобі не розвинув, а зробив лише таку дрібницю.

Якщо казати про практикувальника, то людські думки працюють, керуючи людськими здатностями; якщо ж казати про звичайну людину, то думки працюють, керуючи людськими кінцівками та органами чуття. Це подібно до заводу, де виробничо-диспетчерський відділ, офіс директора дають розпорядження, а насправді роботу виконує кожний функціональний відділ. Це також подібно до органу керування армією, де штаб командувача роздає накази й керує цілою військовою частиною у виконанні бойових завдань. Коли я проводив курси в інших місцях, то часто розмовляв на цю тему з керівниками місцевих дослідницьких товариств цігун. Вони були дуже вражені: «Ми постійно вивчаємо, наскільки велика в людських думок потенційна енергія, потенційна свідомість». Насправді це не так. Із самого початку вони вже відхилились. На мою думку, у мисленні тих, хто займається науками про людське тіло, мають статися радикальні зміни. Не можна за допомогою методів умовиводу звичайних людей і їхніх методів розуміння проблем пізнавати такі надприродні речі.

Коли ж казати про думки, то є й кілька інших їх форм. Наприклад, деякі люди кажуть про потенційну свідомість, підсвідомість, натхнення, сни й таке інше. Що стосується снів, то ніхто з майстрів цігун не бажає пояснювати, що це таке. Тому що, коли ти народився, у багатьох просторах Усесвіту одночасно народилося по одному твоєму «я», що становлять з тобою єдине ціле, мають взаємозв’язок і тісно пов’язані думками. З другого боку, ти сам маєш головну душу, допоміжні душі, а також образи інших різноманітних істот усередині твого тіла. Кожна клітина і всі внутрішні органи мають твій образ та інформацію, таку форму існування в іншому просторі. Тому це є надзвичайно складним. Коли ти спиш, то в одну мить ти бачиш одне, а в другу — уже інше. Звідкіля ж це, зрештою, береться? У медицині кажуть, що це відбуваються зміни в корі головного мозку. Це реакція, що проявляється в цій матеріальній формі. Насправді це результат того, що вона приймає інформацію з інших просторів. Тому, коли під час сновидінь ти відчуваєш, що все переплутано, то це анітрохи тебе не стосується, і тобі не потрібно звертати на такі сни увагу. Але бувають такі сни, які безпосередньо тебе стосуються. Такі сни ми не можемо називати снами. Твоїй головній свідомості, тобто твоїй головній душі, сниться, що перед нею з’явився хтось із рідних; або вона цілком реально пережила якусь подію; щось побачила або щось зробила. Отже, це означає, що твоя головна душа справді щось зробила в іншому просторі, бачила якусь подію і брала в ній участь. У таких випадках свідомість ясна й виразна, а ці вчинки робляться цілком реально, просто вони здійснюються в інших матеріальних просторах, в інших просторах-часах. Хіба ти можеш називати це снами? Ні. Але оскільки на цьому боці твоє фізичне тіло дійсно спить, то нічого не залишається, як називати їх снами. Винятково такі сновидіння безпосередньо тебе стосуються.

Якщо ж казати про натхнення, підсвідомість, потенційну свідомість і таке інше, то я вважаю, що ці терміни створили не вчені, а письменники на основі звичних для звичайних людей станів. Вони ненаукові. Що люди, власне, мають на увазі під потенційною свідомістю? Дуже важко пояснити. Цей термін надто загальний. Адже різноманітна інформація в людини вкрай складна. Це схоже на майже недосяжну крихту пам’яті. Що ж до підсвідомості, про яку вони кажуть, її нам легко пояснити. Якщо виходити з визначення, яке дають підсвідомому стану, часто під ним мається на увазі те, що людина щось зробила, коли перебувала в туманному стані. Часто тоді люди кажуть, що це вона зробила підсвідомо, а не свідомо. Ця підсвідомість — це якраз те ж саме, що й допоміжна свідомість, про яку ми розповідали. Тому що коли головна свідомість розслабилася й не керує головним мозком, перебуваючи в туманному стані, неначе заснула, або коли людина вві сні, у несвідомому стані, то вона схильна потрапляти під контроль допоміжної свідомості, тобто допоміжної душі. Тоді допоміжна свідомість може щось зробити. Тобто вона щось здійснює, коли сам ти перебуваєш у туманному стані. Але часто в таких випадках важко вчинити погано, тому що допоміжна свідомість перебуває в іншому просторі, здатна бачити природу речей і не зазнає омани нашого суспільства звичайних людей. Тому, коли ти отямлюєшся й бачиш здійснену нею справу, ти кажеш: «Як можна було так жахливо це зробити? На свіжу голову я б такого не наробив». Але це ти зараз кажеш, що справу виконано погано. Мине десять днів чи півмісяця, ти озирнешся назад і тоді побачиш: «Ого! Як чудово це було зроблено! Як же мені тоді це вдалося?» Ось що часто трапляється. Адже допоміжну свідомість не цікавить те, який ефект зроблене матиме просто зараз. Вона знає, що це дасть гарний ефект у майбутньому. Є й такі справи, від яких не буває ніяких наслідків, вони актуальні лиш у той час. Тоді, якщо їх здійснить допоміжна свідомість, то їх, імовірно, відразу ж буде зроблено чудово.

Є ще одна форма: часто люди з дуже гарною моральною основою можуть зробити якийсь учинок, потрапивши під контроль Вищої істоти. Звісно, то вже інша справа, і тут ми про неї не казатимемо, адже зараз ми розповідаємо здебільшого про види свідомості, що походять від самої людини.

Що ж до натхнення, то це теж вигаданий письменниками термін. Як правило, люди вважають так: натхнення — це знання, накопичені людиною за все її життя, що тієї миті посипалися, наче іскри. Я б на це сказав, що з погляду матеріалізму, якщо казати про знання, накопичені людиною за все її життя, то, чим більше б вона накопичувала знань, чим більше б користувалася головним мозком, тим ставала би більш тямущою, і коли б настав час застосувати свої знання, то вони мали б надходити в невичерпній кількості, і, тим самим, просто не виникло би питання якогось там іще натхнення. Усе, що можна назвати натхненням або появою натхнення, не відповідає такому станові. Часто буває так, що, коли людина виконує розумову роботу, то напружує і напружує свій мозок і зрештою відчуває, ніби знання вичерпалися, наче нічого не виходить; пише статтю і, дійшовши до якогось місця, не знає, як продовжити; складає пісню і втрачає хід думок; працює над науково-дослідним проектом і не може просунутися далі. Часто в цей час від утоми в людини «пульсують сині вени», кругом розкидані недокурки, від напруження голова страшенно болить, і все одно людина нічого не придумала. Тоді в якому ж стані приходить врешті-решт натхнення? Наприклад, коли, утомившись, вона думає: «Годі! Ну ж бо я відпочину». Тому що, коли головна свідомість дедалі дужче контролює головний мозок, інші істоти не можуть у нього втиснутися. А тут, щойно людина почала відпочивати, щойно розслабилася і перестала думати про проблему, як одразу ж ненавмисне придумала, з мозку надійшла ідея. Ось як у більшості випадків з’являється натхнення.

Чому ж у цей час з’являється натхнення? Тому що, коли людський головний мозок перебуває під контролем головної свідомості, чим більше вона напружує мозок, тим міцніше тримає його під своїм контролем, і тим менше в допоміжної свідомості можливості втиснутися. Коли людина думає так напружено, що в неї аж болить голова, і їй дуже нестерпно від того, що вона не може нічого придумати, то допоміжна свідомість, яка теж є елементом тіла людини, теж народилася з лона матері й теж керує частиною тіла, також одночасно з нею почувається зле, у неї також болить голова, страшенно болить. А коли головна свідомість розслабилася, допоміжна відображує в головному мозку те, що вона знає. Адже, перебуваючи в іншому просторі, допоміжна свідомість може бачити природу речей. Отже, людина просунулася в проекті, щось написала, щось склала.

Хтось із вас сказав: «Тоді ми застосовуватимемо допоміжну свідомість у роботі». Це точно, як щойно хтось написав мені записку із запитанням: «Як установити контакт зі своєю допоміжною свідомістю?» Ти не в змозі встановити такого контакту, бо ти щойно почав свою практику і є людиною, у якої немає ніяких здатностей. Поки що не намагайся встановити з нею контакт. Мета, заради якої ти хочеш це зробити, неодмінно є нав’язливою ідеєю. Хтось із вас, імовірно, подумав: «Хіба нам не можна застосовувати допоміжну свідомість у роботі, щоб створити побільше цінностей і цим дати поштовх розвитку людського суспільства?» Не можна! І чому ж? Тому що відоме твоїй допоміжній свідомості теж є дуже обмеженим. Простори складні, рівнів багато. Структура Всесвіту неймовірно складна. Допоміжна свідомість може знати тільки те, що належить до простору, у якому вона перебуває. Того, що перевищує її простір, вона вже не знає. Крім того, є ще багато-багато різних просторів вертикальних рівнів. Розвитком людства здатні керувати лише Вищі істоти, що перебувають на дуже високих рівнях, і він відбувається відповідно до закономірностей розвитку.

