Лі Хунчжи
21 липня 2003 року, Вашингтон

Усі присутні тут учні є митцями й мають професійні навички в певному виді мистецтва. Про що я згадаю, те й розповім. Я говоритиму лише з погляду принципів Закону. Образотворче мистецтво дуже важливе для людства. Як і інші аспекти культури, воно має великий вплив на уявлення людей та на їхній критерій краси. Концепція прекрасного та правильне відчуття краси, які людство повинно мати, тісно пов’язані з моральними стандартами. Якщо люди вважають некрасиве за красиве, то моралі людства вже настав кінець.

У різні історичні періоди моральність людства може змінюватись. Моральні цінності людей впливають на їхнє мистецтво, а мистецтво, своєю чергою, впливає на людей. Як ви бачите, витвори сьогоднішнього мистецтва великою мірою є продуктами сучасної свідомості. А сучасне людство вже вийшло дуже далеко за межі моральності та стандартів, які воно повинно мати. Тому так зване сучасне мистецтво — це вже не людська культура. Його створюють не в розумному й тверезому стані. Це не справжні прекрасні речі людства, створені завдяки праведним, добрим думкам і правильному розумінню краси мистецтва. Отже, мистецтво деградує. Якщо говорити про нинішнє мистецтво, строго кажучи, це вже не людські речі. Я часто бачу витвори так званого сучасного мистецтва й навіть дуже знамениті роботи. Насправді всі вони є плодами природи диявола. І не лише природи диявола — коли багато митців пишуть картину та шукають особливих відчуттів, то прагнуть якогось чортовиння. Якщо це триває довго, психіка людини неодмінно стає темною та дивною. Професійні митці знають, що коли створюють подібні речі, то дають волю лихій стороні людини — ось такий проявляється психічний стан. І деякі навіть навмисне прагнуть до лихої психічної реакції. Тож насправді ці витвори так званого сучасного мистецтва зазвичай не дуже добрі, адже вони не лише шкодять автору малюнка, а й завдають психічної шкоди людям, які ним милуються; вони також руйнують уявлення людей про моральність.

Але учні Дафа в удосконаленні та житті теж не можуть уникнути впливу суспільства звичайних людей. Ви теж перебуваєте в потоці уявлень сучасних людей і зазнаєте впливу цього середовища. Багато хто з вас до того, як почав практикувати Дафа, навіть навчався сучасного мистецтва й малював відповідні картини. Звичайно, я думаю, що основи майстерності, яких ви навчилися, є однаковими незалежно від того, чи вивчали ви сучасне мистецтво, чи справжнє традиційне мистецтво, яке повинно мати людство. Тому учні Дафа мають чітко розуміти, яке саме мистецтво повинні мати люди. Тоді ви зможете вчиняти відповідно до норм праведного мистецтва людей і зможете створювати добрі речі.

Чому ми сьогодні проводимо ці збори? Скажу вам: усі справи, які учні Дафа роблять в історичному сьогоденні, є вкрай важливими. Учора я сказав: людське суспільство незабаром почне вчитися всього того, що робили учні Дафа. Нині, у період Виправлення Закону, усе в людському світі обертається навколо Дафа. Це неодмінно так, бо Три Сфери було створено заради Виправлення Закону. Чому сьогодні я хочу обговорити це з вами? Бо учні Дафа, які здобули мистецькі здібності, мають силу та енергію. Якщо справи, які ви робите, не будуть праведними або будуть недостатньо праведними, то ви посилюватимете неправедні фактори, і вони ще більш негативно впливатимуть на людське суспільство. Адже в удосконаленні ви, власне, маєте виправляти себе та позбуватися всього поганого. Ви всюди маєте бути добрими людьми. Отже, у сфері мистецтва ви також маєте бути добрими людьми. У своїх творах ви маєте показувати прекрасне, праведне, чисте, добре та світле.

Коли моральність людського суспільства скотилася до такої міри, то відповідно змінилися й уявлення людей. Після того, як відбулися такі зміни й розвиток досяг нинішньої стадії, уже неможливо, щоб люди самі повернулися назад до гарного стану. Жодна людина, жодна теорія чи спосіб не зможуть повернути людей назад. Це може зробити лише Дафа. Ви прийшли слідом за мною рятувати всіх живих істот. Водночас зміст нашого порятунку живих істот також містить порятунок моральності людства, а також і те, як урятованим людям у майбутньому існувати та жити, у якому стані їм жити. Тобто учні Дафа не лише рятують усіх живих істот, а й прокладають для людей майбутнього справжній шлях існування. Ось що ви зараз робите, підтверджуючи Закон.

Я кажу, що Три Сфери існуватимуть вічно. А як існуватиме Закон? Він існуватиме відповідно до того, що я робитиму під час Виправлення Законом людського світу. Але всі справи, які сьогодні робите ви, теж украй важливі. Вони теж закладають основи для людей і культури майбутнього. У людей нинішньої епохи все зіпсувалося. Фактично зараз правильних речей, які повинні мати люди, дуже мало. Немає анітрохи чистих речей. Добре, що давні люди все-таки залишили певну культурну спадщину, і її не було повністю знищено. Особливо в плані різних видів образотворчого мистецтва вони залишили певні основи майстерності, яких можна повчитися. Коли людство повертатиметься до справжнього шляху людини, ті, хто навчатиметься образотворчого мистецтва, усе ще зможуть опанувати певні базові речі. Отже, як за допомогою цих базових речей вийти на шлях справжньої людини? Як можна створити добрі речі? Думаю, якщо маєш фундамент, закладений базовими навичками, і водночас якщо додаси справді добру, праведну й чисту красу, яку пізнають учні Дафа в ході вдосконалення, тоді й зможеш створити гарні речі.

Далі я хочу поділитися моїм поглядом на розвиток людства та його мистецтва.

Насправді і мистецтво Сходу, і мистецтво Заходу пройшли через процес формування, стабільності й занепаду. Східне й західне мистецтво йшли різними шляхами. Це якщо говорити з погляду людей. Насправді вони відображають мистецьке життя живих істот, які належать до найнижчого рівня двох великих систем Усесвіту. Тобто це те, як проявляються речі цих двох систем Усесвіту на найнижчому рівні — серед людей. Насправді в Усесвіті є багато-багато різних великих Небозводів, неймовірно багато. Вони є незалежними й велетенськими Небесними Тілами. Кожний великий Небозвід має свою власну структуру, яка в різних аспектах має свій власний стиль. Якщо говорити людськими словами, вони мають різні художні особливості. Кожне колосальне Небесне Тіло має свої правильно усвідомлені принципи, які воно пізнало з принципів основного Закону «Істина, Доброта, Терпіння». Отже, різні системи Небесних Тіл набули своїх унікальних особливостей. Зокрема це проявляється в будові Неба та Землі, формі середовища, видах життя, прикрасах, які носять живі істоти, архітектурних стилях, різноманітті тварин і рослин тощо. Усі вони мають свої унікальні, праведні способи зображення краси, дружби та доброти. З такої величезної кількості систем Усесвітів людям здебільшого було передано методи творчості лише двох систем Усесвітів — їхні прояви серед живих істот низького рівня, зокрема східне та західне мистецтво. Але в гігантському Небозводі таких видів мистецтва більше. Я маю на увазі, що сюди, до людей, передалися лише ці два стилі.

Поговоримо про ці дві системи мистецтва. І східна, і західна система через відповідні національні культури пройшли процес успадкування, який тривав кілька тисяч років. Але ці дві системи мистецтва мають зовсім різний стиль. І техніка, і форми вираження, і відчуття, і сприйняття в них різні. На самому початку розвитку китайського мистецтва вже було закладено напівбожественну культуру. Тобто у творах мистецтва акцент наполовину робився не на людській поверхні, а на божественній красі та внутрішньому змісті. Тому всі види китайської культури мають таку особливість. Зокрема, в образотворчому мистецтві не дуже звертають увагу на демонстрацію зовнішніх деталей, а роблять наголос на вираженні ідеї, змісту. А західне мистецтво теж передали людям Просвітлені. Але акцент у їхніх витворах мистецтва робиться на зовнішній культурі людей. На перший план виходить видатна техніка, точність, витонченість і здатність до реалізму. Наголос робиться на майстерності зображувати поверхневий простір людей. Тому у витворах образотворчого мистецтва зображення предметів надзвичайно детальне й точне. Тож західний і китайський художні стилі — це два різні шляхи. У своєму розвитку західне мистецтво перейняло певні речі від попередньої цивілізації. Насправді західне мистецтво протягом кількох попередніх цивілізацій постійно зберігало свою академічну модель. Воно мало свої мистецькі школи, теорію, стандартизоване навчання, воно весь час ішло цим шляхом. А східне мистецтво в історії завжди передавалося в народі, серед літераторів, ремісників і шукачів Дао. Представники східного мистецтва не мали систематичної теорії, шкіл, стандартизованого навчання. Вони створювали свої роботи, повністю спираючись на особистий досвід. Особливо це стосується скульптури. Китайці мають свої культурні особливості, отже в їхніх малюнках і скульптурах також проявляється культурний темперамент китайців. Мимоволі вони виражали у своїх роботах саме ідеї. Тож із цього погляду відмінність між західним і східним мистецтвом щодо методів зображення величезна. З найбільш поверхового людського погляду, західне мистецтво передбачає надзвичайну детальність, вимагає, щоб світлотінь, композиція та перспектива обов’язково були реалістичними. Зокрема, будова людського тіла зображується надзвичайно точно. Що ж стосується образотворчого мистецтва давнього Китаю, воно не мало систематичної теорії, і ніхто з його представників не проводив професійного дослідження. Через це найбільш поверхневу будову предметів митці зображували недостатньо точно.

Мистецтво завжди йшло таким шляхом: від початкового періоду воно прямувало до вершини розвитку, після чого починало занепадати. Такий шлях проходить уся культура людства. Раніше все, що існує в людському світі, підкорялося принципу властивості Всесвіту «формування, стабільність, занепад і розпад». Тому коли моральність людства псувалася, усе ставало зіпсованим, і треба було починати заново. У людському світі це відбувається у вигляді катастрофи. Тоді всьому настає кінець, і все починається заново. Далі людство прямує до вершини свого розвитку, після чого знову починає занепадати. Відбувається такий коловорот.

