Лі Хунчжи
30-31 травня 1998 року, Франкфурт (Німеччина)

Серед присутніх є як старі, так і нові учні. Нових учнів прийшло дуже багато.

Відтоді як я почав передавати Закон, уже промайнуло кілька років. Деякий час тому я викладав Фа (Закон) у Франції і, користуючись нагодою, побував і в Німеччині. Я хотів подивитися, як живуть місцеві люди. Франкфурт тоді я теж відвідував. Але вперше зустрічаюсь тут із новими учнями деяких інших регіонів Європи. Як на мене, усіх учнів, які прийшли в цей зал і можуть удосконалюватися за цим Дафа (Великим Законом), привела сюди доля. Коли так, ми маємо дорожити цим Законом. Серед присутніх багато хто ще не зміг глибоко пізнати Закон і ставиться до нього як до звичайного цігун. У ході поширення Закону в Китаї кількість тих, хто вчиться і практикує його, уже досягла 100 мільйонів людей. За межами Китаю кількість учнів теж досить велика. Чому це стало можливим? До того ж люди, які вчаться Фа, мають досить високий рівень освіти. Багато учнів є відомими діячами з інтелігенції. У багатьох регіонах Китаю в нас навчаються навіть люди з досить високих прошарків суспільства. Слід зазначити: коли в Китаї виник звичайний цігун, більшість із тих, хто практикував його, були людьми похилого віку й хворими. Отже, люди сприйняли цігун як своєрідну гімнастику чи оздоровчий метод. Звичайно, майстри цігун також почали розповідати про деякі надприродні й маловідомі явища, і люди стали вважати цігун чимось таємничим і загадковим. Але не більше.

Багато людей не розуміють, що таке цігун. Після того, як я почав поширювати Дафа, я вже пояснив деякі незрозумілі явища, пов’язані з цігун, розкрив речі, які в цігунських колах залишалися без пояснення. Але учнів Великого Закону так багато не через цю причину, а тому, що наш Закон справді здатний привести людину до Повної Досконалості, здатний показати шлях угору, шлях до справжнього підвищення рівня шляхом удосконалення. Закон дійсно дає людині змогу досягти критеріїв різних рівнів — як у духовному, так і фізичному плані. У цьому немає жодних сумнівів.

Щойно я казав, що дуже багато людей навчається Закону. Вища інтелігенція має досить тверезий розум. Зазвичай вони не навчаються чогось сліпо. Коли такі люди починають учитися Закону, то стають непохитними. Адже вони знають цінність цього Фа. У книзі «Чжуань Фалунь» розголошено багато небесних таємниць. І цим не обмежується. Вона має величезний зміст. Хоч якої високої сфери, хоч якого високого рівня ти хочеш досягти, Закон може показати тобі шлях, як туди дістатися. Ніхто ніколи не відкривав людству такий Закон. Якщо ти не вчишся Дафа, то більш ніде не отримаєш подібних знань, незалежно від того, скільки ти прочитаєш книг чи яку унікальну кваліфікацію здобудеш у суспільстві. Подібних речей не знайдеш в інших книгах і взагалі в будь-яких знаннях, які опанувало людство. Хоч це буде давня книга чи сучасна, книга східної культури, чи західної — у жодній книзі подібних знань не знайти.

Є ще одне питання. У самовдосконаленні треба багато читати Книгу («Чжуань Фалунь»). Багато учнів нехтують вивченням Закону — це неправильно. Чому я висуваю досить суворі вимоги в цьому питанні? Я часто кажу: щоб удосконалюватись, ти маєш багато читати Книгу, читати її багаторазово. У Книзі величезний, немислимий зміст. Багато нових учнів не дуже це розуміють і не приділяють цьому уваги. Кажуть: «Книга — це чорні літери на білому папері, я відкрив її, один раз прочитав і все дізнався». Звичайно, усі книги в людському суспільстві саме такі. Вони обмежуються поверховими знаннями й не мають ніякого внутрішнього змісту. Ти прочитав до кінця один раз і все зрозумів. Але ця книга інакша. Вона вказує людям шлях у вдосконаленні. Щоб підвищуватися в Законі, ти повинен невпинно читати Книгу. Тоді вона вказуватиме тобі шлях у вдосконаленні.

Наприклад, у минулому в удосконаленні учнем керував учитель. Коли учневі приходив час підвищитися до певного рівня, учитель казав йому, як потрібно практикувати, як досягти підвищення, розповідав, який стан має кожний рівень і кожна сфера. Але чинити так можна лише в малому масштабі — лише якщо учнів мало. Сьогодні ж ми маємо так багато учнів — понад 100 мільйонів людей. Я не можу організувати індивідуальне навчання для кожного з них. Але, щоб владнати цю проблему, я написав у Книзі, запресував у Законі все, що можу вам дати, усе, що дасть тобі змогу підвищитися й змінити себе. Я не лише за допомогою теорії вказую тобі шлях, як підвищитися, — за Законом також стоїть могутній зміст. Ця теорія надприродна. Це аж ніяк не теорія звичайних людей. Ми торкаємося сфер, що перевищують сферу звичайних людей. Водночас торкаємося форм життя, які перевищують рівень звичайних людей, і станів інших просторів. Інакше кажучи, хоча зовні це чорні літери на білому папері, але за кожним словом там стоять нескінченні простори нескінченних рівнів, за кожним словом там проявляються Будди, Даоси й Святі кожного простору й рівня.

Поміркуйте про наступне. Раніше я знов і знов підкреслював, що ви маєте дорожити Книгою. Коли ти не знаєш, наскільки вона дорогоцінна, і ставишся до неї недбало, тоді, звичайно, це не вважається твоєю провиною. Але коли ти вже дізнався, наскільки глибокий вона має зміст, і після цього все одно не шануєш її, ставишся до неї недбало, тоді, я скажу, що це вже інша справа, це вже неправильно. Звісно, з іншого боку, дізнавшись, який великий вона має зміст, ти сам свідомо будеш нею дорожити.

Хтось із наших учнів сказав: «І справді дивно! Коли я повністю прочитав Книгу, то став сприймати її по-іншому. Коли прочитав вдруге, я знову отримав від прочитання зовсім інше враження». Після того як ти вперше дочитав до кінця, ти маєш багато запитань: «Чому це?», «Чому те?» Але, коли читатимеш вдруге, то виявиш, що всі питання вже розв’язано, на всі запитання Книга дала тобі відповіді. Але в тебе з’являтимуться нові запитання. Адже під час удосконалення відбувається підвищення. Запитання, які в тебе з’являтимуться надалі, уже будуть вищими за рівнем, ніж запитання, які ти мав під час першого читання Книги, і вищими за відповіді, які ти отримав на ті запитання. Коли ж ти читатимеш втретє, то виявиш, що Книга дасть тобі відповіді на всі запитання, які виникли в тебе під час другого читання, і пояснить речі, які ти не розумів. Ба більше, якщо читати так далі, то це відбуватиметься безперервно. Зараз багато учнів уже прочитали Книгу понад сто разів. Вони вже не можуть розлучитися із цим Законом. Чим далі читають, тим більше речей помічають усередині, тим більше для них розкривається змісту. Чому так відбувається? Якщо Будди, Даоси й Святі, пов’язані з рівнем, до якого ти наблизився, побачать, що тобі вже слід підвищитися до цього рівня, то вони природно дадуть тобі зрозуміти принципи на цьому рівні. І тоді ти відчуєш, що раптом зрозумів новий зміст якогось речення.

У минулому, коли я розповідав про усвідомлення, то розкрив одну небесну таємницю, яку раніше ніколи не розкривали: «За вдосконалення відповідаєш ти, за Гун відповідає Вчитель». Упродовж тисяч років завжди вважалося, що людина сама вдосконалюється, сама підвищується. А насправді ти нічого не здатний виробити самостійною практикою. Якщо про тебе не дбає вчитель, ти не зможеш нічого зробити. Інакше кажучи, справжні проблеми розв’язує вчитель або фактори, що стоять за Фа. Твоє ж власне усвідомлення проявляється в тому, що коли стикаєшся з труднощами, ти маєш знайти рішучість їх подолати й удосконалюватися далі. Ось це й називають усвідомленням. Тобто в цей момент ти дійсно усвідомив певні принципи. Але якщо Закон не дасть тобі їх дізнатися, то ти нічого не усвідомиш. Хоч як ти будеш старатися щось усвідомити сам, нічого не вийде. Тобто це працюватиме лише за умови, що ти щиро вдосконалюєшся.

У минулому в західних релігіях підкреслювали важливість віри, а на Сході — усвідомлення. Простіше кажучи, ти маєш бути твердим і непохитним. Якщо не маєш рішучості, то нічого не зможеш досягти. З іншого боку, якщо не розумієш Закон, то й не матимеш такої твердості та рішучості. Дехто помітив, що багато учнів не вчаться Закону, і дуже за них хвилюється: «Ти вже отримав Закон, але не вивчаєш його. Як це прикро!» Це дійсно так. Багато хто не звертає уваги на вивчення Фа, гадає, що це звичайний цігун: «Я потренуюся у вправах, позагартовую своє тіло». Певна річ, наш метод дуже потужний. Він має великий ефект у загартуванні тіла й оздоровленні. І відчуття від вправ дуже сильні. Але якщо ти практикуєш лише для зміцнення здоров’я, то ти не досягнеш підвищення. Ба більше, я сьогодні роблю цю справу з цілком ясною метою — я навчаю Закону не для того, щоб когось лікувати та оздоровлювати. Моя мета — вести людей на високі рівні, щоб вони могли справді підвищити себе. Якщо ти практикуєш з іншою метою, то лише трішки оздоровиш свій організм, і все. Але якщо не хочеш щиро вчитися Закону, боюся, тобі навіть цього буде важко досягти. Якщо ж ти щиро вчитимешся Закону, то зможеш отримати все. Або якщо ти не маєш чіткої мети, не маєш жодних думок про лікування хвороб, зміцнення здоров’я тощо, то, можливо, ефект також буде чудовим. Адже коли людина перебуває в процесі підвищення, їй дають можливість зрозуміти все поступово. Ось тому ми й закликаємо тебе прочитати Книгу. Коли ти зрозумієш, що це за книга, ти сам потім можеш вирішити, чи хочеш ти вчитися далі й удосконалюватися.

Тобто коли до нас приходять нові учні, я пропоную одразу дати їм прочитати Книгу. Прочитавши її, вони самі оцінять, підходить вона їм чи ні. Якщо підходить, то хай удосконалюються. Якщо ні, то не треба їх примушувати. Ми рятуємо людей і не повинні нікого примушувати. Людина має сама захотіти підвищуватися, вдосконалюватися, досягти більш високої сфери. Лише тоді вона зможе вдосконалюватися. Якщо Закон не зворушив серце людини, то ніхто не зможе нічого вдіяти. Примушування — це не самовдосконалення. Людину не можна змусити вдосконалюватися. Якщо Фа не зворушив людину і вона не хоче змінювати себе, то ніякої користі від примушування не буде. Як ви знаєте, Закон — це надзвичайні принципи. Ти хочеш удосконалюватися на високі рівні, хочеш підвищити свій рівень. Але як ти можеш самостійно цього досягти?!

У минулому багато практикувальників цігун мали таку хибну думку: «Якщо я старанно виконуватиму вправи й щодня буду практикувати якомога довше, то зможу підвищитися». Насправді вони не могли підвищитися. Вони так і не прорвали рівень оздоровлення, тобто рівень вправ із Ці. Але цігун цим не обмежується. Просто цігун навчає речей найнижчого рівня вдосконалення, щоб люди могли оздоровитися. Майстри цігун просто хочуть зробити добру справу для людей. Але мета цігун не в цьому. Тому я часто ставлю таке запитання: чому в сьогоднішньому суспільстві, яким керує сучасна наука, виник оцей «цігун», про якого не чули ні в історії Китаю, ні в історії інших країн світу? Люди — це люди. Людське мислення стримують. Мудрість людей обмежена. Вони й не замислюються над цим. Люди гадають, що все це є природним і випадковим. А я кажу: природних явищ не існує і випадковостей не буває. Усе має свої причини. Усім цим я намагався сказати, що ми маємо звертати велику увагу на вивчення Фа. Якщо ти вчитимешся Фа, то будеш підвищуватися в удосконаленні, і в тебе виникатимуть різні нові стани. Якщо ж не вивчатимеш Фа, то нічого не отримаєш.

Можливо, ти сам старанно виконуєш вправи, і майстер, у якого ти навчаєшся, дуже красиво все розповідає, але в будь-якому разі вправи цігун — це просто оздоровлення. Цігун жодним чином не допоможе тобі досягти високих і глибоких сфер. У минулому як у колах удосконалювальників, так і в релігійних колах люди не знали настільки високого, глибокого й загадкового Закону. А звичайний цігун не навчає Закону, який вказує тобі шлях у вдосконаленні, — він лише навчає, як оздоровлюватись. Як я щойно казав, якщо ти хочеш досягти високої сфери й здобути майстерність високого рівня, то ти маєш відповідним чином підвищити свій рівень мислення.

Як відомо, у минулому і Будда, і вчителі даоських практик говорили, що в удосконаленні треба розвивати в собі чесноти. Ісус учив, як бути хорошою людиною. А що означає бути хорошою людиною? Що мається на увазі під розвитком у собі чеснот? Це означає, що ти маєш ставати дедалі кращим. До якої міри кращим? Ти маєш стати кращим за всіх звичайних людей. Стати надлюдиною. Оскільки ти вдосконалювальник, то у твоєму тілі виникає енергія Гун. Енергія зростатиме і її рівень буде відповідати рівневі твого мислення. Чим вищим ставатиме рівень твого мислення, тим вищим ставатиме й рівень Гун. На мою думку, наука ніколи не досягне рівня Будд. Це неможливо. Бо незалежно від того, як розвивається наука, люди все одно залишаються звичайними людьми. Поміркуйте: звичайні люди мають різноманітні людські емоції та пристрасті. Якщо людина, яка несе в собі всілякі емоції та бажання цього світу, підніметься в Небесне Царство, це буде жахливо! Хіба тоді Небесне Царство не перетвориться на суспільство звичайних людей? На суспільство, де всі борються між собою і де панує обман? Отже, ти зможеш піднятися в Небесне Царство лиш тоді, як рівень твого мислення досягне відповідної висоти.

Багато хто сповідує нинішні релігії. По-перше, про них не дбає Бог, тож дуже важко досягти в них підвищення. По-друге, багато хто не може зрозуміти справжній зміст слів, які свого часу сказав Ісус, Єгова чи Свята Марія. Деякі кажуть: якщо віриш, то потрапиш до Небесного Царства. Віра — це лише основа. Багато хто застряг на буквальному розумінні й каже: «Якщо я віритиму, то після смерті неодмінно потраплю до Небесного Царства». Скажу тобі: не потрапиш. Чому ні? Замислися: що є справжня віра? Ти віриш лише на словах, а насправді в душі зовсім не віриш. Чому, запитаєш ти? Бо, коли справді віриш, твої слова мають відповідати діям. Коли ти в церкві сповідаєшся, то кажеш: «Господи! Допоможи мені! Сьогодні я вчинив хибно. Будь ласка, відпусти мені гріхи». У цей час ти поводишся дуже добре. Але коли вийдеш із церкви, знову візьмешся за своє, будеш поводитися так само, як звичайні люди, знову припустишся тих самих помилок, або вчинятимеш іще гірше, ніж звичайні люди. Тож подумай: яка користь від твоєї сповіді? Багато людей застрягли на буквальному розумінні. Після сповіді більше не слід припускатися тієї самої помилки. Потім помітиш, у чому ще ти погано вчиняєш, знову підеш сповідатися і після цього більше не слід так погано вчиняти. Так ти невпинно виправлятимеш помилки, яких припускався серед звичайних людей. Хіба ти тоді не станеш кращою людиною? Хіба не досягнеш більш високого рівня — рівня доброї людини, що набагато перевищує звичайних людей?! Хіба ти тоді не вдосконалюєшся, хіба не підвищується твій Сіньсін (моральні якості)? Оскільки в західній культурі тоді не було поняття «самовдосконалення», коли Ісус і Єгова передавали свій Закон, вони не вживали терміну «самовдосконалення», не було такої концепції. Адже вони знали, що за вдосконалення відповідаєш ти, а за Гун відповідає вчитель. Якщо ти вдосконалюєшся, тобі допоможе Володар того Небесного Царства, до якого ти як удосконалювальник хочеш потрапити. Він здійснить у твоєму тілі необхідні зміни, створить тобі відповідне тіло, наділить твоє тіло відповідною чудотворною силою, яку повинен мати Святий. Усе це робить Бог.

Хтось каже, що після смерті потрапить до Небесного Царства. Після смерті людина, що не пройшла вдосконалення, стає духом, як говорять у вас на Заході. Інакше кажучи, людина стає привидом. Подумайте: що це означає? Люди Сходу мають надзвичайно чітке розуміння про вдосконалення людського тіла. Шляхом удосконалення треба виробити тіло Будди, тобто тіло Божественної істоти. Без тіла Будди, тобто тіла Божественної істоти зі світу Небесного Царства, цей дух, після того як вийде з тіла людини, боятиметься потрапляти на світло. Під дією сонячного світла він розплавиться й тоді навіть не зможе заново переродитися. Тому коли людина померла, треба накрити її тканиною, щоб на неї не потрапляло світло, закопати в землю, щоб її душа не зазнала руйнування. А Будди й Святі безмежно світлосяйні. Світло, яке вони випромінюють, яскравіше за Сонце! Коли дух померлого побачить Бога, хіба він не розтане без залишку? Чи зможе він потрапити до світу Небесного Царства? Тому він повинен отримати тіло Божественної істоти й водночас під час удосконалення має замінити складові компоненти своєї душі високоенергетичною матерією. До Небесного Царства можна потрапити, лише якщо маєш тіло Будди чи тіло Божественної істоти. Чи може дух померлого увійти до світу людей? Теж не може. Для цього він повинен переродитися в людському образі в якійсь сім’ї. Хтось вважає, що якщо він просто вірить, то зможе потрапити до Небесного Царства. Як таке може бути? Для людей, які практикують самовдосконалення, це здається смішним. Щоб потрапити до Небесного Царства, ти повинен щиро вдосконалюватися.

У західних релігіях люди в процесі свого життя вірять у Бога, і водночас їхній Сіньсін та моральний рівень стають дедалі вищими, вони стають дедалі кращими людьми. Тож скажи: хіба це не вдосконалення? В удосконаленні не зважають на форми. Є різноманітні методи вдосконалення. Ось у чому полягає різниця між формами вдосконалення в західних і східних релігіях. Може здатися, що на Заході не практикують самовдосконалення, а на Сході практикують. Насправді і на Заході, і на Сході люди вдосконалюються. Просто східна культура містить чітку концепцію про самовдосконалення, а в західній культурі про ці речі не згадується. Річ у тім, що Святі, спускаючись униз, щоб рятувати людей і передавати Закон, мають відповідати культурі й формам, які можуть прийняти місцеві люди. Лише тоді люди їх зрозуміють. Тому Святі говорять мовою людей їхньої епохи. Цим я також намагаюся сказати вам, що людина, яка практикує звичайний цігун, не зможе досягти високого рівня. Дійсно не зможе. Це є можливим, лише якщо вдосконалюватися по-справжньому. Цігун — це лише річ найнижчого рівня вдосконалення. Він обмежується рівнем оздоровлення. Але навіть для оздоровлення до людини вже висуваються певні вимоги. Цігун — це все-таки форма вдосконалення, тому він відрізняється від будь-якого лікувального методу звичайних людей. Щоб завдяки цігун вилікуватися від хвороб, потрібно відповідати принципам Закону, про які йдеться в цігун.

А що це за принципи? Цігун є надприродним. Коли хочеш вилікуватися без таблеток, уколів і хірургічної операції, хіба це не є надприродним? Людина може справді вилікуватися, лиш якщо відповідатиме принципам. Саме з цієї причини багато людей і не можуть вилікуватися, хоча й практикують цігун. Якщо хочеш зцілитися за допомогою надприродного методу, то маєш відповідати його надприродним принципам. Тому, відповідно до вимог цігун, потрібно бути доброю людиною, змінити свої звички, через які ти коїш лихі й погані вчинки, — тоді й лише тоді можна позбутися хвороб. Одужати можна, лише якщо керуватися цими принципами. А якщо лікуєшся методами звичайних людей, то не потрібно змінювати себе — достатньо операції, уколів і таблеток. Але у Всесвіті є принцип: не втратиш, не здобудеш; щоб отримати, потрібно втратити; якщо втратиш, то й зможеш отримати. Це абсолютна істина. А знаєте, чому можна вилікуватися в лікарні? Дехто вважає, що людина одужує завдяки сучасним науково-технічним засобам. Я вважаю, що сучасні люди таким чином просто показують здобутки сучасного суспільства, це не більше ніж демонстрація форми. Насправді ти одужуєш не з цієї причини. Усе має відповідати космічним принципам цього простору. Як відомо, коли ти захворів, то маєш витратити багато грошей на лікування. Звичайно, у деяких країнах добре налагоджено соціальне забезпечення, є медичне страхування, яке може розв’язати цю проблему. Але ж тобі все одно боляче! Коли захворів, хіба не відчуваєш біль? Це само собою свідчить про те, що ти страждаєш і погашаєш свою карму. Ти витрачаєш багато грошей, тобі роблять уколи, ти приймаєш таблетки, під час операції тебе ріжуть ножем. Хіба ти не постраждав? Тоді в перебігу твоєї хвороби настає покращення. Скажу тобі: таке покращення не є докорінним. Хвороботворну карму було просто переміщено в часі й відкладено на потім.

Річ у тім, що хвороба проявляється не на самій поверхні тіла звичайної людини, а в шарі мікрочастинок, який, своєю чергою, міститься всередині найбільших молекулярних частинок, що утворюють тіло. Тіло людини складається з молекул різних мікроскопічних рівнів. Кожний шар частинок є простором. Звичайно, ті простори не складені один на одного. Це відбувається так: менші частинки утворюють більші. А сфера кожного шару мікроскопічних частинок є простором. Є дуже багато таких просторів. Інакше кажучи, багато хвороботворних чинників лежать у тих просторах. Хворіє людина зовсім не від зовнішніх причин. А коли хвороба проявляється на тілі людини — це просто вихід чинників хвороби на поверхню.

Наприклад, людині зробили хірургічну операцію. Скажімо, їй видалили пухлину. Насправді було видалено клітини фізичного тіла, які складаються з найбільших молекул. Було видалено клітини, що проявляються в цьому просторі. А більш мікроскопічні частинки, з яких складаються ці клітини, видалити не вдасться. Коли було видалено клітини, пов’язані з хворобою, у зовнішньому тілі більше їх не спостерігається, і наче вилікувався від хвороби. Але пізніше хвороба може трансформуватися у щось інше. До того ж деякі хвороби можуть дати рецидив. Адже хворобу по-справжньому не усунули. Можливо, хвороба проявиться в іншому місці, утвориться нове вогнище хвороби. Знову виросте пухлина. Або ж вона трансформується — перетвориться на іншу хворобу чи іншу біду. Це справжні причини хвороб, які ми бачимо. Під час лікування за допомогою надздібностей не потрібно робити операцію. А як надздібності можуть видалити пухлину? Бо вони видаляють її з іншого, невидимого для очей простору. Наведу найпростіший приклад. Ви бачите, що на цій тканині з’явився горбок. Чому? Бо під тканиною є причина — моя рука. Якщо забрати тканину, рука ж усе одно там лишається. Тоді горбок може з’явитися знову. Інакше кажучи, якщо не усунути причини, яка стоїть за хворобою, то не вийде докорінно розв’язати проблему. Людські медичні засоби на це не здатні — вони лише усувають зовнішні прояви, але вони не можуть усунути карму.

Здобутки і втрати людини в цьому світі, щаслива вона чи нещасна, радісно живе чи безрадісно, щасливу має долю чи ні, наскільки великі має страждання — усе це визначається двома речовинами, які носить людське тіло: одна називається Де — доброчесністю, а друга — кармою. Усе визначається дією саме цих двох речовин. Коли ми робимо добрі справи, то накопичуємо Де. Колись люди казали: «Накопичуйте Де, примножуйте доброчесність». Люди сприймали ієрогліф Де (德, доброчесність) як абстрактне поняття, вважали, що зміст цього слова пов’язаний лише з мисленням людини. Насправді ж Де, тобто доброчесність, — це матерія. Це справжня видима матерія. А про карму в східних релігіях розповідається дуже чітко. Що ж таке карма? Це така темна, чорна матерія. Коли людина скоює щось погане, то породжує карму. А коли цієї речовини стає багато, тоді в людини стаються неприємні речі. Наприклад, вона може захворіти, у неї може статися горе, біда. Як я виявив, усе, що відбувається з людиною, вона зумовила собі сама. Щаслива вона в людському світі чи нещасна, добре їй чи погано — усе це є наслідком її власних дій. Часто це пов’язано з учинками в цьому житті. Але буває й так, що наслідки можуть настати в інших життях. Більша частина цих наслідків може проявитися в інших життях. Як це розуміти? Маю на увазі, що наслідок за певний учинок може настати не в цьому житті, а в наступному. Якщо наслідок проявляється в цьому житті, то в колах удосконалювальників Сходу це називають миттєвою відплатою. Людина скоїла лихий учинок, і її відразу може спіткати кара. Хтось закінчив робити якусь погану справу, тільки-но вийшов за двері — раптом перечепився й упав. Він не вважає, що це розплата за скоєну ним погану справу, а думає, що це випадковість. На його думку, це сталося природно. А я кажу, що природних явищ не існує. Усе має свою закономірність. Випадковостей не буває. У цьому просторі надзвичайно багато речей, яких люди не можуть бачити. Звісно, сучасна наука знає, що є повітря, кисень, водень, знає, що існують різні мікроелементи, які складаються з молекул. І не більше того. Але навіть цього очима не побачити.

