Falundafa.org

 

ЛЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА

УТРАТА Й НАБУТТЯ

У колах удосконалювальників часто заходить мова про зв’язок між утратою та набуттям. Серед звичайних людей теж його обговорюють. Як ми, практикувальники, ставимося до втрати й набуття? У цьому ми розходимося зі звичайними людьми. Те, що вони бажають отримати, — це особиста вигода. Вони думають про те, як жити краще, як жити комфортніше. Ми ж, практикувальники, думаємо не так, а якраз навпаки. Ми не женемося за тим, що звичайні люди хочуть здобути. З другого боку, те, чого досягаємо ми, звичайні люди, хоч і бажають отримати, ніколи не отримають. Хіба що коли стануть самовдосконалюватися.

Утрата, яку ми зазвичай маємо на увазі, не є втратою в дуже вузькому розумінні. Коли згадуєш про втрату, то деякі відразу думають: «Хіба це не те, коли жертвуєш трохи грошей? Коли побачив, що в когось фінансові труднощі, то чимось допомагаєш. Зустрівши на вулиці жебрака, щось йому подаєш». Це теж своєрідне відмовлення, утрата, але це лиш означає, що ти більш байдуже ставишся тільки до одного — до грошей чи матеріальних цінностей. Нехтування багатством, звісно, також є одним з аспектів утрати, одним з досить важливих аспектів. Але втрата, про яку кажемо ми, не обмежується такими вузькими рамками. Ми в ході вдосконалювання як практикувальники маємо відмовитися від величезної кількості помислів: від схильності показувати себе, заздрості, потягу до боротьби, радості. Слід позбутися дуже-дуже багатьох найрізноманітніших нав’язливих ідей. Утрата, про яку ми кажемо, має широке значення. У всьому ході самовдосконалювання слід утрачати всі нав’язливі ідеї та всілякі бажання звичайних людей.

Можливо, у когось із вас виникла така думка: «Ми вдосконалюємося серед звичайних людей. Якщо все втратити, чи не станемо ми такими самими як ченці, черниці? Утратити все, мабуть, нездійсненно». Наша школа від тієї частини практикувальників, що вдосконалюються серед звичайних людей, вимагає вдосконалюватися саме в суспільстві звичайних людей, максимальною мірою залишаючись однаковими зі звичайними людьми, і не змушує тебе дійсно втратити щось у матеріальному плані. Хоч би навіть ти став чиновником якогось високого рангу чи нажив величезного багатства, ключ у тому, можеш ти чи ні відпустити ті ідеї.

Наша школа прямо вказує на думки людини. В особистих інтересах, у суперечностях з людьми можеш ти чи не можеш дивитися на ці проблеми легко й байдуже? Ось ключове питання. Самовдосконалювання в монастирі, у глухих горах і пралісах змушує тебе повністю ізолюватися від суспільства звичайних людей, силує втратити ці ідеї звичайних людей, не дає тобі отримувати матеріальну вигоду й тим самим змушує тебе до втрати. Ті, хто вдосконалюється серед звичайних людей, ідуть не таким шляхом. Вимагається, щоб вони знайшли спосіб, як ставитися байдуже до всього цього саме в життєвих умовах звичайних людей. Звісно, це дуже важко. Але це є найбільш ключовим у нашій школі. Тому втрату, про яку ми кажемо, слід розуміти в широкому, а не в дуже обмеженому значенні. Візьмімо здійснення доброго вчинку, пожертвування комусь дрібних грошей. Поглянь на теперішніх вуличних жебраків. Для деяких з них це стало професією, і вони навіть заможніші за тебе. Нам слід звертати свою увагу на головне, а не на другорядне. Це ж самовдосконалювання, треба це робити велично, спрямовуючи погляд на головне. У ході втрати те, що ми дійсно втрачаємо, — це те погане.