Через те, що представники образотворчого мистецтва давнього Китаю не проводили систематичних досліджень та професійного навчання, митці здебільшого погано відображали перспективу людського тіла та предметів. Після падіння династії Цін дуже багато китайських митців також набули базових навичок західного образотворчого мистецтва. Як наслідок, зовнішні форми в їхніх роботах стали точними. З’явилися такі витвори мистецтва. Але останнім часом, особливо в останні двадцять з гаком років, Китай зазнав негативного впливу сучасної ідеології. Витвори мистецтва стають дедалі непристойнішими. Уявлення людей змінюються слідом за змінами в їхній свідомості. Якщо праведні думки людини не відіграють провідної ролі, і людина спирається повністю на відчуття своєї поверхневої свідомості, а не на розуміння, засноване на істинних думках, якщо вона сама не обдумує речі тверезо, то це рівнозначно тому, що вона не має душі. Людська свідомість формується після народження в поверхневій оболонці людини. І проявляється вона лише в підсвідомому реагуванні на речі та явища. Свідомість нестійка, вона будь-якої миті може змінитися. Вона змінюється залежно від зовнішніх умов і становища в суспільстві. Якщо повністю покладаєшся на ці речі, то не маєш провідного мислення. Ба більше, не маєш системи, норм, праведних думок і справжнього себе. У такому стані свідомості люди й створюють речі, які належать до так званого сучасного мистецтва, до модерністського стилю в живописі. Усе це свого часу почалося з виникнення західного імпресіонізму та абстракціонізму. Подивіться спокійно на ті речі. Гарантую, що їх створювали люди, які, схоже, не мали нормального мислення й покладалися під час малювання на уявлення своєї поверхневої частини. Вони безсистемні, не відповідають нормам, безладні та непослідовні. Неможливо зрозуміти, що саме там зображено. Коли дивишся на це, то не маєш відчуття краси. Такі твори з’явилися від поверхневої свідомості людини. Тогочасні митці зображували людей зі спотвореним носом і половиною обличчя, з однією стопою, повернутою назад. Із самого початку автори створювали ті речі, відмовляючись від свого головного мислення і праведних думок. Ті речі є продуктами набутих людиною уявлень, які керували її тілом. Їх можна створити, лише коли відкидаєш свою головну свідомість і навмисне даєш волю уявленням поверхневої частини. Поява цих речей зруйнувала західне мистецтво, яке фактично було найпрекраснішим мистецтвом всього людства й перебувало на вершині свого розквіту. В останню епоху ці речі також вплинули на Китай.

І це мова лише про початковий період сучасного мистецтва. Моральність усього суспільства падала дедалі нижче, тож уявлення людей не стояли на місці й також псувалися. Тогочасні твори імпресіоністів та абстракціоністів зовсім не звертали увагу на правильність перспективи, на переходи світлотіні й точність композиції. Вони дедалі більше гналися за так званими особистими відчуттями й помилково сприймали це нерозумне потурання собі як звільнення своєї натури. Насправді це пригнічення своєї справжньої природи та потурання набутій свідомості, коли втрачаєш своє справжнє «я». Якщо все намазано яскравими фарбами, виникає відчуття, що людина повністю потурає своїм уявленням і не має тверезого мислення. А уявлення є набутими після народження й не є справжнім мисленням людини. Вони хаотичні, не відповідають нормам і безсистемні. Отже, ця мазанина представляла саме такі речі, на вигляд ці картини були повністю безладними. А в більш пізній період слідом за тим, як моральні цінності скочувалися дедалі нижче, сучасні митці набули ще нижчої свідомості. А така низька свідомість — це вже не лише людські уявлення. Коли головне мислення людини та її справжнє «я» відмовляються керувати людською поверхнею, то місце, що звільнилося, займають сторонні істоти. На цьому етапі стороння свідомість починає керувати людським тілом і головним мозком. Тому на таких картинах з’явилися більш похмурі й темні відтінки кольору, а світло, якщо і є, — теж тьмяне. Це вже прояв повної деградації психічного стану. Коли суспільство й далі котиться вниз, до цього ще додається пропаганда гонитви за славою та грішми, митці прагнуть повністю відкинути своє «я», і тоді їм уже й набуті уявлення більше не потрібні. Отже, така тілесна оболонка, яка повністю відкинула своє «я», уже на 100% керується чужою свідомістю. А ця чужа свідомість здебільшого походить від істот царства тіней. Більшість із них — це душі померлих. Це теж є проявом зміни небесних світил у період, коли моральність людства зіпсувалася. Коли художниками керують істоти потойбічного світу, вони й зображують на картинах потойбічний світ і тамтешні предмети. На багатьох малюнках з першого погляду можна побачити, що там зображується світ привидів — тьмяний, темний і туманний. Зображені «люди» там схожі на привидів. Усе зображене нагадує світ тіней. Чому люди мають гарне відчуття від таких картин? Хіба проблема не в тому, що люди більше не мають праведних думок? Хіба це не означає, що вони женуться за темними речами? Чи не є це проявом того, що моральні цінності людства переживають великий обвал? І це ще людина лише пішла в бік простору нижчого за людський. Оскільки моральність падає і далі, сьогоднішнє мистецтво перетворюється на справжній прояв диявольської природи людства. Воно вже стало блюзнірством над священним мистецтвом, повністю перетворилося на інструмент випліскування демонізму. Сучасне мистецтво зображує перевертнів, демонів, привидів і чудовиськ. Митці й самі визнають: «Це сміття». Але в потоці так званих мистецьких трендів це сміття вважається найціннішим. Як сміття може бути найкращим? Уявлення людей змінилися на протилежні, тому вони й уважають сміття найкращим.

Щойно я розповів про загальний процес розвитку людського образотворчого мистецтва. Далі я поговорю про західне мистецтво. Чи знаєте ви, чому під час Другої світової війни Францію змусили капітулювати? Хіба Франція була нездатна воювати? Адже свого часу ця нація мала своїх героїв, таких як Наполеон і Людовик XIV. І вона також колись мала свою блискучу історію. Насправді війнами людства керують Просвітлені. Війни виникають із певною метою. А якщо люди просто так хочуть, щоби щось сталося, то з цього нічого не вийде. Франція здебільшого не брала прямої участі в Другій світовій війні. Метою Просвітлених було захистити унікальні витвори мистецтва нинішньої людської цивілізації, які зберігаються у Франції. Це найбільш блискучі шедеври цієї цивілізації, це речі, якими людству варто пишатися найбільше, це справді найбільш традиційні та прекрасні витвори людського мистецтва. Якби Францію в той час охопили бойові дії, то від витворів мистецтва в Луврі, Версалі та інших місцях нічого б не залишилося. Витвори мистецтва на вулицях Парижа також було б зруйновано. Просвітлені хотіли залишити людям ці речі. Мета була в тому, щоб люди зберегли певні зразки для порівняння, і щоб у майбутньому вони могли на основі цих зразків відтворити справжнє людське мистецтво; водночас, щоб учні Дафа могли за допомогою цих базових навичок правильного мистецтва повернутися назад.

Протягом кількох минулих циклів цивілізації представники західного мистецтва завжди використовували академічну форму навчання. За допомогою неї вони [в кожному циклі цивілізації] знову набували зрілості в мистецтві й поверталися назад, до шляху попередньої цивілізації. Але після того, як попередня цивілізація зазнавала знищення, наставав період незрілості в плані майстерності. Це видно, якщо порівнювати різні витвори західного образотворчого мистецтва. Наприклад, можна побачити, якими були витвори мистецтва до епохи Відродження, як вони змінилися після початку Відродження, якими вони стали після його завершення, а також який вигляд мають речі, створені в наш час. Такий був процес розвитку. Якщо загалом оцінювати художній рівень витворів мистецтва до епохи Відродження, можна сказати, що вони були дуже незрілими. З погляду композиції, будови, пропорцій, кольору тощо — і ви це побачили — відчувається, що вони дуже незрілі. Така ситуація і з картинами, і зі скульптурами. Але люди на Заході виявили шляхом розкопок деякі речі, які належать до попередньої цивілізації: зображення Богів та інші скульптури попередньої, давньогрецької, цивілізації. Це були надзвичайно зрілі й досконалі витвори мистецтва. Завдяки фундаменту, отриманому від давніх цивілізацій, західне мистецтво дуже швидко знову досягло зрілості. Оскільки були більш ранні речі, на основі яких можна було вчитися та з якими можна було порівнювати свої роботи, зрілість прийшла швидко. З настанням епохи Відродження з’явилися такі митці, як Леонардо да Вінчі та деякі інші. Насправді Боги навмисне спонукали їх показати людям шлях до мистецької зрілості, показати, як потрібно створювати витвори мистецтва. Тож у той час їхні твори мали величезний вплив на людство. А ось сучасне мистецтво запланувала інша категорія Просвітлених — група старих сил, яка сьогодні намагається маніпулювати Виправленням Закону. Чому з’явився Вінсент ван Гог? Чому з’явився Пікассо? Цих людей теж запланували вони, але для того, щоб відігравати негативну роль. Мета полягала в тому, щоб одночасно з псуванням людських моральних цінностей, уся людська культура також переживала занепад. Тому ці двоє прийшли зруйнувати образотворче мистецтво людей. Їхньою метою було зіпсувати людське мистецтво, повністю знищити людську культуру. Мистецтво людей дійшло до сьогоднішнього прояву демонізму саме через те, що на початку люди заклали фундамент так званого модернізму.

Коли традиційне західне мистецтво почало зазнавати нападок з боку так званих імпресіоністів, якраз з’явилася технологія фотографії. Під час дискусій на цю тему імпресіоністи зазвичай говорили: «Хоч як точно ти малюєш, чи може це бути точнішим за фотографію?» Тому вони були проти того, щоб малювати портрети чи зображати предмети реально, традиційно й відповідно до стандартів. Насправді ортодоксальне мистецтво людей повинно бути дуже високої якості, має прагнути до досконалості, і для нього не існує меж. Простір традиційного мистецтва має дуже широкий зміст, оскільки досконалий витвір мистецтва не тільки життєво правдивий, а й містить у собі особистий досвід життя автора та його характер. Ті речі, з якими зіткнувся в житті автор, ті знання та майстерність у різних галузях, які він опанував у житті, — усе це проявляється в його творі. Тому однакові речі у витворах мистецтва різні люди виражають по-різному — чи це стосується кольору, прояву духу чи ступеня майстерності автора. Життєвий досвід кожної людини різний, особливості характеру авторів різні, тому в їхніх творах існує різниця. До того ж їм треба виразити живих істот тисяч і тисяч усесвітів або ще вищих сфер, або навіть показати красу Богів та світу Богів, тому для них це безмежний, світлосяйний великий шлях (Дао). Оскільки більшість думок творчих людей, здатних малювати чи вирізати скульптури, наповнена їхнім мистецтвом, найчастіше більшість із них не вміють красиво говорити. А ті, хто не вмів гарно малювати чи створювати скульптури, але був здібний до красномовства, говорили безпідставно й несли нісенітницю. Отже, використовуючи доводи про точність фотографії, вони справді повалили ортодоксальне мистецтво; так поступово і дійшло до сьогоднішнього стану. Звичайно, повалити традиційне мистецтво не могла людина, яка нічого не розуміла в мистецтві або не вміла малювати. Тому було заплановано, щоб ті кілька представників модернізму в дитинстві опанували базові художні навички. Завдяки цьому вони змогли ще більше ввести людей в оману.