Наше суспільство звичайних людей розвивається за історичними закономірностями. Ти хочеш, щоб воно розвивалося якимось шляхом, хочеш досягти якихось цілей, але Вища істота розмірковує геть не так. Хіба давнім людям не спадало на думку створити сьогоднішні літаки, поїзди та велосипеди? Як на мене, то не обов’язково, що не спадало. Оскільки історія не розвинулася до того ходу подій, вони не змогли їх створити. Поверхово, зі звичного для наших звичайних людей теоретичного розуміння, з погляду наявних зараз у людства знань їх не було створено тому, що тоді наука людства не досягла такого рівня. Насправді ж розвиток людської науки теж іде відповідно до історичного плану. Хоч ти й бажаєш штучно досягти якоїсь мети, тобі цього зробити все-таки не вдасться. Певна річ, деякі люди схильні до того, щоб у них допоміжна душа відігравала роль. Один письменник каже: «Коли я пишу книгу, то за день можу написати багато десятків тисяч слів і нітрохи не втомлююся. Якщо захочу, то дуже швидко напишу. Інші це читають, і їм дуже подобається». А чому так відбувається? Це результат того, що його головна й допоміжна свідомості ділять зусилля нарівно, і наполовину може відігравати роль його допоміжна свідомість. Але то не з усіма так. В абсолютної більшості людей допоміжна свідомість узагалі не втручається в їхні справи. Якщо ти захочеш змусити її щось робити, то вийде, навпаки, погано. Будуть прямо протилежні результати.


СЕРЦЕ, ПОЗБАВЛЕНЕ СВІТСЬКОЇ СУЄТИ

Багато хто, будучи не в змозі ввійти в стан спокою під час вправ цігун, усюди шукає майстрів цігун, щоб запитати: «Учителю! Чому я не можу під час вправ поринути в стан спокою? Щойно я намагаюся це зробити, як починаю думати про все на світі, метаюся від думки до думки. У голові ну дійсно наче той вир, спливає все, що завгодно. Узагалі не можеш заспокоїтися». Чому ж вони не можуть увійти в стан спокою? Деякі люди, не розуміючи, у чім річ, гадають, ніби існують якісь секрети, тож звертаються до знаменитих майстрів: «Навчіть мене якогось потужного прийому, щоб я зміг поринути в стан спокою». Як на мене, це вони все-таки шукають зовні. Якщо ти хочеш підвищитися, то маєш шукати всередині, сумлінно працювати над своїми думками. Тільки тоді ти зможеш справді підвищитися, тільки тоді зможеш поринути в стан спокою під час сидіння в медитації. Спроможність заспокоїтися — це Гун. А те, наскільки глибоко ти здатний поринути в медитацію, є втіленням твого рівня.

Чи здатні звичайні люди за бажання відразу ввійти в стан спокою? Аж ніяк не здатні. Винятком є люди з дуже доброю моральною основою. Тобто докорінна причина того, що людина не може заспокоїтися, не є питанням якогось прийому. Вона не в тому, що існує якась панацея, а в тому, що твоє мислення, твоє серце не очищене. Ти перебуваєш серед звичайних людей, у суперечностях з людьми, змагаєшся й борешся з іншими заради особистих інтересів, семи почуттів і шести бажань, усіляких викликаних пристрастями нав’язливих ідей. Усі ці речі тебе хвилюють, і ти не можеш байдуже до них ставитися. І ти хочеш поринути в стан спокою. Це лише сказати просто, чи не так? Хтось же, займаючись там вправами цігун, каже: «А я не вірю. Я маю ввійти в стан спокою. Не можна кидатися від думки до думки». Не встиг він і договорити ці слова, як у нього в голові все знову стало вирувати. Це тому, що твої думки не очищені, от ти й не можеш заспокоїтися.

Хтось із вас, можливо, не погодиться з моєю точкою зору: «Хіба деякі майстри цігун не навчають людей певних прийомів? Можна концентруватися на одному, спостерігати і уявляти, зосереджувати думки на Даньтьєнь, дивитися всередину Даньтьєнь або читати ім’я Будди тощо». Такі методи є. Але вони є не просто методами, а втіленням кунфу. А кунфу вже безпосередньо пов’язаний із Сіньсін, який ми вдосконалюємо, з рівнем, який ми підвищуємо. Це не так, що, зосереджено застосовуючи цей метод, уже можна ввійти в стан спокою. Не віриш — спробуй: у тебе всілякі неймовірно великі бажання та нав’язливі ідеї, і що тебе тільки не хвилює — подивись, чи зможеш ти заспокоїтися. Хтось називає дієвим читання імені Будди. Хіба ти зможеш, читаючи ім’я Будди, поринути в стан спокою? Дехто каже: «У школі Будди Амітабхи легко практикувати. Читаєш ім’я Будди, і все». Ти пробував це робити? Я вважаю, що це кунфу. Ти кажеш, це просто, а я кажу, не просто. Ні в якій школі практикувати не просто.

Як вам відомо, Шак’ямуні проповідував «Медитацію». А що він проповідував до «Медитації»? «Заповідь». У медитацію можна поринути тільки тоді, коли цілком кинеш усі бажання й захоплення, коли нічого не залишиться. Ось у чому логіка, чи не так? А «Медитація» — це теж кунфу. Одразу тобі не досягти ступеня повного виконання заповідей. Поступово, слідом за тим як ти пориватимеш з усіма поганими речами, твоя медитація ставатиме глибшою. Коли людина читає ім’я Будди, її думки мають бути зосередженими на одному й не розбігатися, їй слід ні про що не думати, щоб інші частини її головного мозку від читання заніміли, щоб вона вже нічого не знала, щоб одна думка замінила всі думки, щоб кожний ієрогліф з «Емітофо» проявився перед очима. Хіба це не кунфу? Хіба можна із самого початку цього досягти? Не можна. Коли не можна, то людина точно не зможе поринути в стан спокою. Якщо не віриш, то спробуй. Вустами ти там раз по раз читаєш ім’я Будди, а подумки про що тільки не міркуєш: «Чому це голова нашого підприємства такий незадоволений мною? Цього місяця він видав мені так мало преміальних». Чим більше людина про це думає, тим більше гнівається. Страшенно розлючується. А вустами й далі читає ім’я Будди! Скажи, хіба так можна практикувати? Хіба це не проблема кунфу? Хіба це не проблема того, що твої власні думки не очищені? У деяких людей відкрите небесне око, і вони здатні дивитися всередину Даньтьєнь. Адже внизу живота людини збирається Дань. Чим чистіша ця енергія і матерія, тим вона світліша, а чим більш нечиста, тим темніша, чорніша. Хіба, дивлячись на Дань у внутрішній частині Даньтьєнь, ти зможеш увійти в стан спокою? Не зможеш. Річ не в самому методі. Ключ у тому, що мислення, думки людини не позбавлені світської суєти. Ти дивишся всередину Даньтьєнь і бачиш, як це чудово, що Дань прозорий і виблискує, але невдовзі з Дань стається метаморфоза — він перетворюється на квартиру. «Ця кімната буде моєму синові після одруження, у цій кімнаті житиме дочка, у цій будемо мешкати ми з дружиною, а посередині буде вітальня. Дивовижно! Та чи можуть мені видати цю квартиру? Доведеться вигадати, як її дістати. Що ж я для цього зроблю?» Люди схиблені на таких речах. Скажеш, ти зможеш увійти в стан спокою? Інші кажуть: «Я прийшов у суспільство звичайних людей, немов зупинився в готелі. Поживу тут кілька днів і квапливо піду». Деякі ж люди так прив’язалися до цього місця, що забули свій дім.

Якщо щиро вдосконалюєшся, то маєш виправляти свої думки, удосконалюватися всередині, шукати всередині. Не можна шукати зовні. Як то кажуть в одній школі, «Будда — у серці». Це теж справедливо. Але хтось спотворено зрозумів цю фразу. Він каже «Будда — у серці» так, нібито він сам уже й так Будда, неначе в його серці перебуває Будда. Ось як він це зрозумів. Хіба це не є хибним? Як можна було так це зрозуміти?! Цей вислів означає, що ти зможеш успішно вдосконалитися тільки тоді, коли виправлятимеш свої думки. Ось у чому суть. Звідки у твоєму тілі може взятися Будда? Щоб успішно вдосконалитися, потрібно вдосконалюватися.