Скажу вам: насправді всі частинки вкрай мікроскопічного рівня в цьому просторі є Божественними істотами. Це стосується й колосальних мас матерії, якими заповнений весь простір. Вони дуже добре знають про кожну справу людини й про кожний її рух. Коли людина скоїла щось погане, то завжди гадає, що інші цього не бачили. Вона знає, що вчинила погано, але шукає аргументи, щоб обманути себе й заспокоїти своє сумління. І вона зовсім не вірить у Бога. Наведу приклад. Скажу жартома. Це не пов’язано з проблемою релігії чи раси. Лише скажу, що люди вчинили хибно. Як вам відомо, кілька днів тому певна країна провела ядерні випробування й підірвала п’ять ядерних бомб поспіль. Усі країни були шоковані цією подією! Адже люди всього світу бажають миру. Навіщо та країна підірвала ядерні бомби? Я в цьому не дотримуюся жодної концепції, а лише кажу, що люди вчинили хибно. Я не даю оцінку тій нації. Подумайте: хоч ядерний вибух було здійснено під землею, але він завдав руйнувань матеріальному світові, який складається з різних частинок і молекул, завдав руйнувань планеті Земля, людському довкіллю. Бог такого не терпить! Коли Небо карає людей, люди думають, що це природні явища. Температура повітря в тій країні відразу ж стала найвищою в усьому світі. Зараз вона в деяких місцях тримається на рівні більш ніж 50 градусів Цельсія. Багато людей померли від теплового удару. На додачу піднявся ураган, від якого також загинуло чимало людей. Люди ніколи не сприймають ці явища як попередження від Бога: «Не можна так учиняти!» Вони вважають подібні речі природними явищами. Кожна подія, яка відбувається в нашому світі, не є випадковою. Подивися: якщо якась нація, якийсь регіон чи якась людина скоїть лихий учинок, відразу ж після цього виникне якесь особливе явище. Люди самі спричиняють катастрофи й загалом усе, що з ними відбувається. Щойно я спрощено поговорив про речі початкового рівня. Присутні тут старі учні вже мають глибоке розуміння щодо всього цього. Оскільки на цю зустріч прийшло багато нових учнів, я дуже спрощено пояснив ці обставини.

Думаю, якщо ви хочете повністю все це зрозуміти, то вам варто прочитати «Чжуань Фалунь». Ця книга вже викликала величезне потрясіння в науково-технічних колах усього світу. Зміст «Чжуань Фалунь» величезний і надзвичайно глибокий. Самовдосконалення поділяється на рівні. Рівнів існує багато. Коли прочитаєш один раз, то виявиш: «О! Виявляється, це книга, що вчить бути доброю людиною». Але скажу вам: вона вчить не лише того, як бути доброю людиною. Якби обмежувалося лише цим, то ти не зміг би підвищитися. Отже, щоб людина могла підвищитися й зрозуміти, яким шляхом вона має йти, книга має містити принципи Закону більш високих рівнів, які перевищують поняття «добра людина». Отже, книга повинна мати зміст тих рівнів. Коли станеш удосконалюватися в напрямку більш високих рівнів, вона відкриватиме для тебе шлях удосконалення до тих рівнів, підказуватиме, як досягти дедалі вищих рівнів. Коли вдосконалюєшся на ще більш високих рівнях, Закон повинен мати таку силу, містити в собі зміст тих рівнів, щоб постійно вказувати тобі шлях у вдосконаленні, аж поки ти не досягнеш мети, якої хочеш досягти, — рівня Повної Досконалості. Отже, що вищим буде твій рівень, то більше речей ти побачиш у Книзі під час удосконалення. Зараз я кажу це здебільшого новим учням. Я розповів про це спрощено, але насправді й дуже високо. Кожний, можливо, зрозумів це по-своєму. Не буду говорити занадто багато. Ця конференція здебільшого призначена для обміну досвідом.

Я послухаю досвіди учнів, у яких вони розповідатимуть, що вони зрозуміли під час вивчення Фа й що пережили в удосконаленні. В завершальні пів дня цієї конференції я відповім на ваші запитання. Це теж буде лекцією Фа. Ви зможете поставити різні запитання. Це має значення для вашого вдосконалення. Водночас питання-відповіді можуть бути корисними для всіх, корисними для вашого спільного підвищення. Можна буде передавати записки із запитаннями, і я буду на них відповідати. У цей період старі учні підвищуються дуже швидко. Ба більше, розрив між ними та новими учнями величезний. Закон уже цілком передано учням. Тепер питання лише в тому, як підвищитися в удосконаленні.

Щойно я пояснив найпростіші принципи, здебільшого для нових учнів. Але, щоб повністю пояснити ці принципи, мені потрібно було б сидіти тут і говорити кілька днів. Я узагальнено розповів лише трішки.

Навіть один раз нам зустрітися дуже важко. Вам постійно здається, що вдосконалення триває досить довго, а можливостей побачитися зі мною мало. Насправді ти щодня поряд зі мною. Просто ти сам цього не знаєш. Але, з іншого боку, і не можна дати тобі про це дізнатися. Адже зовні ти все ще залишаєшся звичайною людиною. Ти зможеш дізнатися про це, лише досягнувши відповідного стану в удосконаленні. Я маю на увазі, що коли ти хочеш удосконалюватися, я здатний подбати про тебе. Я зможу подбати про всіх учнів, хоч скільки їх буде. Я маю безліч Тіл Закону. Цього поняття немає в західних релігіях. Воно є в східних релігіях, особливо в буддизмі. У буддизмі говориться, що Будда Амітабха має дуже багато Тіл Закону. Скажу вам: моїм Тілам Закону немає ліку. Їх неможливо порахувати. Тобто я в змозі подбати про всіх, хоч скільки людей буде вдосконалюватися. Тіло Закону — це я. Воно є конкретним проявом образу моєї мудрості. Але людськими уявленнями неможливо це зрозуміти. Адже нинішня наука обмежується цим простором і може пізнати щось лише в межах найбільшого шару частинок.

Нинішня наука здатна побачити структуру найбільших молекулярних частинок. Сталь за своїми властивостями більш тверда, ніж залізо, тому що її частинки мають інший склад і будову. Наука може дізнатися характерні ознаки сталі, срібла й золота. Вона також вивчає, як використовувати відомі людям матеріали. Наука розвивається лише в цьому напрямку. Але, скажу вам, це і є найбільшим обмеженням, через яке сучасна наука не може пізнати інші простори. Тобто вона не пішла шляхом пізнання матерії в бік мікро- чи макросвіту. Насправді матерія складається з різних малих молекулярних частинок; молекули складаються з атомів; атоми складаються з ядерних частинок; ядерні частинки складаються зі ще більш мікроскопічних частинок. А більш мікроскопічні частинки матерії складаються з більш-більш мікроскопічних частинок. А більш-більш мікроскопічні частинки знову-таки складаються з більш-більш-більш мікроскопічних частинок. Для людини це заглиблення в мікрокосм здаватиметься нескінченним. Ось так безперервно можна заглиблюватися в дедалі менші частинки. І до якого рівня мікроскопічності можна дійти? Скажу вам: частинки крайньої мікроскопічності настільки малі, що страшно й уявити.

Шак’ямуні побачив, що в одній піщинці міститься три тисячі величезних світів. Під виразом «три тисячі світів», який також можна зрозуміти як «безмежний світ», він не мав на увазі наше людство. Я поясню простими словами: коли він казав про три тисячі світів, то мав на увазі, що в нашому Чумацькому Шляху є три тисячі матеріальних просторів, подібних до простору людства, тобто, скажімо так, планет. Його слова також означали, що навіть в одній піщинці є три тисячі таких світів. У книзі «Чжуань Фалунь» я вже розповідав про це. Отже, якщо всередині однієї піщинки є три тисячі людських світів, де існують настільки мікроскопічні живі істоти, то, вірогідно, там теж є річки, озера та моря. Відповідно, там теж є пісок. А чи є і всередині кожної частинки того піску по три тисячі ще мікроскопічніших світів, у кожному з яких існує своє суспільство? Шак’ямуні вже бачив надзвичайно мікроскопічні речі. Будда має таку здібність. Але скажу вам: те, що він бачив, є вкрай поверховим. Якщо заглиблюватися в мікрокосм, постійно з’являтимуться дедалі менші частинки й так до нескінченності. Наведу найпростіший приклад. Я казав, що найбільші частинки, які можуть бачити люди, — це не молекули, а планети й зірки. Але планети й зірки не є найбільшими частинками Всесвіту. Цей рівень частинок лежить посередині від макро до мікро. Подумайте: скільки існує величезних шароподібних частинок?

Усесвіт — це елемент, цілісна частинка. Три тисячі Усесвітів (таких, як наш) утворюють другий рівень Усесвітів, тобто більший шар частинок. І зазначу, що ми лише розглядаємо частинки в напрямку однієї лінії. Однак частинки розповсюджені в безмежній кількості — вони поширені скрізь і в усьому. Коли електрони обертаються навколо атомного ядра, чи не схоже це на обертання нашої Земної кулі навколо Сонця? У цьому немає жодної різниці. Механізм той самий і форма та сама. Адже чим менші частинки, тим більша їхня щільність. Якщо збільшити електрон до розміру Земної кулі, то що можна буде на ньому побачити? Чи будуть там люди? Звичайно, те, що перебуває на цій частинці, і форма її існування — це два різних поняття. Я лише хочу передати зміст. Тож чи не схожий електрон на планету?

Людство зараз вважає себе єдиною найвищою формою життя в усьому Всесвіті. Скажу вам: насправді людина є єдиною найнижчою формою життя у Всесвіті. Життя є на кожній планеті. Немає лише на Місяці. Місяць створило минуле людство (історія людства циклічна). Коли карма людства стає великою, його знищують. Згодом зароджується нове людство. Далі, коли люди стають зіпсованими, то їх знову знищують. Коли вже я згадав про Місяць, трохи розповім про нього. Місяць створила доісторична цивілізація людства, яка існувала в неймовірно далекому минулому. Свого часу, коли люди створили Місяць, він був меншим за розміром і яскравішим, ніж зараз. Але з погляду сьогоднішніх людей це все одно величезний об’єкт. Усередині він пустий. За довгий-довгий час, у міру того, як відбувалося все більше вибухів у Всесвіті, на Місяць невпинно осідав космічний пил. Під час оновлення планет відбуваються вибухи. Від цих процесів на Місяці постійно осідав пил. Унаслідок цього товщина поверхні Місяця значно збільшилася — на кілька десятків кілометрів. Це просто пил. Якщо прибрати ці кілька десятків кілометрів з його поверхні, це й буде початковий розмір Місяця.

Цим я хотів сказати: на всіх планетах є живі істоти. До того ж багато живих істот мають такий самий образ, як у наших людей. Єдине що вони не перебувають у цьому просторі. Різні частинки утворюють різні простори. Якщо хочеш увійти до того простору, не можна керуватися уявленнями нинішньої науки людства. Ця наука просто вкрай поверхова. Щоб увійти до іншого світу, потрібно перебувати в стані, який підходить для того світу, мати відповідний вигляд і спосіб мислення. Лише тоді можна буде його пізнати. Коли увійдеш туди, ти виявиш, що там частинки менші, ніж частинки в людському світі, але їхній простір вкрай широкий. Наше людство існує між двома видами частинок — молекулами та планетами.

Повітря складається з молекул, але ти його не бачиш. Квіти, трава, дерева, сталь, тканина на твоєму одязі, твоя плоть і волосся, усі речі, якими ти користуєшся, усе, що тебе оточує, складається з молекул. Ґрунт також складається з молекул. Ми, люди, називаємо його землею. Насправді Бог вважає, що все і вся у просторі людей складається із землі. Самі молекули Бог вважає землею. Хтось попросив мене прокоментувати, чому Бог західної раси Єгова сказав, що створив людину з глини. Насправді ми, люди, просто не можемо цього зрозуміти. Усе в цьому просторі в очах Бога є землею, навіть повітря. Ти просто заритий у землю. Навколо скрізь земля. Люди просто лазять у купі землі. Усе складається із землі. Людина перебуває в землі. Думаю, коли я розповів про це з такого погляду, мабуть, стало неважко зрозуміти, чому Бог західної раси Єгова сказав, що створив людину з глини.

Якщо хочете зрозуміти, як існують живі істоти в більш мікроскопічному просторі, потрібно відповідати формі існування того простору. Цього не зрозуміти за допомогою теорій нинішньої науки. До того ж, щоб пізнати інший простір, необхідно відкинути уявлення сучасної науки. Коли тобі вдасться пізнати інший простір, ти виявиш, що поняття часу й простору там не таке, як у людей. Ти бачиш, як я зараз розмовляю. Фразу, яку я щойно сказав, чули і в інших просторах. Я роблю цю справу, перевищуючи всі часи й простори. З того часу, як я промовив ту фразу, у просторі, де час іде дуже швидко, уже минуло кілька мільйонів років. Ось що я маю на увазі. Але живі істоти в кожному окремому просторі-часі, анітрохи не відчувають, швидкий їхній час чи повільний. Адже в кожному просторі будова предметів і загалом усі речі відповідають часу цього простору. Там є своє власне літочислення. Відтоді як я сказав ту фразу, там уже минуло кілька десятків мільйонів років. Але один рік часу в тому просторі, можливо, відчувається довшим, ніж рік на Землі. Тобто не можна думати про ці речі на основі людського мислення. Отже, щоб пізнати інший простір, ти маєш відповідати методові мислення й станові того простору. За цим Законом стоїть різноманітний внутрішній зміст. Отже, ви можете зрозуміти, чому зміст Фа в різних просторах неоднаковий, чому за Фа стоїть така величезна сила, яка може перетворити твоє тіло й підвищити твій рівень. Я хотів сказати, що ти не можеш використовувати мислення звичайних людей, щоб пізнати форму його існування. За словами рівень за рівнем стоять незліченні вищі життя.

Я просто читаю лекцію відповідно до мислення та знань сучасної людини. Простіше кажучи, я розповідаю відповідно до науки, на яку покладаються сучасні люди. Але, хоча я і пояснюю ці принципи відповідно до сучасної науки, скажу вам: я зовсім не схвалюю цю науку. По-перше, тому що пізнання науки в усьому колосальному Всесвіті є вкрай жалюгідними. Але наука дала людям сучасні машини. Люди начебто досягли високого рівня розвитку, порівняно з давніми людьми. Скажу тобі: насправді нинішні люди надзвичайно відстають від попередньої цивілізації людства. Наші найбільш високоточні інструменти, якщо порівнювати з інструментами, які мала попередня цивілізація, є вкрай відсталими. Крім того, наука розвивається в певних межах, рамках, які вона сама собі встановила. Який стан це спричинило? Речі за межами матеріалістичної науки вона вже не насмілюється визнавати. Це найстрашніше. Для людства це найстрашніше. А чому? Подумайте: наука дуже поверхова. Як кажуть самі вчені, вона ще не розвинена. Зараз люди твердо вірять у неї і вважають її абсолютною істиною. Такого розуміння дотримуються й люди, що вірять у різні теорії, а також релігійні люди. Багато людей, що сповідують християнство, насправді вірять зовсім не в Бога, а в науку. На найглибшому рівні вони насправді вірять саме в науку. Віра стала для них просто формальністю, культурною поведінкою. Але, скажу вам, наука — теж релігія. Це надзвичайно досконала релігія.

По-друге, як ви знаєте, звичайні релігії вчать людину, як потрібно поводитися. Наука робить те саме — і в початковій школі, і в середній школі, і в університеті. У релігії є священники, єпископи та інші священнослужителі. А наука має ще досконалішу систему. Там є педагоги, бакалаври, магістри, доктори наук, постдоктори, наукові керівники. Чим вищий науковий ступінь, тим більшою кількістю доктрин оволоділа людина. Є також чимало звань та посад, пов’язаних із викладацькою роботою. У цьому плані наука надзвичайно досконала. Звичайна релігія навчає людей від духовної віри дійти до матеріальних змін. А наука закликає людей спочатку пізнати матеріальну сторону, а потім на базі цього формує в людей духовну віру в неї і бажання її захищати. Але науку передав людям не Бог, а іншопланетяни з Трьох Сфер, які бажають керувати людством. Віра людей у науку перевершила все. Але, скажу вам, поверховість науки призвела до того, що мораль людського суспільства зіпсувалася. Це найстрашніше. Через те, що наука не може пізнати конкретні форми існування мікроскопічної матерії, вона не знає, що скоєння лихих учинків породжує карму і що потім чорна матерія приносить людині лихо. Наука не знає, що добрий учинок породжує білу матерію, яка дарує людині щастя; різні вчинки приносять людині відповідні стани та відплату в циклах перевтілень. Наука навіть не може довести існування Небесних Царств. І щойно ти згадаєш про ці речі, люди, що вірять у науку, скажуть: «Це марновірство. Нічого цього не існує. Я вірю лише в науку». Тож подумайте: чи не означає це, що великою палицею науки вони безжалісно б’ють по найголовнішій речі, яка захищає людство, — по доброчесності?! Це надзвичайно страшно!

Чому люди мають моральні норми? Бо вони знають: якщо скоїш поганий учинок, то зазнаєш покарання — не зможеш потрапити до Небесного Царства, і навіть можеш потрапити до пекла. Коли люди стримують себе від скоєння поганих учинків, то захищають моральність людства. А коли людина перестає в це вірити, то більше не вірить у Бога (хоча Бог справді існує). Коли люди не вірять у Бога, то це вкрай страшно! Тоді вони насмілюються коїти будь-яке зло. Вони думають, що ніхто цього не бачить, і коять погані речі. Виховане сучасною наукою нове покоління без остраху вбиває людей, влаштовує пожежі й коїть інше зло. У суспільстві виникли мафіозні організації, наркоманія, наркоторговці, проституція. Люди роблять усе що завгодно. Усюди кояться безсоромні речі. Люди потурають будь-яким своїм бажанням. Що хочуть, те й роблять. Подумайте: хіба таке суспільство не є страшним?! Ось яку найбільшу біду принесла нам наука. Вона ж не здатна довести існування Бога, довести існування Де, не знає про причинно-наслідкову відплату. Коли згадуєш ці речі в розмові, люди «б’ють» тебе великою палицею науки. Вони кажуть, що ти страждаєш на марновірство. Якщо в людей буде й далі падати мораль, суспільство досягне невиправного положення. Тоді для людей настане найбільш небезпечний час. Адже Бог не може дозволити, щоб існували такі мутовані люди — щось середнє між людьми та звірами.

Я лише пояснюю вам принципи, а не виступаю проти знань людства. Але скажу вам: не можна сліпо вірити в науку. Вона здатна в певних межах цього матеріального простору принести людському суспільству деяке покращення. Але, своєю чергою, вона приносить і колосальні біди. Я маю на увазі біди, яких людям не видно. Те, що люди бачать, — це, наприклад, забруднення довкілля та руйнування природи, і це теж украй страшно. Наука приносить суспільству багато різноманітних проблем. Оскільки людські уявлення дуже важко відразу виправити і тут присутні нові учні, не буду говорити на цю тему надто багато. Чимало суспільних проблем принесла людям саме наука, і це дуже страшно. Ти не віриш у Бога, але Бог цілком реально існує. У колосальному Всесвіті Божественні живі істоти всюди. Вони скрізь.

Люди скоїли погані вчинки й упали з різних рівнів. Вони впали на найнижчий рівень, тобто в це суспільство омани. Тож твої очі теж складаються з найбільших молекулярних частинок. Тому з такими очима ти не бачиш інших просторів. Чому деякі з нас під час удосконалення можуть побачити те, чого не бачать звичайні люди? Бо тобі відкрили око мудрості. Ми називаємо його небесним оком. Такі учні дивляться не людськими очима, які складаються з молекул. Але деяким усе ще здається, що вони бачать очима. Насправді одночасно можуть діяти обидва види очей. Ось чому тобі здається, що ти побачив очима. Те, що я зараз розповів, сприятиме вашому підвищенню в удосконаленні.

Далі розповім про релігію. Серед західних людей багато хто сповідує релігію. Коли вони отримують Закон, то можуть зазнати певних перешкод. Скажу вам: насправді у нинішніх релігіях, у всіх істинних релігіях усього світу вже немає Бога, який би дбав про них. Усі різні стани, чудеса й незвичайні прояви, які виникають у релігіях, — це вплив духів низького рівня на людське суспільство. Вони шкодять людям. Бог не піклується про релігію.

Отже, тут криється наступна проблема. Якщо Бог не дбає про тебе, а ти там удосконалюєшся, то не зможеш підвищитися. Коли сповідаєшся в храмі, Бог тебе не слухає. Як тобі підвищитися? Але, кажучи це, я зовсім не нападаю на релігію. Я розповідаю про реальне становище. Це справді так. Чому ж Бог перестав дбати про людей? Як я щойно розповідав, насправді ви вірите не в Бога, а в науку. Звичайно, на початку було не зовсім так. Деякі люди все ще мали сторону, яка вірила в Бога. Пізніше поступово ця сторона ставала дедалі слабшою, тоншою і зрештою зникла. Тому Бог і перестав дбати про людей. Це одна з причин. Через вплив сучасної науки на суспільство, моральність людей зіпсувалася. Люди коять будь-яке зло. Вони вже втратили людську поведінку й людські норми. Як наслідок, Божественні істоти вже більше не вважають людей людьми. Вони перестали рятувати людей. Це найголовніша причина, чому Божественні істоти пішли.

Я зараз розповідаю про реальні явища, з якими стикаються люди. Як вам відомо, люди Заходу не розуміють, чому китайці такі сором’язливі у взаєминах між чоловіком і жінкою. Скажу вам: лише це справжня людська поведінка! Сексуальне звільнення змішало раси та привело в безлад людські стосунки. Бог такого абсолютно не дозволяє. Тому, коли ви стали вдосконалюватися, ви абсолютно не можете коїти такі речі. Ти можеш мати свою дружину, свого чоловіка. Це нормальне людське життя. Якщо ж це не твій чоловік, не твоя дружина, і в тебе відбувся з ним (із нею) статевий акт, то це злочин. У будь-якій істинній релігії як Сходу, так і Заходу існують правила, передані Богом щодо цього питання, і вони надзвичайно суворі. Коли для людей встановлювали правила поведінки, то дуже строго ставилися до цього питання. Окрім цього, зараз існує мафія, гомосексуалізм і поклоніння насильству. Я розповів лише про частину подібних явищ. Але це показує, у якому стані зараз перебуває суспільство. Люди потурають насильству, обожнюють лідерів мафії, навіть захоплюються ватажками піратів, які в минулому вбивали людей і влаштовували підпали. Це означає, що люди більше не відрізняють хороше від поганого, добро від зла. Вони не цінують правильні й добрі речі, а натомість захоплюються поганими. Наркомани, люди із занепалим духом ні в чому себе не стримують і не мають жодної самодисципліни — вони роблять усе, що хочуть. Уявлення людей цілком перевернулися.

Візьмемо, наприклад, дитячі ляльки, що зараз продаються в магазинах. Раніше, чим красивішою була лялька, тим більше вона подобалася людям. А зараз усе навпаки. Зараз багато ляльок роблять у вигляді чортів та демонів, і чим вони потворніші, тим швидше продаються. Чому так? Ніхто не примушує людей їх купляти. Чому ж вони розпродаються так швидко? Бо вони всім подобаються. Просто людські уявлення змінилися на протилежні, і люди тепер мають велику демонічну природу. Подумайте: як жахливо буде, якщо люди й далі так розвиватимуться? Якщо ти стараєшся правильно себе поводити, дотримуєшся етикету, в усьому проявляєш культуру й порядність, то над тобою будуть насміхатися. Тебе вважатимуть консервативним, казатимуть, що ти маєш застарілі погляди і що ти відстав від часу! Якщо люди й далі слідуватимуть цьому тренду, то куди це приведе? Це дуже страшно. Усі явища в людському світі слідують за цим потоком униз. Те саме можна сказати й про витвори мистецтва. Раніше картини були гарними, прекрасними. Краса розчулювала. Люди мали добре серце, тому вважали, що ці витвори мистецтва чудові. А зараз красиві картини вже не зворушують людей. Бо люди не мають доброго серця. Коли ж хтось швиденько наробив якоїсь мазні, чи то абстракціонізм, чи то імпресіонізм, чи то модернізм, люди вважатимуть, що це красиво. А чому це красиво? Використовуючи людські принципи, цього не пояснити. А в якому стані можна пояснити, чому це красиво? У неясному й нестямному стані. Але якщо людина входить до такого стану, це означає, що в неї проявляється демонічна природа. Інакше кажучи, у нинішніх людей не тільки перевернулися уявлення, а ще й посилилася демонічна природа.