Оскільки в ті часи між академічним напрямом і течіями імпресіонізму та абстракціонізму йшла полеміка про праведне та лихе, і оскільки моральність та людські уявлення йшли під укіс, відкидали істинне, священне мистецтво людей, і оскільки представники ортодоксального мистецтва, щоб вижити, мали втиснутися в маленький простір, тому традиційний напрям мистецтва зараз і стали називати «реалізмом». У минулому не було такого терміну. Мета, з якої Просвітлені передали людям мистецтво, полягала в тому, щоб дати людям можливість виразити прагнення людства до доброго та прекрасного, і це позитивно впливає на людські моральні цінності. Але оскільки моральність людей зіпсувалася, мистецтво почало розвиватися в бік природи диявола, а ортодоксальне мистецтво було витиснуто з університетських залів, і для того, щоб вижити, ортодоксальне мистецтво стало називатися «школою реалізму», саме так і з'явилася ця назва.

Наразі всі аспекти людського суспільства подібним чином рухаються у зворотний бік. Чи не помічали ви, що люди, які не мають голосу, не знають теорії музики та не володіють базовою технікою танцю, стають зірковими співаками, тоді як справжні митці не можуть заробити й на шматок хліба? Навіть перукарів, які вміють гарно стригти, витіснили на вулицю, а ті, хто не вміє стригти, працюють у розкішних перукарнях. Усе в людей деградує та псується. Так звані модерністи раніше гналися за «особистими відчуттями», а потім втратили контроль над своїм «я». Нині вони віддали своє тіло під контроль духів-привидів. Що доброго вони можуть створити в такому стані? Наприклад, якусь роботу так званого модерніста повісили в галереї. Він розказує відвідувачам: «Погляньте: як красиво намальовано цю картину!» Якщо він не пояснить, ніхто й не зрозуміє, у чому полягає її «краса». Насправді «краса», про яку він говорить, є проявом природи диявола. До того ж його погляди щодо мистецтва такі наївні та смішні. Якщо твоє мислення не увійде разом із ним у демонічний стан, то ти не зможеш зрозуміти, у чому полягає «краса», про яку він говорить. Насправді ці речі є сміттям, шкідливим для людей.

Звичайно, багато хто говорить щось просто під впливом сучасних тенденцій, але більшість людей насправді не розуміють модернізму. Глядачі кажуть: «Це ж сміття». А його автори відповідають: «Чим більше схоже на сміття, тим краще». Ви ж чули, що в Китаї один так званий «митець» їв м’ясо мертвих дітей? Недавно була така новина, чули? Він докотився до такого саме тому, що гнався за демонічним станом. Хіба не страшно, до чого дійде, якщо все це розвиватиметься й далі? На що може перетворитися людське мистецтво за умов такого розвитку, не хочеться й говорити.

Далі я поговорю про те, що саме має зображувати мистецтво людей. Чи існує воно для того, щоб зображувати саму людину? Або для того, щоб зображувати пейзажі? Або щоб зображувати Бога? Або привидів? Ви маєте знати: справжнє мистецтво людей початково виникло в храмах Бога. Ще одна мета того, чому Боги передали людям таку культуру, полягає в тому, щоб люди могли побачити велич Богів, щоб вони повірили, що за добро і зло буде відповідна відплата. Щоб люди повірили, що того, хто робить зло, буде покарано; добрій людині буде подаровано щастя; а вдосконалювальник може піднестися на Небеса. На самому початку західне мистецтво з’явилося саме в храмах. Східні статуї в ранній період теж майже всі були статуями Богів. На найбільш старих і ранніх китайських картинах, що збереглися до наших днів, теж зображено Богів. Коли людина малює Бога, хіба в цьому існують якісь межі? Ні! Якщо людина справді вірить у Бога, то коли вона його зображує, Бог показує людині широкий Усесвіт і все у велетенському Небозводі. Це найбільш довершене і священне. І це те, до чого люди прагнуть, їхній найкрасивіший притулок. Тож і можливості для художнього втілення стають безмежними.

Як ви знаєте, щоб намалювати Бога, потрібно використовувати людину як модель. У цьому немає проблеми, адже Бог створив людину відповідно до свого образу. Щоб відточувати свої базові мистецькі навички, малювати людей не є проблемою. Я не кажу, що не можна малювати людей. Це можна робити, адже людина все-таки є головною дійовою особою в цьому світі. Малювання пейзажів тим паче не викликає питань. Але в образотворчому мистецтві людей центральне місце має займати Бог. Чому я так кажу? Подумайте: людина має карму. Як учні Дафа ви всі знаєте: усе, що люди малюють, несе особисті фактори автора. На картині митця присутній весь його особистий стан, а також стан тих, кого він зобразив. Якщо пересічна звичайна людина намалює пензлем навіть одну лінію, я одразу побачу, що це за людина, які вона має хвороби, наскільки велику має карму, який стан її мислення, у якій ситуації перебувають члени її родини тощо. Водночас на картині повною мірою проявляються всі думки та фактори, які несе тіло зображених осіб, включно з розміром їхньої карми. Якщо хтось повісить такий портрет у себе вдома, то карма зображеної людини з картини почне поширюватися навколо. Якщо людина повісить таку річ у себе вдома, то отримає користь чи шкоду? Назовні виходитиме карма, яка пов’язана з тією людиною. Карма невпинно проникатиме в дім людини, яка її повісила на стіну. Люди не бачать зв’язку між предметами, але вони справді можуть відчути дискомфорт від такої картини.

Однак коли людина малює Бога, подумайте: Бог світлий, величний, Бог випромінює енергію добра. Його образ приноситиме людям користь. І навіть сам художник чи скульптор, працюючи над таким витвором мистецтва, отримає користь. Водночас, коли він зображуватиме Бога, у нього виникатимуть добрі думки. Унаслідок цього Бог також, можливо, допоможе йому — посилить його праведні думки, усуне для нього карму та розумову карму. Побачивши таку картину, люди отримають користь, їхня душа стане ширшою, у голові з’являться добрі думки, а характер стане шляхетнішим. Коли ж Бог побачить, що в людей з’явилися праведні думки, то може їм допомогти — позбавить їх небезпеки та лих. Отже, що для людей є кориснішим? Мені дуже подобається дивитися на витвори ортодоксального мистецтва, на стельові й настінні фрески, на яких зображено Богів, а також на статуї Богів. Коли я їх бачу, в мене завжди виникає відчуття, що людство ще має надію повернутися назад. Адже ті витвори мистецтва показують велич Богів. А Бог в іншому просторі, який стоїть за цим зображенням, справді робить добро людям. Отже, після такого порівняння, чи не вважаєте ви, що мистецтво людей має здебільшого зображувати саме Богів?

Звичайно, сучасне мистецтво не обмежується лише живописом і скульптурою. Також є декоративно-ужиткове мистецтво, реклама, одяг, сценічне мистецтво, телебачення, кіно, дизайн продукції тощо. Є найрізноманітніші професії, пов’язані з мистецтвом, тобто з образотворчим мистецтвом. Але, хоч яка це професія, якщо сам автор базується на праведному фундаменті, коли він зробить якийсь витвір мистецтва, він, звісно, буде просочений праведними факторами — це буде прекрасна й добра робота, яка приноситиме людям користь. Неодмінно буде так. Ось так я загалом дивлюся на людське мистецтво.

Щойно я згадав про скульптуру в східному та західному мистецтві. Коли вже ми зачепили цю тему, я розповім про походження скульптури Сходу та її історичний процес. Розкажу про ситуацію лише цієї цивілізації. До того, як буддизм проник до Китаю, стиль багатьох скульптур був пов’язаний із попередньою (тобто допотопною) цивілізацією. Тому після проникнення буддизму на китайську землю скульптура набула зовсім іншого стилю. Строго кажучи, східні скульптури нинішньої цивілізації людства мають зображувати Будд, Бодхісатв і Просвітлених буддизму. Така техніка створення статуй раннього періоду проникла до Китаю з Індії. А індійська техніка скульптури, своєю чергою, залишилася від періоду вірування в Будд ще до індійського буддизму цього циклу. А добуддійські вірування індійців у Будд, своєю чергою, проникли до Індії з Європи — від давніх греків. Адже в більш ранній період серед європейців багато хто вірував у Будд. Звичайно, не всі. Були й ті, хто вірував в інших Богів. Після того, як в Індії поширилися вірування в Будд, там також розповсюдилися й образи Будд і техніка скульптури. Тому китайська техніка створення статуй Будд на самому початку здебільшого нагадувала техніку давньої Греції. Ви бачили, що образи на багатьох скульптурах Будд раннього періоду мали глибоко посаджені очі. Контури надбрівних дуг та форма обличчя нагадували образ людей Заходу. Ці скульптури мали прямий ніс, до того ж дуже правильної форми. Це пояснюється тим, що давні греки принесли попередню культуру Будд до Індії, яка пізніше, своєю чергою, проникла до Китаю. Але оскільки роботи скульптора містять його особисті фактори, після проникнення на китайську землю образи Будд у скульптурах стали трохи схожими на китайців. У процесі поширення по Китаю, з плином часу поступово було втрачено ті початкові фактори культури давніх греків. Поступово почало проявлятися більше елементів місцевого китайського колориту. Це якщо говорити з погляду поверхневої культури людей. На це були й інші причини. Після того, як буддизм проник на китайську землю, у багатьох людей Фу-юаньшені дійсно вдосконалилися в Будд і Бодхісатв. Але через те, що на китайській землі тоді не існувало послідовної системи навчання, а статуї створювали лише каменярі та вдосконалювальники, то в порівнянні зі скульптурами Заходу їх було зроблено дуже непрофесійно. Здебільшого в цих скульптурах не було дотримано пропорцій людського тіла. Тому особливості багатьох наших китайських скульптур насправді не представляють якийсь конкретний стиль — вони просто були продуктами незрілої техніки виконання.

Отже, щойно я в загальних рисах, дуже спрощено окреслив розвиток людського мистецтва і його походження. Раніше мистецтво зазвичай зображувало Богів. Передавши людям ці речі, Боги намагалися сказати: «Боги захищають людство. Якщо люди добре вчинятимуть, то отримають за це винагороду».

Зазвичай твори митця мають головну тему, яку треба виразити, і певну мету. Тобто коли ти працюєш над композицією картини, то визначаєш загальний вигляд картини, продумуєш, що саме ти хочеш виразити. У такому витворі мистецтва всі деталі мають певний зміст, який хоче виразити автор, інакше кажучи, у такому витворі мистецтва є своя історія. Але є ще одна проблема: коли сучасні люди дивляться на традиційне мистецтво Заходу, особливо на твори епохи Відродження, то вони звертають увагу лише на особливості й техніку живопису. І це ще мова про тих, хто дещо знається на базовій техніці малювання й може це зрозуміти. Але нині вже мало хто знає, про що розповідає та чи інша картина. Тому коли я дивлюся на певну картину чи скульптуру, учні, які поряд зі мною, запитують: «Що тут намальовано?» Тоді я їм розповідаю зміст цього витвору мистецтва. Звичайно, усі ви є митцями й багато чого знаєте. Але ми могли б разом розглянути деякі роботи. Знайдемо кілька картин, і я розповім, що там зображено і чому зображено саме так. (Оплески)

Будь ласка, сідайте. Коли я зараз розповідав, що зображено на цих картинах, ви зрозуміли, що я мав на увазі. Я хотів, щоб учні Дафа зрозуміли, як треба вчиняти. Тож тепер і ви висловіть свої думки, добре?