Часто люди вважають добрим усе те, за чим самі женуться. Насправді ж із погляду високих рівнів усе це заради того, щоб задовольнити серед звичайних людей ті жалюгідні корисливі інтереси. У релігії кажуть: «Хоч би як багато грошей у тебе було, хоч би якою високою була твоя посада, це всього лише на кілька десятків років. Цього не принести із собою, коли народжуєшся, і не забрати, коли помираєш». Чому Гун є настільки дорогоцінним? Тому, що він росте просто на твоїй душі, і його можна принести, коли народжуєшся, і взяти із собою, коли помираєш. До того ж він безпосередньо визначає твій Ранг досягнення. Тому вдосконалюватися й важко. Тобто ти відмовляєшся від поганого. Тільки так ти зможеш повернутися туди, звідки походиш. А що ж ти в такому разі здобудеш? Підвищення рівня й зрештою Повноправне досягнення, доможешся успіху й Повної Досконалості. Буде вирішено докорінну проблему. Звісно, якщо ми хочемо позбутися найрізноманітніших бажань звичайних людей і змогти досягти еталону справжнього вдосконалювальника, то відразу це виконати все-таки важко. Потрібно робити це поступово. Я кажу робити поступово, і ти почув. Ти скажеш: «Учитель каже робити поступово, от і робімо поступово». Так не можна! Ти маєш висувати до себе суворі вимоги. Проте ми дозволяємо тобі підвищуватися поступово. Якби ти сьогодні відразу ж усе виконав, то сьогодні й став би Буддою. Це нереально. Ти досягнеш цього поступово.

Утрачаємо ми, по суті, погане. І що ж це? Карма. Вона та всілякі людські ідеї одна одну доповнюють. Наприклад, наші звичайні люди мають усілякі погані ідеї і, скоюючи заради власної вигоди різноманітні злі вчинки, отримують таку чорну речовину — карму. Це безпосередньо пов’язано з нашими власними думками. Щоб позбутися цього поганого, спочатку треба виправити свої думки.


ПЕРЕТВОРЮВАННЯ КАРМИ

Між білою та чорною речовиною існує процес перетворення. Він відбувається після виникнення між людьми суперечностей. Здійснюючи добрий учинок, отримуєш білу речовину — Де; здійснюючи поганий, отримуєш чорну речовину — карму. Також існує процес успадкування. Хтось каже: «Чи не тому це, що людина зробила щось погане в першій половині свого життя?» Не обов’язково, що така ситуація в усіх, адже люди накопичують карми не одне життя. У колах удосконалювальників уважають, що душа безсмертна. Якщо душа безсмертна, то в неї, можливо, була суспільна діяльність і до цього життя. Отже, у своїй діяльності до цього життя вона, імовірно, залишилась у когось у боргу, ображала когось чи скоювала інші злі вчинки, убивала живих істот тощо. Тоді створюється така карма. Ці речі накопичуються в інших просторах, і людина завжди носить їх із собою. Так само і з білою речовиною. І це не єдине їх джерело. Існує і таке, коли ці речовини можуть накопичуватися у твоєму роді, серед предків. Раніше старі люди казали такі слова: «збирай Де, збирай Де!»; «предки накопичують Де»; «ця людина втрачає Де, позбувається Де». Усі ці слова були абсолютно правильними. Нині звичайні люди до цього не дослухаються. Ти кажеш тій молоді про аморальність і про нестачу Де, а вона зовсім не бере це близько до серця. Насправді ж значення білої матерії є дуже глибоким. Вона не лише є ідеологічним і духовним критерієм сучасних людей, а й реальним матеріальним існуванням. Наше людське тіло має обидві ці речовини.