Раніше скульптурні витвори були надзвичайно красивими. Мистецька техніка скульпторів була чудовою, вони добре володіли основами. Зараз варто покласти купу сміття, і це вже вважається витвором мистецтва. Подібні речі роблять і відомі скульптори, до того ж вони виставляють їх як першокласні витвори мистецтва. Ось наскільки перевернулися людські уявлення. Подумайте: яким буде наш майбутній світ? В одній країні я побачив іграшку, зроблену у вигляді людського калу. І люди її купляють. Перед чим зараз схиляються люди? Що їм подобається? Це не просто суспільний тренд. Такий стан вказує на те, що змінилися уявлення. Що робити з людиною, яка має такі уявлення? Хіба це ще людина? Так поводять себе лише демони. Демон лихий, а людина має бути доброю. Між добром і злом є чітка різниця. Якщо людині не подобаються праведні речі й вона віддає перевагу демонічним речам, то, окрім людської зовнішності, з якою ще не відбулося великих змін, усі фактори цієї людини вже стали демонічними. Але в міру збільшення демонічної природи в цієї людини можна буде виявити, що змінюється її обличчя, зовнішній вигляд, тіло — усе стає дедалі потворнішим, страшнішим. Її погляд поступово стане лихим. Буде дійсно жахливо, якщо людство й далі йтиме цим шляхом! Якщо людство не зупиниться…

Подумайте про наступне. Щойно я згадував такий принцип: людство проходить через різні цикли цивілізацій. Як відомо, в історії був такий період як кам’яна доба. Скажу вам: насправді кам’яна доба на Землі виникала вже кілька десятків разів. Що таке кам’яна доба? Коли якусь цивілізацію знищують, виживає лише вкрай мала кількість відносно добрих людей. Тоді й настає кам’яна доба. Такий процес якраз описано в історії про Ноїв ковчег. Люди втратили знаряддя праці. Що робити? Вони почали вирізати нові знаряддя праці з каменю. Поступово людство відроджувалося й виникала нова цивілізація. Такий період називають кам’яною добою. Але не існувало такої кам’яної доби, під час якої мавпи начебто еволюціонували в людей. Кажуть, що люди походять від мавп. Ці твердження виникли в сучасній науці, та хіба вони не смішні? В еволюційній теорії Дарвіна всюди є недоліки. Якщо не вірите, заново проведіть дослідження й проаналізуйте. В еволюції від мавпи до людини і від примітивних організмів до сучасних істот зовсім немає проміжного процесу. Незважаючи на це, люди змогли це прийняти. Це ж і є марновірство! І це найбільша ганьба й сором для людства. Ось що справді має викликати подив!

Щойно я розповідав про те, у якому стані перебуває людське суспільство загалом. Подумайте: якщо Бог не вважає людей людьми, чи не є це для них небезпечним? Тільки-но я піднімав питання про різні цикли цивілізацій людства. А чому ті цивілізації зазнали знищення? Чому, наприклад, зникла цивілізація майя? Якщо поглянути на археологічні артефакти тих цивілізацій, можна побачити, наскільки зіпсованими були тогочасні люди. Поговоримо про попередню цивілізацію західних білих людей: їхніми предками були давні греки. Не нинішні, а давні греки. Людей цієї раси залишилося надзвичайно мало. Я помітив, що білі індійці якраз належать до давніх греків. Їх дуже мало. Чому ту цивілізацію було зруйновано? Судячи зі знахідок культури й археологічних артефактів періоду Давньої Греції, серед тодішніх людей був поширений гомосексуалізм. Вони вели надзвичайно аморальний і зіпсований спосіб життя, були вкрай марнотратними. Чи не так? На початку свого існування попередня цивілізація білих людей була іншою. Але в пізній період вона досягла саме такого стану. Гарантую, що та цивілізація у свій ранній період не була такою зіпсованою. Наприкінці свого існування вона опинилася в стані морального занепаду. Бог побачив, що люди стали негідними, і тоді знищив їх. Залишив лише добрих людей. Вони почали відроджувати цивілізацію. Це і є нинішні білі люди. Подумайте: якщо люди будуть і далі так нестримно розвиватися, якщо Бог перестане вважати людей людьми, то людство опиниться у великій небезпеці!

Ісус казав, що він милосердний до людей і що коли настане катастрофа, він прийде рятувати тих, хто в нього вірить. Але коли ніхто з людей по-справжньому не вірить у нього, кого він буде рятувати? У різні періоди людство знищували саме через падіння моралі. Це надзвичайно страшно. Люди розробляють якісь плани, думають, як розвиватися, хочуть, щоб суспільство досягло бажаного для них стану. Люди хочуть самі щось вирішувати. Але донині вони ніколи нічого не вирішували. Їхні дії лиш іще більше псували суспільство й понижували мораль. Особливо в останні кілька років людство котиться вниз із величезною швидкістю. Це дійсно лякає. Я ніколи не говорю на тему можливої катастрофи. Адже такі розмови можуть спричинити хаос у суспільстві. Це буде безвідповідальною балаканиною. Я не веду про це мови. Буде катастрофа чи ні, я в це не втручаюсь і не обговорюю це. Але можу сказати вам наступне. Я сьогодні навчаю вас істинного методу. Навчаю вас бути добрими людьми. А якщо ти добра людина, навіть якщо буде якась катастрофа, хіба вона тебе зачепить? Ні. Якщо дуже багато людей у суспільстві стануть добрими, то скажу: катастрофи не буде. В історії людства не відбувалося жодної випадкової події. Будь-який наслідок має свою причину.

Думаю, те що я зараз розповів, буде корисним для вашого вдосконалення. Адже всілякі уявлення, які сформувалися зараз у людей, заважають їм зрозуміти Закон. Я розповів вам, у якому стані перебуває нинішнє суспільство. Це корисно для вашого пізнання Закону. Я просто викладаю Закон, розповідаю принципи. А чи правильно я кажу, чи ні — ти сам можеш подумати й проаналізувати.

Я розповів про речі дуже високого рівня. І це дуже гострі й масштабні питання. Але я не зачіпав якихось конкретних людей чи особистостей. Я лише розповідаю про суспільні явища. Незалежно від того, якою ти раніше був людиною і скільки накоїв поганого, — якщо справді можеш щиро вдосконалюватись, то я буду про тебе дбати. А якщо не будеш удосконалюватись, то тут нічого не вдієш.

Оскільки це конференція Фа, ви зараз будете ділитися своїм досвідом удосконалення. Наприкінці я виділю ще пів дня часу, щоб відповісти на ваші запитання, і розповім ще дуже багато речей із Закону.

________________________________________

Сьогодні я всю другу половину дня відповідатиму на ваші запитання.

Учень: Як ми можемо позбутися поганих думок?

Учитель: Це запитання має загальний характер. Насправді це прояв одного зі станів у нашому вдосконаленні. Наприклад, стародавні методи вдосконалення, зокрема й інші релігії минулого, щоб у їхніх учнів не проявлялися погані думки, наставляли їх ізолювати себе від суспільства. Деякі йшли до християнських монастирів, деякі — до буддійських, інші піднімалися в гори, залазили в печери й таким чином ізолювалися від світу. Водночас їм треба було довгий час перебувати в глибокій медитації. Їхній стан медитації повністю відрізнявся від стану спокою, якого я вас навчаю. Вони занурювалися в медитацію настільки, що більше вже нічого не знали. Мабуть, можна сказати, що вони засинали. Це робилося для того, щоб їхній розум поринув у стан спокою. Я б сказав, що такий стан рівнозначний тому, що головна свідомість людини перестає існувати. Якби ми сьогодні теж застосовували такий давній метод удосконалення, це спричинило б серйозну проблему. У майбутньому наш Закон вивчатиме ще більше людей — мільярди людей, тож якщо всі входитимуть до такого стану, що тоді буде із суспільством? Водночас такий метод удосконалює лише допоміжну душу. Головна ж душа не вдосконалюється. Тобто ти не міг би в цілком ясному стані вдосконалювати себе. У стані трансу вдосконалюється лише допоміжна душа. Отже, це не відповідає вимогам Великого Закону, якого ми сьогодні навчаємо, і не підходить для тих, хто сьогодні одночасно і працює, і вдосконалюється.

Я бачу, що найголовніше у вдосконаленні людини — це підвищення Сіньсін. Якщо справді підвищаться думки, то слідом за цим підвищиться й усе інше. Усі вчинки людини й речі, які вона обдумує, справи, які хоче зробити, — усім цим керує її душа, її думки. Справжнє підвищення відбудеться, лише якщо ти справді покращиш свою душу, покращиш свої думки. Отже, ми сьогодні прямо вказуємо на серце людини, тобто на тебе самого, й закликаємо тебе досягти справжнього підвищення. Ми не застосовуємо такого методу, коли людина, нічого не знаючи, довгий час перебуває в глибокій медитації, і всім керує її допоміжна свідомість. Ми не йдемо таким шляхом. Я знаю, що ви вдосконалюєтеся, не шкодуючи сил. Якщо в підсумку ви нічого не здобудете, а лише зможете отримати в наступному житті трохи щасливої відплати, думаю, тоді я буду винним перед вами. І ви самі будете винними перед собою. Ми не йдемо таким шляхом.

Отже, щоб ви могли вдосконалюватися й водночас жити звичайним життям у суспільстві, я вдався до надзвичайно особливого способу. Я почав змінювати вас від крайньої мікроскопічності вашого життя. А методи вдосконалення минулого змінювали людину від найбільших молекул у бік мікроскопічності. Отже, у вдосконаленні ми пішли повністю протилежним шляхом. Якби ми змінювали вдосконалювальників починаючи від поверхні, то понад 90% із присутніх здобули б велику кількість чудотворних здібностей. Тоді на Землі вас більше ніщо б не стримувало. Адже коли поверхнева частина людини зміниться, ти зможеш у будь-якому місці дому чи квартири пройти наскрізь. Цегла й бетон, які складаються з найбільших молекул, більше не будуть тебе обмежувати. Адже шар найбільших молекул твого тіла вже цілком перетворено на матерію високої енергії. А для ще менших молекул у твоєму тілі цегла й бетон уже не є перепоною. Можна порівняти це з тканиною. Якщо дмухнути на неї, повітря пройде тканину наскрізь. Інакше кажучи, ти зможеш проходити крізь предмети чи матеріали. Можливо, ніщо в цьому світі вже більше не діятиме на тебе. Але це не годиться. У такому разі все людське суспільство перетворилося б на суспільство Божественних істот.

А в суспільстві Божественних істот неможливо вдосконалюватися в такий спосіб. У суспільстві, де немає омани, де всі бачать реальні прояви Бога, вже дійсно не можна вдосконалюватися. Не те, що категорично не можна. Щонайменше вдосконалюватися там дуже важко. Адже там немає омани. А в омані вдосконалюватися найлегше. Ба більше, оскільки це простір омани, ми вдалися до протилежного способу. Ми почали поступово змінювати тебе від мікроскопічності, від тіла, яке складається з найбільш мікроскопічних частинок твого життя. Потім шар за шаром прориваємося в бік найбільших молекул, тобто в бік поверхні людського тіла. І зрештою доходимо до фізичних клітин, які можна побачити очима, — до клітин, що складаються з молекул. Тоді ти й досягнеш Повної Досконалості. Ось яким шляхом ми йдемо.

Цей учень запитав: «Як ми можемо позбутися поганих думок?» Багато наших учнів удосконалюється вже дуже довго. Коли раніше в них виникали погані думки, чому вони ніяк не могли їх усунути? Іноді здається, що усунули, але через деякий час вони помічають, що погані думки з’явилися знову. У чім же тут річ? Я намагаюся сказати, що ми змінюємо тебе від мікроскопічності й поки ще не дійшли до поверхні. Твої погані думки усуваються шар за шаром, рівень за рівнем. Вони слабшають, але їх ще не було усунено цілком. Хоча їх ще не було повністю усунено, ти вже досяг чималих результатів у вдосконаленні. Отже, згаданий прояв виник через цей особливий метод, який ми використовуємо. Ми залишили тобі деякі людські думки, поки ти ще не можеш їх усунути. Але саме завдяки цьому ти можеш і далі вдосконалюватися в суспільстві, аж поки не досягнеш Повної Досконалості. Якби ти не мав жодних людських думок, тобі було б важко залишатися серед звичайних людей.

Якщо вдосконалювальник не має людських думок, то він знатиме, про що думають інші. З одного слова чи вчинку і навіть з одного виразу очей ти дізнаєшся, що інший хоче зробити. У людей, особливо звичайних людей, що живуть у суспільстві, голова переповнена поганими думками. Для тебе це буде абсолютно нестерпним. До того ж ти побачиш, що в повітрі літає вкрай багато отруйних речовин. Це просто жахливо! Ти зможеш побачити всі погані прояви людського суспільства. І як тоді ти зможеш тут жити? Ти більше не зможеш тут удосконалюватися. Чому деякі люди пішли в далекі гори й удосконалюються, ізолювавшись від світу? Тому що вони більше не можуть залишатися серед звичайних людей. Отже, коли твоє мислення ще не дійшло до останнього кроку, тобто поки твої молекули ще не дійшли до останнього кроку й не змінилися, у тебе все ще можуть проявлятися думки звичайної людини, зокрема й погані думки. Тоді чи означає це, що поки наше зовнішнє тіло не змінилося, ці погані думки будуть такими ж сильними, навіть якщо ми вдосконалюємося дуже добре? Ні, це не так.

Ти не знаєш, що вже значною мірою підвищився й відкинув безліч поганих думок. Залишилося дуже-дуже мало. Ти й сам уже помітив, виявив у собі погані думки. Раніше ти їх не помічав. Це і є прогрес, підвищення. Водночас хоча в голові досі проявляються погані речі, навіть украй погані, але вони надзвичайно слабкі. Якщо ти можеш проявити твердість, якщо твоя головна свідомість сильна, ти зможеш їх придушити. Раніше ти не міг їх стримувати. Люди під впливом таких думок можуть казати погані речі й коїти погані вчинки. Ти зараз лише відчуваєш, що маєш погані думки, але їм важко підштовхнути тебе до чогось. Отже, я хотів сказати, що ми йдемо саме таким шляхом. Тому не слід боятися. Коли ти знаєш, що маєш такі думки, ти вже перебуваєш у процесі підвищення й уже усунув дуже-дуже багато поганих думок.

Усі присутні є вдосконалювальниками. Різниця між вами, схоже, не така й велика. Але коли ви опинитеся серед звичайних людей, серед людей, які не вдосконалюються, вам може стати некомфортно. Ви відчуєте, що вам не хочеться слухати те, що вони кажуть. Іноді вам навіть здаватиметься, що їхні дії дуже смішні. Чому? Бо між вами і ними вже існує величезна різниця. Коли ця різниця ще дуже мала, або принаймні ще не настільки велика, ви не матимете такого відчуття. Воно з’явиться лише тоді, коли різниця між вами стане досить великою. Водночас вам буде здаватися, що ви лише трохи кращі за них, ось і все. У нашому вдосконаленні може з’явитися такий стан. Завдяки цьому ти можеш удосконалюватися в середовищі звичайних людей, можеш працювати з ними в одній компанії. Сподіваюся, ви зрозуміли, що я зараз мав на увазі. Але, з іншого боку, тобі не слід думати: «Так ось у чому річ! Віднині не буду звертати увагу на думки. Хай погані думки собі вирують. Більше за це не турбуватимусь». У такому разі ти потураєш поганим думкам. Тоді це не вдосконалення. Хоча в тебе й можуть з’являтися погані думки, але я вже казав, що це така форма вдосконалення — поступово тобі потрібно їх усувати. Якщо ж ти не будеш активно їх стримувати й відкидати, якщо не маєш такого прагнення, якщо не проявляєш твердість, то знову перетворишся на людину, що не вдосконалюється. Ось такий тут взаємозв’язок.

Учень: Якщо я маю погані думки, то не можу вдосконалюватися?

Учитель: Щойно я вже пояснив це питання. Наведу приклад. Можна порівняти твою погану думку з ниткою. Ми невпинно відрізаємо її — відрізаємо, відрізаємо, відрізаємо, відрізаємо. Поки її цілком не відрізали, нитка ще існує. Як же можна казати, що ти не можеш удосконалюватися? Коли ти її відрізаєш, скорочуєш — це і є вдосконалення! Це справді так. Насправді ти вже маєш значний прогрес у вдосконаленні.

Учень: Один мій родич старий і хворий. Чи буде його теж врятовано?

Учитель: Ти маєш на увазі, чи може стара й хвора людина вдосконалюватися. Наш Великий Закон поширюється саме в такій формі, яку ви бачите, тобто ми не відбираємо людей. Як ви знаєте, наша школа не бере грошей, двері широко відкриті, будь-хто може прийти й удосконалюватися. Той, кому не судилося, і сам не захоче прийти до нас. Тобто ми не відбираємо, хто може вдосконалюватися. Якщо хтось прийшов учитися й бажає вдосконалюватися, то я про нього подбаю. І неважливо, старий він чи молодий, хворий чи ні. Найважливішим є те, чи може він, прийшовши сюди, вважати себе вдосконалювальником, а не старою чи хворою людиною. Це вкрай важливо. Скажімо, ти постійно думаєш: «Я вже старий. Чи зможу я вдосконалитися? Чи маю я ще достатньо часу, щоб досягти Досконалості?» Ти маєш таку велику пристрасть. Вона і є перепоною для тебе. Чим довше ти триматимешся за цю пристрасть, тим менше залишатиметься часу у твоєму житті.

Припустімо, хвора людина, яка прийшла до нас навчатися, на початку думає так: «Кажуть, що завдяки практиці Фалунь Дафа через деякий час можна стати повністю здоровим і позбутися своїх хвороб». Але з цього Закону вона поступово все зрозуміла, водночас усунула думки, пов’язані з пристрастю до хвороби. Тоді немає проблем. Якщо ж вона не усуне думок про лікування, то це створить серйозні перешкоди для її вдосконалення. Вона постійно думатиме: «Чому ж в інших практикувальників хвороба минула, а я ніяк не можу одужати?» Тоді фактично ця думка показує, що людина практикує, щоб вилікуватися. Я навчаю цього Закону, щоб рятувати людей, щоб розв’язати головну їхню проблему, а не для того, щоб лікувати їх. Якщо ти справді хочеш удосконалюватися, але маєш хвороби, то не зможеш удосконалюватися. Якщо ти будеш щиро вдосконалюватися, то природним чином поступово позбудешся хвороб. Але мета не в тому, щоб їх позбутися. Ми очищуємо твоє тіло, щоб відкрити тобі шлях для вдосконалення. Якщо ж ти прийшов лікуватися, то нічого не отримаєш. Думаю, я пояснив це питання.

Учень: Як ставитися до домашніх улюбленців?

Учитель: «Улюбленець» означає «той, кого любиш», «той, хто тобі подобається». Ти його любиш, він тобі подобається, ти маєш до нього пристрасть. Чи не таке значення цього слова? Тому, коли ти ставив запитання, то вже написав у ньому свою пристрасть. Немає помилки в тому, що ми ревно оберігаємо живих істот, піклуємося про все, що існує в природі заради людини. Але в будь-якій справі не можна перевищувати міру. Дійсно не можна. Адже саме людина є найвищою і найбільш довершеною істотою на цій планеті. Бог теж так уважає. А всі тварини (незалежно від розміру), рослини, усі живі організми було створено для людей. Якби не було людей, то не створили б і цих істот. Зараз у певних регіонах, певних країнах обожнювання тварин уже дійшло до крайності. Іноді любов до тварин перевищує любов до людей.

Як я щойно казав, людину створив Бог. Цю планету створили, щоб тут жила людина. Живі істоти на цій планеті милують око людини, розважають її, забезпечують їй існування, дають харчування. Водночас вони сприяють процвітанню цієї планети. Усе створили для людини. З іншого боку, якщо людина починає поступатися тварині, то це вже порушення принципу, визначеного Небом. Звичайно, ми як удосконалювальники не можемо так чинити. Так, наша школа навчає милосердя, ми ставимося до всіх із милосердям. Але в жодному разі не можна перевищувати це милосердя, не можна розвивати пристрасті й піклуватися про цих створінь понад міру. Коли робиш щось понад міру, це вже неправильно. Адже в сучасну епоху, особливо в Європі та США, як я помітив, проявляють надмірну любов до собак. Скажу вам: Бог створив людині собаку, щоб собака охороняв дім людини, а зовсім не для того, щоб собака став для неї сином чи другом, таким самим, як людина. Людина не може бути рівною собаці. Тому в будь-якій справі не можна перевищувати міру. Запам’ятайте: людина може вдосконалитися в Будду, а жодна тварина не може; людина може вдосконалитися в Божественну істоту, а жодна тварина не може; людина може потрапити до Небесного Царства, а жодна тварина не може. Щоб тварині туди потрапити, їй треба в наступному житті переродитися в людину, і тоді вона зможе вдосконалюватися. Думаю, ви зрозуміли, що я маю на увазі.

Учень: Чи можна вважати мою любов до тварин повагою до них і відповідальністю перед ними?

Учитель: Про це я вже розповідав у «Чжуань Фалунь». Якщо ти все ще тримаєшся за пристрасть, то я більше не буду про це говорити. Я не виступаю проти захисту рідкісних тварин. Це погано, що людина завдає великої шкоди природі, надзвичайно погано. Але якщо людина робить щось понад міру, це теж неправильно. Найголовнішим є розв’язати проблему людського серця — проблему моралі. Якщо ти як удосконалювальник маєш таку пристрасть, то це стане перепоною для твого вдосконалення. Коли звичайні люди перевищують міру в цьому питанні й прирівнюють тварин до людей, то це все одно що люди принижують і паплюжать самих себе, ображають людську гідність.

Учень: Чи правда, що моє вдосконалення може принести певну користь померлим батькам і друзям?

Учитель: Усе життя будь-якої людини починаючи від народження є розпланованим. Якого дня в неї трапиться добра подія, якого дня трапиться погана, до якої школи вона піде, до якого університету вступить, ким потім працюватиме — насправді, як я бачу, усе це визначено наперед. А отже, людські зусилля теж є неминучими. Хіба людина здатна розпоряджатися своїм життям? Хіба ти зможеш успішно здійснити все, що тобі хочеться? Ти захотів стати президентом і справді ним станеш? Ні.

Зі свого досвіду люди розуміють, що самі нічого не можуть зробити. Але суспільство спрямовує тебе, щоб ти сам чогось прагнув, і наука також закликає тебе боротися. Тому коли деякі люди щось здобувають, то думають, що домоглися цього завдяки своїм зусиллям. Насправді ж, якщо ти не маєш надто сильної пристрасті й просто як завжди працюєш, живеш звичайним життям, то все одно можеш здобути цю річ. Просто твоя боротьба або твої зусилля в цьому процесі теж стали неминучими. Люди самі увійшли в такий стан. Усі залучені до боротьби, усі вперто чогось прагнуть — ось так усе суспільство й довели до такого стану. І вам теж доводиться так чинити, щоб здобути те, що вам належить. І це зовсім не часткове явище — річ у тому, що змінилося все суспільство. Але сама людина не здатна змінити своє життя. Отже, якщо ти не можеш змінити навіть своє життя, то хіба зможеш змінити життя інших? Ні. Ти можеш подумати: використаю свою владу й гроші, щоб мої родичі, діти та друзі стали щасливими, щоб вони жили добре. Скажу тобі: насправді, можливо, твої діти переродилися у твоїй багатій сім’ї завдяки їхній щасливій долі, яку вони накопичили в минулих життях. Якщо вони не мають такої щасливої долі, то не зможуть успадкувати твого багатства, і твої зусилля можуть виявитися марними. Гарантую, що це так. Можливо, через надмірні зусилля, які ти докладаєш, їхнє життя стане коротким, і тоді ти не досягнеш того, що прагнув. Або ж вони можуть програти в азартні ігри те майно чи багатство, яке ти накопичив завдяки своїм зусиллям і передав їм у спадок. Вони також можуть втратити всі гроші, спекулюючи акціями на біржі, або станеться щось інше. Тобто, якщо вони не мають щасливої долі, то не зможуть все це успадкувати. Деякі люди дали своїм дітям багато грошей, щоб вони жили добре й щасливо. Скажу тобі: насправді все не так просто. Це здійсниться, лише якщо вони мають таке щастя. Якщо вони його не мають, то абсолютно нічого не вийде. Наприклад, ти даси їм багато грошей, а вони тяжко захворіють, і всі ці гроші підуть на лікування. У людському світі все відбувається саме так. Люди цього не бачать. А я це бачу надзвичайно ясно.

Хтось подумає: а чи можу я, як удосконалювальник, принести їм щастя своїм удосконаленням? В очах удосконалювальника значення слова «щастя» вже змінилося. Щастя звичайних людей насправді зовсім не є справжнім щастям. Це просто короткочасний комфорт, отриманий в обмін на гроші. Він не триватиме вічно. Принести людині вічне щастя, щоб вона назавжди зберегла людське тіло, — ось чого хоче вдосконалювальник. Він хоче, щоб людина ніколи не страждала. У Небесних Царствах немає болю. Але коли ти сам ще перебуваєш у процесі вдосконалення, ще не досяг Досконалості, а вже хочеш дати іншим такі великі речі — такі думки можуть бути спричинені лише пристрастю. Якщо з’явилася пристрасть, вона негативно впливатиме на твоє вдосконалення. Тобто ми маємо вдосконалюватися спокійно. Але це не означає, що ми ні про що не дбаємо. Ти можеш жити звичайним життям серед простих людей, можеш мати свою сім’ю. Я залишив тобі достатню кількість людських думок, щоб ти міг жити звичайним життям. Немає проблеми в тому, щоб піклуватися про свою сім’ю. Але якщо вдосконалювальники хочуть своєю практикою принести іншим людям щастя, то єдиний спосіб — це допомогти їм отримати Закон. Тоді в майбутньому вони теж можуть здобути порятунок. Можливо, вони будуть удосконалюватись навіть краще за тебе. Не потрібно буде, щоб ти за них хвилювався. Тоді хтось подумає: чи можу я за допомогою вдосконалення, за допомогою своїх надзвичайних здібностей або чудотворної сили зробити їх щасливими? Ні, так не можна. Якщо вони мають дуже велику карму, тоді ти муситимеш погасити її замість них. Тоді ти не досягнеш Повної Досконалості.