---

Учень: (Переклад) Коли ми зображуємо репресії, чи можна показувати образ учнів, які зазнають тортур?

Учитель: Можна. Сцени катування учнів Дафа можна зображувати. Як учні Дафа вивчають Закон, роблять вправи, сцени Богів і Небес у процесі поширення Дафа — усе це можна показувати.

Учень: У своїй творчості ми показуємо процес роз’яснення правди та поширення Закону учнями Дафа. А також такі заходи, як паради тощо. Чи можна це робити?

Учитель: Усе це можна зображувати. Найважливішим є те, щоб ваш задум і ваші роботи мали достатній рівень якості.

Учень: Учителю, чи можна нам малювати в китайському стилі сє-ї («живопис ідей»)? Адже більшість знаменитих китайських художників працювали в стилі сє-ї та малювали пейзажі.

Учитель: Щодо сє-ї не має проблем. Стилі ґохуа («китайський національний живопис») і шаньшуй («гори й ріки») теж можна використовувати, адже митцями є учні Дафа. Можна показувати такі роботи на виставках. Але ви учні Дафа. Нині ви всі підтверджуєте Закон і створюєте майбутнє для живих істот. Треба максимальною мірою ставити на перше місце роз’яснення правди та викриття репресій, особливо в цей період. Це обов’язок учнів Дафа. Краще, щоб було більше робіт, які викривають зло, показують Дафа і зображують Просвітлених. Зосередьтеся на цьому. Інші роботи учнів Дафа також можна показувати на виставках.

Учень: А хіба сє-ї не вважається мутованим?

Учитель: Під сє-ї я маю на увазі, що коли малюєш, то показуєш внутрішній зміст. Якщо художник зможе на основі традиційності, праведних думок і моральності передавати почуття, то в цьому немає проблеми. Річ не в самому «ї» (думка, ідея). Ключ у тому, чи твориш ти з праведними думками, чи женешся за так званою сучасною свідомістю, користуєшся ортодоксальними прийомами зображення чи модерністськими уявленнями.

Учень: Учителю, я хочу спитати. На роботах, про які ви щойно розповідали, зображено Просвітлених західного образу. Якщо учні Дафа хочуть намалювати і Просвітлених східного образу, і Просвітлених західного образу, як на таких картинах, то як нам зімітувати їхній стиль і водночас зберегти на картині наші східні риси мистецтва.

Учитель: Немає проблеми в тому, щоб на одній картині намалювати і Просвітлених образу східної людини, і Просвітлених образу західної людини. У Виправленні Закону дуже багато різних Просвітлених відіграють позитивну роль. Багато картин у стилі ґохуа досить гарні і їх можна визнати. Якщо, малюючи в стилі китайського національного малюнку, ви хочете трохи покращити прийоми й техніку, то й покращте. А ось утілити на одній картині водночас і китайський ґохуа, і західний олійний живопис, схоже, дуже важко. Жодна людина ще не змогла це реалізувати, не змогла поєднати прийоми Сходу й Заходу. Це буде ні те, ні се, тож такого не слід робити.

Учень: Я хочу сказати з погляду вищого рівня. Багато Богів Сходу й Заходу перебувають на рівні нижчому за Будду. Чи можна намалювали величезну картину, на якій буде зображено всіх цих Богів?

Учитель: Якщо ви намалюєте велику картину, на якій одночасно будуть Боги образу і східної, і західної людини, то немає проблем. Наприклад, намалюєте Даосів і, відповідно до задуму, на тій самій картині також зобразите Богів образу західної людини, — це нормально. А ось якщо ви на одній картині водночас використаєте і техніку олійного живопису, і китайський стиль ґохуа, це, на мій погляд, не добре.

Учень: Я маю ще одне запитання. У своїх роботах ми здебільшого зображуємо щось світле. Звичайно, у деяких творах через досить глибокий внутрішній зміст, з’являються і негативні персонажі. Це створює контраст у сюжеті. Хочу зазначити, що негативних персонажів, звісно, буде розміщено в темному кутку картини. Але чи можна так робити?

Учитель: Можна. Фактично, поглянь на цю картину: лихий поліціянт б’є учня Дафа. Лихого поліціянта і учня Дафа зображено в різних тонах. Але загалом усе дуже гармонійно поєднано. Тут усе добре. Це питання вашої майстерності — як усе це добре скомпонувати.

Учень: Учителю, хочу спитати. Чи є китайська каліграфія окремим видом мистецтва? Також є стиль цаошу («скорописне написання ієрогліфів»). Чи є він праведним?

Учитель: Зараз це називається каліграфією, а раніше було просто письмом. З настанням сучасної епохи люди перестали користуватися пензлем під час письма і стали вважати це мистецтвом. Насправді воно дійсно містить внутрішній зміст мистецтва. Тож оскільки його вже вважають окремим видом мистецтва, на виставках ставляться до каліграфічних робіт як до витворів образотворчого мистецтва.

Що ж до стилю цаошу, строго кажучи, це прояв душевного стану, коли потураєш своїй негативній стороні. У минулому, коли Боги допомогли людям створити ієрогліфи, не існувало ніякого цаошу. Насправді я не тренувався писати ієрогліфи пензлем і не дуже вмію так писати. Але часто хтось просить мене щось написати. Тоді я пишу в стилі лішу («офіційне письмо»). Цим я не намагаюся сказати, що віддаю якусь особливу перевагу саме лішу. Просто писати в лішу недбало, скорописом, не виходить. Якщо писатимеш неакуратно, це вже буде не лішу. Тому людям дуже важко написати лішу скорописом, потураючи своїм уявленням чи розумовій кармі. Ось із цієї причини я і віддаю перевагу письму в стилі лішу.

Учень: Щодо ієрогліфів у каліграфії, я побачив, що оскільки Вчитель пише в лішу, деякі учні Дафа зазвичай теж віддають перевагу лішу, коли обирають стиль письма. Але я хотів запитати: чи можна використовувати різноманітні стилі письма?

Учитель: Усе можна використовувати. Можна застосовувати всі стилі. Але стиль цаошу, мені здається, занадто потурає людській негативній стороні. У ньому забагато поверхневих факторів людини. Коли в людини справді проявляються праведні думки й добра поведінка, то вона не зможе писати в цаошу. Здебільшого в ньому пишуть, коли потурають своїм уявленням. У деяких тяжких випадках душевний стан таких людей навіть стає трохи шаленим, їхня позитивна сторона слабка.

Учень: Я б хотів ще запитати щодо трьох основних кольорів. Раніше ви говорили, що три основні кольори в інших просторах перетворюються на протилежні кольори. Серед людей ми також обговорюємо додаткові кольори. Тож як розуміти три основні кольори? На рівні людей кажуть, що кольори з’являються від світла, бо, якщо немає світла, то не видно і кольорів. А в інших просторах усюди світло. Як же тоді вони розрізняють кольори?

Учитель: Від трьох основних кольорів, коли змішуєш фарби під час малювання, можна отримати інші кольори. Три основні кольори світлового спектру людства також можна перетворити в інші спектри кольору. Але це обумовлено лише частинками матерії простору людства. Вони відрізняються від кольорів в інших просторах. Матерія теж відрізняється. Хтось каже, що світло визначає форму предмета, а також прояв світлотіні в живописі та появу кольорів. Це не так, предмет має однакову форму, незалежно від наявності чи відсутності світла. Світло лише створює людям зорове сприйняття світлотіні. Зміна інтенсивності світла створює ілюзію іншого кольору, але насправді реальний колір і форма предмета не змінюються. Якщо говорити поняттями вдосконалювальників, світло теж затьмарює зір людини і створює їй ілюзію. У чималій кількості просторів немає сонця, у багатьох просторах усі предмети перебувають у своєму власному м’якому світлі. Якщо якомусь предмету не потрібне сонце, якщо в якомусь просторі немає сонця, форма предмета однаково залишається стабільною. У деяких просторах усі предмети випромінюють легке, м’яке світло, і живі істоти того рівня можуть його побачити. У таких просторах немає таких прямих джерел світла, як сонце. Але форма предмета від цього не змінюється.

Якщо дивитися людськими очима, інші простори світяться. Але колір і форма предмета в них не змінюється. (Звичайно, Боги і все в них може змінюватися. І, на противагу тому, що думають люди, форми існування предметів теж не перебувають у так званому фіксованому стані.) Зазвичай це нагадує різнокольорові неонові лампи. Зовнішнє світло не впливає на форму і колір такої лампи. Живі істоти на тому рівні не матимуть такого відчуття, як людина, що побачила той простір. Як я вам розповідав, молекули теж мають енергію, а люди цього не відчувають, бо все в людини, включно з очима, складається з частинок-молекул. Якщо якась жива істота складається з більших, нижчих частинок ніж молекули, то так само побачить, що людські тіла й усі предмети в просторі людей світяться та мають енергію. Це відрізняється від тієї концепції, про яку я щойно розповідав, стосовно просторів, у яких не потрібне сонце і в яких усе світиться. То була мова про простори, у яких предмети світяться самі.

Простір людей є місцем, яке створили спеціально для Виправлення Закону. Якщо покинути межі Трьох Сфер, усе стає зовсім інакшим. В інших більш численних і ширших просторах, тотожних Трьом Сферам, будова всіх предметів інакша, не така, як у людському світі. Коли дивишся на тамтешню форму предметів, на них немає такого співвідношення світлотіні, яке бачать люди у своєму світі. Отже, співвідношення світлотіні, що проявляється тут, у людей, є проявом середовища, яке спеціально створили людям. У Просвітлених на Небесах і в багатьох Небесних Тілах немає сонця, яке є прямим джерелом світла. Але також є багато Небесних Тіл, у яких світло випромінює більш ніж одне сонце. В одних місцях є сонце, а в інших його немає. Живі істоти різних рівнів мають різне сприйняття інтенсивності світла. Це прояв форми існування світла на різних рівнях. Учень написав статтю, у якій сказав, що три основні кольори пов’язані з Істиною, Добротою, Терпінням. Це його власне відчуття в удосконаленні, а не фундаментальна суть Істини, Доброти, Терпіння.