Ти не можеш увійти в стан спокою через те, що у твоєму мисленні немає Пустоти, і ти не маєш такого високого рівня, а це відбувається від поверхового до глибокого й разом з підвищуванням рівня взаємно доповнює одне одного. Коли ти звільнився від нав’язливих ідей, то і твій рівень підвищується, і твоя медитація стає глибшою. Якщо ж ти хочеш домогтися стану спокою шляхом якихось прийомів, методів, то, я б сказав, що все це є пошуком зовні. А те, коли людина шукає зовні, якраз і означає, що в неї відхилення в практиці, що вона пішла лихим шляхом. Особливо в буддизмі, якщо ти шукаєш зовні, то вони скажуть, що ти пішов шляхом диявола. А в справжньому вдосконалюванні потрібно виправляти свої думки. Тільки коли ти підвищиш Сіньсін, твої думки зможуть досягти позбавлення світської суєти, Недіяння; тільки коли підвищиш Сіньсін, ти зможеш асимілюватися з властивістю нашого Всесвіту, відкинути найрізноманітніші людські бажання, нав’язливі ідеї, погані речі, тільки тоді ти зможеш викинути із себе погане, зможеш сплисти вгору. Тільки тоді твоя матерія Де, більше не зазнаючи стримувальної дії властивості Всесвіту, зможе перетворитися на Гун. Чи не проявляється тут взаємна обумовленість? Саме така логіка речей!

Це суб’єктивна причина того, що людина не може досягти критеріїв практикувальника і не поринає в стан спокою. Зараз і об’єктивно склалася ситуація, що серйозно заважає тобі вдосконалюватися на високі рівні й небезпечно впливає на практикувальників. Як вам відомо, слідом за реформами й відкритістю пожвавлюється економіка, мають місце й політичні послаблення. Було перейнято багато науково-технічних новацій, і в людей зростає рівень життя. Серед звичайних людей усі вважають це гарним явищем. Але з погляду роздвоєння єдиного, з погляду діалектики слідом за реформами та відкритістю в наше життя ввійшло й погане — на будь-який колір і смак. У літературі вчиняють так, ніби книгу не буде розпродано, якщо там не буде трішки змісту еротичного характеру, — вони піклуються про обсяги збуту; у кінематографі й телебаченні роблять так, ніби кіно й ТБ ніхто не дивитиметься, якщо там не буде трохи постільних сцен, — вони турбуються про рейтинги відвідуваності та глядацькі рейтинги; у витворах живопису... хтозна, це справді є мистецтвом або чим іншим. Наша давньокитайська народна творчість такого не містить. Ця наша китайська національна традиція не є тим, що хтось винайшов, хтось створив. Коли я розповідав про доісторичні цивілізації, то вже на цьому зупинявся: усе має своє походження. Моральні норми людства викривилися, змінилися. Змінився навіть критерій оцінки доброго та поганого. Такою є ситуація у звичайних людей. Властивість же Всесвіту, критерій Чжень-Шань-Жень, є єдиним критерієм оцінки того, добра людина чи погана, — от він є незмінним. Будучи практикувальником, якщо ти хочеш вистрибнути звідси, то маєш оцінювати все цим критерієм, а не критеріями звичайних людей. Отже, об’єктивно існують такі завади. І це ще не все. З’явилися такі речі, як гомосексуалізм, сексуальне звільнення, наркоманія та інше неподобство.

Людське суспільство у своєму розвитку дійшло сьогоднішнього етапу. Замисліться: який же воно матиме вигляд, якщо розвиватиметься так і далі? Хіба можна дати йому завжди так існувати? Якщо порядок не наведуть люди, то його наведе Небо. Щоразу, коли з людством трапляється катастрофа, воно перебуває в такому стані. Протягом стількох лекцій я не заводив мову про кінець світу. Однак про це говориться в релігіях, і дуже багато людей обговорює цю актуальну тему. Я вам скажу ось що. Замисліться: рівень моралі людей у нашому суспільстві звичайних людей уже он як змінився! Напруженість між людьми вже сягнула такої міри! Подумай: чи воно не досягло вже вкрай небезпечного становища? Тому середовище, що зараз об’єктивно існує, теж серйозно заважає нашим практикувальникам удосконалюватися на високі рівні. Зображення з оголеними тілами розміщують просто ось там, вішають посеред проспекту. Як піднімеш голову, то й відразу побачиш.

Лаоцзи казав такі слова: «Коли доброчесна людина чує Дао, то сумлінно його дотримується». Доброчесна людина чує Дао й думає: «Як же непросто знайти праведний метод! Якщо я сьогодні не почну вдосконалюватися, то скільки ж доведеться чекати наступної такої можливості?» Складне середовище, як на мене, — це, навпаки, річ гарна. Чим воно є складнішим, тим видатніші люди можуть з’явитися! Якщо зможеш проявити себе навіть тут, тільки тоді вдосконалювався ти найґрунтовніше.

Для того, хто дійсно здатний рішуче вдосконалюватися, я вважаю, це, навпаки, гарна річ. Без виникнення суперечностей, без створення шансів для підвищення твого Сіньсін тобі все-таки не піднятися! Ти добрий, я теж добрий. Як тоді вдосконалюватися? Той, хто є рядовим удосконалювальником, належить до «пересічних людей, які чують Дао»: практикувати можна, не практикувати теж можна. Для таких людей це, імовірно, буде просто жах. Хтось із вас слухає тут Учителя і вважає, що Вчитель справедливо каже. А як повернеться назад у суспільство звичайних людей, актуальні вигоди все одно залишаться для нього цілком реальними. Авжеж, вони цілком реальні. Залишимо розмову про тебе. На Заході є багато великих багатіїв, великих магнатів, які після смерті виявляють, що в них нічого немає, що матеріальне багатство не можна ні принести, коли народжуєшся, ні забрати, коли помираєш, що воно є зовсім пустим. А чому ж Гун настільки дорогоцінний? Тому що його носить безпосередньо твоя душа, його можна принести, коли народжуєшся, і забрати із собою, коли помираєш. Ми вважаємо, що душа безсмертна, і це ніякі не забобони. Після того як скидаються клітини нашого фізичного тіла, ще менші молекулярні компоненти, що існують в інших матеріальних просторах, усе-таки не руйнуються. Людина всього-на-всього вилуплюється зі шкаралупи.

Усе те, про що я щойно розповів, належить до теми Сіньсін людини. Шак’ямуні казав такі слова, і Бодхідхарма теж: «Східна земля Китай — це місце, де з’являються люди великих чеснот». Протягом усієї історії в нас у Китаї було багато ченців, було багато китайців, що дуже цим пишалися. Тобто вони гадали, що тут можна виробити високий Гун. Тому багато хто радів і виявляв самовдоволеність: «Ми, китайці, молодці! У Китаї з’являються люди з видатними вродженими якостями, люди великих чеснот». Насправді дуже багато хто не розуміє внутрішнього змісту цього висловлювання. Чому ж у Китаї можуть з’являтися люди високих чеснот? Чому можуть виробляти високий Гун? Дуже багато людей не знає справжнього значення слів людей, що перебували на високих рівнях, і так само не знає ні сфери, на якій перебували люди високих рівнів і сфер, ні стану їхнього мислення. Звісно, ми вже вам казали не давати визначень їхнім словам. Замисліться: лиш у найскладнішому натовпі людей, у найскладнішому середовищі можна виробити високий Гун. Ось що ці слова означають.


МОРАЛЬНА ОСНОВА

Моральна основа визначається тим, багато чи мало має людське тіло в іншому просторі матерії Де. Якщо Де мало, а чорної матерії багато, то кармічне поле велике, а отже, це означає погану моральну основу; коли Де багато, білої матерії багато, то кармічне поле мале, а отже, це означає гарну моральну основу. Обидві речовини людини, біла й чорна, можуть перетворюватись одна на одну. І як же перетворюватися? Здійснення добрих учинків створює білу матерію. Біла матерія здобувається людиною, коли та постраждала, зазнала болю, зробила добро. А чорна матерія народжується, коли коїш лихі вчинки, робиш щось погане. Це карма. Ось який у них процес перетворювання. Водночас вони мають і зв’язок з носієм. Тому що вони йдуть безпосередньо слідом за душею людини й не є продуктами одного життя, а накопичуються з давніх-давен. Тому люди й кажуть про збирання карм, збирання Де. Крім того, їх можуть накопичувати й предки. Іноді я згадую, як давні китайці чи старі люди казали: «Предки накопичують Де» або «збирання Де», «брак Де». Як же справедливо вони казали! Справді абсолютно правильно.