Хтось із вас запитує: «Це правда, що після того, як чорної речовини стало багато, ти вже не зможеш удосконалюватися на високі рівні?» Можна сказати так: у тих, у кого багато чорної речовини, вона впливає на здатність усвідомлення. Адже вона утворює навколо твого тіла поле, що якраз упаковує тебе всередині, ізолюючи від властивості Всесвіту Чжень-Шань-Жень. Здатність усвідомлення в такої людини, імовірно, буде поганою. Інші кажуть про самовдосконалювання, цігун, а вона все це без винятку вважає забобонами і взагалі не вірить. Воно здається їй смішним. Часто це так, але не є абсолютним. Чи правда, що коли ця людина захоче вдосконалюватися, то вже буде дуже важко, і вона вже не зможе розвинути високий Гун? Усе-таки ні. Ми кажемо, що Дафа безмежний. Усе цілком базується на виправлянні твоїх думок. Учитель заводить у двері, а вдосконалювання залежить від самої людини. Усе залежить від того, як ти вдосконалюватимешся. У змозі ти будеш удосконалюватися чи ні, цілком залежить від того, чи сам ти зможеш терпіти, чи зможеш віддавати, чи зможеш страждати. Якщо ти здатний набратися такої рішучості, що ніякі труднощі тебе не зупинять, то, як на мене, це не проблема.

Ті, у кого багато чорної матерії, часто мають більше віддавати, ніж ті, у кого багато білої. Оскільки біла матерія безпосередньо асимілюється з властивістю Всесвіту Чжень-Шань-Жень, то достатньо тільки, щоб Сіньсін людини піднявся, щоб людина змогла підвищитися в суперечностях, як у неї вже зростає Гун. Ось наскільки просто. Люди з великою кількістю Де мають високе усвідомлення й здатні витримувати страждання. «То́мить його м’язи й кістки, гнітить його волю й думки» — навіть якщо такі люди витримуватимуть у фізичному плані більше, а в духовному менше, то в них усе одно може рости Гун. Для тих, у кого багато чорної речовини, таке вже не дозволено. Вони мусять спочатку пройти такий процес: передусім їм слід перетворити чорну речовину на білу. Ось який процес. Він є вкрай болісним. Тому часто людям з поганою здатністю усвідомлення потрібно більше страждати. Якщо карма велика, а усвідомлення слабке, то вдосконалюватися людині важче.

Наведемо конкретний приклад і подивимось, як вони вдосконалюються. Під час удосконалювання в медитації треба довго сидіти зі спірально загорненими ногами. Коли ноги загорнеш, то вони і болять, і затерпають. Із часом з’являється занепокоєння, нестерпне занепокоєння. «Томить його м’язи й кістки, гнітить його волю й думки» — тілу неприємно, на душі теж неприємно. Деякі люди під час сидіння із загорненими ногами бояться болю. Вони знімають ноги, не бажаючи виявити наполегливість. Деякі, просидівши в цій позі хоч трішки довше, уже не витримують. Коли вони знімають ноги, практика сходить нанівець. Тільки-но спірально загорнені ноги заболять, як ці люди порухають ними й після цього знову загортають. Ми бачимо, що тоді від цього немає ефекту. Тому що, коли їхні ноги болять, ми бачимо, що ноги атакує чорна речовина. Чорна речовина — це карма. Страждаючи, можна її усунути, тим самим перетворивши на Де. З виникненням болю карма вже починає знищуватися. Чим більше вона тисне вниз, тим біль у їхніх ногах стає різкішим. Тому ноги в цих людей болять не безпричинно. Часто в тих, хто сидить у медитації, ноги болять нападами. Коли відбувається напад, стає надзвичайно нестерпно, а коли він минає, то ти трохи відходиш, але згодом знову починає боліти. Часто це так.