Якщо людина побачить Небесні картини, то буде неймовірно приголомшена. Тоді вона подумає: «Якими фарбами можна це намалювати?» Людина може бачити поверхневу матерію, що складається з молекул, може до неї доторкнутися та використовувати її. А від речей, які складаються з мікроскопічніших частинок ніж молекули, пересічні люди можуть лише відчути енергію. Серед людей не знайдеш таких кольорів, щоб зобразити матерію просторів, які складаються з мікроскопічніших частинок ніж молекули. Насправді молекули теж мають енергію. Ба більше, вони не лише мають енергію, а й можуть виробляти енергію. Прості люди не можуть відчути енергію молекул, бо їхня будова тіла, очі, шкіра, кров і м’язи — усе є породженням рівня частинок-молекул. Тому люди не відчувають енергії свого рівня. Вони можуть відчути енергію мікроскопічного рівня, бо частинки, з яких складаються предмети людського рівня, більші ніж мікроскопічні частинки. Отже, фактори, з яких складаються їхні фарби, належать до іншого рівня, тому на вигляд простори вищого рівня яскравіші та світліші ніж простори, які складаються з частинок нижчого рівня. Але те світло перевищує цей рівень, тому в людському світі не знайдеш таких кольорів. Навіть флуоресцентними фарбами цього не зобразиш. Але, хоч і немає таких кольорів, щоб зобразити священність того рівня, кольорами людства все-таки можна показати композицію картини та урочистий настрій. Форму й композицію все-таки можна зобразити людськими фарбами. Якби в людському світі можна було зобразити Богів повністю за допомогою божественних речей, це б означало, що Боги прибули до людського світу.

Учень: Чи не могли б Ви розповісти про одяг Будд, Даосів і Богів чи про їхнє повсякденне вбрання?

Учитель: Одяг Будди, який ми зазвичай бачимо, — це жовта кашая. Бодхісатв малюють у вбранні жінок давнього Китаю. Ви можете брати за зразок зображення жінок на декоративному живописі періоду династії Сун. Такий одяг найбільш поширений. Боги образу білої людини, незалежно від того, з якого вони світу, зазвичай огорнені великою тканиною білого кольору. Будди використовують велику жовту кашаю. Боги образу чорної людини обмотані великою червоною тканиною. Звичайно, є й інші види одягу, зокрема є інші прояви на ще вищих рівнях. Ще є такі Боги, які не носять жодного одягу та прикрас. Також є різноманітні досить первісні вбрання та прикраси. Є всілякі Боги. У витворах мистецтва зазвичай просто зображують так, щоб пересічні люди могли зрозуміти. Даоси, звичайно, носять вбрання та прикраси давнього Китаю. Це звичайні Даоси. Насправді одяг, який носять Великі Даоси дуже високих рівнів, теж має різні форми.

У вдосконалювальників минулого було ще таке явище. Хоч у який час, хоч у яку династію хтось успішно вдосконалився, одяг і прикраси, у які він був одягнений під час досягнення Повної Досконалості, були для нього зафіксовані. Зазвичай було саме так. Звичайно, у Будд по-іншому. Усі, хто вдосконалився в Будду, неодмінно мають образ Будди й одягнені у вбрання Будди. Що ж стосується тих, хто вдосконалився в інших Богів, за звичайних обставин було так: у що людина була одягнена під час досягнення Повної Досконалості, такий одяг вона й носила після цього. Хто з вас був у горах Удан? Бачили портрет Сюань-У? Чому на портреті Сюань-У зображений зі скуйовдженим волоссям? Бо коли він успішно завершив своє вдосконалення, його волосся заплуталося, тому він і отримав такий образ. Сюань-У тривалий час сидів у позі медитації в горах і подумав, що зав’язувати волосся надто клопітно, тож перестав це робити. Він не зав’язував його аж до завершення вдосконалення.

Учень: Учителю, на давніх малюнках Будд іноді зображено з оголеним плечем, а іноді — ні.

Учитель: Іноді люди малюють Будд відповідно до своїх власних уявлень. Наприклад, у Південній Азії дуже спекотно, і всі ченці зазвичай оголюють плече — праве. Так прохолодніше. А ось у північніших регіонах ченці прикривають праве плече тканиною — щоб не було холодно. У світах Будд немає таких концепцій. Зазвичай вони одягнені у вбрання з оголеним правим плечем. Коли китайці малюють Будд, то, відповідно до уявлень китайців, повністю прикривають плечі Будд. Насправді ж одяг Богів саме такий. У Богів образу людини Заходу теж оголене одне плече. Це тому, що такий одяг не має рукавів. Якщо покрити тканиною обидва плеча, то буде незручно рухатися.

Учень: Скажіть, будь ласка: чому, коли ми вчимося малювати, так важко опанувати основи живопису? І дуже важко знайти навчальні матеріали. Як, навчаючись у Китаї, підвищити рівень своєї техніки?

Учитель: Здебільшого це тому, що навчання в країнах Заходу зазнало надто великого впливу ідей так званого модернізму й уже зовсім не звертає уваги на відточення студентами основ живопису. Ба більше, багато педагогів і професорів самі є модерністами. Вони й не знаються на цьому і не мають найбільш елементарних знань про малювання. Що ж до опанування основ майстерності, цього можна досягти лише шляхом наполегливих тренувань. Спочатку треба малювати натюрморти, щоб оволодіти композицією та перспективою. Коли натюрморти почнуть добре виходити, треба тренуватися, малюючи ескізи. Далі потрібно тренуватися в правильному застосуванні кольорів. Відтак крок за кроком опановувати базові навички малювання. Художник і скульптор мусять володіти основами майстерності.

Учень: Чому в Китаї споконвіку малюють пейзажі? Звичайно, у Китаї також малюють Будд. Але в історії Китаю здебільшого малювали пейзажі.

Учитель: Бо в стилі ґохуа надають великого значення ідеї. У малюнку китайці намагаються виразити основну ідею та внутрішній зміст. Тому здебільшого вони малюють пейзажі. Усе-таки китайці мають напівбожественну культуру. Вони інтуїтивно не хочуть багато уваги приділяти зображенню людей. І це пояснюється тією причиною, про яку я казав перед цим. Тому більшість картин — це пейзажі. Але на деяких картинах зображено людей. Просто зазвичай вони не використовували когось як модель, а повністю створювали образ зі своєї уяви. Так малюнок залишався чистим. Звичайно, не так, що зовсім не малювали реальних людей. Художники малювали деяких історичних героїв і популярних персонажів. У сучасну епоху таких картин стало досить багато. Насправді на виявлених найдавніших картинах у стилі гохуа все-таки було зображено Богів. До того ж у храмах із давніх часів і донині завжди були зображення Будд, Даосів і Богів.

Учень: У ґохуа головне — це лінії. Кольори ж дуже бліді. А в західному живописі надають великої ваги кольорам. Чи треба в ґохуа використовувати такі самі кольори, як у західному живописі?

Учитель: Ні. Східний живопис має свої особливості. Як треба малювати відповідно до його правил, так і малюй. Якщо ти це зміниш, це вже не буде східний живопис. У східному живописі важливі лінії, а в західному не можна малювати лініями. Якщо намалюєш лініями, це буде неправильно. Там створюють композицію за допомогою світлотіні.

Учень: Учителю, ми зображуємо ідеї або малюємо у стилі реалізму. Коли пишеш картину, чи входить у неї ваше Тіло Закону? (Сміх у залі)

Учитель: Моє Тіло Закону не входить. (Сміх у залі) Воно лише подумає, і ти вже знатимеш, як малювати. Але ти скажеш: «Я тепер зрозумів. Тоді хай Учитель малює». (Сміх у залі) Так не вийде.

Учень: Тоді художник, можливо, увійде в надприродний стан, і картина, яку він напише, можливо, буде надзвичайною.

Учитель: Не обов’язково це буде надприродний стан. У будь-якому разі стан має бути дуже раціональний, нормальний. Це як у вашому вдосконаленні за Дафа: усе відбувається звичайним чином. Коли ти як учень Дафа маєш щось намалювати, то зроби це добре. Не так, що треба увійти в якийсь стан, і не слід мати такі думки, тоді й буде правильно.

Учень: Учителю, я хочу малювати образи різних людей. Ви казали, що Боги чорних людей обмотані червоною тканиною, але ми не знаємо, яке на вигляд їхнє волосся.

Учитель: Зазвичай, коли вам треба намалювати західних Богів, можна орієнтуватися на витвори образотворчого мистецтва епохи Відродження. Образи Богів у витворах західного мистецтва епохи Відродження зображено правильно. Досить багато повнолітніх Богів-чоловіків мають бороду й вуса. Звісно, деякі не мають. Будди зазвичай не мають бороди й вус. Але є нечисленні винятки. Боги образу чорних людей мають таке ж волосся, як чорні люди: з короткими кучерями. Адже Боги створили людей відповідно до власної подоби.

Учень: (Переклад) Я намалював картину для своєї школи. Це здебільшого автопортрет. Я малював старанно, докладав усіх зусиль, щоб на картину не впливали мої уявлення. Помітив, що відгуки були непогані. Композиція теж у чарівний спосіб покращилася. Тому моє запитання таке. Чи правда, що коли ми старанно малюємо, то й вийде добре? Хотів запитати саме про це. Чи не могли б Ви дати настанову?

Учитель: Строго кажучи, обов’язково треба малювати старанно. Коли ти робиш це старанно, усі скажуть, що ти добре намалював. Але, якщо порівнювати з епохою, коли надавали великої ваги базовій техніці, усе-таки буде різниця. Тому, думаю, якщо ще краще натренуватися в основах майстерності, учні Дафа малюватимуть ще краще й зможуть залишити майбутнім поколінням праведний шлях. Звичайно, старанно малювати картини — це правильно.

Учень: Чи можна намалювати Ваш портрет?

Учитель: Стільки людей робили мій скульптурний чи живописний портрет… Але в підсумку всі були несхожі. Можна намалювати, це не проблема. Можеш малювати з фотознімку.

Учень: Учителю, я знаю багатьох учнів, які справді дуже хотіли Вас намалювати, особливо образ в іншому просторі. Деякі з малюнків вийшли схожі. Відчувається, що вони справді мають силу Тіла Закону. Але як ставитися до цих портретів? Усе-таки це зображення Вчителя. Також залишилися ескізи.

Учитель: Ескізи, які слід спалити, спаліть. Це не проблема. У період Виправлення Закону учням Дафа найважливіше підтверджувати Закон.

Учень: А ті, що вийшли гарні? Ми не знаємо: чи можна перед ними запалювати ладан?

Учитель: Достатньо просто зберігати їх як картини.

Учень: Учителю, коли я сьогодні прослухав Вашу лекцію, моє мислення значно розширилося. Але я подумав: чи можна було б випустити текстову версію лекції, адже багато хто не був присутній. Серед них теж є дуже успішні митці.

Учитель: Треба зачекати, поки я впорядкую принципи Закону, які розповів цього разу. Тоді подивимося.

Учень: Я відчув, що, виявляється, досі я наче й гадки не мав, як треба йти творчим шляхом. Але тепер я зрозумів і від цього дуже радію.

Учитель: Це і є той Закон, який я хотів вам сьогодні розповісти.

Учень: Я маю ще одне запитання. Я вчився лише західного живопису. Але мені дуже подобається ґохуа. Чи можу я, коли малюю ґохуа, поставити на перше місце техніку виконання, а не обмежуватися традиційними прийомами?

Учитель: Ти кажеш, що в прийомах малювання візьмеш найкраще з двох шкіл. Начебто хтось раніше вже намагався це зробити. Можеш спробувати й подивитися. Але це повинно мати гармонійний вигляд. Коли дивишся, має бути відчуття, що все природно. Але, коли спробуєш, можливо, ти переконаєшся, що об’єднати східну й західну культуру живопису все-таки справді неможливо.