Пам’ятаю, у буддизмі передавалася така історія. Усі люди з рідного міста Шак’ямуні ось-ось мали потонути в повені й померти. Тоді один з десяти старших послідовників Шак’ямуні, застосувавши чудотворну силу, схопив усіх містян у свою руку. Це відбулося вночі, коли вони спали. Ці люди перебували в напівсвідомому стані, неначе їх приспали. Він гадав, що коли триматиме їх у руці, вони не помруть. Як і було заплановано, прийшла велика повінь, і все місто опинилося під водою. На другий день вранці він каже: «Тепер вони в безпеці. Хоча місто й зникло під водою, їм нічого не загрожує». Тоді він розкрив руку й побачив, що всі мешканці міста перетворилися на попіл. Річ у тім, що його рівень удосконалення був недостатнім. Більш мікроскопічні, величні Божественні істоти здійснили все це непомітно для нього. Це подібно до зв’язку між звичайними, великими та малими молекулами, про який я розповідав. Він міг проявити чудотворну силу лише на своєму рівні. А що робили Божественні істоти вищого рівня він і не знав. Тобто кожний має свою долю. Ба більше, людям, які перебувають у процесі вдосконалення, треба зосередитися лише на тому, як бути старанними у своїй практиці.

Хтось подумає: «Якщо я досягну Повної Досконалості, то обов’язково повернуся, щоб урятувати своїх рідних». Коли ти зараз маєш такі думки, я не можу сказати, що це пристрасть. Але якщо ти постійно так думаєш, то це величезна пристрасть. Коли вже майже досяг Повної Досконалості й досі маєш таку пристрасть, то не зможеш досягти Досконалості. Якщо ти справді досягнеш Досконалості, то станеш великою Божественною істотою чи Буддою. Чи матимеш ти тоді здатність рятувати людей? Ще б пак! Ти легко зможеш навіть схопити в жменю всю планету Земля — про порятунок своїх рідних годі й казати. Але, як я вже говорив, існує принцип, відповідно до якого не дозволено довільно робити подібні речі. Щоб урятувати своїх людей, ти маєш придумати спосіб, щоб вони підвищилися. Якщо вони не підвищаться, аж ніяк не можна буде просто так забрати їх до Небесного Царства. Усі речі в Небесних Царствах складаються з більш мікроскопічних частинок матерії. На вигляд вони надзвичайно блискучі, витончені, світлосяйні. Адже чим мікроскопічніша матерія, тим більша її енергія. Якщо ти помістиш туди земну річ, це все одно що в надзвичайно священному й чистому храмі насипати сміття. Так не можна. Треба перетворити це сміття на найкращу й найсвіжішу річ, тоді її можна буде підняти в те місце. Інакше кажучи, якщо хочеш урятувати людину, треба допомогти їй змінитися на краще.

Як ви знаєте, коли Ісус прийшов у цей світ рятувати людей, він переніс за них страждання, і зрештою його розіп’яли на хресті. Ви не розумієте, що це означає. Ви лише знаєте, що цей поганий учинок скоїла юдейська релігія. Насправді все не так просто. За цим стояли й інші фактори. Уявімо, що все саме так просто, як ви написали в записці. Подумайте: Ісус мав такі великі надздібності, і Бог білих людей був його батьком. Чому ж він не міг робити все, що хотів? Навіщо йому було докладати таких великих зусиль, переконуючи людей робити добро? Навіщо було розповідати їм принципи, витримувати замість них стільки страждань і ще й зазнавати утисків і підриву з боку інших релігій? Інакше кажучи, хоч він і мав такі великі надздібності, але, щоб урятувати людину, він усе одно повинен був спонукати її до добра. Якщо хтось із присутніх сам не зможе в ході практики підвищити Сіньсін до стандартів Повної Досконалості, то і я не зможу нічого вдіяти. Я можу розповісти тобі принципи Закону, можу допомогти тобі перетворити Гун, можу погасити замість тебе частину карми, можу захищати тебе, зроблю для тебе багато-багато речей — дам тобі все, що знадобиться під час досягнення Повної Досконалості й після цього. Але якщо твої думки не змінюються, якщо твоя свідомість не підвищується, то все це не допоможе. Як я казав, якщо серце людини не змінюється, то навіть Будда нічого не може вдіяти.

Це не так, що нічого не можна вдіяти, якщо не вийшло допомогти людині стати кращою і вона врешті-решт стала поганою. Як таке може бути? Можна скинути її вниз, можна її знищити. Усе це можна легко зробити. Але Бог милосердний... Любов, про яку говорив Ісус, повністю відрізняється від людської любові. Прирівнювати ці два поняття — усе одно що паплюжити слова Ісуса. Це зневага до Ісуса і зневага до Бога. Під любов’ю Ісус мав на увазі милосердя. Просто він використовував мову людей Заходу. Того часу в західній культурі не було такого поняття, як «милосердя», не було такого слова. Інакше кажучи, у той період, у тому регіоні була своя відповідна культура, яка й вплинула на те, які терміни використовував Ісус. Думаю, це питання я вичерпно пояснив — розповів, як на це дивляться звичайні люди, як до цього ставляться під час удосконалення і як це сприймають по досягненні Досконалості.

Учень: Які умови потрібно виконати, щоб поширювати Закон?

Учитель: Учора я слухав обмін досвідом між учнями з різних регіонів. Вони ділилися тим, яку роботу вони виконують для Великого Закону. Я дуже зрадів від почутого. По-перше, я побачив, що ваше серце сповнене твердої віри в Закон і ви відповідальні перед самими собою. Водночас ви хочете, щоб інші люди теж отримали Закон. Я дійсно радий за вас. Спілкуючись із учнями, які приїхали з інших регіонів, ви можете поступово збагатити ваш власний досвід. А щодо того, які умови потрібно виконати для поширення Закону, я думаю, що немає жодних умов. І не може бути якихось матеріальних чи правових умов тощо. Умова лише одна — ти вдосконалювальник і маєш ентузіазм це робити. Тоді й можна поширювати Закон. Але треба дотримуватися одного правила: не можна розповідати щось людям з погляду надто високого рівня. Якщо ти поділишся своїм нинішнім розумінням Закону, зокрема й тим, про що я говорив сьогодні, то ти можеш налякати людину. Адже ви й не помітили, як поступово в удосконаленні дійшли до свого поточного рівня й пізнали такі високі принципи. А вони все ще звичайні люди. Їхнє мислення досі перебуває на рівні звичайних людей. Вони думають: як дістати гроші; як виконати свою роботу; що зробити, щоб керівник їх більше цінував. Це зараз турбує їх найбільше. Якщо ти розповіси їм речі такого високого рівня, то вони не зможуть це прийняти. Розкажи їм найпростіші поверхові принципи. Думаю, що якщо людині судилося вдосконалюватися, щойно вона почує твої слова, як відразу захоче вчитися. А якщо комусь не судилося вдосконалюватися, хоч як ти будеш його переконувати, він усе одно не захоче вчитися. Але є один момент: у жодному разі не тягніть людей проти їхньої волі. Скажімо, люди не хочуть учитися, а ви, хоч би там що, примушуєте їх учитися: «Ти мій друг, ти мій родич, ти маєш обов’язково вчитися зі мною». Він не віритиме в усе це, й до того ж, коли прийде до нас, ще почне казати погані речі, буде негативно впливати на інших. Тому за всяку ціну зверніть на це увагу.

Учень: Чи збігається Фалуньгун із християнством щодо поглядів на розвиток людства й нашої планети?

Учитель: Звичайно, я не звинувачую нових учнів у тому, що вони ще неглибоко зрозуміли Закон. Я розповідаю про принципи Всесвіту. До того ж це найбільший у Всесвіті Великий Закон, який надав життєве середовище живим істотам Всесвіту — від найвищого до найнижчого рівня, зокрема Божественним істотам і людям. Отже, намагатися знайти, у чому він збігається з християнством, — це все одно що шукати щось спільне між надзвичайно розкішним королівським палацом і маленькою вбогою хатинкою. Їх не можна зіставляти. Цей Великий Закон Усесвіту на різних рівнях створив істотам різних рівнів життєве середовище та умови існування. Тобто жива істота може існувати на конкретному рівні, лише якщо відповідає принципам, відповідає Закону Всесвіту того рівня. Якщо сказати простіше: у майбутньому ви будете існувати в життєвому середовищі того рівня, до якого зможете піднятися в удосконаленні. Принципи, що свого часу проповідував Ісус, навчали звичайних людей у суспільстві, як удосконалитися й потрапити до його світу. А де розташований його світ? Якщо бути точним, він займає невелику сферу в межах нашого Чумацького Шляху, у Небесному Тілі, що відповідає нашій галактиці. Ісус перебуває на тому самому рівні, що й звичайні Будди, про яких говориться на Сході. Але Бог, про якого говорять білі люди Заходу, далеко-далеко — у багато разів — перевищує цей рівень, але все ж не перевищує малого Всесвіту. А наш Великий Закон створив безмежні, незліченні такі Всесвіти, яких більше, ніж піщинок у всьому світі. Тож скажи: як можна порівнювати їх між собою? Принципи, які розповів Ісус, є лише Законом рівня Татхагати в малому Всесвіті в цьому безмежному Великому Законі. Ось який між ними зв’язок.

Ісус є надзвичайно чудовим Богом. Це не я так кажу. Так вважають Божественні істоти на Небесах. Чи думали ви, яке значення має те, що він заради порятунку людей пережив розп’яття на хресті? Але християнство зробило хрест символом Бога й Небесного Царства, символом Христа, що є проявом крайньої зневаги до Бога. Це придумали люди. Бог аж ніяк не велів людям так чинити. Адже хрест ставлять на могилах. Він чітко визначений як символ смерті, а не символ Бога. Усі Божественні істоти Всесвіту засуджують людей за те, що вони сприймають хрест як божественний символ. До того ж деякі християнські конфесії зробили своїм символом образ Ісуса, розіп’ятого у муках на хресті. Божественні істоти не можуть цього терпіти, не можуть це прийняти! Але люди й далі так учиняють. Протягом стількох віків люди своїми діями проявляють неповагу до Бога.

Ісус мав багато величних образів. Він показав багато чудес серед звичайних людей. Але ви взяли за символ не світлий і величний образ Ісуса, а образ розп’яття на хресті. То це шанобливе ставлення чи ненависть до Бога? Хочете, щоб він вічно був розіп’ятим на хресті? Люди не розуміють, що коять. Одного дня в США я дивився по телебаченню сюжет про те, що в Тайвані живуть двоє художників-склярів — знаменита подружня пара. Вони розглядали зображення Будд як художні вироби й зробили багато скляних статуеток Будд. Ставлення до Будди як до художнього виробу само собою вже є богохульством. Ба більше, зроблені статуетки Будд були без тіла, вони складалися лише з голови Будди, і мали лише пів обличчя. Образ Будди виконали в стилі модернізму або імпресіонізму. Подумайте: Будди є величними Божественними істотами! У минулому, коли люди говорили про Бога чи Будду Татхагату, у серці пробуджувалося благоговіння. Як же люди зараз насмілюються так до них ставитися? Комусь здається, що, створюючи образ Будди, він пропагує буддизм, робить добру справу. Але це не просто несерйозність — це найбільша зневага. Насправді він лає і ганьбить Будду, спотворює величний образ Будди, скоює найгірший учинок. Я раніше говорив, що уявлення людей перевернулися. А люди не розуміють, що це означає. Вони вже не відрізняють добро від зла, праведне від лихого, хороше від поганого. Усі уявлення перевернулися догори ногами.

Учень: Чому я не можу одночасно вдосконалюватися за Фалуньгун і працювати в християнстві?

Учитель: Скажу вам: робота в християнстві є просто роботою. Ти без проблем можеш виконувати свою роботу. Мій погляд такий: я не вважаю нинішні релігії самовдосконаленням. Я вважаю, що це робота, пов’язана з релігією, але вона вже не здатна рятувати людей. Це справді робота, а не вдосконалення. Але, щоб ти міг по-справжньому підвищуватися, я веду тебе шляхом Додому й закликаю тебе вдосконалюватися лише за однією школою. Такий підхід буде стовідсотково корисним для тебе. Принцип про те, що необхідно практикувати лише за однією школою, я вже ясно описав у «Чжуань Фалунь». Цей Закон такий великий, але, скажімо, ти ще хочеш щось домішувати до нього. Домішувати низькі речі теж не можна. Це теж приведе в хаос тіло, яке ти вдосконалюєш, і всі інші речі, що ти маєш виробити шляхом удосконалення. Тоді ти не зможеш повернутися Додому. Ти руйнуєш свій шлях уперед. Я веду потяг, ви сидите у вагонах, а ти розбираєш рейки. Їх спроєктовано саме для такого потяга. Якщо ж ти заміниш їх на вузькоколійні рейки, хіба ти зможеш повернутися Додому? Нічого не можна домішувати. Лише практикуючи чисте й цілісне вдосконалення, можна досягти Повної Досконалості. Щоб зрозуміти це питання, думаю, ти можеш ще раз уважно прочитати в книзі «Чжуань Фалунь» розділ «У вдосконаленні слід зосередитися на одній школі». Прочитай його в спокійному стані. Не буду говорити про це надто багато.

Я справді кажу це лише заради вашої користі. Я не маю намір критикувати жодну релігію. Тобі судилося тут сидіти. Якщо я не можу нести перед тобою відповідальність, це буде моя провина. Якщо ж ти сам не можеш нести перед собою відповідальність, то провина буде твоя. Саме тому я і пояснив це питання.

Учень: Яке значення має Ісус сьогодні?

Учитель: Ісус є великим Богом на своєму рівні. Але він більше не керує жодними справами християнства, більше не опікується людьми. «Релігія» — це слово, яке придумали люди. Ісус за свого земного життя ніколи не казав, що створив християнську релігію. Шак’ямуні за життя теж не казав, що створив буддійську релігію. Це люди сприйняли їх як частину суспільства. Люди в суспільстві придумали термін «релігія» й стали використовувати релігію, щоб брати участь у політичних процесах. Так їхні вчення й почали називатися релігіями. Релігії вже не можуть, як раніше, допомагати людям знову піднятися вгору шляхом удосконалення, досягти Повної Досконалості й потрапити до Небесного Царства. До того ж багато людей, що мають певний статус у релігіях, перетворилися на політиків, а деякі навіть заробляють на людях гроші. Хіба вони відповідають критеріям удосконалювальника? Хіба можуть стати добрими людьми й повернутися до Небесного Царства? Якщо людина сповнена таких брудних думок, як же Ісус може дати їй золотосяйне Божественне Тіло? Виходить, вона тоді своїми поганими думками та наповненим кармою тілом буде забруднювати незрівнянно чисте Тіло Святого?!

Між тим скажу, що я просто розповідаю принципи Закону — те, що я зараз говорив, не адресовано тому учню, який поставив запитання.

Учень: Я відчуваю біль у ногах, зокрема в колінах. Чи зможу я сісти в позу лотоса?

Учитель: Ти, можливо, вважаєш себе хворим, але я ніколи не визнавав поняття «хвороба». Адже хворобу спричинила карма. Ба більше, деякі хвороби виникли через вплив духів, які прийшли зовні. Якщо ж ти раніше мав травму, то, думаю, якщо ти щиро вдосконалюєшся, то може статися несподіване диво. Деяким нашим учням у минулому в ноги було забито цвяхи, встановлено залізні пластини. Але зрештою вони все одно змогли сісти в позу лотоса. Цвяхи й залізні пластини було забито лише в це тіло, яке складається з найбільших частинок. Звісно, як на мене, це зовсім не проблема в удосконаленні. Практикуй помаленьку. Навіть люди віком 80 чи 90 років зрештою змогли сісти в позу лотоса. Але, з іншого боку, я не кажу, що ти обов’язково маєш зараз цього досягти. Якщо ти зараз ще не можеш це зробити, і навіть ще не можеш сісти в напівлотос, але хай там що намагаєшся сісти в повний лотос, тоді ти можеш зламати собі ногу. Так не можна. Сильні пристрасті приносять проблеми. Жага швидкого успіху — це теж погано. У вдосконаленні треба бути хоробрим і старанним, це й буде правильним, але ти маєш керуватися Законом.

Учень: Чи можна використовувати метод «трьох точок на одній лінії», щоб швидко позбутися докучливих думок?

Учитель: Схоже, ти не читав Книгу. Наша книга «Чжуань Фалунь» може відповісти на всі твої запитання, особливо базові запитання. «Три точки на одній лінії» — це метод, який використовують у практиці системи Дао. Коли ти вже почав удосконалюватися за Фалунь Дафа, тобі не слід використовувати такий метод. До того ж за допомогою нього ти не зможеш повністю позбутися докучливих думок. Досягти стану спокою абсолютно неможливо, використовуючи якийсь штучний спосіб. У світі не існує такої панацеї.

Є лише один спосіб, за допомогою якого справді можна увійти в стан спокою: невпинно підвищувати себе у Великому Законі й позбуватися всіляких пристрастей. Ти виявиш, що чим менше в тебе залишається пристрастей, тим більш спокійним буде твоє серце під час медитації. Коли врешті-решт ти вже дуже близько підійдеш до Повної Досконалості, і в тебе вже не залишиться ніяких пристрастей, ти виявиш, що тільки-но сядеш, як одразу поринеш у медитацію. Ось як у цьому плані відбувається підвищення. У минулому в інших релігіях або в інших прадавніх методах практики, що навчали вдосконаленню в глухих горах, вдосконалювалася допоміжна душа, а головну душу ослаблювали. Тож вони зовсім не здатні навчати людину вдосконалюватися в суспільстві, вони зовсім не вдосконалюють головну душу. В окремих методах системи Дао в Китаї вдосконалювальники мають пити багато вина. Ви, мабуть, чули про це. Даос тримає в руці гарбузову пляшку, наповнену вином. Напився так, що хитається. Зрештою ляже і, як засне, то спатиме три-п’ять днів чи цілий тиждень. Чому він так робить? Він якраз застосовує метод ослаблення головної душі, щоб удосконалювати допоміжну душу. Ти бачиш, що він лежить там п’яний і спить. А його допоміжна душа вийшла. І хоча ці святі в історії показали дуже багато чудес, і людям здається, що вони величні й надзвичайні, я вважаю, що вони дуже жалюгідні. У наступному житті вони все одно мають переродитися. Я бачив, що вони все одно перероджуються. Саме так.

Обов’язково запам’ятайте: у вдосконаленні необхідно триматися лише однієї школи, не можна мати жодних концепцій, прийнятих в інших методах практики. Якщо додаси їх у свою практику, вони створять тобі перешкоди, унаслідок чого твій Гун стане нечистим, і тоді ти не зможеш повернутися назад, не зможеш удосконалитися, не зможеш досягти Повної Досконалості. Також не слід шукати якийсь штучний спосіб, щоб найкоротшим шляхом поринути в стан спокою й підвищитися. Це принесе проблеми твоєму вдосконаленню. Ти маєш дуже ґрунтовно підвищувати своє мислення. Усі Божественні істоти зараз спостерігають за вами. У жодному разі не використовуйте ніяких інших способів. Вони не зможуть підвищити твоє мислення. Якщо мислення людини не підвищується, то все інше не має сенсу. Тілесні рухи є лише допоміжним засобом для досягнення Повної Досконалості. Підвищення відбувається зовсім не за рахунок рухів. Інакше кажучи, коли підвищується твій Сіньсін, тоді підвищується і твій Гун; коли ти робитимеш вправи, посилення Гун відбуватиметься швидше; Гун буде рости. Якщо твій Сіньсін не підвищився, і ти хочеш, щоб я прискорив посилення твого Гун, збільшив його рівень, то нічого не вийде. Гун не може бути вищим за висоту твого Сіньсін. Отже, на першому місці стоїть підвищення Сіньсін. Отже, наскільки високих критеріїв досягла людина, настільки високим буде її Гун. Це абсолютна істина. У будь-якому методі вдосконалення керуються цим принципом. Це абсолютна істина Всесвіту. Її має дотримуватися будь-яка релігія і будь-який метод удосконалення.

Учень: Чи можна в п’ятій вправі використовувати думки?

Учитель: Категорично не можна. Можливо, ти хочеш робити так, тому що не можеш поринути в стан спокою; у цьому плані ми маємо один спосіб. Іноді ти думаєш: «Я правда нічого не можу вдіяти. Думки докучають так, що увійти в стан спокою просто неможливо. У голові наче мчать десять тисяч коней». Чому ж ти не можеш заспокоїтися? Цей душевний стан спричинили уявлення та карма, які ти сформував у процесі свого життя в суспільстві звичайних людей. Це не твої справжні думки. Коли ти почав удосконалюватися, то маєш їх позбутися. Але вони з цим не згодні, тому й роблять так, ніби в голові «мчать десять тисяч коней», не дають тобі заспокоїтися. Тебе змушують кидатися від однієї думки до іншої.

У вдосконаленні ти маєш знайти себе, удосконалювати себе. Якщо можеш чітко себе розпізнати, то подумай так: «Це не я. Ти думай, а я порину в стан спокою. Я подивлюся, як довго ти зможеш безладно думати». Уважай їх чужими думками. Якщо ти справді зможеш знайти себе, зможеш чітко себе розпізнати, то можна використовувати такий прийом. Тобто вважай себе сторонньою особою: «Я спостерігатиму, як ти хаотично думаєш, подивлюся, скільки ти зможеш так думати». Можливо, вийде набагато краще. Але це лише спосіб, щоб віднайти себе й посилити свою головну свідомість. Але так не зможеш досягти абсолютного спокою. Чому можна так робити? І чому не можна застосовувати той спосіб, про який ішлося в запитанні? Бо то методи маленьких дао, які не повернуть тебе Додому. Вони намагаються штучно піднятися без підвищення Сіньсін. Так не вийде. Їм це не вдасться.

Чому я навчив вас такого прийому? Хоча за допомогою нього ти не зможеш поринути в повний спокій, але він має свій позитивний аспект — ти зможеш розрізнити, де твої думки, а де не твої. Ти, певна річ, не будеш визнавати ці погані думки собою, а отже, швидше їх позбудешся. Хіба це не є також проявом принципу «За вдосконалення відповідаєш ти, за Гун відповідає Вчитель». Чому я закликаю тебе не визнавати ті думки своїми? Подумайте: яка частина твого тіла не є тобою? Ти хочеш зробити рух кистю, і вона рухається; ти хочеш зробити рух плечима, і вони рухаються; наказуєш рухатися голові, і вона рухається. Бо вони справді є тобою. Чому ж тоді ти наказуєш думкам заспокоїтися, а вони й далі докучають тобі? Бо вони не є тобою. Справжній ти є чистим. А ті думки є забрудненням, якого ти зазнав у процесі життя. Ось чому потрібно їх відкидати й витісняти. У цьому процесі ти їх усуваєш.

Учень: Чи можна гомосексуалістам, не припиняючи такої поведінки…

Учитель: Ти маєш на увазі: «Чи можна вдосконалюватися, не покинувши свого партнера?»

Учора я вже говорив: Бог уже не вважає людей людьми. Хоча ти все ще захищаєш релігію, Ісус більше не керує нею. Він від самого початку не визнавав релігію. Він визнавав лише людське серце, яке прагне стати кращим. Чому Ісус перестав опікуватися людьми? Тому що нинішніх людей уже не можна називати людьми. Це правда. В історії ніколи ще суспільство не перебувало в такому безладному стані, як сьогодні. Я вчора вже згадував про те, що з’явилися такі явища, як мафія, наркоманія, збочення, сексуальна свобода, блуд, інцест; уявлення людей змінилися; з’явилося й таке явище, як гомосексуалізм… Подумайте: Бог створив людину. Бог встановив таке правило, що чоловіку призначено мати дружину. Зараз деякі люди хочуть знайти собі партнера тієї самої статі. З погляду Бога, люди зараз так учиняють тому, що їхня ідеологія вже не є людською. Ти свідомо потураєш своїм думкам. Відповідаючи на попереднє запитання, я згадував, що подібні думки насправді не є тобою. Думка про те, що ти гомосексуаліст, утворилася під дією поганих речей, сформованих у твоєму мисленні в процесі життя. А ти сам під впливом такої думки втратив свою волю. І слідом за цією думкою ти став робити погані справи. Ти маєш знову знайти себе. Більше не роби такі брудні речі. Бог вважає, що це бруд. Чи визнає влада вашої країни таку поведінку, чи ні, закони вашої держави не є Істиною Всесвіту. Адже закони держави ухвалюють люди. Ухвалюючи якийсь закон, люди керуються бажанням карати інших. Або ж вони ухвалюють такі закони всупереч своєму сумлінню для того, щоб захистити свій авторитет чи здобути владу, або дістати більше голосів. Отже, такі закони ухвалюють не для того, щоб робити добро.