Адже карма знищується згусток за згустком. Коли було знищено один згусток, нозі стає трохи краще. Невдовзі знову спливає згусток, і знову починається біль. Чорна речовина після анулювання не зникає. Тут теж діє закон збереження матерії. Після усунення вона безпосередньо перетворюється на білу речовину, а біла речовина — це Де. Чому ж карма може так перетворюватися? Тому що людина постраждала, віддала, витерпіла біль. Ми вчимо, що Де ти здобуваєш завдяки тому, що витримав біль, вистраждав, зробив добро. Тому під час медитації й виникає ця проблема. Деякі люди, щойно їхні ноги хоч трішечки заболять, зупиняють практику, розминаються і знов загортають ноги. Тоді взагалі немає ефекту. Деякі, стоячи в позі стовпа, коли їхні підняті руки втомлюються, не витримують і опускають їх. Тоді зовсім немає ніякого ефекту. Що це за страждання? Я б сказав, якби людина, потримавши так руки під час практики, уже могла б успішно вдосконалитися, то це було б прямо-таки занадто просто. Ось які в людей виникають ситуації під час удосконалювання в медитації.

Наша школа здебільшого все-таки не йде таким шляхом, але є й частина, що діє в цьому аспекті. Більшість з нас перетворює карму в пов’язаних із Сіньсін чварах з людьми. Ось у чому це часто втілюється. Коли людина перебуває в суперечностях, у чварах з людьми, то це навіть перевершує такий біль. Я б сказав, що біль у тілі стерпіти найлегше — стисни зуби, і все вже минуло. А от коли люди влаштовують інтриги, то стримати свої почуття важче за все.

Наведу приклад. Людина, прийшовши на роботу, чує, як двоє розповідають про неї гидкі речі, дуже образливі, від чого вона просто до краю розлютилася. Але, як ми вже казали, будучи практикувальником, слід домогтися того, щоб не завдавати удару у відповідь, коли тебе б’ють, не казати нічого у відповідь, коли тебе сварять, слід висувати до себе вимоги за високими критеріями. От ця людина й думає: «Учитель сказав, що ми, практикувальники, не такі, як інші, і що потрібно бути великодушними». Вона не почала сваритися з тими двома. Але часто, коли виникає суперечність, але не подразнює душу людини, то вона не зараховується, не спрацьовує — підвищення не досягти. Тож людину не залишають думки про це, воно її тривожить. Імовірно, це розпалює серце людини, вона постійно хоче озирнутися й поглянути на вираз обличчя тих двох, що злісно її пересуджують. Людина озирається й бачить їхні люті фізіономії в самому розпалі балачки. Вона відразу ж не втримується, скипає та, імовірно, одразу ж із ними свариться. Коли між людьми виникають суперечності, то дуже важко втримати себе в руках. Якби все відбувалося під час сидіння в медитації, то, я б сказав, це ще було б легко. От тільки завжди так не буде.

Тому у своїй подальшій практиці ти зіткнешся з найрізноманітнішими бідами. Якби їх не було, то як би ти вдосконалювався?! Серед присутніх усі такі: і ти добрий, і я добрий, немає конфлікту інтересів, немає завад від людських думок. Ти сядеш там, і твій Сіньсін уже підвищиться? Так нічого не вийде. Людина має по-справжньому на практиці себе загартовувати, тільки тоді вона зможе підвищитися. Хтось із вас мене спитав: «Чому, практикуючи, ми весь час стикаємося з неприємними випадками? І вони майже не відрізняються від тих, що у звичайних людей». Тому що ти вдосконалюєшся саме серед звичайних людей. Не буде такого, щоб тебе раптом перевернули до гори ногами, підняли в повітря і, змусивши так висіти, відправили на небо трішки постраждати. Такого не буде. Усе буде в стані звичайних людей: хтось тебе сьогодні дратував, хтось провокував, хтось погано з тобою повівся, ні з того ні з сього наговоривши тобі грубощів. Тоді саме дивляться на те, як ти поставишся до цих проблем.