Учень: Добридень, Учителю. Коли на наших картинах зображено, наприклад, ангелів з крилами, хіба це не змішування західного і східного мистецтва?

Учитель: У Виправленні Закону серед Богів, які відіграють повністю позитивну роль, є Боги як образу східної людини, так і західної, а також багато Просвітлених, що мають інший образ. Усе залежить від того, який зміст ти хочеш виразити своєю картиною, тобто від потреб композиції. Наприклад, деякі Боги образу західної людини мають крила, а інші не мають. Тож зображуйте відповідно до своєї композиції. Скажу вам: Боги низьких просторів знали, що я маю прийти, тому старі сили запланували, щоб вони втручалися в те, як я буду поширювати Закон і який буде стан суспільства. Звичайно, я не став виконувати їхні плани. Для всіх Богів було дуже значною справою, у якому образі я виправлятиму Закон під час поширення Фа. Між Буддами та Даосами низьких рівнів тоді спалахнула суперечка щодо того, який образ я маю собі обрати. Саме з цієї причини і виник даосизм. Даоси хотіли, щоб я обрав образ Даоса і як Даос викладав Закон-Дао. Але вони й самі розуміли, що Дао передається єдиному наступникові. А якщо він передаватиметься лише одному наступникові, то як тоді врятувати всіх живих істот? Як поширювати Великий Закон? Це не годиться. Тому вони й вигадали спосіб: створити на Землі релігію. Як наслідок, виник даосизм. Пізніше в даосизмі багато Даосів поділилися на Будд і Бодхісатв. На Небесах справді з’явилися даоські світи. Бо вони хотіли, щоб я обрав образ Даоса. Будди, на своїй стороні, теж створили умови, щоб я обрав образ Будди. Вони казали, що слід обрати образ Будди, бо Будда милосердний, хоче врятувати всіх живих істот. Але це тому, що я переродився в Китаї. Якби я переродився на Заході, то Боги образу білої людини також створили б для мене відповідні умови. В історії саме з цієї причини і виникла суперечка між Даосами та Буддами. Після того ж, як я визначився з усім, що мені потрібно, ця суперечка щодо образу завершилася. І я не вчинив відповідно до планів старих сил.

Тому коли на Небі трапляється якась подія, Небесні Боги, хай якого вони виду, обговорюють її разом. Прихід Ісуса на Землю для порятунку людей теж було узгоджено з усіма Богами, бо коли на Землі трапляється якась велика подія, це зачіпає справи Небес. Якщо Будда хоче викладати свій Закон, а інші Боги цього не схвалюють, то це буде не дозволено. Суперечка між Буддами й Даосами, про яку я щойно розповів, уже давно минула. Адже після того, як було вирішено, як робитиметься справа поширення Закону, уже не було про що сперечатися, усе налагодилося.

Учень: Акварель трохи схожа на ґохуа, водночас трохи схожа на олійний живопис. У деяких роботах використано і акварель, і ґохуа…

Учитель: Основам майстерності акварельного малюнку навчають на Заході, тому акварель — це все-таки західна манера живопису. Якщо ж говорити про самі фарби, то чи малюєш ти акварельний малюнок, чи ґохуа, тут немає обмеження. Малювати ґохуа акварельними фарбами можна. Якщо використовуєш акварельні фарби, щоб малювати в стилі олійного живопису, тут теж немає проблеми. Самі акварельні фарби не означають східну чи західну манеру живопису. Якими користуватися фарбами, яку картину писати — це не манера живопису, це різні речі. Східний і західний живопис відрізняються не лише ступенем густоти чи блідості кольорів. За їхнім внутрішнім змістом стоять дві різні культури.

Багато хто раніше намагався поєднати східний і західний живопис. Насправді всі вони зазнали невдачі. Різниця між ґохуа і західним живописом полягає не лише в техніці малювання та застосування фарб. За картинами стоять величезні національні культури. Різноманітні техніки, присутні в культурі кожної нації, є найкращими речами цієї культури. Насправді неможливо поєднати східний і західний живопис. Інакше, якщо повністю змішати східну та західну культуру, це перетвориться на мутовану річ без коріння.

Учень: Ми хочемо намалювати епохальні події. Наприклад, що старих сил Усесвіту знищено, а також добрі речі: тобто що Небесне Тіло стало добрим, а поганих істот скинуто вниз. Для такої сцени чи не буде найкращим додати образи Богів? Чи показати це лише зміною кольорів? Найкраще додати тих, про кого ви щойно розповідали.

Учитель: Не можна малювати абстрактно. Неодмінно треба мати сюжет, який ти хочеш показати. Тобто треба повернутися на праведний шлях.

Учень: Хотів запитати щодо божественних тварин на Небесах, таких як леви, про яких Учитель щойно розповідав, а також драконів і феніксів. Щодо драконів, то є групи драконів, а також є лихий червоний дракон, про якого згадував Учитель у канонах: «Дракон червоний вже безголовий» [інший переклад: «Червоному драконові відрубали голову»]. Чи відрізняється цей дракон від інших?

Учитель: Зовнішність цього дракона така сама. Дракони поділяються на добрих і поганих. Є лихі дракони, є добрі, є божественні дракони. Дракони, яких зазвичай можна побачити в Небесних Царствах і світах Будди, — це золоті, золотосяйні дракони. Треба пояснити одну річ: ті дракони, про яких говориться у східній культурі, і ті, про яких говориться у західній, не є одним видом живої істоти. Це різні істоти. Дракони зі східної культури також бувають різних кольорів. Деякі з них мають колір, як у чорно-білої риби, деякі червоні, деякі жовті або білі. Ще бувають чорні. Вони різні. Адже дракони також поділяються за своїм рівнем. Вони поділяються на небесних, земних і водних драконів. А дракон, про якого йдеться в західній культурі, — це лютий звір із пекла. Часто буває, що тільки-но китайці згадують у розмові про дракона, багатьом людям Заходу здається, що він поганий. Таке відчуття насправді обумовлене відмінністю між східною і західною культурою. Своєю головою дракони, про яких говорять люди Заходу, трохи схожі на східних драконів, вони мають дуже тонку шию, великий товстий тулуб і крила без пір’я. Ба більше, вони є істотами низького рівня в системі Богів образу західної людини. Пекельні дракони із системи Богів образу західної людини ротом вивергають їнський вогонь. Насправді, як на мене, люди минулого припустилися помилки під час перекладу, коли назвали цього звіра драконом. Це не та сама жива істота, що східний дракон. (Учитель питає західних учнів:) Скажіть, поняття «дракона» в людей Заходу таке, як я сказав? (Відповідають: «Так»)

Насправді це не один вид живої істоти. У західних Небесних Царствах зазвичай немає такого дракона, про якого говорять на Сході. Він не є істотою тієї системи. У системі Богів образу білої людини, яка співвідноситься із суспільством білих людей на Землі й аж до ще нижчих просторів, не говориться про драконів і там не проявляється цей вид живої істоти. Але вони мають багато видів живих істот, яких, своєю чергою, немає в системі Богів образу східної людини. Наприклад, на Заході в минулому на Землі був такий вид звіра: нижня половина тіла, як у коня, а верхня половина, як у людини. Такого немає в системі східних світів. Тому це не лише культурна відмінність; тих істот справді немає в східній системі світів.

Учень: Учителю, хочу поставити вам таке запитання. Я пишу олією. Тож написання гарної картини є дуже витратним з погляду часу, адже я думаю, що є дуже багато проєктів, які треба робити.

Учитель: Усі старанні учні Дафа дуже зайняті. У період Виправлення Закону треба роз’яснювати правду й рятувати живих істот. Тож, як я вам сьогодні казав, якщо ми маємо таку особливу майстерність, нам усе-таки треба створювати такі витвори образотворчого мистецтва. Робота над цими витворами мистецтва вимагає дуже багато часу. Я чудово це розумію. Проте не хвилюйтеся. Використовуйте на малювання стільки часу, скільки можете витратити. Але не затягуйте надто надовго. Докладайте максимум зусиль, щоб намалювати картину. Коли намалюєте щось порівняно добре, ми зможемо влаштувати виставку.

Учень: Учителю, я хочу запитати про те, як налагодити баланс між цими двома справами. Є обмежена кількість часу, тому якщо роблю одне, то не зможу зробити друге.

Учитель: Так. Тоді раціонально все розплануй. Те, що я сказав вам робити, ви робите не лише для інших і для людей майбутнього. Це корисно і для вашого власного вдосконалення. Адже ви живете в цьому суспільному середовищі й маєте вийти з цієї епохи. Тобто уявлення нинішніх людей уже стали такими. Усі перебувають у цьому великому «фарбувальному чані». Ми маємо це особливе вміння. Тож у цьому плані ми неодмінно зазнали більше негативного впливу ніж інші. Тож якщо ви у своїй творчості повертаєтеся на праведний шлях, чи не означає це, що ви очищуєте себе й у мистецтві знову підвищуєте себе? Так. Коли ви із самої сутності змінюєте себе, коли змінюєте свої уявлення, чи не означає це, що ви вдосконалюєте себе?

Учень: Учора я бачив, як у конференц-залі Вчитель обертав Фалунь. Це дуже мене приголомшило. Я хочу намалювати цю сцену. Тоді Вчитель був одягнений у костюм. Якщо я так і зображу, чи не буде це занадто прямо й детально?

Учитель: Можеш намалювати. Можна і в костюмі.

Учень: Учителю, хочу поставити вам два запитання. Перше про те, що наш Фалунь Дафа вміщає в собі багато Богів. Стільки Богів… Звичайно, після того, як учні успішно вдосконаляться, то стануть різними Буддами, Даосами й Просвітленими. Тоді якщо ми нині хочемо зобразити деяких співучнів, які добре вдосконалюються, а деякі вже чудово вдосконалилися, то цілком можемо їх зображувати. Тоді чи можемо ми також зображувати багатьох Богів інших істинних релігій і вірувань, про яких згадував Учитель, зокрема багатьох праведних Богів буддизму?

Учитель: Багатьох із них можна зображувати. Скажімо так: Богів, про яких згадується в буддизмі, Будд і Бодхісатв з буддизму, про яких нинішні люди можуть знати, — усіх можна малювати. Лаоцзи, Даосів, Єгову, Ісуса, Святу Марію — без проблем. Але якщо учні Дафа під час підтвердження Закону зображують Богів, які не мають стосунку до Дафа, то це не має жодного сенсу. Що і як зображувати, мені не треба вам багато розповідати.

Учень: Ще одне запитання. З епохи Відродження залишилися класичні твори, такі як «Тайна вечеря». На мою думку, ці роботи досить масштабні. Сподіваюся, що й ми створимо дуже гарні роботи, які можна буде залишити нащадкам. Але чи мають вони бути такими самими за формою, як класичні твори? Адже ми зображуємо Фалунь Дафа. Однак за духом вони такі самі. Передусім має бути гарний задум, а також техніка, час і ще багато інших умов. Тому, думаю, щоб створити такі масштабні роботи, загалом треба докласти величезних зусиль.