Думаю, те, що цей учень вирішив поставити таке запитання, означає, що він сам уже зрозумів: у цій поведінці є щось неправильне. Нині люди вже не розрізняють, що є правильним, а що хибним; що слід робити, а чого не слід. Усі котяться вниз слідом за суспільними трендами. Моральність людства знижується, падає з неймовірною швидкістю. Усі пливуть цим могутнім потоком, тому вже не відрізняють добре від поганого. Що було до того, як ти почав удосконалюватися, — уже минуло. Що було, вже пройшло. Удосконалювальник у першу чергу має стати гідною людиною; надалі він повинен практикувати вдосконалення, щоб зрештою досягти підвищення й стати ще більш доброчесною та благородною людиною, й навіть стати людиною, яка відповідає рівню Святих у божественній сфері. Бог у жодному разі не дозволяє вдосконалювальникам коїти такі речі. І звичайним людям теж не дозволяє.

Учень: Як можна встановити контакт із позаземними розумними істотами?

Учитель: Схоже, ти маєш чималеньку пристрасть. Такі запитання найчастіше ставлять ті, хто прийшов на лекцію Закону вперше. Люди надивилися кінофільмів, начиталися фантастики. Під впливом багатьох речей у суспільстві сформували мутоване мислення, сповнене бурхливої фантазії. Тебе цікавить, як установити контакт із духами або розумними істотами. Скажу вам: звичайній людині не можна такого робити, і вона не здатна на це. Якщо ти справді можеш установити з ними контакт, але якщо ти не вдосконалюєшся й не маєш енергії, то для тебе це буде небезпечним — у будь-який час тебе можуть позбавити життя. До того ж ти бачитимеш лише страшних духів-привидів. Тобі не побачити вищих живих істот, адже твій рівень надто низький. Ти зможеш побачити лише картини на рівні людей. Тому це дуже страшна річ. А якщо ти хочеш установити контакт із позаземними істотами, то це ще страшніше. Позаземні істоти — це просто істоти з інших планет цього матеріального простору, який можна бачити людськими очима. Такі істоти не вважають людей за людей. Вони гадають, що людина — це звір, один з видів тварин. Вони довільно розрізають людей, проводять над ними експерименти. Вони ловлять людей і перевозять на свою планету. Там вони поміщують їх у клітки й показують істотам своєї планети, як тварин. Насправді це саме вони викрали багатьох людей, які зникли безвісти.

Я також скажу вам: сьогоднішню науку людства створили вони. Чому іншопланетяни вирішили створити людям таку річ, як наука? Тому що вони використовують її на своїй планеті. Вони хотіли впровадити її на цій планеті, щоб зрештою замінити людей. Вони виявили, що людське тіло надзвичайно прекрасне, ідеальне. Тому вони теж захотіли його отримати. У підсумку вони хочуть замінити людей. Вони додали свої речі на одному з молекулярно-клітинних рівнів у тілі людини. Їм це вже вдалося. До того ж вони зробили це у великих масштабах. Тому коли сьогодні я рятую вас, я не лише усуваю вам проблеми, пов’язані з пристрастями та кармою, яких ви маєте позбутися, а й видаляю подібні речі. Розвиток людства йде страшним шляхом. Одного дня комп’ютери стануть командувати людьми. Зараз уже можна побачити, що все йде саме до цього. Люди в майбутньому перетворяться на рабів комп’ютерів, рабів машин і зрештою іншопланетяни замінять їх. Чому комп’ютерні технології вдосконалюються так швидко? Чому раптом людський мозок став таким активним під час роботи над розвитком комп’ютерних технологій? Усе це пов’язано з тим, що іншопланетяни керують думками людей. Кожному, хто вміє користуватися комп’ютером, іншопланетяни дали порядковий номер. Це правда. У наших учнів я видалив такі речі. Коли ти працюєш за комп’ютером, то не зазнаєш їхнього впливу.

Чому ж існують іншопланетяни? Деякі з них виникли на інших планетах. А деякі… Чому вони постійно прибувають на Землю? Бо колись були землянами. Але я маю на увазі не сьогоднішню планету Земля, а планету, яка була на місці нашої планети раніше. Землю вже багато разів замінювали. Під час кожної такої заміни частина живих істот виживала, кожного разу вони мали різний образ, який їм створили Божественні істоти. Деякі були схожі на нинішніх людей, інші відрізнялися від людей. Частина з них була досить доброю, тому їх зберегли, не знищили. Але їм не дозволяли увійти до нового періоду людства на оновленій Земній кулі. Тому їх доставляли на інші планети. Так відбувалося щоразу. Водночас у такий спосіб було залишено історичні записи Всесвіту. Ці живі істоти були землянами різних періодів. Ось яка була мета. Але внаслідок того, що контроль над ними було послаблено, вони досягли певного розквіту. Вони розробили різноманітні наукові методи — деякі з них схожі на ті, що використовуються на нашій планеті, а деякі мають іншу форму. Вони розробили всілякі моделі розвитку. Звичайно, вони не називають це наукою. У їхніх мовах є свої відповідні терміни та свої поняття. Ці істоти дедалі більше псувалися. У міру відхилення, яке переживав Великий Закон Усесвіту, вони ставали дедалі гіршими. Тому зараз усі іншопланетяни зазнають остаточного знищення. Весь Усесвіт їх знищує. Зараз нагорі їх уже повністю ліквідували. Залишилися лише ті, що втекли на Землю. Деякі вдають із себе людей, деякі вселилися в людське тіло, деякі прийняли іншу форму. Я спостерігаю за ними. Зараз поки їм дають чинити свавілля, але невдовзі їх буде остаточно знищено. (Гарячі оплески) Те, що людство зіпсувалося, також безпосередньо пов’язано з ними. Це злочин. Тому обов’язково треба їх ліквідувати.

Учень: Дехто сказав, що Ви рекомендуєте виконувати першу вправу три рази, а другу — пів години.

Учитель: Кожна людина має свою ситуацію. Годиться будь-яка тривалість. Але зазвичай, якщо статичну практику виконувати мало часу, то ефект від вправи буде невеликий. Якщо маєш більше часу, щоб виконувати вправи, то це добре. Але якщо ти більше нічого не робиш, а лише весь день практикуєш, то так не годиться. Якщо сфера твого мислення ще не підвищилася, то, хоча ти і практикуєш, та Гун не виросте. Тому самовдосконалення є першочерговим. Чому я закликаю вас багато читати Книгу? Якщо ти багато читаєш Книгу, то зрозумієш незліченну кількість принципів; якщо багато читаєш Книгу, зможеш підвищувати свій Сіньсін. Щодо цього немає жорстких обмежень у часі. Думаю, якщо другу вправу виконувати менше ніж пів години, ефект буде не дуже великим. Але чи можна робити цю вправу менше часу? Можна. Робіть відповідно до того, скільки маєте часу. Ось така моя думка. П’яту вправу теж виконуйте відповідно до своїх можливостей. Якщо ти можеш сидіти в позі лотоса лише 15 хвилин, а я закликатиму тебе сидіти годину, то для тебе це ще буде нереальним, чи не так? Сиди в медитації стільки, скільки можеш. Але пів години — це певний рубіж. Ти, можливо, уже добре медитуєш у цьому проміжку часу. Але гарантую, що пів години — це великий рубіж. Подолати його неймовірно важко. Коли подолаєш півгодинний бар’єр, стане вже не так важко.

Учень: Кожна країна має свої особливості. Як більш ефективно розповсюджувати Фалунь Дафа у Швейцарії?

Учитель: Це залежить від того, чи зможете ви, враховуючи вашу поточну ситуацію, допомогти більшій кількості людей отримати Закон. Хтось каже: «Я зробив добру справу — дав людям багато грошей». А я кажу, що цим ти приніс їм лише тимчасове щастя й комфорт. А якщо ти даси їм Великий Закон, вони здобудуть щастя на віки. Ось яка це дорогоцінна річ! У Китаї є приказка: «Вранці почуєш Дао, ввечері можна померти». Звичайно, це не означає, що коли сьогодні вранці почув Закон, то ввечері помреш. Тут інший зміст. Мається на увазі, що коли вранці почув Дао, почув Закон, то ввечері вже й смерть не страшна. Чому? Бо коли люди помирають, то найбільше бояться потрапити до пекла. Подумай: якщо твій розум наповнений Законом, хіба пекло наважиться прийняти тебе? Чи насмілиться воно прийняти Великий Закон? Ні. З іншого боку, чи може бути поганою та частина твого мислення, яка наповнилася Законом? Ось про що говорить ця приказка. Отже, як більш ефективно поширювати Великий Закон у тій чи іншій країні, враховуючи специфіку цієї країни? Можна діяти відповідно до обставин. Немає ніякого особливого способу. Наприклад, одна нація любить слухати музику; інша любить багато розмірковувати; люди ще однієї нації люблять жити безтурботним життям і пускати справи самопливом. Кожна з них має свої характерні риси. Тож якщо ви будете враховувати менталітет місцевих людей та особливості їхньої поведінки, думаю, ви досягнете доброго результату.

Учень: Як відрізнити добру людину від поганої?

Учитель: Як зрозуміти, хто є добрим, а хто поганим? Гадаєте, той, хто скоює погані вчинки, є поганою людиною? Ні. Деякі не скоювали нічого поганого, але, схоже, що вони дуже погані. Просто вони себе ще не проявили. Або їхня сутність добре прихована. Чому так? Коли людина народжується з утроби матері, то не має жодних думок звичайної людини. Вона вміє лише смоктати грудне молоко й плакати. Усе, що притаманне звичайній людині, їй прищеплюють у процесі життя. У минулому люди надавали великої ваги сімейному вихованню. Раніше в сім’ях білих людей, я вважаю, дуже добре виховували дітей. А зараз, особливо у США, дітям потурають просто в усьому. Дітей взагалі не виховують. Виховання загалом зникло як явище. Але, щоб бути відповідальними перед людством, батьки обов’язково мають виховувати дітей; потрібно казати їм, що є добрим, а що поганим. Діти все це вбиратимуть усередину. Це як із сумкою: якщо покладеш у сумку золото, то люди казатимуть, що це золото; якщо покладеш туди землю, казатимуть, що це земля. З людьми так само. Якщо твоя голова наповнена добрими речами, то ти добра людина. Гарантую, що коли ти робитимеш будь-яку справу і в тебе виникне якась думка, то це буде добра думка. А якщо ти наповнений поганими думками, то хоч що ти робитимеш, це буде поганим учинком. Усе, про що ти думатимеш, буде поганим. Думки будуть лихими. Ось у чому основна різниця між доброю і поганою людиною.

Хто є доброю людиною, а хто поганою? Органи пропаганди, різні газети й видання промивають твій мозок насильством та еротикою. А всі ще й охоче читають чи дивляться подібні матеріали. Чим більше ви в себе такого вливаєте, тим більше уподібнюєтеся цим речам. Не дивіться їх. Дивіться чи читайте добрі речі. Скажімо, ти дедалі більше й більше вливаєш у себе добрі речі, тоді ти і будеш доброю людиною. Тоді твої думки керуватимуть твоєю поведінкою. Коли люди нехтують вихованням наступного покоління, то вони скоюють злочин проти всього суспільства. Про нинішніх молодих людей і подумати страшно. Навіть не хочеться на них дивитися. Іноді, коли погляну на них, то стає не по собі. Вони не мають нічого праведного ні всередині, ні зовні, ні в думках, ні в серці, ні в поведінці, ні в одязі.

Звичайно, це не є абсолютним. У деяких сім’ях усе ж дотримуються традицій виховання. Вони виховують дітей трохи краще. Треба розуміти, наскільки це важливо, адже ви закладаєте основу наступного покоління людей і майбутнього суспільства. Отже, хіба ви можете не нести відповідальність за те, яким буде наступне покоління?!

Учень: Я шведський учень. Знаю, що читання «Чжуань Фалунь» китайською мовою приносить більш глибоке розуміння. Але чи варто витрачати на вивчення китайської мови таку величезну кількість часу, який можна було б присвятити вдосконаленню?

Учитель: Добре, поговорю з вами на цю тему. Якщо за допомогою «Чжуань Фалунь» учиш китайську мову, хіба не виходить, що ти одночасно і навчаєшся китайської, і вивчаєш Закон? Китайська, без сумніву, здатна передати мої слова в первісному й незмінному вигляді. Це неодмінно так. Адже я викладаю Закон саме китайською. Чому ж я вирішив народитися в Китаї і давати лекції про Закон саме в Китаї? Бо цю справу було заплановано в історії. Мова людей того регіону має глибокий внутрішній зміст. Протягом усієї історії Китаю закладалася основа для того, щоб у майбутньому поширювати там Великий Закон. Заради цієї справи було складено багато-багато планів. Отже, цю справу було заплановано у сиву давнину — ще до того, як з’явилася нинішня цивілізація білих людей. Тож китайська нація досить стародавня. Її мова найбагатша у світі. Вона має найглибший внутрішній зміст. За допомогою неї досить легко виразити таку колосальну концепцію Всесвіту. Без такої багатої мови не вийде розповідати про такі речі, або буде важко про них розповідати. Хоча це й так, але сьогоднішньою людською мовою вже неможливо добре пояснити такі речі. Уже неможливо їх виразити й чітко пояснити. Такої мови більше немає. Але за допомогою цієї сучасної мови можна повністю пояснити все, що існує на цьому низькому рівні людей.

Тоді чи означає це, що, не знаючи китайської, не зможеш удосконалюватися, не зможеш досягти потрібного рівня або ж не зможеш удосконалюватися швидко? Скажу вам: це зовсім не так. Чому? Бо я розповідаю Закон цією складною мовою, тому що Закон також слухають Божественні істоти різних рівнів. Не тільки ви сидите тут і слухаєте Закон, його слухає й багато-багато Божественних істот. Отже, на ваше вдосконалення серед звичайних людей аж ніяк не вплине те, якою мовою ви читаєте — чи то англійською, чи французькою, чи німецькою, чи якоюсь іншою. Крім того, більшість перекладачів — наші учні. Тут немає проблеми. Якщо в перекладах і є відмінності, то це лише відмінності в поверхневому тексті. У міру вдосконалення учні поступово будуть коригувати переклади, виправляти їх, тож вони ставатимуть дедалі досконалішими.

Я знаю, що багато учнів хочуть читати китайською, хочуть розуміти мої оригінальні слова, оригінальний зміст. Звичайно, це є найкращим, так ліпше. Але, якщо не можеш цього досягти, то не варто перейматися. Якщо «Чжуань Фалунь» уже перекладено мовою вашого народу, то за текстом стоять незліченні Будди, Даоси й Святі, і вони так само можуть дати тобі зрозуміти принципи відповідного рівня. У поверхових словах Книги цього не знайдеш. Та це й не написати словами. Навіть китайською цього не напишеш. Отже, якщо ти читаєш не китайською, а іншою мовою, то це не зашкодить удосконаленню. Але з деякими учнями, що вчать китайську, трапилося багато чудес. Усе-таки це Закон. Справді виникли дива. Зараз не буду наводити таких прикладів, щоб не збудити пристрастей в інших учнів, які захочуть це повторити, але робитимуть це неправильно.

Учень: Як визначити, чи вдосконалюється учень щиро й непохитно? Як зрозуміти, чи вдає людина, що вдосконалюється, чи вдосконалюється по-справжньому?

Учитель: Під час удосконалення це неможливо визначити. Але скажу тобі: наш Великий Закон відкритий для всіх. Хто вдаваний, а хто справжній удосконалювальник? Вдаваний, можливо, завтра почне щиро вчитися. А справжній, можливо, завтра з якоїсь причини перестане вчитися щиро. Тому в моєму Законі відкрито такі великі двері. Але, дійсно, деякі люди руйнують Закон. Під впливом дияволів, які йдуть проти Закону, вони скоюють лихі вчинки. Таких людей легко розпізнати, бо можна побачити, що вони в усьому суперечать нам — від того, що в них усередині, до їхніх слів і дій. Це справді так. Деякі учні сперечаються між собою: мовляв, «той учень щиро вдосконалюється, той не щиро», «я справжній учень, а ти ні» і так далі. Думаю, це дуже недоречно. Насправді всі ви щиро вдосконалюєтеся. Адже ваша вихідна точка — захистити Закон.

Я знаю ваші почуття до Закону: якщо хтось руйнує Закон, то ви просто не можете миритися із цим. Оскільки ви вдосконалюєтеся, то ви вже є захисниками Великого Закону. Ти вдосконалюєшся у Великому Законі, і ти теж є його частиною. Але конфлікти обов’язково виникатимуть. У процесі вдосконалення між учнями не може завжди зберігатися повна ідилія. Чому? Бо якщо під час удосконалення ви не позбулися певної пристрасті, то в цьому аспекті й далі буде проявлятися сильне серце звичайної людини, воно справді проявлятиметься. А в тій вашій частині, яка вже вдосконалилася, більше не видно пристрасті. Оскільки її більше немає, то вона вже й не проявляється. А може проявитися вона якраз у тому аспекті, в якому ви не вдосконалилися. Тоді чи означає це, що ця людина погана? Абсолютно ні. Навпаки, мусимо сказати, вона досить добра. Просто в неї проявилася пристрасть, яку вона ще не усунула. З якою метою показують цю пристрасть? Щоб ви вказали на неї цій людині. Або ж якщо хтось із наших учнів у цьому плані має таку саму пристрасть, тоді між ними двома може виникнути конфлікт. Мета: усунути в кожного з них пристрасть.

Отже, коли виникає конфлікт, треба щоб кожний шукав причину в собі, незалежно від того, винні ви чи не винні. Запам’ятайте мої слова: винні ви чи не винні в цьому випадку, пошукайте в собі, і знайдете, у чому проблема. Якби цей інцидент не мав до тебе жодного стосунку і не було пристрастей, які тобі треба усунути, то малоймовірно, що цей випадок стався б із тобою. Якщо ти не маєш пристрасті, то не виникне й відповідний конфлікт, адже нам треба нести відповідальність за твоє вдосконалення. Щоразу коли ти потрапляєш у конфлікт, коли бачиш суперечку, коли вона виникає між вами, то цілком імовірно, що це пов’язано з тобою самим, і є речі, які ти маєш усунути. Можливо, ти винний, а може й ні; коли моє Тіло Закону усуває твою пристрасть, його не турбує, хто саме винний у цьому випадку. Якщо ти маєш певну пристрасть, Тіло Закону зробить усе, щоб у тебе виник відповідний конфлікт, щоб ти зрозумів, у чому твій недолік, у чому пристрасть. А ви шукаєте не там: «Я в цьому не винний!» Або ж думаєте: «Я захищаю Закон!» Інший теж думає: «Я захищаю Закон!» Насправді ж конфлікт виникає саме тому, що, можливо, ви обидва в чомусь помиляєтеся.

Деякі учні вішають надворі мій портрет і, відповідно до традиції, запалюють перед ним свічку або ладан, роблять уклони. У жодному разі не робіть цього. Я завжди був проти того, щоб учні, які вдосконалюються серед звичайних людей, брали участь у таких релігійних ритуалах. Релігії вже стали організаціями в суспільстві звичайних людей, вони не є самовдосконаленням. Якщо ти шануєш мене, достатньо, що ти маєш такі думки, тоді я і буду радий (це не стосується учнів, які вдосконалюються за Великим Законом у релігіях минулого).

Є ще одне питання, про яке я хотів з вами поговорити. У дуже великої кількості наших білих учнів, щойно вони починають удосконалюватися, відкривається небесне око. У майбутньому це може стати великою проблемою. Коли я в Китаї починав навчати Закону, через те, що китайці мають надзвичайно багато всіляких уявлень, щоб відкрити їхнє небесне око, потрібно було застосовувати дуже потужну річ. Ми сформували таку річ у початковий період. А коли сьогодні застосовуєш її до білих учнів, то в них може відкритися небесно око, навіть якщо вони вчилися ще не так довго. Виникла така проблема. Багато учнів побачили живих істот, яких не бачать звичайні люди, або побачили інші картини. Але ви обов’язково маєте запам’ятати те, що я зараз скажу: не звертайте на це уваги. Побачив, то й побачив. Залишайся незворушним. У жодному разі не варто цьому радіти. Ти просто побачив реальні явища на дуже низькому рівні, ось і все. Це аж ніяк не відображає твого рівня. Тому, побачили ви щось чи ні, обов’язково зосередьте свої зусилля на вивченні Закону: читайте Книгу, вивчайте Закон, читайте Книгу, вивчайте Закон. Майже на кожній лекції Закону я невтомно вам повторюю: читайте Книгу, читайте Книгу, читайте Книгу. Якщо ви читатимете Книгу, то отримаєте ще кращі речі, про які навіть не уявляєте.

Те, що ви побачили своїм оком, навіть якщо побачили багато, обмежено вашим рівнем. Не розвивайте через це пристрасть. Те, що ви можете бачити, — це добре. Я не закриватиму вашого ока. Але знайте: хай що ви побачили, ви маєте й далі вивчати Закон. Жодна Вища істота не є вашим Учителем. За всяку ціну запам’ятайте це. Не приймайте будь-яких їхніх речей. Якщо приймете, виникнуть серйозні проблеми — це пов’язано з тим, що ви в такому разі порушуєте принцип про необхідність відданості лише одній школі. Вам неодмінно слід вкласти свою душу в удосконалення на основі Закону. Запам’ятайте: лише завдяки Законові ти можеш досягти Повної Досконалості, лише завдяки Законові тобі відкрили небесне око. Щоб досягти Повної Досконалості, ти мусиш удосконалюватися на основі Закону. Пристрасть до будь-якої речі поза Великим Законом призведе до того, що ти зазнаєш невдачі на півдорозі до мети.

Учень: Я мав дівчину-китаянку. Читаючи ваші книги, дізнався, що міжрасові шлюби — це неправильно, і вирішив більше не підтримувати з нею стосунки.

Учитель: Я не казав, що вам не можна одружуватися з людьми інших рас. Адже ця проблема склалася історично і ви в цьому не винні. Люди, які залишаться на майбутній Землі, обов’язково будуть чистокровними. Але на той час ви вже досягнете Повної Досконалості. Ви вдосконалювальники і вас це не стосується. Щодо ваших нащадків — якщо вони зможуть удосконалюватися, то ми знайдемо для них відповідне їм місце. Звідки пришла їхня душа й куди має потрапити, туди ми їх і відправимо. Ось так ми будемо робити.

Надприродна сила Великого Закону не має меж. Ми маємо безліч засобів, якими можемо скористатися. Для своїх учнів ми можемо зробити все. Але ми не можемо довільно робити щось подібне для звичайних людей. Ось такий тут взаємозв’язок. Щодо випадку, згаданого в запитанні, я не кажу, що не схвалюю це, і також не кажу, що схвалюю. Нині суспільство вже стало саме таким. Тому зараз ми про це не турбуємося. Ця ситуація аналогічна до того, що всі ви зараз використовуєте культуру іншопланетян. До того ж, коли почнуть розв’язувати цю проблему, вас це не торкнеться. Адже ви вже досягнете Повної Досконалості. На майбутній Землі вас не буде. Ви потрапите до Небесних Царств. Ось така ситуація.

Учень: Чи має душа (Юаньшень) певний образ?

Учитель: Душа має образ. Це твій особистий образ. Але образ душі красивіший, ніж образ твого фізичного тіла. Частинки, з яких складається тіло душі, тонші, мікроскопічніші й мають більшу енергію, ніж зовнішнє фізичне тіло, тому душа сяє світлом.

Учень: Чи змінюється образ людини, коли вона перероджується?

Учитель: Так. Але водночас вона зберігатиме сильні первісні риси. Деякі кажуть, що за багато життів я не змінився. Але, коли я перероджувався в білу людину, то мав прямий ніс і більш глибоко посаджені очі.

Учень: Ви розповідали, що тіла людини в різних просторах є самостійними живими істотами. Мені важко це зрозуміти. Як тіла в різних просторах пов’язані з душею людини?

Учитель: Це пов’язано з будовою Всесвіту і не має прямого стосунку до самої людини. Людина в багатьох просторах має по одному своєму «я» — вони такі самі, як вона, мають те саме ім’я, хоча вони є самостійними живими істотами. Але ці твої «я» відрізняються — це не те саме, що твої тіла в різних просторах. Тіла в різних просторах — це твої тіла, які складаються з різних частинок-молекул у різних просторах. Вони є тобою.

Учень: Ви кажете, що зараз у людей переважає природа диявола. У такому разі, якою мірою моя природа диявола спричинена людськими чинниками, а якою мірою походить з інших просторів?

Учитель: Матеріальні елементи кожної людини наполовину праведні й наполовину негативні. Крім того, люди мають набуті уявлення та розумову карму. Я часто кажу: людина нагадує одяг. Твоє тіло й думки — як шапка. Коли її «надягають» різні інші істоти, це рівноцінно тому, що вони стають цією людиною. Якщо головна душа й свідомість людини слабкі, то цю людину постійно «надягають» інші істоти. Нині люди в суспільстві скоюють усілякі лихі вчинки. Хаос дійшов до такої міри, що зараз виникла надзвичайно серйозна проблема. Раніше було заборонено живим істотам з-поза Трьох Сфер входити в Три Сфери. Також заборонялося істотам Трьох Сфер виходити за межі Трьох Сфер. Водночас було заборонено, щоб живі істоти різних рівнів усередині Трьох Сфер заважали одне одному. Крім того, не дозволяли лихим духам вселятися в людину. Нині всі ці заборони перестали діяти. До того ж найбільший хаос відбувається в людському світі. У багатьох людей, коли вони думають про щось неправильне, тобто коли їхні думки відповідають природі диявола, у них починає посилюватися демонічне мислення. Коли людина в суспільстві постійно дивиться та слухає щось погане, вкладає у свою голову погані речі, то набуває сильної природи диявола. А коли природа диявола посилюється, це означає, що ти «входиш у резонанс» із дияволом. Тоді ти подобаєшся дияволові. Оскільки ти такий самий, як він, він може увійти у твоє тіло. Це спричинено зовнішніми чинниками. Оскільки твої думки співпадають із його думками, він може легко тобою керувати. Це одна з можливих ситуацій. У просторах, схожих на людський світ, є дуже багато зіпсованих істот. Вони відкрито й нахабно керують людьми. Навіщо вони це роблять? Хочуть, щоб для них запалювали ладан у людському світі, хочуть зайняти людське тіло, отримати людську матерію. Людська матерія, що пройшла перетворення, є корисною для них. Тому вони відбирають людей, які їм підходять. Перед нинішніми людьми стоїть така велика проблема, а люди ще думають, що в них зараз усе добре.