Гарна чи погана моральна основа може визначати те, гарна чи погана в людини здатність усвідомлення. Погана моральна основа в людини може призводити до того, що здатність усвідомлення в неї теж стає дуже слабкою. А чому? Тому що в людини з доброю моральною основою багато білої матерії. Така біла матерія гармонійно зливається з Усесвітом, може злитися в одне з властивістю Чжень-Шань-Жень, без проміжків. Властивість Усесвіту прямо відображується у твоєму тілі, безпосередньо з’єднується з твоїм тілом. А чорна матерія, якраз навпаки, здобувається людиною внаслідок скоєння лихих учинків. Вони з властивістю нашого Всесвіту уникають одна одної, тому між такою чорною матерією і властивістю нашого Всесвіту й створюється своєрідний екран. Якщо чорної матерії багато, то вона утворює навколо людського тіла поле і оточує людину. А чим більше це поле, чим більша густина чорної матерії, чим вона товща, тим гіршою це робить здатність усвідомлення людини. Це тому, що людина не може прийняти властивість Усесвіту Чжень-Шань-Жень, що, своєю чергою, викликано тим, що вона скоювала погані вчинки й через це створила чорну матерію. Часто така людина дедалі менше вірить у самовдосконалювання, її здатність усвідомлення дедалі погіршується, і вона дедалі більше зазнає перешкод від карми; чим більші її страждання, тим менше вона вірить, унаслідок чого їй важко вдосконалюватися.

Людині з великою кількістю білої матерії вдосконалюватися легко, тому що достатньо тільки, щоб у процесі вдосконалювання вона асимілювалася з властивістю Всесвіту, і її Сіньсін зміг підвищитися, як її Де уже безпосередньо перетворюється на Гун. А людина з великою кількістю чорної матерії — це як завод, що виробляє продукцію, у якого на одну процедуру більше. В інших готова сировина, а в неї груба сировина, яку потрібно ще один раз обробити, пройти такий процес. Тому людині спершу треба витримати страждання, усунути свою карму й перетворити її на білу матерію. Високий Гун у цієї людини може вирости тільки після утворення матерії Де. Але часто в такої людини вже й так погана здатність усвідомлення, а ти ще й змушуєш її багато страждати, тоді вона тим паче не вірить, тим паче не може витримати. Отже, тим, у кого багато чорної речовини, удосконалюватися тяжко. У минулому в Школі Дао чи в школах, у яких здійснюється єдина передача, казали: «Це вчитель шукає учня, а не учень учителя». У цьому теж рішення приймалося залежно від кількості цих речей, які мало тіло потенційного учня.

Моральна основа визначає здатність усвідомлення, але це не є абсолютним. В однієї людини моральна основа дуже погана, але домашнє середовище дуже добре: дуже багато членів її родини практикує, а хтось є світським буддистом і цілком вірить у те, що пов’язано із самовдосконалюванням. Таке середовище теж може сприяти тому, щоб вона повірила, щоб покращилася її здатність усвідомлення. Тому це не є абсолютним. А в іншої людини дуже гарна моральна основа, але часто її мислення стає надзвичайно обмеженим у зв’язку з тим, що вона здобула освіту на основі нині наявних мізерних знань нашого реального суспільства, і особливо у зв’язку із застосовуваним кілька років тому методом ідеологічного виховання, якому властива абсолютизація. Її тотальне невір’я в усе, що виходить за межі сфери її знань, теж може призводити до того, що її здатність усвідомлення зазнаватиме серйозних завад.

Наведу приклад. Коли я проводжу курси, то на другий день пояснюю відкриття небесного ока. Є така людина, у якої добра моральна основа. Я відразу відкрив їй небесне око на дуже високому рівні. Вона побачила багато-багато таких картин, яких інші не бачать. Ця людина сказала іншим: «Ой! Я бачу, як у всьому залі, де викладається Закон, неначе ті сніжинки, Фалунь опускаються на людей; бачу справжній образ Учителя Лі; бачу ореол Учителя Лі, бачу, які на вигляд Фалунь, скільки тут Тіл Закону. Бачу, що Вчитель Лі викладає Закон на різних рівнях, як Фалунь налагоджують здоров’я учасникам курсів. Також бачу, що, коли Вчитель читає лекцію, рівень за рівнем, усюди на різних рівнях читають лекції Тіла Гун Учителя. Крім того, я також бачу, як небесні діви осипають усе квітами» й таке інше. Цей учасник курсів побачив настільки чудесні речі. Це свідчить про те, що його моральна основа дуже непогана. Він розповідав-розповідав, а насамкінець кинув фразу: «Я в це не вірю». Щось із цього нинішня наука вже підтвердила, багато чому можна в нинішній науці знайти пояснення, деякі речі ми вже описали. Адже пізнане в цігун і справді перевершує пізнання сучасної науки. У цьому немає сумнівів. У світлі цього моральна основа не повністю визначає здатність усвідомлення.


УСВІДОМЛЕННЯ

Що таке «усвідомлення»? «Усвідомлення» — це термін, що походить з релігії. У буддизмі під ним мається на увазі розуміння вдосконалювальником Закону Будди, пізнавальне усвідомлення та остаточне усвідомлення, тобто Пробудження-Мудрість. Але зараз це слово вже стало вживаним серед звичайних людей. Скажімо, людина дуже розумна, знає, чого хоче бос, одразу може це збагнути й дуже до нього підлеслива. Тоді люди кажуть, що це в неї гарне усвідомлення. Ось як вони зазвичай це розуміють. Але коли ти вистрибнеш із рівня звичайних людей і перебуватимеш на трішки вищому рівні, то виявиш, що принцип, який пізнають звичайні люди, часто є хибним. Усвідомлення, про яке кажемо ми, — це геть не таке «усвідомлення». У виверткої людини здатність усвідомлення, навпаки, погана. Це тому, що надто «розумна» людина виконує роботу тільки про людське око, щоб завоювати увагу голови підприємства чи свого безпосереднього очільника. Тоді справжню ж роботу будуть змушені виконувати інші, чи не так? Отже, вона завинятиме іншим; оскільки вона хитра, то вміє підлещуватися, завдяки чому може отримувати більше благ, тоді іншим діставатиметься більше поганого; оскільки вона хитра, то не може зазнавати збитків, їй і непросто зазнати збитку, отже зазнавати збитків будуть змушені інші. Вона дедалі вище цінує мізерну актуальну вигоду, а отже, її натура стає дедалі вужчою, тим більше їй здається, що тільки матеріальна вигода звичайних людей є тим, у чому собі не можна відмовити. Тим самим, вона вважає себе практичною людиною. Вона не залишиться у збитку.

А хтось навіть нею захоплюється! Скажу тобі: не захоплюйся нею. Ти навіть не знаєш, наскільки стомливо вона живе: погано їсть, погано спить, навіть уві сні боїться, щоб її інтересам не зашкодили. У питанні особистих інтересів вона просто-таки «влазить у кінчик бичачого рогу». Скажи, чи не стомливо вона живе? Усе своє життя вона проживає заради цього. Ми кажемо: перед лицем суперечності відступи на крок назад, і ти відчуєш «наскільки широке море, наскільки безкрає небо». Гарантую, що картина стане іншою. А такого типу людина не йде на поступки. Вона живе стомливіше за всіх. Ти в неї не вчися! У колах удосконалювальників кажуть: «Ця людина заблукала глибше за всіх. Заради матеріальних вигід вона серед звичайних людей зовсім збилася з пуття». Велиш їй берегти Де — легко сказати! Ти закликаєш її практикувати, та де ж їй повірити: «Практикувати? Ви, практикувальники, не завдаєте удару у відповідь, коли вас б’ють, не кажете нічого у відповідь, коли вас сварять. Інші з тобою жахливо вчиняють, а тобі не можна навіть у думках ставитися до них так само. Навпаки, треба навіть їм дякувати. Усі ви перетворилися на Ак’ю! Усі ви психічно хворі!» Таким людям неможливо зрозуміти самовдосконалювання. Вони вважатимуть, що це ти недоладний, що це ти дурний. От і скажи, хіба таких легко спасти?

Усвідомлення, про яке кажемо ми, — це не таке «усвідомлення», а якраз те, чому вони називають нас дурнішими в особистих інтересах. Ось про яке усвідомлення ми кажемо. Звісно, ми не є справді дурними. Просто ми ставимося байдуже до насущних інтересів. А в інших аспектах ми дуже тямущі. Коли ми працюємо над якимось науково-дослідним проектом, коли менеджер дає нам якесь доручення чи ми виконуємо якусь роботу, то нам усе цілком чітко й зрозуміло, і ми чудово все здійснюємо. А на наші дрібні особисті інтереси, викликані суперечностями конфлікти з людьми ми дивимося байдуже. Хто тоді назве тебе дурнем? Ніхто. Гарантую.