Учитель: Ти мислиш дуже масштабно. Не хвилюйся. Роби все поступово. Творіть відповідно до своїх нинішніх можливостей. Ви лише починаєте. Якщо маєте можливості, то робіть. Якщо ж ви не зможете зробити, то це неодмінно виконають ті, хто буде після вас. Людство обов’язково створить для Дафа все чудове та блискуче, адже Дафа подарував людям так багато! (Оплески)

Учень: Учителю, я помітив, що Будди на картинах у стилі ґохуа мають багато прикрас. Вони намальовані неймовірно красиво. Але зараз малюють досить скромно й просто. Мені здається, некрасиво.

Учитель: Погляди людей були інші. Тут, серед людей, їх зображують саме так. У різні періоди Будди являлися людям у тогочасному вбранні. У період, коли я щойно почав поширювати Закон і багато Бодхісатв відвідували мене, ви навіть не уявляєте, у що вони були одягнені. Ви знаєте, що китайські дівчата під час «культурної революції» найбільше любили носити військову форму кольору хакі. (Сміх у залі) Так ось, Бодхісатви набували образу одягнених у військову форму хакі. Я намагаюся сказати, що Будди являються простим людям різних періодів відповідно до їхніх уявлень. Справжній образ Будди — у жовтій кашаї із синім кучерявим волоссям. Звичайно, між давніми статуями та малюнками і нинішніми є певні відмінності. Тогочасні живописні зображення Будд були неймовірно розкішними. Це також пояснюється уявленнями людей тих часів. Звичайно, якщо можеш побачити справжній образ Будди, то також побачиш світ Будди і сяйво від його тіла, це вкрай величне явище. Боги навмисне являються людям у зміненому вигляді.

Учень: Ми зараз малюємо дуже просто.

Учитель: Вбрання Будд і Бодхісатв, намальованих в епоху династії Тан, мали досить багато прикрас. Якщо хочеш малювати, як в епоху Тан, так теж можна.

Учень: Я провів пів року в Луврі. Я якось чув, що гід, розповідаючи про картину «Мона Ліза», згадав про минулих богів і сказав, що «Мона Ліза» символізує один з образів минулих богів. Він сказав, що боги не носять жодних прикрас. Але, коли я почув слова Вчителя про прикраси, мені стало незрозуміло.

Учитель: На тій картині намальовано не богиню, а людину. І все не так, як кажуть люди, мовляв, яка вона чудова. Ба більше, основа цієї картини дуже недобра.

Учень: Гід також сказав, що на картині зображено аристократку минулого і що раніше аристократи не носили прикрас.

Учитель: Усе це сказала людина. Слова цього гіда сумнівні. Багато Небесних Богів носять сережки. Богині на Небесах теж носять сережки та інші прикраси. Це інструменти Закону. Богині образу людини Заходу, схоже, носять мало прикрас. А ось Бодхісатви мають їх більше. Зазвичай Боги мають намисто. Бодхісатви також мають великі намиста або чотки з перлин — дуже довгі.

Учень: Учителю, що означає «небесні діви осипають усе квітами»? Я досі цього не знаю.

Учитель: Вони осипають квітами, лише коли той, хто рятує людей на Землі, розповідає Дао або робить велику добру справу. Багато учнів побачили, що кожного разу, коли Вчитель дає лекцію Закону, вони осипають усе квітами. (Оплески) Вони надихають живих істот, розкидують для вас квіти.

Учень: (Переклад) Я рідко бачу Богів в інших просторах, а коли бачу, то не дуже ясно. Як мені дізнатися, чи правильно я малюю їх образ? Це велика проблема. Що треба малювати, коли малюєш Бога?

Учитель: Зазвичай достатньо знати приблизно, який Боги носять одяг, який мають образ. Це вже основа. Навколо вас є багато учнів Дафа, які раніше бачили різноманітні картини. Можеш послухати, що вони розповідають. Коли попрактикуєшся в малюванні, природно знатимеш, яка має бути композиція картини і що потрібно зображувати.

Учень: Дозвольте запитати про дитячі малюнки. Діти найбільш чисті та непорочні. Але вони не мають технічних навичок. Отже, чи правда, що їхні малюнки та способи зображення дуже відстають від того рівня майстерності, який нам потрібний?

Учитель: Так. Художник — це художник, а дитина — це дитина. Дітей не можна прирівнювати до художників. Якщо дитина любить малювати, це гарний початок шляху, щоб стати художником у майбутньому. Але це не означає, що вона вже художник. Якщо малює погано, це неодмінно означає, що вона ще не вміє малювати. Малюнки тих, хто вміє, і тих, хто не вміє малювати, відрізняються. Тому дитина має вчитися й гарно засвоїти уроки малювання. Але навіть сьогоднішні ілюстрації для дітей, які малюють для них дорослі, з’явилися вже після появи модернізму. Раніше теж створювали дитячі книжки з картинками і малювали їх традиційними прийомами.

Учень: Якщо діти хочуть зобразити якісь речі Дафа, і вони просто беруть і малюють, чи будуть від цього якісь проблеми? Чи все-таки, щоб можна було показувати малюнки іншим, їм неодмінно треба спочатку пройти навчання в мистецькій школі та набути достатніх навичок?

Учитель: Дитина може тренуватися в малюванні. До малюнків-вправ не можна ставитися як до успішних робіт. Але дітям на уроках малювання в школі можна ставити оцінки за виконані завдання. Учням шкіл Мінхуей, звичайно, треба вивчати Закон. На уроках малювання вони також неодмінно малюватимуть Дафа та учнів Дафа. Це лише навчання, завдання. Але сподіваюся, що в усіх школах на уроках образотворчого мистецтва буде стандартизоване навчання учнів базової техніки малювання. Насправді, якщо намалювати Бога, не маючи потрібного мистецького фундаменту, чи не буде це зневагою до Бога (хоча намір і гарний)? З іншого боку, не можна довільно малювати Бога, чи не так? Якщо не вмієш малювати, то як ти зобразиш гідність, красу і праведність Бога? Звичайно, малювати учнів є винятком.

Якщо в школах Мінхуей учні самі хочуть тренуватися в малюванні, то це не проблема. Якщо намальовано добре, школа може сама поставити оцінку. Але, я думаю, для справжніх витворів мистецтва високого рівня треба мати відповідне вміння. Особливо, щоб показувати роботи на виставках, вони повинні відповідати стандартам традиційного мистецтва та мати високий професійний рівень.

Учень: На картині показано ситуацію учнів Дафа та Виправлення Закону Вчителем. Там зображено Будд, Даосів і Богів в інших просторах. Оскільки ніхто з Богів старого Всесвіту не бере участі у Виправленні Закону, то чи можна так розуміти, що це прояв тіл учнів Дафа в різних просторах, і вони беруть участь у Виправленні Закону в тих просторах?

Учитель: Не так, що ніхто з Богів не бере участі. Більшість Богів у Всесвіті не беруть участі. Але винятком є старі сили. Ще є частина Богів, які можуть відігравати повністю позитивну роль відповідно до вимог Учителя. Ще є небесні воїни та генерали, які захищають Закон. Не так, що ніхто з Богів не бере участі. Деякі праведні Боги беруть. Можеш їх малювати. Учні Дафа під час відправлення праведних думок здатні мобілізувати чудотворні здібності та Гун. Але вам нелегко задіяти свою божественну сторону, яка добре вдосконалилася.

Учень: Учні Дафа в інших просторах беруть участь у Виправленні Закону. Вони теж мають образи Будд, Даосів і Богів? І ці образи такі самі, як в інших Будд, Даосів і Богів?

Учитель: Образи такі самі. Учні Дафа підтверджують Закон лише серед звичайних людей. На тому боці вони здебільшого не рухаються. Але під час відправлення праведних думок ви справді можете залучити сили на тому боці. Підтвердження Закону здебільшого роблять ваші головні тіла на цьому боці. Коли праведні думки сильні, можна задіяти енергію, інструменти Закону та чудотворні здібності. Зазвичай так.

Учень: Тобто вони лише можуть там сидіти?

Учитель: Бо не дозволено, щоб вони самі рухалися, коли відсутнє головне тіло. Адже вони рухатимуться лише разом з головним тілом після того, як воно успішно вдосконалиться. Якби вони самі рухалися, коли немає головного тіла, хіба та частина не стала б тоді незалежною? Хіба не стала б іншою істотою? Вона б замінила тебе і, навпаки, сама б усім керувала. Хіба можна таке дозволити? Не годиться, щоб усе вдосконалене вже не було тобою. Тому після того, як головне тіло завершить свою справу, вони зіллються воєдино. Скажімо так: якщо твої руки самі почали рухатися і ними неможливо керувати, то чи є вони ще твоїми? (Сміх у залі)

Учень: Якщо тіло на тому боці не рухається, то як же воно робить справи?

Учитель: Насправді робите справи саме ви — ви в людському світі підтверджуєте Закон. Саме ти тут відправляєш праведні думки, роз’яснюєш правду та рятуєш простих людей. Якщо твої праведні думки сильні, то можеш задіяти свою енергію. На різних рівнях є енергія, інструменти Закону та Гун тих рівнів. Чим потужніші праведні думки, тим більшу силу задієш. Також у деяких учнів душа може вийти з оболонки, може покинути тіло. Тоді вони можуть відігравати роль у Виправленні Закону. Ті, в кого душа може виходити з оболонки, здатні керувати своєю добре вдосконаленою частиною — божественним тілом.

Учень: Серед мистецьких творів у буддизмі є багато образів Будд, Даосів і Просвітлених. Чи можна брати їх за зразок?

Учитель: Так, можна.

Учень: Цаошу — це мутований стиль. Отже, після того, як ми намалювали картину, і пишемо епіграф до неї, то мусимо писати в стилі кайшу та лішу?

Учитель: Цаошу пишуть у стані, коли потурають негативній стороні людини й коли головну роль відіграють її уявлення. Мені здається, що краще писати ієрогліфи акуратно. Ієрогліфи теж передали людям Боги. Водночас, якщо писати акуратніше, це буде виявом поваги до Богів. Я можу лише розкривати принципи Закону. Ти скажеш: «А мені подобається цаошу. Я тренуюся саме в цаошу». У справи нинішніх простих людей я не втручаюся. Але учні Дафа неодмінно мають бути праведними.

Учень: Учителю, прошу вас поділитися Вашим поглядом на фрески Дуньхуана.

Учитель: У давні часи там був великий монастир. Але через війни та багато років без ремонту будівлі зруйнувалися. Фрески Дуньхуана невпинно малювалися до, під час і після епохи Тан. На фресках зображено багато Небесних сцен, бо їх намалювали в період розквіту буддизму. Тоді було багато людей, які вірили в Будд і сповідували цю релігію. Тому багато людей бачили сцени з Буддами та Богами. Люди намалювали ті сцени. Але через незрілість східної техніки малювання, вони не могли досягти тієї майстерності й точності в зображенні перспективи та будови тіла, як у західному мистецтві. Так чи інакше, завдяки техніці малювання, яку мали люди 1–2 тисячі років тому, китайський буддизм і мистецтво показали блиск давньої культури.