Ці проблеми перебувають на стадії остаточного вирішення, тому нинішні люди ставатимуть дедалі більш тямущими й поступово зможуть знайти себе. До цього, коли люди жили в туманному стані свідомості, ними керували такі створіння й складні, колосальні чинники. Зараз людей остаточно звільняють, остаточно позбавляють зовнішнього керування, щоб вони самі керували собою. Якби було не так, мою сьогоднішню лекцію слухали б не люди, а ті створіння. Не можна, щоб ви перебували в туманному стані й були не в змозі знайти себе, — тоді все заберуть вони. Тому для своїх учнів я передусім роблю саме це. (Оплески) Для звичайних людей я теж це роблю, бо якщо нинішніх людей у суспільстві будуть стримувати й вони не зможуть отримати Закон, це буде дуже серйозною проблемою. Тому деякі учні, відчуваючи невдоволення самими собою, кажуть мені, що погано поширювали Закон. Я кажу їм: ви вчиняли дуже добре, просто за багатьма ситуаціями стоять чинники, на які ви не можете впливати. Якщо виходить не так, як хотілося, це не твоя проблема. Але якщо ти навіть не намагався зробити те, що було потрібно, тоді це твоя проблема.

Іноді я дивлюся з вікна високого поверху й бачу, як люди метушаться. Тоді я думаю: і як люди зараз живуть?! Можна сказати, що це жалюгідне життя. Але, з іншого боку, вони самі все зіпсували. Бо стали відповідати тим чинникам. Частково суспільство зіпсувалося через ті чинники, але й кожна людина окремо також підливала олії у вогонь — усі потроху підливали. Люди, яких несе цей величезний потік, не вчиняли добре; натомість вони потурали собі. Найтиповіший приклад потурання собі можна побачити на стадіоні під час футбольного матчу — вболівальники щосили випліскують свою природу диявола. Коли вони скажено кричать і горлають, то й не замислюються, що в цей момент якраз максимальною мірою виявляється та посилюється їхня природа диявола. Коли люди танцюють на дискотеці й у нерозумному стані шалено кричать — це максимальний вияв природи диявола. А коли людина робить щось у розумному стані й знає, що вона робить, то зазвичай має добрі думки. Саме це і є твоїм справжнім «я».

Учень: Я завжди вважав себе сильною людиною, яка має здатність до самоконтролю. Чому ж щоразу, коли я особисто Вас бачу чи згадую Вас у розмові, я не можу втриматися й плачу?

Учитель: Скажу вам: багато хто із присутніх у попередніх життях, у різні історичні періоди й у різних країнах, був пов’язаний зі мною дуже міцною долею. Це один аспект. З іншого боку: «У такі часи лихоліття ти все ще передаєш людям таку чудову річ», — це слова Божественних істот, які не розуміють справи, яку я роблю. Через це, щоб урятувати вас, мені доводиться долати ще більше труднощів. Та ваша частина, що проявляється в цьому просторі, не знає цього — а ваша частина в іншому просторі бачить і розуміє, що я вам дав. І вона не може висловити свою вдячність мені ні словами, ні діями — просто немає жодного способу, щоб це висловити. Саме тому у вас і виникають незрозумілі сльози в цьому просторі. Ви не знаєте, наскільки зіпсувалося сьогоднішнє людське суспільство. Воно стало страшенно брудним. На тілі людини проявляється вкрай багато карми. У голові в людей вкрай багато поганих думок. Неймовірно багато. Але я очистив вас від усього цього. Далі я вклав у ваше тіло золотосяйний Фалунь і цілий комплекс із багатьох-багатьох речей, що належать цьому Законові. Я зробив це, щоб ви могли вдосконалюватися. Я очистив ваше тіло, що вже стало незрівнянно брудним, — і це вчинок, на який абсолютно ніхто й ніколи не наважувався. (Оплески) Інакше кажучи, з часів створення Неба і Землі ви є першими, хто зіткнувся з такою чудовою справою. Ось чому у вас може виникнути такий стан. Оскільки ви стаєте чимдалі тверезішими, то зможете дедалі краще розуміти те, про що я розповідаю.

Учень: Ви сказали, що наука — це релігія. Ці слова дуже приголомшили мене. Чи не могли б Ви більш детально розповісти про це?

Учитель: Так, це релігія, досконала релігія. Інші релігії спочатку дають тобі пізнати щось у духовному плані, а потім під час удосконалення ти можеш поступово відкрити для себе справжні, чудові речі Всесвіту; можеш відчути, що вони дійсно матеріально існують. Ось яким шляхом ідуть послідовники релігій. А релігія «наука» спочатку дає тобі пізнати якусь дрібницю з матеріального боку, а потім спрямовує тебе дедалі більше вірити в неї. У підсумку вона змушує тебе залежати від неї. Ти стаєш дедалі більше від неї залежати й робиш висновок, буцімто це і є істиною. Ця релігія веде тебе від матеріального пізнання до духовної віри. А звичайні релігії ведуть тебе від духовного до справжнього матеріального пізнання. Вона йде зворотним шляхом, саме тому люди не можуть розпізнати її. Щоб якась річ могла укоренитися в цьому світі, могла втриматися й утвердитися, їй обов’язково потрібно сформувати поле, яке існує матеріально. Наприклад, релігія може утвердитися завдяки тому, що багато людей, які сповідують її, обговорюють питання на основі твердої віри, моляться й використовують інші форми — і внаслідок цього утворюється певне середовище. А таке середовище, своєю чергою, захищає цю релігію.

З наукою так само. Її середовище вже величезне за масштабом. У просторі людей наука практично всюдисуща. Вона охоплює всі сфери життя. Можна сказати, що вона проникла всюди без винятків. З нею не може зрівнятися жодна релігія. Але після того як утворилося це матеріальне середовище, у просторі людства починає діяти принцип взаємопородження і взаємознищення: якщо є праведне, то є й негативне; якщо є добре, то є й погане. Отже, середовище, утворене в цьому просторі, теж має такі два фактори: добрий і лихий. Така сама ситуація і з релігією. З її утворенням теж з’являються ці два фактори. Коли ти виступаєш проти неї, її лихий фактор жадає тебе вбити. Це якраз і є негативний, лихий фактор, що існує в середовищі релігії. Коли ти сповідуєш її, інший її фактор ставиться до тебе надзвичайно добре, із величезною добротою. Це добрий бік релігії. Наука теж містить такі фактори. Якщо ти виступаєш проти науки, хоча вона й не вб’є тебе, але всі колективно накинуться на тебе. Усі скажуть, що ти сліпо віриш у забобони, усі скажуть, що ти смішний. Наука піддасть тебе такого осуду, що ти станеш ані копійки не вартий. Якщо в початковій школі ти в неї не віриш і погано вчишся, вона виключить тебе зі школи. Якщо ти погано вчишся в університеті, то не здобудеш науковий ступінь, не зможеш закінчити університет. Якщо ти й у подальшому житті погано її вчишся, то не отримаєш гарної роботи. Усі сфери суспільства просочені роботою, яка належить науці.

Водночас кожна робота просочена наукою. Якщо ти погано її засвоюєш, то не влаштуєшся на гарну роботу. З іншого боку, ця наука не розвинена. Вона розвивається лише в межах цього простору. Вона не може підтвердити існування Бога. Крім того, вона не знає, що за скоєння зла людина зазнає кари. Якщо ти згадаєш у розмові про існування Бога, вона скаже, що ти віриш у забобони. Якщо ти скажеш, що за скоєння зла людину спіткає кара, а за добрі вчинки вона отримує винагороду; якщо скажеш, що треба дотримуватися моральності, щоб бути доброю людиною, то вона відповість, що це марновірство або псевдонаука. Фактично ця наука завдає ударів по найкращому, що є в людині, — по її справжній добрій сутності. Наука не вчить людину дотримуватися чеснот, не вчить іти шляхом добра, а закликає її потурати всім своїм бажанням. Цим вона руйнує життєве середовище людства, руйнує природу людства та його норми. З такого погляду ця наука є ще й єретичною релігією. Але в цьому просторі вона принесла людям певні зручності й тимчасову ілюзію комфорту. В обмін на те, що люди почали самі себе знищувати, наука дала людям фальшиву свободу й удаваний прогрес. А люди завдяки цьому ще більше повірили в неї. Однак, з погляду Бога, надмірні зручності та комфортні умови не є для людини чимось хорошим. Через них у людини збільшується та накопичується карма. Якщо не усувати карму, то в підсумку потрапиш до пекла, і тебе як істоту навіть можуть знищити. Раніше люди Заходу знали такий принцип (люди похилого віку теж його розуміють): якщо трішки постраждаєш, то нічого страшного, це не погана справа. Загартуватися в гіркому середовищі — це добра річ. Усі це розуміли.

Страждання усуває твою карму. Якщо усунеш карму, то в наступному житті матимеш справжнє щастя, будеш жити без карми. Якщо хочеш удосконалюватися, то, усунувши карму, можеш перетворити її на Гун і повернутися до Небесного Царства. А релігія «наука» вчить тебе вірити лише в неї і не вірити у справжнього Бога. Водночас вона штовхає людину на протилежний шлях — шлях невпинного створення карми. Хіба вона не лиха? Однак я просто розповідаю про форму науки загалом і зовсім не кажу, що я проти наукових галузей, які створила сучасна наука. Адже всі вже живуть у цьому середовищі в такий спосіб, усі саме так працюють. Коли суспільство вже стало таким, то доводиться й далі залишатися в цьому стані. Я не виступаю проти неї. Я лише показав вам її справжнє обличчя.

Водночас скажу вам: наука не є абсолютною істиною. Чому Ейнштейн наприкінці свого життя почав вірити в релігію? Хоча він мав такі великі досягнення в науці, але він виявив, що релігія має рацію. Люди не розуміють його, бо вони не розумніші за Ейнштейна. Люди з упертими поглядами, люди, які не мають такої великої мудрості, яку мав Ейнштейн, не розуміють його. Ейнштейн зрештою виявив: те, про що говориться в релігії, є правдою; саме це є справжньою наукою. Тому він став сповідувати істинну релігію. Але я ще раз повторю: і далі виконуйте свою роботу, адже нинішнє суспільство цілком і повністю стало саме таким. Тож ви просто працюйте, як і раніше. Я не бажаю в це втручатися, бо зараз я рятую саме вас. Наразі я не втручаюся у справи науки. Я лише розповів людям, удосконалювальникам, про її реальний стан. Я не звертався зараз до звичайних людей, до суспільства. Не потрібно, щоб вони про це знали. Насправді не я один так вважаю. Багато людей, які мають голову на плечах, уже виявили це. Деякі звичайні люди теж знають, що наука — це релігія.

Учень: У якій формі учні Великого Закону, які досягнуть Повної Досконалості, покинуть людський світ?

Учитель: Про це я вже розповідав багато разів. Учні, які прямують до Світу Фалунь, потраплять до Світу Фалунь. Вони досягнуть Повної Досконалості, забравши із собою фізичне тіло, перетворене матерією високої енергії. Але абсолютна більшість прийшла з різних світів іще вищого рівня. У їхніх світах тіло не потрібне. Вони вважають людське тіло поганим. Якщо дати тобі забрати із собою тіло, то все у твоєму одвічному світі зазнає змін. Тому тіло їм не потрібне. Навіть якщо запропонувати їм це, вони відмовляться. Але ви маєте розуміти: у кожного з вас може з’явитися бажання забрати із собою тіло; ця думка з’явилася у тієї вашої частини, яка ще не вдосконалилася, це прояв мислення найбільш поверхневої звичайної людини. Коли ви побачите реальне становище, то матимете щодо цього іншу думку, у вас проявиться божественне мислення: «То ось воно що...»

Але я також хочу, щоб коли ви досягнули Повної Досконалості, людству було влаштовано епічну подію. Я думаю зробити наступне: усі учні Великого Закону — незалежно від того, потрібне їм тіло чи не потрібне, — разом із тілом злетять у небо. Ті, кому не потрібне тіло, просто в повітрі перетворяться на райдугу, після чого відлетять. Це стане блискучою подією, якої ще ніколи не було в історії. Для людей це залишить глибокий урок. Люди не вірять у Божественних істот. Нехай Божественні істоти реально покажуться людям. Ось так я думаю. Але чи вдасться це здійснити, буде видно наприкінці. Що стосується самої Повної Досконалості, це не є проблемою. Питання лише в тому, яку форму застосувати.

Учень: Багато учнів не знають, чи добре вони вдосконалюються, і сумніваються, чи зможуть досягти Повної Досконалості.

Учитель: Це теж пристрасть. Ба більше, сама невіра є найбільшою перешкодою для самовдосконалення. Щойно я казав: «Вранці почуєш Дао, ввечері можна померти». Тобто, якщо все, що поміщено у твоє мислення, — це Закон, тоді поганих речей уже залишилося небагато, або їх уже повністю було усунено. Тоді скажи: куди тебе слід відправити? Сам подумай. Я часто повторюю: якщо ти вже здобув Закон, то більше не думай про ті питання. Якщо знову почнеш думати, це буде пристрастю. Хіба ні? Вона негативно впливає на твій рух уперед. У майбутньому людей, які слухатимуть Закон, буде ще більше. Але не кожний досягне Повної Досконалості. І не кожний прийде щиро слухати Закон. Деякі люди ніби вдосконалюються, але так і не можуть позбутися бажання вилікуватися; хоч як удосконалюються, але не можуть стати ясними. Тоді в них нічого не вийде. Думаю, що для присутніх у цьому залі досягнення Повної Досконалості не є проблемою. (Оплески). Дуже багато людей у світі не гідні слухати Закон, тому вони не можуть, як ви, сидіти тут. Цей Великий Закон має свою велич і суворість. Ти думаєш, що випадково прийшов сюди й отримав нагоду послухати Закон, але ти не знаєш, яку велику маєш долю! Тобі ж здається, що все сталося випадково.

Учень: Як дізнатися, чи можу я вдосконалюватися?

Учитель: Мої двері широко відчинені. Як я вже казав, я відкрив велику браму. Скажу вам: насправді я відкрив її настільки широко, що самої брами вже немає — усе відчинено. Незалежно від того, хто ти, якщо ти можеш удосконалюватися, я буду нести за тебе відповідальність. Сподіваюся, що ти це зрозумієш!

Учень: Чи можна гомосексуалістам практикувати Великий Закон?

Учитель: Можна. Але треба покласти край цим поганим учинкам. Треба бути гідною людиною, знайти самого себе і вийти з темного душевного стану. (Оплески)

Щойно, коли я відповідав на запитання учня, оскільки я розповідаю нашим учням про справи вдосконалення, я порушив досить високу тему. Людині, яка випадково зайшла сюди, або тому, хто щойно прийшов, може здатися, що деякі речі дуже важко зрозуміти, і він може прийняти нас за якусь релігію. Я можу сказати вам: ми ніяка не релігія. Я просто розповідаю людям цей Закон. Якщо ти хочеш удосконалюватися, я допоможу тобі. Якщо не хочеш, тоді хай буде, як буде. Ми не дотримуємося ніяких формальностей, ми нічого не контролюємо й не маємо жодних релігійних правил. Ми не збираємо з людей ні копійки грошей. Усі прийшли сюди на лекцію Закону за своїм бажанням. Якщо маєте бажання, можете вчитися. Якщо хтось не хоче вчитися, то його ніхто тут не тримає.

Учень: За професією я лікар. Якщо я буду рекомендувати своїм хворим, щоб вони почали вдосконалюватися, то їх більше не треба буде лікувати. Чим я тоді зароблятиму на життя?

Учитель: Дійсно, це причина для занепокоєння. (Усі розсміялися) Скажу вам: насправді не кожний твій хворий зможе вдосконалюватися. Буває так: ти комусь розповідаєш, але він не обов’язково захоче вдосконалюватися. Крім того, якщо йому дійсно судилося — а цілком можливо, що багатьом хворим це судилося, — тоді він зможе увійти й почати вдосконалюватися. Можливо, йому це було призначено долею. Можуть бути різні ситуації. А стосовно того, чи зможеш ти як лікар заробляти на життя, ти все ще мислиш уявленнями звичайної людини. Насправді це не так, як ти уявляєш. Завжди знайдуться люди, яким потрібне лікування. Підуть старі — прийдуть нові. І Великий Закон про це подбає. Це якщо говорити з погляду звичайної людини. З погляду ж високого рівня, якщо хворий має отримати Закон (а ти, щоб більше на ньому заробити, не даєш йому отримати Закон; звісно, це мова не конкретно про тебе), ти заради заробітку не даєш йому отримати Закон, то, на мою думку, це неправильно. Тож усе не так, як ти думаєш.

Учень: Я та мій чоловік почали практикувати Фалуньгун у вересні 1997 року. У березні 1998-го мій чоловік раптово помер від хвороби серця. Як мені слід розуміти його смерть?

Учитель: Якби він справді міг гідно вдосконалюватися й дійсно сприймав себе як удосконалювальника, думаю, такої проблеми зовсім не сталося б. Звичайно, якщо я скажу, що він не вдосконалювався, зовсім не вдосконалювався, ти, можливо, не погодишся. Але, скажу тобі, самовдосконалення — це серйозна справа. Звичайнісінька людина може вдосконалитися в надприродну Вищу істоту, може вдосконалитися в Будду, в Божественну істоту; як кажуть люди Заходу — може потрапити до Царства Небесного. Тож скажи: яка людська справа є більш серйозною, ніж удосконалення? Немає такої. Отже, коли удосконалювальник стикається з такою проблемою, як він має на неї дивитися? Хіба він не має дуже серйозно до неї ставитися? Хіба не повинен розглядати це питання як щирий удосконалювальник? У вдосконаленні він і далі думає про свою хворобу, і далі думає про чудове життя, якого він прагне. Він дуже схиблений на речах суспільства звичайних людей — він так їх любить, що не може від них відмовитися. Тоді він не здатний бути старанним. Насправді багато з тих, хто в минулому мав смертельні хвороби й повинен був померти, одужали. Вони стали щирими послідовниками Великого Закону. Навіть тим, хто не може щиро вдосконалюватися й потім має померти, ми часто подовжуємо тривалість життя.

Практика може подовжувати людині тривалість життя. Невпинно практикуєш — невпинно подовжується життя. Тому люди похилого віку можуть встигнути пройти шлях практики. Це особливість нашого Великого Закону, який є методом одночасного вдосконалення Сіньсін і подовження життя. Тоді чому ж не можна так само подовжувати життя хворим звичайним людям? Подумай: йому подовжується життя для того, щоб він жив, як звичайна людина, чи для того, щоб з усією серйозністю вдосконалювався? Якщо він не може правильно зрозуміти зв’язок між цими речами й удосконалюється, не поспішаючи, то куди це годиться? Людині подовжують життя винятково для вдосконалення. Якщо вона й далі поводиться, як раніше, то дуже важко гарантувати, що вона не помре.

Безліч хворих на рак одужали, але деякі померли. Чому? Наведу вам приклад. Деякі люди зрозуміли, що отримали такий чудовий Закон, і справді ні до чого не мають пристрастей. Наприклад, хтось лежить на лікарняному ліжку й думає: «Скоро я помру. Я отримав таку чудову річ. Як прикро, що цього не відбулося раніше!» Він не мав думки, що в такий спосіб може вилікуватися. Він просто, не зволікаючи, почав читати Книгу. Він каже: «Мені не прожити й кількох днів. Треба терміново її читати, не гаючи часу! У ці кілька днів, які мені залишилося прожити, читатиму якомога більше. Навіть прочитаю кілька разів». Але непомітно для себе він піднявся з ліжка. Його пухлина зникла. Він знову зміг ходити й вставати. Раптом він відчув легкість у тілі. Коли в лікарні знову перевірили стан перебігу його хвороби, виявилося, що рак повністю зник. Але часто лікарі не визнають, що це Великий Закон його вилікував. Якби вони таке визнали, це означало б, що сучасна наука сама себе заперечує. Тому вони кажуть: «Ой, минулого разу вам поставили хибний діагноз». Таких випадків було надзвичайно багато.

Звичайно, трапляється й наступна категорія людей. Вони почули, що, вдосконалюючись за Великим Законом, можна вилікуватися. Тож вони теж прийшли. Але вони також почули, що той, хто прийшов з метою вилікуватися, не зможе одужати, і його практика виявиться марною. Адже наша мета — удосконалення, а не лікування. Якщо ти отримав Великий Закон, то можеш одужати, але мета не в тому, щоб ти одужав. Отже, дехто не хоче вдосконалюватися відповідно до вимог нашого Великого Закону, не хоче бути вдосконалювальником. Він хоче лише позбутися хвороб. Але ж його навчають такого серйозного Великого Закону. Хіба все це для того, щоб він вилікувався? Ні. Отже, він теж зрозумів: «Ага! Якщо я не говоритиму про лікування, не звертатимуся до Вчителя з проханням вилікувати мене, то коли настане час, Учитель обов’язково мене вилікує». Тобто словами він не каже й навіть ні перед ким не згадує про хворобу, але навіть коли минув дуже тривалий час, він усе ще думає: «Настане час, і Вчитель обов’язково мене вилікує». Він досі думає про це. Ось така, здавалося б, невеличка різниця в думках, але це фундаментальна різниця. І це показує його справжню сутність. Він досі прагне одужати!

Часто, коли до нас приходить хворий на рак, то йому відтягують час, знов і знов дають йому шанс. У лікарні повідомили, що йому залишилося прожити 2–3 місяці. Але час, який ми даємо йому, розтягується до року, півтора, двох років. А він досі не змінив своїх уявлень, досі хвилюється за свою хворобу: «Чи може в мене статися рецидив? Чи справді Вчитель подбав про мене й остаточно мене вилікував?» Бачиш, у нього досі залишаються такі думки. Він нікому цього не каже, але все ще думає: «Учитель обов’язково допоможе мені вилікуватися». Отже, на вигляд він практикує, але фактично він досі робить це заради того, щоб одужати. Хіба це не означає, що він дурить мене, інших людей, Великий Закон? Насправді він дурить не інших, а самого себе. Справжнє вдосконалення полягає в тому, щоб по-справжньому змінювати своє мислення. Для більшості наших учнів, які померли, смерть була пов’язана з тим, що вони досягли кінцевого віку відповідно до їхньої долі, тобто їхнє життя добігло кінця. Їм було призначено прожити лише стільки років. Якщо вже настав цей час, а вони все ще не можуть сприймати себе як практикувальників, тоді вони помруть. Але для багатьох людей кінцевий термін життя настає значно пізніше, ніж він мав настати відповідно до їхньої долі. Йому дають шанс, дають час, щоб змінитися. Але якщо він уже справді не може змінитися, тоді його відпускають. Зовні він усе ще читає нашу Книгу й практикує. Але він помре. Коли я казав, що далеко не всі, хто вдосконалюється за Великим Законом, досягнуть Повної Досконалості, я саме це й мав на увазі. Тож якщо людина великого віку не може по-справжньому ставитися до себе як до вдосконалювальника, то їй доведеться піти.

Ти вже прожив життя, яке мав прожити. У час, який тобі залишився, ти мусиш як слід узятися за вдосконалення. Якщо ти повністю присвятиш себе вдосконаленню, то твоє життя будуть подовжувати. Звичайно, ти не знатимеш, що його подовжено. Життя буде таким, як раніше. Ти невпинно практикуватимеш, і твоє життя будуть невпинно подовжувати, будуть збільшувати час для твоєї практики, щоб ти мав достатньо часу для досягнення Повної Досконалості. Але той, кому подовжують життя, у будь-який час може померти, якщо не зможе розглядати себе як удосконалювальника. Це тому, що ти не можеш удосконалюватися. Великий Закон не може довільно подовжувати життя звичайній людині. Людське життя заплановано долею. У певний час людина має померти, має переродитися. Там жінка вже завагітніла й чекає, щоб він переродився. Він має народитися. Хіба може бути по-іншому? Після свого народження він має прожити в суспільстві звичайних людей скількись років, потім має взяти на себе певну роботу. Робота вже чекає на нього. Хіба можна не дати йому піти? Так буде порушено лад усього суспільства. Ми можемо так зробити лише для вдосконалювальника за Великим Законом. Адже в людському світі немає більш величної справи, ніж те, коли людина хоче вдосконалюватися й повернутися назад на високий рівень. Тому лише в такому випадку ми зможемо все це владнати для тебе. Заплануємо, щоб інша людина замінила тебе, бо ти вдосконалювальник. Отже, вдосконалювальник — незвичайна людина.