Поговорімо про справжнього дурня. Цей принцип на високому рівні стає повністю протилежним. Дурню неможливо скоїти серед звичайних людей значний лихий учинок, неможливо змагатися й боротися заради особистих інтересів, він не прагне слави й не втрачає Де. А от інші дають йому Де. Щоразу, коли б’ють, лають його, вони дають йому Де. А ця матерія є вкрай дорогоцінною. У нашому Всесвіті є принцип: «Хто не втрачає, той не отримує. Якщо отримуєш, то втратиш». Усі, хто бачить того великого дурня, його сварять: «Який же ти великий дурень!» Слідом за тим, як ти відкриваєш рота й когось свариш, ти кидаєш йому шматок Де. Ти поживився за чужий рахунок, а отже, ти є стороною, що отримала, тоді ти й маєш утратити. Хтось, проходячи повз нього, б’є його ногою: «Який же ти великий дурень!» Гаразд, знову йому кинули щедрий шматок Де. Хтось його ображає, хтось дає йому копняка, а він сміється: «Давай! Хай там як, ти дав мені Де. Я ж анітрохи від себе його не відштовхну!» Замисліться: хто ж тоді, згідно з принципом високого рівня, має гострий розум? Чи не він? Він найрозумніший. Він не втрачає ніскільки Де. Коли ти кидаєш йому Де, він анітрохи не відштовхує його назад, забирає цілком усе, робить це з усмішкою на обличчі. У цьому житті дурний, а в наступному — ні. Його душа не дурна. У релігії кажуть, що коли в людини стало багато Де, то в наступному житті вона стане високопосадовцем, страшно розбагатіє. Усе це обмінюється на Де.

Ми кажемо, що Де може безпосередньо еволюціонувати в Гун. Чи не від еволюції Де залежить те, наскільки високо ти вдосконалишся? Він може безпосередньо еволюціонувати в Гун. Чи не результатом еволюції цієї матерії є Гун, що визначає висоту рівня людини та величину її сили Гун? От і скажи, дорогоцінна вона чи ні? Її можна приносити із собою, коли народжуєшся, і забирати, коли вмираєш. У буддизмі кажуть: «Те, наскільки високо ти вдосконалишся, буде твоїм Рангом досягнення». Скільки ти віддаси, стільки і отримаєш — ось у чому логіка. Як то кажуть у релігії, маючи Де, у наступному житті людина обійме високу посаду, наживе великого багатства. Якщо ж Де в неї мало, то вона навіть і милостиню не випросить, тому що не має Де для обміну. Адже не втратиш — не здобудеш! Коли в людини не залишається жодної краплі Де, то на неї чекає Повне знищення тіла й душі. Вона дійсно помирає.

Колись був один майстер цігун. Коли він тільки вийшов на люди, його рівень був досить високим. Згодом цей майстер цігун, загрузнувши в грошах і становищі, упав. Його вчитель відвів геть його допоміжну душу, адже він належав до всіх тих, у кого вдосконалюється допоміжна душа. Коли допоміжна душа тієї людини ще була з нею, то людина була під контролем допоміжної душі. Наведу приклад. Одного дня в неї на роботі ділили квартири. Її очільник сказав: «У кого немає житла — підійдіть. Опишіть, у яких ви перебуваєте житлових умовах, нехай кожний з вас розкаже, наскільки потребує квартири». Кожний розповів про себе. А та людина — ні пари з вуст. Зрештою очільник побачив, що саме в неї найтяжче становище з-поміж усіх, що квартиру слід дати їй. Інший каже: «Ні! Квартиру не можна давати їй. Треба дати мені. Мені так потрібна квартира!» А та людина каже: «Ну то й забирай». З погляду звичайних людей, ця людина дурна. Хтось із її колег знав, що вона є практикувальником, тож він її і спитав: «Ти практикувальник, і тобі нічого не потрібно. А що ж тобі все-таки потрібно?» Вона сказала: «Мені потрібно те, що іншим не потрібно». Насправді ця людина була анітрохи не дурною, вона була надзвичайно обдарованою. Просто в неї було таке ставлення до особистих нагальних інтересів, вона скорялася природному плинові речей. Той знов у неї питає: «А хіба існує таке, що нинішнім людям не потрібно?» А вона відповідає: «Каміння, що лежить на землі. Люди штурхають його ногами, і воно нікому не потрібне. От я і підберу те каміння». Для звичайних людей це немислимо. Звичайні люди не можуть зрозуміти практикувальників. Їм неможливо їх зрозуміти. Їхній рівень мислення надто від них відстає, між ними і практикувальниками надто велика прірва в рівнях. Звісно, та людина не підбирала з долу каміння, а лише висловила принцип, який до звичайних людей не доходить: «Я не прагну речей звичайних людей». Візьмімо цей камінь. Як ви знаєте, у буддійських канонах розповідається: «У Світі Вищого Блаженства і дерева золоті, і земля золота, і птахи золоті, і квіти золоті, і будинки золоті. Навіть Тіла Будд переливаються золотим сяйвом». Там не знайти жодного каменя. Кажуть, каміння є там грішми. Та людина все-таки не понесе туди камінь, але вона висловила принцип, який звичайні люди зрозуміти не в змозі. Абсолютно правильно кажуть практикувальники: «За тим, за чим звичайні люди жадібно женуться, ми не женемося; те, що звичайні люди мають, ми не вважаємо цінним; а те, що маємо ми, звичайні люди не отримають, навіть якщо захочуть».

Насправді те усвідомлення, про яке ми щойно розповідали, усе-таки належить до усвідомлення в процесі вдосконалювання і є прямо протилежним до усвідомлення звичайних людей. Усвідомлення, яке ми дійсно маємо на увазі, це коли в процесі нашої практики вчитель викладає Закон, учитель Школи Дао викладає Дао, коли ти в процесі вдосконалювання стикаєшся з бідами, чи можеш ти усвідомити, що ти вдосконалювальник, чи можеш зрозуміти, чи можеш прийняти, чи можеш у процесі вдосконалювання вчиняти згідно із цим Законом. Деякі люди, ну просто хоч би як ти їм розповідав, усе одно не вірять. Вони залишаються «практиками» звичайних людей. Їхня нездатність повірити викликана тим, що вони невідступно тримаються притаманних їм уявлень. Другі ж тільки й думають, що про лікування. Щойно я тут сказав, що призначення цігун зовсім не в лікуванні, як у них уже виникла антипатія, і всьому викладеному після того вони вже не вірили.

У деяких з вас здатність усвідомлення ніяк не підвищиться. Хтось бере цю мою книгу й довільно пише в ній усюди свої ремарки. Ті з нас, у кого відкрите небесне око, бачать, що ця книга переливається всіма кольорами райдуги, сяє золотом, що кожне слово є образом мого Тіла Закону. Якби я вам брехав, то це означало би, що я вас обдурюю. А написане тобою є чорним-пречорним. Ти насмілюєшся ось так довільно там писати? Що ми тут робимо? Хіба не навчаємо тебе вдосконалюватися вгору? Про деякі речі тобі слід замислитися. Ця книга здатна вказувати тобі шлях у самовдосконалюванні. Поміркуй: дорогоцінна вона чи ні? Чи може твоє поклоніння Будді дати тобі змогу дійсно вдосконалюватися? Ти дуже побожний. Ти не наважуєшся навіть доторкнутися до статуї Будди й щодня спалюєш для неї фіміам. А от Великий Закон, який справді може вказувати тобі шлях у вдосконалюванні, ти, навпаки, насмілюєшся псувати.

Кажучи про усвідомлення, мають на увазі міру, до якої ти розумієш усілякі рівні, що з’являються в процесі вдосконалювання, або викладений учителем якийсь предмет, якийсь Закон. Але це ще не є тим, що ми називаємо докорінним усвідомленням. Докорінне усвідомлення, про яке ми кажемо, означає, що людина всю решту свого життя від самого початку вдосконалювання невпинно підноситься, невпинно позбувається людських нав’язливих ідей, різноманітних бажань. Її Гун також невпинно зростає вгору. Зрештою так відбувається аж до того, як вона зробить останній крок у своєму вдосконалюванні. Її матерія Де цілком еволюціонує в Гун, людина дійде кінця запланованого вчителем шляху вдосконалювання і цієї миті всі замки́ — «Хлоп!» — одразу повністю відкриються від вибуху. Її небесне око досягне найвищої точки рівня, на якому людина перебуватиме. Вона побачить реальні картини кожного простору того рівня, на якому перебуватиме, форми існування різноманітних істот кожного простору-часу, форми існування матерії кожного простору-часу, побачить істину нашого Всесвіту. У неї грандіозно проявиться божественна сила, і вона зможе спілкуватися з усілякими істотами. Коли досягаєш цього стану, хіба ти не є вже Великим Пробудженим? Хіба ти не будеш тим, хто, удосконалившись, досяг Пробудження? У перекладі на давньоіндійську мову це «Будда».

Усвідомлення, про яке ми кажемо, те докорінне усвідомлення все-таки належить до раптової форми усвідомлення. У раптовому усвідомленні людина всю решту свого життя вдосконалюється в замкненому стані. Їй невідома висота її Гун, невідомо, які форми має вироблений нею Гун. У неї взагалі немає жодної реакції. Навіть клітини її тіла замкнені. Увесь вироблений Гун замкнений. Так відбувається, аж доки людина не дійде самого кінця свого вдосконалення — лише тоді вони відкриваються. Виконати це здатна тільки людина з видатними вродженими якостями. Удосконалюватися їй неймовірно болісно. Починаючи від того, щоб бути доброю людиною, вона тільки й знає, що підвищувати свій Сіньсін, терпіти страждання і вдосконалюватися вгору. Вона тільки й знає, що вимагати від себе підвищування Сіньсін, але не бачить власного Гун. Таким людям удосконалюватися важче за всіх. Це мусить бути людина з видатними вродженими якостями. Хоч би скільки років вона вдосконалювалася, їй нічого не відомо.