Учень: Учителю, хочу запитати. Інші давні цивілізації, наприклад, Єгипет, а також південноамериканська культура мая, схоже, дуже відрізнялися від нашого розуміння Будд, Даосів і Богів. Вони справді колись існували?

Учитель: Ті цивілізації та культури справді існували. Їхні люди вірили в інших Богів. Багато з них були праведними Богами.

Учень: Учителю, які інструменти Закону здебільшого мають божественні тварини, а також Боги Сходу?

Учитель: Ой, це так само, якби ти запитав, скільки частинок у Всесвіті. Їх неймовірно багато, неймовірно багато. Усі Боги мають свої інструменти Закону. До того ж більш ніж один. У тих, хто піднявся шляхом удосконалення, інструменти Закону утворилися в процесі практики. Наприклад, буддійський чернець часто користується мискою, чотками, дерев’яною рибою. Даоси — мухогонкою, дорогоцінним мечем тощо. Усі вони можуть у ході вдосконалення людини стати інструментами Фа. Чернець щодня, перебираючи руками чотки, повторює ім’я Будди. Слідом за підвищенням його рівня енергія в його руках збільшується. Коли він невпинно перебирає чотки, усередині вони наповнюються енергією. Сутність чоток змінилася. У майбутньому, після того, як чернець успішно вдосконалиться, кожна частинка чоток буде інструментом Закону. Загалом усі чотки також стануть інструментом Закону. Якщо він досяг високого рівня, то всередині кожної перлини чоток буде наче цілий усесвіт, у якому є все. Найрізноманітніші речі можуть стати інструментами Закону. Учні Дафа підтверджують Фа. Наприклад, ти пишеш статті, які підтверджують Фа. Навіть ручка для письма, яку ти щодня тримаєш у руках, має заслуги й чесноти (Гун Де). Можливо, твоя ручка в майбутньому стане інструментом Закону. Коли річ, якою користується вдосконалювальник, отримала Гун Де, вона може стати інструментом Закону. Те саме стосується й пензлів для малювання, які ви використовуєте.

Учень: Учителю, я хочу запитати дещо про скульптуру. Якщо говорити про давню Грецію та Рим, їхні скульптури на вигляд дуже точні. Але якщо поглянути на китайські статуї Будди епохи Тан, вони теж дуже зворушливі. Тому мені здається, що правильність пропорцій зовсім не впливає на почуття святобливості людей перед Богами.

Учитель: Так. У статуях Будд і Богів є їхні Тіла Закону. Звичайно, вони відрізняються від звичайних статуй. Тому вони здатні зворушувати людей. Я щойно говорив про одне питання. Китайці роблять наголос на зображенні ідеї, а люди Заходу — на точному переданні зовнішності. Це два різних прийоми. Обидва здатні зворушувати людей. Оскільки східний живопис зображує Богів, він може зворушити людей. Якби це були звичайні люди, то враження було б іншим. А Боги в західному живописі так само можуть викликати в людей святобливість. Але якщо в західному живописі зображують звичайних людей, коли люди дивляться на такі картини, вони їх не зворушують. Якби в китайському живописі та скульптурі була така ж зріла й точна техніка, як на Заході, хіба тоді вони не були б ще більш зворушливими та реалістичними? Не можна через ефект присутності на картині Бога вважати гарними роботи, які є незрілими та недосконалими. Роботи будуть більш священними, лиш коли одночасно будуть досконалими в плані техніки та зображатимуть Бога.

Учень: Отже, ви кажете, що треба запозичити західну техніку?

Учитель: Я маю на увазі не лише техніку. Я кажу: малюйте відповідно до ортодоксальної манери живопису. Максимальною мірою покращуйте своє мистецтво. Тоді це буде підвищенням для вас самих, а також і проявом поваги до Богів.

Учень: (Переклад) Моє запитання таке. Я спеціалізуюся в комп’ютерному дизайні й часто отримую зображення крупним планом. Наприклад, мені надсилають зображення учня Дафа або звичайної людини у великому розширенні. Я б хотів дізнатися, чи можна у творчості використовувати обличчя людини крупним планом тощо. Не знаю, добре це чи погано і що є критерієм.

Учитель: Можна. Не тільки крупним планом — можна й цілу людину використовувати як модель. Але слід використовувати правильні критерії краси, а не те, що людям подобається, бо відповідає їхнім уявленням.

Учень: Учителю, учні в Китаї мають у цьому плані більше можливостей. Їхня майстерність краща за нашу. Чи не могли б вони зробити невелику справу? Наші співучні в Китаї, мабуть, мають масу робіт, намальованих краще ніж у нас.

Учитель: На учнів у материковому Китаї наразі не варто покладати надії. Це роблять наші учні Дафа, які є професіоналами в цій сфері, у різних країнах поза материковим Китаєм. Звичайно, у материковому Китаї можна було б без проблем знайти навіть тисячу учнів Дафа, які є гарними художниками. Але зараз там відбуваються злі репресії.

Учень: Хочу запитати, як нинішнє кіно, телебачення та живопис пов’язані з традиційним живописом?

Учитель: Ніщо не може уникнути впливу тенденцій своєї епохи. Тому в багатьох мультфільмах намальовані персонажі, на мою думку, дуже потворні. Деякі з персонажів, яких хотіли зобразити добрими, насправді не є добрими, їхній образ навіть вийшов дуже злим. Тим, що я сьогодні вам розповідав, я хотів сказати, що потрібно повернутися на справжній шлях людини за допомогою праведних думок, доброти та ортодоксальних прийомів. Щоб прокласти дорогу для людей майбутнього, учні Дафа мають передусім повернути в мистецтво праведні думки.

Учень: Учителю, я хотів запитати, який зв’язок між творчістю в живописі та творчістю в музиці?

Учитель: І там, і там треба творити з праведними думками. Я щойно прочитав їм лекцію про творчість у музиці, щойно її закінчив. Не буду тут про це говорити. Та лекція теж тривала кілька годин.

Учень: Учителю, щодо доброти, про яку ви говорили, я не хочу зображувати на картинах грандіозні сцени.

Учитель: Ну то зображуй малі сюжети. Це теж добре. Усе годиться. Ти хочеш зобразити маленький сюжет, і тобі не потрібне величезне полотно. Тоді використовуй маленьке.

Учень: Учителю, які на вигляд вісім підрозділів (армій) богів і драконів, що виконують роль захисників Закону?

Учитель: Про вісім підрозділів богів і драконів розповів Шак’ямуні. Фактично він говорив про вісім видів живих істот, вісім різних істот. Я організував для вас небесних воїнів і генералів, а також драконів, щоб вони захищали для вас Закон. Ось ці два підрозділи. Звичайно, в окремих випадках учні Дафа мають свою ситуацію щодо захисту Закону. Про інші підрозділи захисників Закону не можна точно сказати, бо вони перебувають у Виправленні Закону. Чи зможуть вони залишитися, чи зможуть це пройти, стане відомо вже після Виправлення Закону.

Учитель: Ти піднімав руку вже багато разів.

Учень: Я лише хотів сказати: я думаю, що сюжетів Дафа дуже багато. За ці кілька років Дафа приголомшив увесь світ.

Учитель: Так, це правда.

Учень: Тому я постійно дуже схвильований. Я відчуваю, що матеріал для роботи в нашому Дафа вкрай багатий. Він гідний оспівування і викликає сльози. Співучні-митці, ми маємо відповідальність — виконати справи, які нам належить зробити. Звичайно, я відчув, що коли починаєш малювати якусь серйозну роботу, то виникає чимало складних питань. Сьогодні завдяки тому, що Вчитель особисто нам усе пояснив, у багатьох питаннях для нас відкрився напрям, у якому потрібно рухатися. Хочу порушити одне конкретне питання. Сподіваюся, що організатори наших виставок зможуть загалом узгоджувати важливі теми творчих робіт. Адже, з погляду задумів, треба намалювати багато сюжетів, і це досить важливо.

Учитель: Узгодження, про яке ти сказав, дуже важливе. У деяких наших людей розкрилося мислення, і вони зробили якісь ескізи. Вони можуть передавати їх тим, хто може намалювати за ними картину. І тобі вже не треба буде працювати над задумом для подібної картини. Так робити теж дуже добре.

Учень: Деякі наші учні Дафа мають гарні задуми та ідеї, але їхня майстерність не така добра. Так само, як учні Дафа, які ведуть радіостанції та телеканали, ми можемо обмінюватися нашою інформацією, матеріалами, задумами та майстерністю. Особливо треба гарантувати якість картин із важливими сюжетами. Адже коли ми, учні Дафа, влаштуємо першу виставку, треба показати гідний рівень, який представляє нас як учнів Дафа. Тож я і думаю, що добре мати роботи і на великих, і на малих полотнах. Але твори занадто великого розміру буде важко показувати на виставках. Наприклад, я маю гарний задум і відчуваю, що в плані техніки теж можу досягти певного рівня. Але відчуваю, що багато чого я не бачу або не знаю, як намалювати. Будь ласка, дайте настанову щодо цього.

Учитель: Авжеж, саме так. Ви можете знайти двох людей, які будуть відповідати за композицію. Коли буде готова композиція, тоді той, хто має можливість, зможе намалювати картину. Так ви зекономите час на задумі. Здебільшого достатньо чорнового, приблизного малюнка із задумом. Оскільки ви маєте техніку та здібності, то зможете реалізувати цей задум. Я вважаю, ця ідея дуже конструктивна.

Мабуть, на цьому зупинюся. Решта справ є більш конкретними, тож неодмінно добре їх організуйте. Це питання того, як пройти шлях учня Дафа. Адже всі справи, які ви сьогодні робите, є вкрай важливими. Якщо ви зробите все добре, людство цього вчитиметься. Якщо зробите погано, людство теж цього вчитиметься. Тому учні Дафа неодмінно мають добре вчиняти. Те, що ви зробили погано, неправедні твори не можна виставляти, бо це негативно вплине на людство. Тож треба не лише використовувати ортодоксальні прийоми, а й зображувати гарне й добре, те, що оспівує Дафа, оспівує Богів. Водночас ви також маєте показати високий рівень у плані техніки, показати ортодоксальний рівень. (Оплески)

---

Примітки до перекладу:

- Лішу — з кит. «офіційне письмо», давній стиль каліграфії, що бере початок з епохи династії Хань (206 рік до н.е. – 220 рік н.е.).
- Фу-юаньшені — допоміжні душі.
- Кашая — буддійська риза.
- Сюань-у — Просвітлений високого рангу в даосизмі, якого особливо шанують люди, що практикують бойові мистецтва.
- Династія Цін — 1636-1912 рр. Династія Сун — 960-1279 рр. Династія Тан — 618­-907 рр.
- Дерев’яна риба — дерев'яне било у формі риби або безногого краба, за допомогою якого відбивається такт під час читання молитов у буддизмі.

Falundafa.org > КНИГИ