Хіба можна робити таке для звичайної людини? Ми ж маємо серйозно дивитися на це питання. Саме так. Я розповідав, наскільки Великий Закон чудовий. Але не дивись, як добре я розповідаю. Коли ви почули від мене, у який спосіб ви досягнете Повної Досконалості, усі ви зааплодували. Однак, з іншого боку, якщо ти не зможеш щиро вдосконалюватися, то нічого не здобудеш. Якщо ти не зможеш сприймати себе як удосконалювальника, то нічого не здобудеш. Справжнім підвищенням є лише підвищення Сіньсін. Хіба ти можеш стати непідвладним смерті, якщо будеш лише щодня робити вправи, наче гімнастику? Як на мене, це смішно. Якщо він щодня робить вправи, але його Сіньсін не підвищується, то його вправи — це просто гімнастика. Але навіть якщо він лише трішки відстає у своїх думках, йому буде дуже важко змінитися. Якщо змінишся й позбудешся уявлень звичайної людини, тоді ти все зможеш і станеш Божественною істотою. А якщо в тебе не вийде, то будеш людиною. Але ж легко сказати «все зможеш»! Якщо він не заклав необхідний ідеологічний фундамент під час поступового процесу вдосконалення, то хоч як ти закликатимеш його позбутися своїх уявлень, він усе одно не зможе!

Якщо сьогодні ти стоїш перед лицем смерті, хоч у якій формі це проявляється, — анітрохи не бійся, не звертай на це жодної уваги. «Навіть якщо я помру, то потраплю до Небесного Царства». Тоді смерть дійсно не настане. Ключовими є думки людини. Наше вдосконалення за Великим Законом прямо вказує на думки. Удосконалення — це робота над думками. Якщо твої думки не змінюються, то всі інші прояви — несправжні. Твоя зовнішня поведінка несправжня.

Я зараз говорив не про той конкретний випадок, про який запитала учениця. Я лише пояснив принцип. Скориставшись цим запитанням, пояснив вам принцип.

Учень: Якщо хочеш розв’язати проблему або позбутися хибних думок, чи можна під час практики тримати певну думку, щоб заохочувати себе?

Учитель: Якщо ти в початковий період практики тримаєш певну думку, щоб посилювати свою волю, то я не проти, і не можна сказати, що ти помиляєшся. Але вдосконалення — це велична й серйозна справа. Навіщо обмежувати себе якоюсь «думкою»?! «Я досягну Повної Досконалості, досягну високого рівня». Практикуй ось так. Думаю, це буде найкраще. Адже в колах удосконалювальників є таке прислів’я: «Хто не женеться, отримає все в природний спосіб». Це найкращий стан. Чому одужали ті хворі на рак, про яких я щойно розповідав? Вони не мали думки, що одужають за допомогою Великого Закону, не думали, що, читаючи Книгу, зможуть вилікуватися. Але, незважаючи на це, вони одужали. Це якраз відповідає принципові «Хто не женеться, отримає все в природний спосіб». Якщо не маєш жодних пристрастей, не маєш жодних перепон, то швидко одужаєш. Саме тому вони одужали.

Учень: Нині до Європи приїхало багато людей, щоб поширювати буддизм. Чим наш Фалунь Дафа відрізняється від буддизму?

Учитель: Різниця величезна. У буддизмі шанують Будду Шак’ямуні. Вони вважають, що він заснував буддизм. Звичайно, у буддизмі Великої колісниці також поклоняються іншим Буддам. А тантричний ламаїзм, тобто тибетський ламаїзм, зовсім не має стосунку до буддизму, який заснував Шак’ямуні. Тому він і називається ламаїзмом. Найвищий Будда, якого вони шанують, — це Вайрочана (Сонцесяйний Будда). А в «білій» течії ламаїзму шанують Міларепу. Це теж окрема школа. Тож вони не мають жодного стосунку до буддизму Шак’ямуні. Така ситуація з буддизмом. У процесі свого поширення він перетворився на релігію, має свої храми, його послідовники виконують усілякі релігійні ритуали, правила й таке інше. Тому він є релігією.

Ми не робимо нічого подібного. Я не казав вам учиняти так або по-іншому, не говорив, що ви мусите бути такими або іншими. Немає жодних правил. Ти сам читаєш і вивчаєш Закон. Ти сам стараєшся бути доброю людиною. Тож це повністю відрізняється від релігії. З погляду форм звичайних людей, ми використовуємо цілком вільну форму вдосконалення, яка не має жодних обмежень. Чому ми так робимо? Бо наші учні вивчають Великий Закон і завдяки цьому самі знають, як учиняти. Якби ми всі відокремилися від суспільства й зібралися разом, то через велику кількість людей у майбутньому це перетворилося б на лихо. Це принесло б лихо суспільству. Не можна, щоб ніхто не працював. Не може кілька сотень мільйонів людей піти в монастир. Це принесло б проблеми людському суспільству. Таке не дозволено. Тому вам слід працювати. Ба більше, вам слід не просто працювати, а працювати добре. Якщо ви погано працюєте, то не відповідаєте критеріям удосконалювальників. Удосконалювальник має почати свій шлях з рівня звичайної людини — стати доброю людиною. Що означає «стати доброю людиною»? Це означає, бути добрим у всьому. Компанія виплачує тобі зарплатню. Якщо ти погано працюєш, думаю, люди не скажуть, що ти добра людина. Адже ти просто так береш чужі гроші. Тобто в цьому плані ми теж маємо вчиняти добре. Потрібно вчиняти так, щоб усі люди навколо могли сказати, що ти добра людина.

Як на мене, зараз релігії більше не здатні рятувати людей. Я не кажу, що вони є лихими релігіями. Але багато хто використовує релігію, щоб збагатитися. Деякі люди використовують храми чи церкви, щоб заробляти гроші. Подейкують, що в певній країні один чернець став найбагатшою людиною. Коли в них накопичується багато грошей, вони надсилають їх додому. Хіба це відрізняється від звичайної роботи? У Китаї ченців призначають до різних відділів чи департаментів і платять їм гроші відповідно до їхнього рангу. Кажуть, що є і ченці керівного рівня. Тобто це вже не вдосконалення. Я не визнаю, що це вдосконалення.

Ще бувають такі релігії, яких цікавить лише кінець світу. Це єдине, про що вони говорять. Подібні релігії у 100% випадків є лихими. Вони створюють безлад у суспільстві. Вони зовсім не відчувають відповідальності перед суспільством. Тож ці лихі релігії неважко розпізнати. Я також можу сказати вам: крім первісних істинних релігій, усі інші є лихими. Під первісними істинними релігіями я маю на увазі християнство, буддизм, даосизм і юдаїзм. А ті релігії, що виникли в більш пізній період історії, особливо на пізній стадії розвитку християнства, у 99,9% випадків є лихими. Чому так? Хоча вони не робили нічого особливо поганого, але вони заважали істинним релігіям рятувати людей у той період, коли вони ще були на це здатними. Вони заважали людям удосконалюватися за істинними вченнями, заважали людям сповідувати істинні релігії. Вони ведуть послідовників хибним шляхом і заважають істинним вченням, чи не так? Хіба вони не лихі? Цей гріх сам собою вже величезний. В останній період сучасні релігії вже не здатні рятувати людей. І дуже багато їх послідовників стали політиканами.

Учень: Чи може страждання, спричинене пристрастю, усунути людині карму?

Учитель: Коли у вдосконаленні треба усунути пристрасть, але тобі це не вдається, таке болісне проходження випробування може знищити карму. У яких випадках це не відбувається? Коли добре розумієш, що це пристрасть, але все одно віддаєш себе під її контроль, усе одно робиш речі, пов’язані з цією пристрастю. Таке страждання не знищить карму. Адже це ти навмисне припускаєшся помилки! Сам собі шукаєш неприємностей. Що ж до звичайних людей, для них теж діє цей принцип, їх це теж стосується. Але нас не хвилюють справи звичайних людей. Як розвивається суспільство — це справа звичайних людей. Ми тут розповідаємо Закон лише для вдосконалювальників.

Учень: Чи велику карму мають гомосексуалісти? Чи можуть вони поступово позбутися пристрасті й удосконалюватися за Великим Законом?

Учитель: Якщо вони звільняться від гомосексуалізму, стануть гідними людьми й тоді почнуть удосконалюватися, то немає проблеми. Не думай про карму, просто не думай. Хіба я не казав, що як будеш здатний удосконалюватися, то я все можу зробити? (Оплески) Було запитано, чи велику вони мають карму. Коли з людських органів виділення виходять екскременти, то зазвичай вони несуть карму. Адже це саме такі органи. Отже, якщо ти вступиш у неналежний контакт, карма певним чином впливатиме на тебе.

Учень: Ви сказали, що три тисячі малих Усесвітів утворюють Усесвіт другого рівня, а три тисячі Усесвітів другого рівня утворюють Усесвіт третього рівня. Чому саме «три тисячі»?

Учитель: Якщо пам’ятаєте, я казав такі слова: «Випадкових явищ не буває, природних речей не існує». Коли наука не може щось пізнати та зрозуміти, то дає йому визначення: «Це природне явище». Одна фраза вже зупиняє людський розум, і люди більше не думають про цю річ. Гадають, що наука завжди має рацію. А мені це здається дуже смішним! Наука не здатна пояснити, але вміє обдурити. Насправді ж немає жодних природних явищ. У колосальному Всесвіті одночасно існують і видимі, і невидимі живі істоти. Велетенські невидимі істоти своїм впливом урівноважують усе в Усесвіті, створюють усе в Усесвіті. Подумайте: чому розташування молекул заліза має такий строгий порядок? Чому золото має свій особливий порядок розташування? Чому порядок розташування міді та алюмінію такий, який є? До того ж цей порядок рівномірний і одноманітний. Якби розташування молекул не було рівномірним і не мало строгого порядку, то відбулася б зміна. Яка саме? Якщо розташувати молекули золота в інший спосіб (не властивий для цього металу), то воно стане чимось іншим. Усі побачили б зміну на поверхні. Отже, усе це має закономірності. Ба більше, такі закономірності склалися аж ніяк не природним шляхом. Просто нинішня наука цього не знає і не може це дослідити. Є більш мікроскопічні живі істоти й гігантські живі істоти високого рівня, які роблять різні речі, керують різними справами і все врівноважують.

Я також скажу вам наступне. Раніше я не хотів цього казати. Людські уявлення з погляду Вищих живих істот, з погляду Пробуджених, інфантильні й надзвичайно смішні. Коли досягнеш високого рівня, то виявиш, що всі теорії, висунуті наукою, дуже смішні. Наука зараз гадає, що люди на Землі можуть стояти на поверхні нашої планети і їх не відносить у космос, бо Земля має силу тяжіння. Ми виявили, що насправді «закону всесвітнього тяжіння» не існує. Я розповідаю Закон не для людей суспільства, а для присутніх тут моїх учнів. Я розкриваю вам Істину Всесвіту, реальне становище життя та матеріального існування. У цьому Всесвіті, навколо Землі є величезне, вкрай мікроскопічне матеріальне середовище, яке складається із численних шарів матеріальних живих істот. Вони утворили для людей таке середовище, у якому вони можуть існувати. Ба більше, є невидима мікроскопічна вода різних рівнів. Вона створила багато-багато факторів, завдяки яким можуть існувати рослини, тварини, речовини; завдяки цим факторам мають життя і люди.

Є така матерія, яка дає людині змогу стояти прямо на землі й не завалюватися набік; є така матерія, що, як сила тиску, тисне на людей і предмети, щоб вони не злітали в повітря; є матерія, яка гарантує, щоб головний мозок і всі органи людини перебували в стійкому стані. Якщо вони не перебуватимуть у стійкому стані, то хоча ти нормально стоятимеш, тобі здаватиметься, наче лежиш. Хоча ти б старався стояти рівно, але тобі б здавалося, що ти ніяк не можеш вирівняти спину. Це зовсім не сила тяжіння, породжена обертанням нашої планети. Якщо ти почнеш крутити тарілку з піском, то пісок із неї відразу повилітає. Усе зовсім не так. Але якщо людина покидає життєве середовище нашої планети, то вона виходить за межі середовища, яке підтримують ті Вищі живі істоти. Тоді людина втрачає цей стан. Нинішня наука назвала цей стан «невагомістю». Як ви знаєте, людина в космосі стає невагомою. Але чому тоді Земля приводить у рух такий великий об’єкт, як Місяць, хоча він перебуває настільки далеко від Землі? Чому ж людина, ще не долетівши до Місяця, уже стає невагомою?

Люди мають своє середовище існування. Кожна зоря розташована на своєму місці тому, що гігантські істоти Всесвіту туди її помістили. Це схоже на незмінний порядок розташування молекул та атомів у сталі, залізі й золоті. Я кажу, що природних явищ не існує. Наука називає «природним явищем» усе, що не може пояснити. Вона не може пояснити, але може обманути. Виявляється, цим словом можна всіх обдурити. Тож чому всюди використовується число «три тисячі»? Усім цим я хотів вам сказати, що цифра «три тисячі» є закономірною, вона пов’язана з певним порядком розташування. Але цифра «три тисячі» не є абсолютно точною. Я наводжу приблизні цифри, щоб вам легко було зрозуміти. Я просто намагаюся виразити це людською мовою.

Учень: Ми поширюємо Закон, але не маємо в цьому успіху. Чи в тому проблема, що ми недостатньо проявляємо ентузіазм? Чи це тому, що ми використовуємо неправильні способи для поширення? Або ж проблема в тому, що ми неглибоко вивчали Закон? Один учень сказав: «Наша пробуджена сутність природно знатиме, що робити». Чи правильно це сказано?

Учитель: Правильно. Але за нинішніх умов це ще є недосяжним. Тому треба вчиняти відповідно до сьогоднішньої ситуації. Якщо ти хочеш, щоб інший отримав Закон, розкажи йому найнижчі, найбільш поверхові принципи Закону. І подивися, чи бажає він учитися. Адже ти хочеш розповісти йому про найкращу річ. Якщо він хоче вчитися, хай учиться; а якщо не хоче, то не варто його примушувати. Скажімо, це не зворушило його серце, але ти все одно агітуєш його навчатися. Він, боячись образити тебе, прийде вчитися. Але все це буде фальшивим. Якщо він прийде, щоб зберегти обличчя перед другом, то все це несправжнє, і він нічого не отримає. Немає якихось конкретних і явних правил. Адже ми йдемо шляхом «Великий Дао не має форми». Поширюючи Закон, оцінюйте самі — якщо людина хоче вчитися, то хай учиться; якщо ж не хоче, то нічого страшного. Твоя власна практика цілком залежить від тебе. Звичайно, ти практикувальник — якщо ти підвищиш Сіньсін, то про інше, звісно, подбає Вчитель. Якщо підвищиш Сіньсін, то і Вчитель створить тобі відповідні умови.

І проблема не в тому, що ви неглибоко вивчали Закон. Мене найбільше непокоїть те, що після того, як ви пройшли вдосконалення протягом певного часу, між вами і звичайними людьми з’явилася величезна прірва. З’явилася прірва і у вашому рівні, і в розумінні речей. Отже, якщо ви скажете звичайній людині щось на такому високому рівні, якого ви досягли, то результат не буде гарним, бо це просто звичайна людина. Звичайні люди щодня слідкують за курсом акцій і влаштовують інтриги одне проти одного. Вони борються одне з одним заради власної вигоди. Якщо отримають трохи вигоди, то невимовно зрадіють; якщо трохи втратять, то страшенно страждатимуть. У суспільстві вони не піклуються про інших, вони цілком сповнені плотських бажань. Звичайні люди є саме такими. Якщо ти відразу розповіси людині дуже високі речі, пов’язані з удосконаленням, то вона зі своїми уявленнями, звісно, не зможе цього прийняти. Розкажи їй прості поверхневі речі з цього Великого Закону, а більший глибокий зміст вона зрозуміє, якщо сама його читатиме. Думаю, так їй буде легше сприйняти.

Учень: Дехто каже, що короткозорість — це неправильний стан, і радить зняти окуляри тим, хто їх носить. Він стверджує, що так можна усунути карму.

Учитель: Я не казав так робити. І не варто вчиняти всім однаково в цьому плані. Я не давав вказівок, що якусь справу обов’язково треба робити в якийсь спосіб. Отже, якщо я так не роблю, то й ви так не робіть. Адже кожна людина має свою ситуацію. Коли людина вдосконалюється, у певних аспектах дуже легко позбавити її карми та змінити її. А в деяких людей ситуація не така проста. Якщо в цьому плані ти маєш лише звичайну карму, то її дуже швидко можна буде усунути. І тоді ти вже не зможеш носити окуляри. Якщо одягнеш окуляри, зображення стане розмитим, а коли знімеш їх, відразу станеш добре бачити й зір стане нормальним. Таким людям натякають, що їм більше не треба носити окуляри, що з їхніми очима все гаразд. Пам’ятаю, минулого разу, після моєї лекції Закону в Нью-Йорку, один учень випадково вибив рукою контактну лінзу з ока іншого учня (маються на увазі лінзи, які носять безпосередньо в очах). Лінза впала й пошкодилася, але з оком усе було нормально. Фактично йому намагалися сказати, що з його очима вже все добре. Але він не усвідомив і далі вперто носив другу контактну лінзу. Проте око, в яке він не вставляв контактної лінзи, мало такий самий зір, як інше око, куди він її вставляв. Око без лінзи бачило чудово. Він став бачити чітко, зір став гострий. Але він і далі носив другу лінзу. Водночас він відчував, що очі бачать у дещо різний спосіб, від чого відчував дискомфорт. Це означало, що лінза більше не може відігравати роль корекції зору, і треба було її зняти. Він не зняв її і вперто носив далі. Але він усвідомив наполовину. Він казав, що одне його око вже не потребує лінзи. Він уперто носив лінзу в другому оці. Однак насправді з обома очима вже все стало гаразд.

Але в деяких із вас інша ситуація. У декого короткозорість пов’язана з іншими складними факторами. Будемо поступово розв’язувати йому цю проблему в міру його вдосконалення. Для нього це буде не так швидко. Але, можливо, він подумає так: «Інші носили окуляри, а коли почали практикувати, то перестали їх носити. Я теж хочу так робити». Або ж «Я маю перестати носити окуляри. Обов’язково маю». Тоді, можливо, це принесе проблеми в його житті й роботі. Адже він робить це штучно. Людина має таке прагнення й не хоче носити окуляри — так робити теж можна. Але ж їй буде незручно. Якщо вона вперто так учинятиме, то може наробити собі неприємностей. Так не годиться. До цього аспекту, думаю, в різних ситуаціях слід ставитися по-різному. Адже тут не так, як з іншими хворобами, що заважають твоєму вдосконаленню. Це не заважатиме. В окулярах можна читати Книгу, можна практикувати. Якщо це заважатиме твоєму вдосконаленню, то ми дійсно в особливий спосіб владнаємо цю проблему. Тож не треба вводити жорсткі правила, однакові для всіх. Не робіть так.

Учень: Коли під час вивчення Закону раптом зрозумів якийсь принцип, чи означає це, що Сіньсін досяг певного рівня, і Будди, Даоси й Святі цього рівня відкрили тобі мудрість, яка відповідає цьому рівню?

Учитель: Можна так розуміти. Оскільки за вдосконалення відповідаєш ти, а за Гун відповідає Вчитель, то насправді все це робиш не ти. Ти й нездатний це робити. Подумай: деякі наші учні в процесі вдосконалення за Великим Законом прочитали Книгу понад 100 разів. Чим далі вони читають, тим більше внутрішнього змісту виявляють. Але цього немає в поверхневому тексті. Чому ж у Книзі містяться такі глибокі принципи? Вони не можуть цього пояснити. Насправді ж це тому, що за словами стоїть нескінченно глибокий Закон. Коли в удосконаленні досягнеш якогось рівня і вже слід дати тобі пізнати принцип того рівня, то, прочитавши той рядок, ти все зрозумієш. Тобто Будди, Даоси й Святі, які стоять за текстом, зроблять тобі підказку, коли тобі настане час пізнати принцип того рівня. Тому тієї миті ти подумаєш: «Ой! Тепер я зрозумів». Але ще буває такий стан, на який ви не звертали уваги: слідом за тим, як ви зрозуміли принцип якогось рівня, що міститься в тих словах, у вашому тілі з’являється певна реакція. Хтось відчуває, що в його тілі відбувся струс, хтось відчуває жар у маківці, який відразу проходить усе тіло до стоп. У когось тіло раптом розширюється від гарячого потоку, хтось може відчути певне потрясіння. Усі мають різні відчуття. У той час з вами відбуваються величезні, фундаментальні зміни. Але зовнішня частина людського тіла, яка складається з найбільшого шару молекул, може відчути лише вкрай малу частину цих змін. Тому ти матимеш лише таке відчуття.

Але у твоїх тілах, що складаються з більш мікроскопічних частинок твого тіла, зміни величезні. Зміни справді фундаментальні. Оскільки ти хочеш потрапити на той рівень, то мусиш відповідати стандартам тіла для живої істоти, яка перебуває на тому рівні. Ти також повинен мати відповідний моральний рівень мислення. Ось які величезні відбуваються зміни. Але коли це передається до зовнішньої частини цього тіла, то відчуття стають дуже слабкими. Адже ми в удосконаленні змінюємо твоє тіло із суті, із найбільшої мікроскопічності. Ба більше, ми роз’єднуємо твою вдосконалену і не вдосконалену частину. Здається, ніби це одне ціле, а насправді посередині воно роз’єднане, і його частини не сполучаються. Але не так, що вони зовсім не сполучаються. Найважливіші частини не сполучаються. Принаймні в зовнішньому тілі вдосконалена частина залишається нерухомою. У чому тут користь? Ти вдосконалюєшся серед звичайних людей. Ти все ще поводишся як звичайна людина. Твоїми діями керують усілякі бажання звичайної людини, і ти навіть кажеш різні слова звичайної людини. А Божественній істоті не можна так говорити й так вчиняти. Якщо твоя вдосконалена частина слідом за тобою говоритиме щось, разом із людським тілом робитиме людські справи, то вона буде не гідною бути божественною частиною. Ця частина теж стане людською. Ось такий принцип.

Щоб не дати тобі впасти, ми роз’єднали твою вдосконалену та не вдосконалену частину. Якщо твоя ще не вдосконалена частина перебуває серед звичайних людей, а вдосконалена залишається нерухомою, то ніяка твоя поведінка не створить проблем мисленню й тілу вдосконаленої частини. Ось такий спосіб ми використовуємо. З одного боку, ти можеш жити, працювати й учитися серед звичайних людей. З іншого, можеш удосконалюватися. Отже, твоя частина, яка досягла Повної Досконалості, невпинно від’єднується від тебе. Деякі учні кажуть, що в їхній голові досі проявляються погані й навіть брудні думки. Не бійтесь. Не казатиму, що буде коли значна частина твого тіла вдосконалиться, — достатньо навіть, щоб крихітна частина тіла, навіть одна клітина досягла рівня за межами Трьох Сфер (за межами Трьох Сфер вона вже стала Архатом, клітина досягла рівня Архата), тоді вона зможе повністю контролювати твоє тіло. Адже інша частина твого тіла перебуває в Трьох Сферах і є дуже слабкою. А та клітина вже є Вищою живою істотою. Вона дуже могутня. Вона домінуватиме над усім твоїм мисленням. Усі твої слова й дії вже не будуть людською поведінкою. Це вже буде поведінка Божественної істоти.

Чому ви досі не досягли цього, хоча вдосконалювалися вже такий довгий час? Насправді причина цього в тому, що ми роз’єднали ці дві частини. Думаю, якби ти справді міг досягти цього, якби сьогодні ми розблокували вас на тому рівні, на якому ви зараз перебуваєте, тоді планета цього б не витримала — кожний мав би могутні чудотворні здібності. Тієї миті, коли Шак’ямуні досяг Прозріння, стався певний струс. Тоді люди подумали, що це землетрус, зсув або цунамі. Поштовхи відбувалися у величезному географічному діапазоні. А якщо цього досягне стільки людей, подумайте: планета не витримає. Адже тіло в іншому просторі може бути безмежно великим. На тому рівні, на якому ти перебуваєш, воно безмежно велике. Що це означає? Наприклад, ти досяг у вдосконаленні висоти першого Неба. Тоді твоє тіло збільшиться до розміру всього першого Неба. Також воно може зменшитися до крихітного розміру. Наше фізичне тіло людини складається з найбільших молекул, які не мають розумових здібностей, і тому на вигляд є нерухомими. Насправді це не так. Молекули твого тіла теж рухаються. Якщо дивитися через потужне збільшувальне скло, побачиш, що твоє тіло схоже на пісок, його молекули ворушаться, рухаються. Твої очі теж складаються з таких молекул, тому ти цього не бачиш. Чому Шак’ямуні міг бачити настільки мікроскопічне? Тому що його очі — це очі Будди. Вони складалися з матерії надзвичайно-надзвичайно високого рівня. Тому він міг бачити крізь багато матеріальних частинок.

Учень: Чи є незліченні рівні, а також Будди, Даоси й Святі більш високих рівнів конкретними втіленнями Вашого образу мудрості на тих рівнях?

Учитель: Не можна так казати. Коли ти вдосконалишся, то будеш самим собою. Але якщо говорити про колосальний Закон і створений Законом Всесвіт, ти також є частиною Всесвіту. Ви бачите, що людське тіло має цілісне мислення й вуста, які щось говорять. Але, як ви знаєте, це тіло складається з незліченної, безмежності кількості клітин. Молекули утворюють клітини, а незліченна кількість більш мікроскопічних частинок утворюють молекули. Хіба ти можеш сказати, що вони не є тобою? Отже, ті корпускули є частиною тебе. Це не те саме, що твої тіла в різних просторах, про які я розповідав раніше. Твої клітини не можуть робити такі великі рухи, як твої руки та ноги. Але, як ти знаєш, у своїх межах вони теж рухаються. Просто це відбувається в надзвичайно мікроскопічній сфері. Ти цього не бачиш, і здається, ніби вони не рухаються. Тому здається, що все твоє тіло перебуває під твоїм повним контролем, під контролем твоєї головної свідомості. Але, з іншого боку, ти є частиною цілісного Всесвіту. А цей Всесвіт, своєю чергою, складається з цього Закону. Ось такий взаємозв’язок.