Є й другий вид усвідомлення, який називається поступовим усвідомленням. Із самого початку дуже багато хто з вас відчуває обертання Фалунь. Водночас я відкриваю вам небесне око. Деякі з вас перейдуть від стану, коли з різноманітних причин не бачать, до такого, коли в майбутньому побачать, від стану, коли бачать невиразно, до такого, коли бачитимуть виразно, від стану, коли небесним оком користуватися не вміють, до такого, коли вмітимуть це робити. Ти невпинно підвищуєш свій рівень. Слідом за твоїм підвищуванням Сіньсін та усуванням усіляких нав’язливих ідей, у тебе проявлятимуться різноманітні здатності. Еволюція впродовж усього процесу вдосконалювання, хід перетворення тіла відбуватиметься повністю за умов, коли ти сам можеш це побачити чи відчути. Отже, зробивши найостанніший крок, ти цілком пізна́єш істину Всесвіту. Твій рівень досягне вершини, до якої тобі належало дійти в удосконалюванні. Зміни твого тіла та посилення здатностей досягнуть певного ступеня. Ти досягнеш цієї мети крок за кроком. Таким є поступове усвідомлення. Метод удосконалювання поступового усвідомлення теж непростий. Набувши здатностей, деякі люди ніяк не звільняються від нав’язливих ідей, тож можуть показати себе, можуть скоїти щось погане. Як наслідок, у тебе впаде Гун, твоє вдосконалювання зійде нанівець, і зрештою ти зламаєшся. Деякі з тих, хто бачить, можуть бачити появу всіляких істот різних рівнів, які, можливо, уплутуватимуть тебе в те, щоб робити те й се, можливо, потягнуть тебе практикувати їхні речі, приймуть тебе в учні, проте вони не здатні дати тобі домогтися Повноправного досягнення, тому що вони й самі його не домоглися.

Крім того, люди просторів високих рівнів є богами. Вони перетворюються на колосів, грандіозно проявляють божественну силу. Чи не підеш ти за ними, щойно твої думки стануть неправедними? Щойно ти це зробиш, твоє вдосконалювання відразу ж зійде нанівець. Навіть якщо він буде справжнім Буддою, справжнім Даосом, ти все одно будеш змушений знов удосконалюватися з початку. Хіба люди стількох рівнів Небес не є святими? Цілком вистрибнути звідси можна лише тоді, коли дійдеш у вдосконалюванні вкрай високого рівня й досягнеш своєї мети. А от в очах простої людини ті небожителі, безперечно, і високі, і великі, і мають великі здатності. Але вони зовсім не обов’язково є тими, хто здобув Повноправне досягнення. Чи ти зможеш не піддатися завадам від різноманітної інформації, спокусам від усіляких картин? Тому я і кажу, що вдосконалюватися з відкритим небесним оком теж важко. Тоді важче ручатися за свій Сіньсін. Але добра річ у тому, що деякі з нас належать до тих, кому розблоковують здатності й дають увійти в стан поступового усвідомлення лише на півдорозі. Небесне око ми відкриваємо кожному, а здатності дуже багатьом з вас не проявимо. Після того як твій Сіньсін поступово крок за кроком підвищиться до певного рівня, душевний стан стане стійким, і ти зможеш тримати себе в руках, ми відразу за допомогою вибуху тебе відкриємо. Ми дамо тобі ввійти в стан поступового усвідомлення, коли ти досягнеш певного рівня. Тієї пори тобі стане досить легко себе контролювати, і в тебе проявляться різноманітні здатності. Ти вдосконалюватимешся вгору й зрештою досягнеш стану повного відкриття. Ми зробимо так, щоб це відбулося на півдорозі твого вдосконалення. Дуже багато з нас належить до цієї категорії. Тому не прагніть швидше досягти зрячого стану.

Ви, імовірно, чули, що в Дзені теж кажуть про поділ на раптове й поступове усвідомлення. Шостий патріарх Дзену Хойнен стояв за раптове усвідомлення, а Шеньсю з північної його течії був прихильником поступового. В історії між ними двома в буддійській філософії точилася дуже довготривала дискусія. Вони сперечалися й сперечалися. Як на мене, це не має сенсу. Чому? Тому що мали на увазі вони всього-на-всього пізнання якогось принципу в процесі вдосконалювання. Цей принцип хтось зрозумів уже відразу, а хтось усвідомив, зрозумів його поступово. Чи не однаково, як ти його усвідомлюєш?! Краще пізнати відразу. Поступово усвідомити теж годиться. Хіба це в обох випадках не усвідомлення? Усвідомлення. Отже, і одне, і друге непогано.


ЛЮДИНА З ВИДАТНИМИ ВРОДЖЕНИМИ ЯКОСТЯМИ

Що таке людина з видатними вродженими якостями? Вона все-таки відрізняється від людей з гарною чи поганою моральною основою. Таку людину з видатними вродженими якостями неймовірно важко знайти. За вкрай тривалий історичний період може народитися тільки одна така людина. Звісно, людина з видатними вродженими якостями передусім мусить мати величезний Де — у неї має бути колосальне поле білої матерії. Це обов’язково. Водночас вона має бути здатною витримувати страждання в стражданні, мати велику терплячість, бути здатною відмовлятися, уміти берегти Де, мати гарну здатність усвідомлення тощо.

Що таке страждання в стражданні? У буддизмі вважають, що бути людиною — це вже страждання. Якщо тільки ти став людиною, то мучитимешся. Там уважають, що ніхто з істот усіх просторів не має такого, як у нас, тіла звичайної людини, а тому не хворіє, тому не стоїть перед проблемою народження — старості — хвороб — смерті, тому не має таких мук. Люди інших просторів можуть плавати в повітрі, є невагомими, неймовірно прекрасними. А перед звичайними людьми саме через наявність цього тіла постає проблема: їм погано від холоду, від жару, від спраги, від голоду й від утоми. Ще вони проходять через народження — старість — хвороби — смерть. Чи одним чином, чи другим, але тобі немає комфорту.

Я читав одну публікацію в пресі, де розповідалося, що, коли був таншаньський землетрус, і багато людей у ньому загинуло, деяких потерпілих урятували. Серед цих людей провели особливе соціологічне опитування: їх запитали, що вони відчували в стані клінічної смерті. Але, що було несподіваним, ці люди розповіли про одне особливе становище, причому були в цьому одностайні: у момент смерті людина не відчуває страху, а, якраз навпаки, раптом переживає відчуття визволення, відчуття прихованого піднесення; деякі з них відчули, як у них одразу зникли тілесні пута, як вони надзвичайно приємно злетіли й навіть побачили своє тіло; другі навіть побачили істот інших просторів; а треті потрапили до таких-то таких-то місць. Усі ці люди розповіли, що тієї миті пережили приховане відчуття збудження від звільнення, відчуття, коли немає страждань. От я і кажу, що мати наше фізичне тіло — це вже страждання. Але всі з’являються на світ з лона матері, а тому вже й не знають, що страждають.

Я казав, що така людина мусить витримати страждання в стражданні. Як я вже того дня розповідав, у просторі-часі людства та іншому, більшому, просторі-часі різне поняття простору. У нас на цьому боці один шичень — це дві години, а в їхньому просторі це один рік. Вони кажуть, що ця людина практикує в такому болісному середовищі, вона дійсно вражає; вони кажуть, що в цієї людини з’явилося бажання знайти Дао, вона хоче вдосконалюватися, що вона просто-таки вкрай особлива. Їй настільки гірко, але її природа все-таки не зникла, вона все ще бажає вдосконалюватися й повернутися назад. Ось чому можна безумовно допомагати вдосконалювальникам. Скажімо, ця людина в просторі звичайних людей усю ніч просиділа в медитації. Побачивши це, вони кажуть, що людина й справді чудова — вона просиділа тут уже шість років. Адже один наш шичень — це на тому боці один рік. У нашого людства вкрай особливий простір.