Чому ти стикаєшся із цими проблемами? Усі вони спричинені твоєю власною кармою, яку ти заборгував. Ми вже усунули тобі безліч, безліч її часток. Залишилося тільки от стілечки бід, розділених і встановлених на кожному рівні задля підвищення твого Сіньсін, загартування людського серця та усунення всіляких нав’язливих ідей. Усе це твої власні біди. Ми скористалися ними заради підвищення твого Сіньсін. Ти цілком у змозі їх пройти. Достатньо тільки, щоб ти підвищив Сіньсін, як уже зможеш пройти. Побоюємося лише того, що сам ти не захочеш цього зробити. Якщо ти захочеш пройти, то зможеш. Отже, коли ти віднині стикатимешся із суперечностями, не вважай їх випадковими. Адже, коли суперечності виникають, це відбувається раптово, але все-таки вони існують не випадково, а для того, щоб ти підвищив свій Сіньсін. Тільки б ти вважав себе практикувальником, тоді й зможеш усе успішно вирішити.

Звісно, про наближення бід і суперечностей до їх появи тобі не скажуть. Якщо тобі все повідомити, то що ж залишиться для твого вдосконалювання? Вони вже не матимуть ефекту. Часто вони виникають зненацька. Тільки тоді можна ви́пробувати Сіньсін людини, тільки тоді можна дати її Сіньсін досягти справжнього підвищення, побачити, чи зможе людина втримати Сіньсін. Лише тоді можна буде це побачити. Отже, суперечності виникають не випадково. У всьому процесі вдосконалювання під час перетворювання карми виникають ці проблеми. Вони набагато складніші, ніж те, коли тобі «томить м’язи й кістки», як це зазвичай уявляють люди: практикуючи, виконував тілесні рухи трохи довше, і підняті руки почали тремтіти, чи ноги втомилися від стояння, і так буцімто вже зросте Гун. Ти практикуватимеш на скількись годин більше, і тільки від цього в тебе вже може зрости Гун? То лише має ефект у перетворенні твого власного тіла. Але також потрібна енергія, що відігравала б роль посилення. Це не дає ефекту підвищення рівня. «Гнітити його волю й думки» — ось що є справжнім ключем до підвищення рівня. Якщо стверджувати, що, коли «томить м’язи й кістки», можна підвищитися, то я б запитав таке: китайські селяни страждають більше за всіх, отже, за цією логікою, вони мали би перетворитися на великих майстрів цігун? Хоч би як тобі «томило м’язи й кістки», ти їм у цьому поступатимешся. День у день, незважаючи на пекуче сонце, вони працюють у полі й страждають від виснажливої роботи. Усе не так просто. Тому, як ми вже казали, якщо хочеш дійсно підвищитися, потрібно зробити так, щоб дійсно підвищилися твої думки. Лише тоді ти зможеш справді підвищитися.

Щоб у ході перетворювання карми бути спроможними втримати себе в руках і щоб не сталося так, як у звичайних людей, коли вони роблять тільки гірше, нам у повсякденному житті потрібно зберігати милосердні помисли та доброзичливий настрій. Коли раптово ти зіткнешся з якоюсь проблемою, то зможеш вдало її вирішити. Часто, коли твої думки весь час залишаються добрими й милосердними, і зненацька виникає проблема, ти маєш можливість пом’якшити удар, маєш можливість поміркувати. Коли ж ти подумки постійно сперечаєшся з іншими, усіляко з ними борешся, то, я б спрогнозував, щойно тільки ти зіткнешся з проблемою, як уже посваришся з іншими. Гарантую, що так буде. Отже, зіткнувшись із якоюсь суперечністю, я вважаю, дійсно потрібно домогтися того, щоб твою власну чорну матерію було перетворено на білу, перетворено на Де.