Учень: Час обмежений. Хочеться регулярно читати Книгу від початку до кінця й водночас вчити її напам’ять. Але відчуваю, що вивчення напам’ять заважає регулярному читанню. Як налагодити ці два процеси?

Учитель: Регулярне читання всієї Книги є надзвичайно корисним для твого підвищення. Щодо вивчення напам'ять, ти можеш виділити для цього певний час; тобі потрібно буде докласти певних зусиль, щоб повністю її вивчити, і тоді в майбутньому ти зможеш читати напам’ять, навіть не тримаючи Книгу в руках. Щоб вивчити її напам’ять, обов’язково треба виділяти для цього час. Інакше ти хотітимеш то читати, то вчити, то знову читати — у тебе будуть такі нестійкі думки, і ти застрягнеш у такому стані. Вивчення напам’ять не заважатиме регулярному читанню, і не може бути, що через неможливість читання ти не зможеш підвищуватися. Адже, коли ти вчиш Книгу напам’ять, за кожним словом стоять нескінченні Будди, Даоси й Святі, кожне слово може дати тобі зрозуміти принципи різних рівнів.

Учень: Я належу до того покоління людей, які бачили нацистський знак. Скажіть, будь ласка: чому нацисти привласнили собі свастику? Як ми маємо розуміти справжній зміст цього знака?

Учитель: Як відомо, буддисти знають про символ системи Будди (卍) ще з часів Шак’ямуні. Відтоді вже пройшло понад 2500 років. Тобто про свастику знали далеко до появи нацистів. Кажуть, що свастику було виявлено і в грецькій культурі. Тобто вона старіша за буддизм щонайменше на тисячу років. Отже, її історія вкрай довга. І це лише те, що люди можуть пізнати. Насправді свастика — це знак Будд. Який вік мають Будди? Його неможливо обчислити за допомогою часу (земного часу). Отже, цей знак у Небесному Тілі, у Всесвіті має надзвичайно давню історію. Навіть за мірками Всесвіту свастика є дуже стародавнім знаком, що вже казати про земний час..!

То чому ж нацисти почали використовувати свастику? Як я вже казав, жодних випадковостей не буває і природних явищ не існує. Ця тема дуже дражлива для західного суспільства. Я лише пояснюю принципи Закону своїм учням, а не суспільству та звичайним людям. Я це роблю, тому що несу відповідальність за ваше вдосконалення.

Усі події, які відбуваються на Землі, у людському світі, не є випадковими. Як ви знаєте, Божественні мудреці минулого докладали всіх можливих зусиль, щоб люди не зіпсувалися занадто рано й не зазнали знищення. Вони докладали зусиль, щоб зберегти людям життя і щоб у процесі перероджень люди могли повернутися назад. Божественні істоти невпинно усувають людям карму, щоб вони не потрапили до пекла й наприкінці не зазнали знищення. Люди про це не знають. Божественні істоти не тільки усувають карму людям, вони також усувають її для суспільства, матерії і всього живого. Деякі матеріали теж мають карму. Наприклад, людина скоїла щось погане, а пізніше померла. Тоді карма йде слідом за нею, слідом за її життям. Отже, якщо в наступному житті вона не зможе знову переродитися в людину, то переродиться в рослину. Тоді ця рослина матиме карму. Якщо вона переродиться у тварину, тоді ця тварина нестиме в собі карму. Якщо вона переродиться в якийсь матеріал, то цей матеріал матиме карму. Думаю, якби ти побачив цю картину, то й не зміг би тут жити, адже тут усюди течуть потоки карми. Тоді що робити, якщо карма людей стала великою? Божественні істоти не приходять до людського світу, щоб безпосередньо усувати людям карму. До того ж не можна усувати її просто так. У Всесвіті є певний принцип, тож Божественні істоти вчиняють, відстоюючи принцип Всесвіту.

А що це за принцип? Він звучить так: «Не втратиш — не здобудеш. Щоб здобути, треба втратити». Отже, якщо хтось хоче усунути людині карму, то ця людина спершу має витримати страждання за цю карму. А якщо ти не усунеш їй карму, вона й далі її накопичуватиме. Коли карми стає надто багато, ця людина стає настільки грішною, що її вже не можна помилувати. У такому разі її вже треба знищити. Її як істоту знищать. Не можна давати їй і далі існувати. Її цілком знищать. Отже, якщо хтось хоче усунути для людей карму і в такий спосіб захистити людство, то люди, своєю чергою, мають зазнати страждань, щоб розплатитися за карму. Яких страждань? Люди переживають стихійні лиха, техногенні катастрофи та хвороби. Скажу вам одну істину: якщо людина за все життя жодного разу не захворіє, то після смерті стовідсотково потрапить до пекла. Адже людина протягом усього життя створює карму. Як казав Ісус, людина грішна. Якщо людина постійно створює карму й не розплачується за неї, то може потрапити в небезпечне становище. Тому вона хворіє й зазнає горя. Що робити, якщо люди на великій території накопичили карму? Тоді стаються землетруси, пожежі, повені й навіть пандемії та війни.

Дійшовши до теми війн, ми зупинимося. Якщо говорити далі, це може спричинити гострі суперечки. Насправді я розповідаю реальні принципи Всесвіту. Тому, дійшовши до цього питання, я не бажаю говорити про це далі. Будь-які події в цьому світі не є випадковими. Я не бажаю брати участь у політиці й не хочу впливати на суспільство звичайних людей. Я лише несу відповідальність за вас, удосконалювальників. Тому на цьому я зупинюся. Хочу, щоб ви самі це проаналізували.

Учень: У місці, де ми практикуємо, нам часто заважають люди з інших шкіл цігун.

Учитель: Якщо під час удосконалення за істинним методом ніхто тобі не заважає, ти не зможеш удосконалитися. Якщо ніхто не створює тобі неприємностей, то в тебе не буде середовища для підвищення Сіньсін. Якщо ти не стикаєшся з труднощами, то ніяк не зможеш удосконалитися. Такий принцип. Але коли деякі наші учні стикаються з такими перешкодами, то часто прикриваються Великим Законом. Вони не шукають у собі, а прикриваються Великим Законом. Наприклад, вони кажуть: «Такий-то такий-то руйнує наш Закон!» Вони не шукають у собі причину: «Чому так відбувається? Можливо, ми в чомусь учинили неправильно? Може, я в чомусь учинив погано? Чи нас від чогось застерігають, або в чомусь нас випробовують?» Насправді сторонні люди ніколи не зможуть негативно вплинути на Закон. Такі інциденти, цілком можливо, відбуваються для того, щоб наші учні підвищилися. У деяких регіонах два «табори» наших учнів почали боротися одне з одним. Ви із самого початку не сприйняли це як ситуацію, за допомогою якої маєте підвищитися; ви не подумали, що це шанс знайти, у чому ваше відставання. Тому проявилися конфлікти. Зрештою це стало схоже на конфлікт звичайних людей. Принаймні в тому питанні ви опустилися до рівня звичайних людей. Тому в майбутньому ще виникнуть схожі проблеми. Ви обов’язково маєте пройти це випробування. Не можна відставати в цьому питанні. Неодмінно треба це пройти. Тому я кажу: саме в цьому й полягає суть удосконалення. Не можна відмовлятися усувати якусь пристрасть. Якщо наші учні справді досягли такого стану, що їх навіть удар блискавки не похитне, то ти побачиш, що ті люди самі підуть в якесь інше місце.

Але буває ще така ситуація. Люди у своєму тілі мають карму. Ти захотів удосконалюватися. У Трьох Сферах так багато живих істот. Але всі вони не домоглися Істинного Плоду. Якщо якась істота ненавидить тебе і ти в якомусь житті заборгував їй, то вона прийде помститися, не даватиме тобі вдосконалюватися і всілякими способами перешкоджатиме тобі. І навіть влаштує якийсь дивний випадок, щоб налякати тебе. Але ти маєш стати непохитним. Ти вже вдосконалюєшся. Чого боятися? Удосконалюйся з гідністю. Тим паче, ти вдосконалюєшся за істинним методом. Ці лихі істоти заважатимуть тобі і так, і сяк, але, коли відчують, що це не має сенсу, то підуть геть. Вони ні на що не можуть вплинути. Оскільки багато хто стикається з такими випадками, я згадував про це у «Чжуань Фалунь».

Учень: Що таке повне знищення тіла й душі?

Учитель: Це вкрай страшна річ, вкрай страшна! Якщо розповісти детально, ви не витримаєте такого жаху. Це неймовірно страшно! Люди гадають, що людина має лише одне життя. Насправді це життя людини якраз і схоже на сон, у якому твоє справжнє «я» зовсім не відіграє великої ролі. Коли ти вийдеш із тлінного тіла, то виявиш, що ти легкий і плаваєш у повітрі. Коли тебе не стримуватиме головний мозок, ти відчуєш, що все твоє мислення відкрите. Після того, як увійдеш до того простору, помітиш, що час там відрізняється від часу в просторі звичайних людей. Наче прокинувшись від сну, ти раптом зрозумієш: усе, що ти робив за все своє життя, цілком ясно постане перед твоїми очима. Кожну дрібну справу буде видно дуже чітко, наче ти щойно її зробив. Мозок одразу звільниться. Ти ясно пам’ятатимеш про добрі й погані вчинки, які колись робив. Хіба ти зможеш тоді сказати, що вчинене тобою серед звичайних людей не ти вчинив? Тобі більше не дозволять знову перероджуватися й далі коїти лихі речі. Небеса оцінюють кожну істоту загалом. Вони не дивляться лише на одне її життя. Тому жива істота має заплатити за те, що зробила. Такий принцип. Тож якщо людина скоїла щось погане, то мусить за це заплатити.

Отже, коли істоту знищують, це неймовірно страшно! Яким чином повністю знищують тіло й душу? Убивають і знищують видиме тіло цієї людини, яке вона мала в цьому житті. Тієї миті, коли вбивають тіло, повністю убивають її душі й усіх її духів, які здатні існувати на тому самому рівні. Після цього ця людина насправді ще не померла. Вона лише покинула цей рівень. Її більш мікроскопічні істоти все ще існують. Тож далі одночасно вбивають більш мікроскопічних істот. Коли цю людину рівень за рівнем убивають, вона також має розплатитися за карму. Як розплатитися? Болем від знищення, усіма муками, яких вона зазнає. Це нагадує катування в пеклі, де істот таврують залізом, розжареним до червоного кольору. Тож людина своїм болем розплачується за все. Після цього її рівень за рівнем убивають. Після того, як її вбили, її життя ще не закінчилося, бо вона також має істот, які складаються з більш мікроскопічних частинок. Настає черга страждати та помирати для істот того рівня. Далі будуть страждати та помирати ще більш мікроскопічні тіла. І так до повного знищення. Такий біль є найстрашнішим!!! Хтось каже: «Я скою щось погане, помру, і справі кінець». Як це може бути так легко?! Він мусить заплатити за все погане, що накоїв. Лише тоді справі буде кінець. Але навіть той процес, який я описав, — це ще не кінець. Цю істоту кидають у незрівнянно брудне місце, найбрудніше місце в Усесвіті — у людське мокротиння. Божественні істоти кажуть, що мокротиння людини є найбруднішою річчю. Тебе кидають у горщик із мокротинням. Мокротиння хворої людини є огидним і вкрай мерзенним. Але, скажу вам, те най-найбрудніше місце невідомо в скільки разів гірше. Ось у таке місце її кидають. У цей час у неї ще залишається нитка свідомості — вона знає, що це брудно. Який у неї буде настрій? Вона залишиться там назавжди й ніколи не звільниться. То дійсно вкрай страшне явище! Шак’ямуні не розповідав до такої міри. Він лише розповів про пекло, про вісімнадцять кіл пекла. Кожне коло пекла більш нестерпне, ніж попереднє. Іноді я кажу: людина, яка руйнує Великий Закон, створює такий гріх, який не можна оплатити навіть у вісімнадцятьох колах пекла. Я розповів вам про дуже страшну річ!

Учень: Мені пощастило брати участь у перекладі Ваших творів. У «Чжуань Фалунь» Ви згадуєте про «божевільного ченця, який віником змітав сміття на Ціня». Це ім’я людини чи класичний сюжет?

Учитель: Історія про божевільного ченця, який віником змітав сміття на Ціня, дійсно мала місце. Вона трапилася в монастирі Лін’їньси в китайському місті Ханчжоу. В епоху династії Південна Сун зрадник Цінь Хуей прийшов до храму, щоб запалити ладан. Один із ченців храму віником змів на нього бруд. Коли Цінь Хуей зайшов до храму, той чернець якраз підмітав. Побачивши Цінь Хуея, чернець віником змів на нього пил. Цінь Хуей розлютився. Оскільки він був прем’єр-міністром, то хотів наказати своїм людям схопити ченця. Проте він побачив, що чернець психічно хворий. Але хоча він здавався божевільним, насправді це було не так. Він був надзвичайно розумним. У минулому методи вдосконалення були дуже дивними. Ви не можете йти таким шляхом. Якби всі ви стали ненормальними, думаю, це було б жахливо для суспільства. Отже, стан ченця був спричинений станом його вдосконалення. «Цінь» — це Цінь Хуей. Той самий Цінь Хуей, який занапастив Юе Фея. Це давньокитайський сюжет, присвячений удосконаленню.

Учень: Скільки треба чекати, перш ніж можна буде переродитися?

Учитель: О, ти питаєш, скільки треба залишатися по той бік після смерті, перш ніж можна буде переродитися. Ти трохи забагато цим цікавишся. Ці речі планують і роблять деякі Божественні істоти, які відповідають за переродження та за події в цьому світі. Вони планують це відповідно до ситуації людини та її карми. Але є такий момент: хтось довго чекає, перш ніж переродитися, а хтось чекає недовго. Чому так? Коли люди перероджуються в суспільстві, то часто приходять групами. Це не так, що люди перероджуються в якомусь місці без причини. Зазвичай люди перероджуються групою. Якщо в попередньому житті люди якоїсь групи мали між собою певні відносини, то в наступному житті буде зроблено так, щоб вони знову сформували між собою стосунки. Зазвичай, якщо якась людина не входить до твоєї групи, ти відчуваєш, ніби вона від тебе віддалена. Ті, хто живе в цьому світі, відчувають, ніби деякі люди в суспільстві ніяк не пов’язані з ними. А з деякими наче постійно існує певний зв’язок. Цілком можливо, що це люди з твого близького кола. Отже, живі істоти певної групи зазвичай перероджуються разом. Але не обов’язково, що всі вони житимуть в одному місці. І не так, що вони з’являються на світ в одну мить. Хтось приходить раніше, хтось пізніше, деякі з них старі, деякі молоді. Так чи інакше, у певний час вони з’являються на світ. Після того, як вони переродилися, якщо хтось у попередньому житті заборгував іншому, то в цьому житті він має повернути борг. Це справді так. Якщо в попередньому житті ти приніс йому користь, то в цьому житті отримаєш від нього допомогу, щасливу відплату. Саме так і буде. Це стосується переродження людей, які мають невелику карму. Ті ж, хто накопичив дуже велику карму, навряд чи зможуть знову переродитися в людину. Вони будуть перероджуватися в рослину, тварину, потім у якийсь матеріал і зрештою їх можуть знищити.

Учень: Ви казали, що людина не може брати на себе карму інших людей. Навіть, якщо це твоя власна дитина. Мій 21-річний син зараз веде розпусний спосіб життя. Що мені зробити, щоб у нього з’явилося почуття відповідальності?

Учитель: Спочатку я відповім на першу частину твого запитання. Людина абсолютно не здатна змінити життя інших. Ти й власним життям не можеш керувати. А чужим тим паче. Хоч яких зусиль людина докладає в житті, вона все одно йде своїм власним життєвим шляхом. Здається, що завдяки своїм зусиллям ти чогось здобув. Насправді це було неминучим. Якби ти не доклав зусиль, то й не зміг би це здобути. Це тому, що твої зусилля теж стали неминучими. У відповідний час ти неминуче вчиняєш певним чином. Але якщо дітей не виховувати, не навчати, як бути людиною, то це теж злочин. Коли чийсь син чи дочка, які не отримали гарного виховання, коять щось погане, то частина карми лягає на батьків. Але якщо дитина ще змалку не піддавалася вихованню, то це інша справа. Однак якщо все вже заплановано, то навіщо ж тоді виховання? Якщо дитину добре виховати і вона завдяки цьому стане гарною людиною, то більше не створюватиме великої карми. Якість її життя зміниться. І вона навіть може почати вдосконалюватися.

А щодо того, щоб усувати карму за інших, то це страшна річ! Якщо людині до її власної карми додати ще й чужу карму, то вона, не проживши й кількох днів, помре. Адже вона отримає колосальну карму. Це не так, як люди собі уявляють. Коли я розповідаю вам речі високих рівнів, ви часто розумієте їх на базі людського мислення. Але так не можна розуміти. Стосовно того, що дитина псується, ми як батьки відповідальні за те, щоб виховати її. Але якщо син чи дочка вже стали дорослими, то вони вже зовсім не слухають тебе. Якщо, коли дитина мала, ти не строго виховуєш її і потураєш їй, то коли вона виросте, неодмінно вестиме розпусний спосіб життя. Думаю, тоді вже буде важко щось зробити. Коли твій син слухає тебе, у ту мить ти можеш з добротою вмовляти його. Якщо він роздратований, краще нічого йому не казати. Якщо скажеш, ефект буде нульовий. Ще й нарвешся на великий гнів. Тож якщо ти справді більше не можеш його виховувати, то тебе теж не можна звинувачувати. Але якщо раніше батьки погано виховували дитину, тоді на них усе-таки лежить відповідальність. Це неодмінно так. Якщо наступне покоління ось так скочується вниз, тоді на попередньому поколінні лежить провина.

Якщо людина все ще здатна бути тверезою, то коли вона може знайти себе, тобто коли вона спокійна, можеш дати їй почитати Книгу. Якщо вона зможе її прочитати, то, ймовірно, вихід знайдеться. Деякі колишні злочинці завдяки вдосконаленню за нашим Великим Законом змінилися на краще. Деякі наркомани стали практикувати з нами й звільнилися від наркозалежності. Але скажу вам: у жодному разі не приводьте до нас наркоманів лікуватися від залежності. Це руйнуватиме наш Великий Закон. Наша мета не в тому, щоб допомагати людям у цьому. Те погане, що сталося з ними, вони спричинили самі й мають за це відповідати. Я скажу вам: могутність нашого Великого Закону безмежна, але ми можемо застосувати її лише тоді, коли людина вдосконалюється. Якщо ти хочеш по-справжньому вдосконалюватися, але маєш таке брудне тіло й думки, то в тебе нічого не вийде. Лише тому ми тебе очищуємо. І тоді ти відчуєш, що одужав і хвороби більше немає. Або ж у тебе зникнуть погані звички. Це дає такий ефект. Ми робимо це лише заради вдосконалення, а не для того, щоб лікувати людей чи позбавляти їх токсичної залежності.

Учень: Ви казали, що все у світі є живим. Чому ж деякі люди можуть згадати, що вони робили в попередньому житті, але мало хто згадує, що був рослиною чи твариною?

Учитель: Просто ти про це не чув. Це не означає, що цього немає. Насправді таких історій багато. Деякі можуть згадувати події минулих життів, бо їм погано очистили розум. Коли хтось перероджувався, йому погано очистили розум або ненадійно замкнули ту частину, що відповідає за пам’ять. Залишилися якісь речі. Тоді він може згадати минулі життя. Можу навести приклад стосовно рослин. Коли в минулому я в Китаї проводив десятиденні курси лекцій Закону, наприкінці кожного курсу учні, які пройшли навчання й почали вдосконалюватися, писали мені свої досвіди. Багато хто розповідав, що знає, з якої рослини переродився. Але скажу вам: це не справжній образ їхнього життя. Це просто образ, який вони мали в тому переродженні. А хто ти насправді? Коли перероджуєшся, можеш перевтілитися в будь-кого чи будь-що. Треба дивитися на те, який образ має твій Юаньшень. Це і є твій справжній образ.

Учень: Чи можна у великих масштабах познайомити священників і черниць із «Чжуань Фалунь»?

Учитель: Насправді я вважаю їх звичайними людьми. Вони стануть Святими, лише якщо зможуть успішно вдосконалитися. Зараз вони все ще є людьми, звичайнісінькими людьми. Просто вони мають іншу роботу. Ось як я дивлюся на це питання. Але їхня робота все-таки пов’язана з удосконаленням, тому вони мають релігійні перепони. Вони вперто захищають минулу релігію і не можуть її відпустити. Для них це найбільша перепона, яка не дає їм отримати Великий Закон. Але ти ніяк не поясниш їм принципи Закону. Якщо такий колосальний Закон Усесвіту не зворушує їхні серця, то немає сенсу й далі намагатися їм щось пояснити. Вони мають ще одну найбільшу перешкоду — навіть не хочуть почитати Книгу. Тож тут важко щось удіяти. Це для них найбільша перешкода. Як можна усунути цю перешкоду? Розкажи їм. Якщо вони приймуть сказане, то й добре. Якщо ж ні, то нічого не поробиш.

Учень: Тварини не можуть потрапити до Небесного Царства. Чи означає це, що в Небесному Царстві немає тварин? Чи правильний такий висновок?

Учитель: Річ не в тому, що я хочу штучно щось зробити. Я розповідаю принципи Закону Всесвіту й пояснюю його реальне становище. Тому твоя свідомість має бути ясною. Тварини абсолютно не можуть потрапити до Небесного Царства. Щоб потрапити туди, вони мають переродитися в людину й потім почати вдосконалюватися. Люди теж не можуть потрапити до Небесного Царства. Їм теж треба вдосконалюватися. Тоді чи є в Небесних Царствах тварини? Є. Усі вони ласкаві, слухняні й добрі. Там є слон і лев, є дракон і фенікс. Їх не можна порівнювати із тваринами в людському світі. Вони Божественні істоти. Це стосується й драконів, яким поклоняються люди Сходу. Але є й інші організми і тварини. Та переважна більшість із них народилася в просторі того рівня. Їх створив Закон для живих істот того рівня — щоб принести процвітання середовищу Вищих істот на тому рівні. Але деякі з них потрапили туди із Землі. Однак не шляхом удосконалення. У деяких світах Будд теж є тварини. Як же вони туди піднялися? Вони скористалися іншим способом. Наприклад, їх міг врятувати Будда. Але під час земного життя вони не обов’язково були тваринами. Вони могли бути людьми. Про це не буду багато говорити. Тобто більше не слід думати про такі справи Божественних істот. Насправді це не має стосунку до твого вдосконалення. У вдосконаленні сконцентруйся на тому, щоб відкидати свої погані думки. Ти маєш стати надприродною людиною. Зміни себе й стань ще кращою людиною. І зрештою досягни стандартів Божественної істоти.

Учень: У якому просторі перебуває душа? Чи керує вона одночасно тілами кожного простору?

Учитель: Правильно. Але не зовсім так. Адже душа перебуває в омані. І та її частина, яка введена в оману людського суспільства, не може проявляти свою роль.

Я вважаю, що ця конференція Закону пройшла вкрай успішно. Коли ви ділилися своїм досвідом удосконалення, я більшу частину часу слухав нагорі. Вважаю, що білі європейські учні досягли вкрай швидкого прогресу. Вони мають надзвичайно глибоке розуміння Закону. Такого ніколи не було. Це чудово. Тобто наша конференція пройшла надзвичайно успішно й досягла своєї мети. Думаю, ця конференція щонайменше надихне наших учнів на старанне вивчення Закону. Ви будете ще більше дорожити Законом. Водночас завдяки конференції ще більше людей прийде вчитися нашого Закону і він буде поширюватися. Ви дедалі більше розумієте цінність Закону. Адже ви невпинно вдосконалюєтеся та підвищуєтеся, і завдяки цьому ви пізнали принципи Закону різних рівнів. Ви зрозуміли, що таке Закон. Чим більше його вивчаєте, тим більше його цінуєте. Тому найбільше сприяє підвищенню саме те, коли ми багато читаємо Книгу. Якщо багато читати Книгу, то підвищення йде найшвидшим чином.

З початку конференції й до цього моменту всі наші учні, присутні тут, уважно слухали, обдумували й зіставляли почуте із собою. Це чудово. Я також сподіваюся, що після цієї конференції в недалекому майбутньому ми зможемо підвищуватися ще швидше. Скористайтеся силою Великого Закону, силою конференції Великого Закону й підвищуйтеся ще швидше. Наступного разу, коли ми знову побачимося, ви обов’язково покажете ще більший прогрес і ще більші зміни, яких ви досягли. Про це можна й не говорити, це й так зрозуміло. Неодмінно так і буде. Ви просуватиметеся вперед і наближатиметеся до Повної Досконалості.

Не хочу більше нічого казати, бо вже сказав дуже багато. Наші досвідчені учні вже й так знають, як учиняти. Я лише сподіваюся, що ви зможете знайти баланс між вивченням Закону і роботою, а також іншими вашими справами в суспільстві. Сподіваюся, що ви будете вдосконалюватися гідно. Спробуйте якомога раніше досягти Повної Досконалості.

Falundafa.org > КНИГИ