Як витримувати страждання в стражданні? Наведу приклад. Одного дня людина пішла на роботу. На підприємстві стан речей не дуже добрий, ситуація кепська — людей більше ніж роботи. Підприємство реформуватимуть, найматимуть підрядників. Зайві працівники мають звільнитися. Ця людина теж виявилася серед них. Одразу залишилася без куска хліба. Який у неї настрій? «Нізвідки брати гроші на витрати. Як тепер жити? Узятися за щось інше? Але ж нічого іншого я не вмію». Пригнічена вона повернулася додому. Щойно дісталася дому, як там захворів один з її старих батьків, причому дуже серйозно. Схвильована, людина думає: «Треба терміново доставити його до лікарні!» З величезними труднощами вона позичила гроші, щоб покласти стару людину в лікарню. Повернулася додому, щоб зібрати їй якісь речі. Щойно дісталася дому, як прийшов шкільний учитель і сказав: «Ваш син жахливо побив іншого школяра. Терміново підіть і погляньте!» Тільки-но людина, розібравшись із цим інцидентом, повернулася додому і ось там присіла, як задзвонив телефон і їй сказали: «Ваша дружина вам зраджує». Звісно, ви не зіткнетеся з таким випадком. Пересічна людина не зможе витримати такого страждання й подумає: «Навіщо мені ще жити? Знайду мотузку й повішуся. Краще я помру! Смерть покладе край усім проблемам!» Я кажу, що така людина мусить витримати страждання в стражданні. Звісно, усе-таки не обов’язково в такій формі. Міжлю́дські інтриги, пов’язані із Сіньсін чвари, боротьба за особисті інтереси цьому не поступаються. Скільки людей живуть тільки заради свого зовнішнього престижу, а коли не витримують приниження, то вішаються. Отже, ми маємо вдосконалюватися в такому складному середовищі, маємо витримати страждання в стражданні. Водночас ми також повинні мати велику терплячість.

А що таке велика терплячість? Практикувальнику передусім слід домогтися того, щоб не відповідати ударом на удар, лайкою на лайку. Він має терпіти. Інакше який ти практикувальник? Хтось із вас сказав: «Такої терплячості дуже важко домогтися. У мене поганий характер». Якщо характер поганий, то змінюйся. Практикувальник мусить бути терплячим. Є такий, що, повчаючи дитину, теж вибухає, піднімаючи просто-таки несамовитий крик. Коли повчаєш дитину, не треба бути таким. Тобі не слід дійсно розлючуватися. Коли виховуєш дитину, дій розумніше. Тільки тоді ти зможеш справді добре її виховати. Ти не можеш пережити навіть дрібниць і зриваєшся. А ще хочеш, щоб у тебе зріс Гун! Хтось із вас каже: «Якщо, коли я йтиму вулицею, хтось ударить мене ногою, і поруч не буде нікого зі знайомих, тоді стерпіти я зможу». Я скажу, що цього ще не достатньо. Хтозна, може, у майбутньому зроблять так, що тобі дадуть кілька ляпасів, що ти осоромишся саме в присутності того, перед ким найбільше боїшся втратити лице. Як ти до цього поставишся? Тоді подивляться, чи зможеш ти це стерпіти. Якщо стерпіти ти зможеш, але в душі це тебе непокоїтиме, то це теж не годиться. Як вам відомо, ті, хто досяг рівня Архата, зіткнувшись із якоюсь пригодою, ніколи не хвилюються, жодні події звичайних людей їх зовсім не бентежать, вони завжди веселі. Хоч би яких величезних збитків вони зазнали, вони все одно веселі, і їм байдуже. Якщо ти дійсно можеш цього досягти, то ти вже домігся Початкового Рангу досягнення Архата.

Хтось із вас сказав: «Якщо ми виявлятимемо терплячість до такої міри, то звичайні люди скажуть, що ми надто слабкі, що нас надто просто скривдити». Моя відповідь: це не слабкість. Подумайте: навіть старі люди зі звичайних людей, висококультурні люди поводяться виховано й не опускаються до рівня інших. Чи не маємо ми, практикувальники, тим паче так учиняти? Яка ж це слабкість? Я вважаю, що це вияв великої терплячості, вияв сили волі. Винятково практикувальники можуть мати таку велику терплячість. Є такий вислів: «Мужлай, зазнавши образи, витягне меча й битиметься». Звичайна людина, ну то звісно, так і робитиме: ти облаяв мене, я облаю тебе; ти вдарив мене, я вдарю тебе. Це і є звичайна людина. Хіба можна сказати, що це практикувальник? Якщо, будучи вдосконалювальником, ти не матимеш твердої волі й будеш не в змозі себе контролювати, то не зможеш цього досягти.

Як вам відомо, у давнину була постать на ім‘я Хань Сінь. Уважалося, що цей Хань Сінь був талановитим. Він був головнокомандувачем армії Лю Бана, стовпом держави. Завдяки чому ж він був здатний виконувати настільки відповідальну справу? Казали, що Хань Сінь уже змалку був неабиякою людиною. Є такий класичний сюжет: «Хань Сінь зазнав ганьби, пролізши в іншого між ніг». Хань Сінь змалку займався бойовими мистецтвами, а люди, які ними займалися, завжди носили із собою меча. Одного дня, коли він ішов вулицею, один місцевий хуліган, ставши руки в боки, загородив йому прохід: «Навіщо ти носиш меча? Ти насмілишся когось убити? Якщо ти насмілишся вбити людину, то відрубай мені голову», — кажучи це, він підставив йому голову. Хань Сінь подумав: «Навіщо ж мені відрубувати тобі голову?» У ті часи за таке теж доносили владі й змушували заплатити життям за життя. Хіба можна довільно вбивати людей? Хуліган, побачивши, що Хань Сінь не наважується його вбити, сказав: «Якщо ти не наважуєшся мене вбити, то проповзи в мене між ніг». І Хань Сінь дійсно проповз у нього між ніг. Це свідчить про те, що Хань Сінь мав винятково велику терплячість. Він відрізнявся від рядових звичайних людей і саме завдяки цьому був у змозі нести настільки відповідальну службу. «Люди борються за свій зовнішній престиж». Це вислів звичайних людей. Замисліться: чи жити заради цього престижу не стомливо? Чи не гірко? Чи варто? Хань Сінь усе-таки був звичайною людиною, а ми самовдосконалювальники. Ми набагато сильніші за нього. Наша мета — досягти рівня, що перевищує звичайних людей, і зробити крок у бік іще вищих рівнів. З таким інцидентом ми не зіткнемося, але коли вдосконалювальник серед звичайних людей зазнає ганьби й приниження, то не обов’язково воно цьому поступається. Пов’язані із Сіньсін чвари з людьми, я б сказав, такому не поступаються. І не тільки не поступаються, а й перевищують. Це теж неймовірно важко.

Водночас удосконалювальник має бути здатним відмовлятися — позбуватися різноманітних нав’язливих ідей звичайної людини, різноманітних бажань. Одразу цього не домогтися. Ми можемо досягати цього поступово. Якби ти сьогодні вже міг цього досягти, то вже сьогодні ти би був Буддою. Удосконалювання проходитиме поступово, але ти не розслаблюйся. Ти скажеш: «Учитель казав, що вдосконалювання проходитиме поступово, то і вдосконалюймося поступово». У жодному разі! Ти маєш висувати до себе суворі вимоги. У вдосконалюванні за Законом Будди ти маєш бути хоробрим і таким, що постійно прагне знайти, у чому покращитися.

Також треба бути здатним берегти Де, потрібно берегти Сіньсін. Не можна коїти неподобство. Тобі не можна довільно робити що заманеться, ти маєш бути в змозі вберегти свій Сіньсін. Серед звичайних людей ви часто чуєте такі слова: «Накопичуйте Де, роблячи добрі вчинки». Практикувальники не накопичують Де — ми бережемо Де. А чому ми бережемо Де? Тому що ми бачимо таку ситуацію: накопиченням Де займаються серед звичайних людей. Якщо вони зберуть Де, зроблять добро, то в наступному житті їм буде добре. А в нас тут більше немає цієї проблеми. Якщо ти успішно вдосконалишся, то осягнеш Дао. У тебе більше не буде проблеми багатьох життів. Збереження Де, про яке ми тут кажемо, має і друге значення: ці дві речовини, які має наше тіло, зібрано не за одне життя, вони залишилися з давніх часів. Ти ганятимеш на велосипеді по всьому місту й не обов’язково натрапиш на можливість зробити добрий учинок. Ти не обов’язково на неї натрапиш, навіть якщо день у день так робитимеш.

Це має ще одне значення. Тобі дадуть накопичувати Де. Ти зіткнешся з якимось випадком, що здасться тобі доброю річчю, але, якщо ти це зробиш, то можливо таке, що це виявиться поганим; ти зіткнешся з випадком, що здасться тобі поганим, і якщо ти в нього втрутишся, то можливо таке, що насправді це був позитивний випадок. А чому? Тому що ти не бачиш їх внутрішнього причинного зв’язку. Інциденти звичайних людей вирішуються відповідно до законів — у цьому немає проблеми. Той, хто став практикувальником, вже є надприродним. Отже, ти як надприродна людина вже маєш висувати до себе вимоги за надприродними принципами і вже не можеш оцінювати речі принципами звичайних людей. Ти не знаєш причинного зв’язку якогось інциденту, а отже, можеш хибно в ньому вчинити. Тому ми дотримуємося Недіяння. Ти не можеш робити все, що тобі схочеться. Хтось із вас каже: «А я хочу стримувати лихих людей». Я відповідаю: ну то стань поліцейським, і годі. Але це не означає, що ми кажемо тобі не втручатися, навіть якщо ти зіткнешся з убивством чи підпалом. Я вам кажу про те, що коли між людьми відбуваються суперечності, і один б’є другого ногою, б’є кулаком, то, хтозна, може бути, що другий першому раніше завинив, і вони розрахувалися. Якщо ж ти втрутишся, то розрахунку між ними не вийде, і їм доведеться чекати наступного разу, щоб це знову повторилося. Це означає, що ти не бачиш причинного зв’язку й можеш скоїти поганий учинок, а звідси втратити Де.

Звичайні люди втручаються в справи звичайних людей. Це не страшно. Вони оцінюють речі принципами звичайних людей. А ти маєш оцінювати речі надприродними принципами. Якщо ти побачиш убивство чи підпал і нічого не зробиш, то це вже буде проблемою Сіньсін. Інакше як тобі проявити себе доброю людиною? Якщо ти не втручатимешся, навіть коли когось убивають чи вчиняють підпал, то коли ж ти втручатимешся? Але є ось який момент. Ці речі до нас, удосконалювальників, не мають ніякого стосунку. Навряд чи тобі це запланують, навряд чи тобі дадуть із таким зіткнутися. Збереження Де, про яке ми кажемо, означає те, щоб ти уникав скоєння злих учинків. Хтозна, можливо, навіть найменша твоя участь у чомусь означатиме скоєння лихого вчинку. Тоді ти втратиш Де. Якщо ти втратиш Де, то як ти підвищиш свій рівень? Як досягнеш своєї кінцевої мети? Ось яка в цьому міститься проблема. Крім того, потрібно також мати гарну здатність усвідомлення. Якщо моральна основа гарна, то, імовірно, здатність усвідомлення теж буде гарною. Роль відіграє і вплив середовища.

Ми також ось що скажемо. Якщо кожний з нас удосконалюватиметься всередині, кожний шукатиме у своєму Сіньсін, коли в чомусь учинить погано, сам пошукає в собі причину, щоб наступного разу вчинити добре, і, роблячи щось, передусім думатиме про інших, то людське суспільство зміниться на краще, знову підніметься моральність, поліпшиться і духовна культура, і стан громадського порядку. Хтозна, можливо, навіть не залишиться поліції! Буде ні до чого, щоб інші за тобою наглядали — кожний наглядатиме за самим собою, шукатиме у своїх думках. Погодься, як це чудово. Як вам відомо, зараз закони поступово повнішають, поступово досконалішають. Але чому деякі люди все одно скоюють злі вчинки? Закони ж є, чому вони їх не дотримуються? Тому, що ти не можеш контролювати їхні думки. Коли ніхто не бачитиме, вони все одно робитимуть погані речі. Якщо кожна людина вдосконалюватиметься всередині, то картина стане кардинально іншою. Більше не буде потреби, щоб ти виступав на захист скривджених.

Закон можна було викласти лише до цього рівня. Ще вищий зміст ти зможеш сприйняти лише завдяки своєму власному вдосконалюванню. Деякі з вас ставлять мені дедалі конкретніші запитання. Якщо я відповім навіть на запитання, пов’язані з побутом, то що ж тобі залишиться вдосконалювати?! Ти маєш сам удосконалюватися, сам усвідомлювати. Якщо я все розповім, то вже не залишиться того, що б удосконалив ти. Добре, що Дафа вже поширюється. Ти можеш учиняти згідно з Дафа.



* * *



Думаю, час мого викладання Закону здебільшого скоро завершиться, тому я хотів залишити вам справжнє, щоб у вашому подальшому вдосконалюванні у вас був Закон, який би вас спрямовував. У всьому ході викладання Закону я був відповідальним перед вами й водночас відповідальним перед суспільством. Насправді ми вчиняли згідно із цим принципом. Що ж стосується того, добре чи погано ми це робили, про це я вмовчу. У вас у самих буде щодо цього неупереджена думка. Моїм бажанням було викласти Дафа, щоб іще більша кількість наших людей змогла отримати користь, щоб ті, хто дійсно хоче вдосконалюватися, могли, покладаючись на Закон, удосконалюватися вгору. Водночас у процесі викладання Закону ми також висловили суть того, як бути людиною, і сподіваємося, що після курсів, якщо ви не зможете вдосконалюватися за Дафа, то принаймні зможете бути добрими людьми. Тоді це принесе користь нашому суспільству. Насправді ти вже вмієш бути доброю людиною. Після курсів ти зможеш бути доброю людиною.

Під час викладання Закону не завжди все проходило гладко, також були величезні завади з усіх боків. Завдяки підтримці організаторів і керівництва різних сфер, а також зусиллям працівників, наші курси було проведено досить успішно.

Усе те, що я розповів на курсах, спрямовуватиме вас у вдосконалюванні на високі рівні. Ніхто з тих, хто викладав Закон у минулому, цього не розповідав. Ми виклали все надзвичайно зрозуміло, поєднавши свої лекції із сучасною наукою і сучасними науками про людське тіло, причому виклали все з погляду дуже високих рівнів. Я здебільшого зробив це заради вас — щоб у майбутньому ти зміг дійсно осягнути Закон, удосконалитися. Саме це було моєю вихідною точкою. У ході нашого викладання Закону й навчання практики дуже багатьом з вас Закон здається чудовим, але дуже важкоздійсненним. Насправді я вважаю, що важко воно чи не важко, залежить від того, про кого йде мова. Цілком звичайнісінька людина, що не бажає вдосконалюватися, уважатиме вдосконалювання просто-таки неймовірно складним, немислимим, таким, у якому неможливо досягти успіху. Вона звичайна людина, вона не хоче вдосконалюватися, тому їй це здаватиметься дуже складним. Лаоцзи казав: «Коли доброчесна людина чує Дао, то сумлінно його дотримується; коли пересічна людина чує Дао, то або виживає, або гине; коли нікчемна людина чує Дао, то гучно з нього регоче; якщо вона з нього не реготатиме, то він не заслуговує вважатися Дао». Для справжнього вдосконалювальника, я б сказав, це буде дуже простим, а не чимось недосяжним. Насправді багато досвідчених учнів, присутніх тут або таких, що сюди не прийшли, уже досягли в удосконалюванні неймовірно високих рівнів. Я тобі про це не розповідав, побоюючись, що в тебе виникнуть нав’язливі ідеї, самовдоволеність та інші чинники, що впливатимуть на зростання твоєї сили Гун. Той, хто має справжню рішучість удосконалюватися, зможе стерпіти, зможе позбутися нав’язливої ідеї; коли на кону стоятимуть усілякі вигоди, зможе дивитися на них цілком байдуже. Достатньо того, щоб він зміг цього домогтися, і йому вже не буде важко. Річ у тім, що тих, хто називає це важким, бентежать ці речі. Сам метод практики, за яким удосконалюються, зовсім не складний, у самому підвищенні твого рівня геть немає нічого складного. Просто людина не може звільнитися від нав’язливих ідей — тільки тому вона каже, що це складно. Адже, коли на кону стоять твої актуальні інтереси, дуже важко про них не хвилюватися. «Ось вона, вигода. От і скажи, як звільнитися від цих думок?» Складність, яку вони мають на увазі, насправді полягає в цьому. Коли в нас відбуваються суперечності з людьми, а ми не можемо стримати гнів, і доходить навіть до того, що не можемо реагувати на це як практикувальники, то, я б сказав, так нічого не вийде. Раніше, коли вдосконалювався я, то багато благородних мудреців казало мені такі слова: «Те, що важко стерпіти, можна стерпіти. Те, що складно здійснити, можна здійснити». Насправді саме так воно і є. Не зайвим було б, щоб, повернувшись додому, ви спробували. Ускочивши в справжню халепу, або під час проходження випробування спробуй: якщо важко стерпіти, потерпи; коли щось здається нездійсненним чи, скажімо, це здійснити важко, спробуй і подивись, вийде, зрештою, чи ні. Якщо ти справді зможеш домогтися свого, то виявиш, що перед тобою дійсно розгорнеться картина, коли «і верби тіняві, і квіти яскраві, і знову попереду видно село».

Оскільки я вже сказав неймовірно багато, то вам буде дуже важко втримати все в пам’яті. Я тільки висуну до вас невеличку вимогу. Сподіваюся, що ви у своєму подальшому вдосконалюванні ставитиметеся до себе як до практикувальників, по-справжньому вдосконалюватиметеся далі. Я сподіваюся, що і нові, і досвідчені учні зможуть удосконалюватись у Дафа й досягти успіху та Повної Досконалості! Сподіваюся, що після повернення додому ви, не гаючи часу, щиро вдосконалюватиметеся.