Наше людство розвинулося до такої міри як сьогодні, коли практично в кожної народженої людини до карми додається ще карма; коли люди у своїх тілах мають гігантську карму. Тому часто в проблемі трансформування карми з’являється ситуація, коли водночас зі зростанням твого Гун, водночас із підвищуванням твого Сіньсін ліквідується й перетворюється і твоя карма. Якщо, зіткнувшись із суперечністю, яка, можливо, проявиться в загартуванні Сіньсін під час взаємодії з людьми, ти зможеш стерпіти, то і твоя карма знищиться, і Сіньсін підніметься, і Гун виросте — вони сплавляться разом. У людей минулого Де був великим, їхній Сіньсін уже й так був високим. Варто їм було витерпіти лише мізерне страждання, як у них уже міг рости Гун. Нинішні люди не такі: щойно вони стикаються зі стражданням, як уже не бажають удосконалюватися, до того ж їхнє усвідомлення дедалі гіршає, а отже, удосконалюватися їм стає ще складніше.

У самовдосконалюванні, коли реагуєш на конкретні суперечності й інші погано з тобою вчиняють, можуть бути два види обставин. По-перше, до цього життя ти, можливо, погано вчиняв з іншими. Ти ж утрачаєш душевну рівновагу: чого це зо мною так поводяться? У такому разі чому в минулому ти поводився так з іншими? Ти кажеш, що тоді ти не знав, що це життя не має ніякого стосунку до подій тих життів. Так не можна. Є й інше — у суперечностях порушується питання перетворення карми. Отже, коли ми конкретно на них реагуємо, нам слід бути великодушними, не можна робити, як звичайні люди. На підприємствах та в інших робочих середовищах усе так само. У самозайнятих осіб також, вони теж спілкуються з людьми. Неможливо не контактувати із суспільством. Щонайменше є сусідські стосунки.

У суспільних відносинах усі стикаються з найрізноманітнішими суперечностями. Що стосується тієї частини наших практикувальників, яка вдосконалюється серед звичайних людей, — хоч би скільки грошей у тебе було й хоч би яку високу посаду ти обіймав, якщо ти приватний підприємець, започаткував компанію, займаєшся якимось бізнесом, усе це не страшно. Укладай чесні угоди й будь праведним своїм серцем. Кожній професії людського суспільства належить існувати. Річ у тім, що в людей неправедне серце, а не в тім, у якому виді діяльності вони працюють. Раніше був вислів «з десяти торгівців — дев’ять шахраїв». Це слова звичайних людей. Я ж уважаю, проблема в людському серці. Потрібно, щоб усі були праведними серцем, укладали чесні угоди — ти більше віддаєш, тож і маєш заробляти більше грошей. Ти отримуєш тому, що серед звичайних людей щось віддаєш. Не втратиш — не здобудеш. Це трудовий дохід. У кожному прошарку суспільства можна бути доброю людиною. У різних прошарках — різні суперечності. У вищих верствах — форми суперечностей вищих верств. Усюди можна правильно ставитися до суперечностей; у будь-якому суспільному прошарку існує питання, як бути гарною людиною. Усюди можна зробитися байдужим до всіляких бажань і нав’язливих ідей. У кожному з різних прошарків можна проявити себе доброю людиною. Кожний може вдосконалюватися в тій верстві, у якій він перебуває.

Зараз у Китаї, незалежно від того, на державних чи на інших підприємствах, суперечності між людьми вкрай особливі. В інших країнах і в історії ніколи не було такого явища. Тому пов’язані з вигодами суперечності проявляються надзвичайно гостро. Інтриги, боротьба за нікчемну вигоду. Думки, якими люди керуються, прийоми, які застосовують, дуже паскудні. Бути доброю людиною і то важко. Наприклад, людина прийшла працювати на підприємство. Вона відчула, що атмосфера тут якась ненормальна. Потім хтось їй розповів: «Такий-то поширив про тебе жахливу інформацію, звернувся до керівництва зі скаргою на тебе і страшенно тебе дискредитував». Люди кидають на тебе здивовані погляди. Хіба ж проста людина зможе таке стерпіти? Як можна витримати таку образу? «Він зо мною так учиняє, тоді я відповім йому тим самим. У нього свої прибічники, у мене — свої. Нумо поборімося». Якщо ти так учиниш серед звичайних людей, то вони назвуть тебе сильним. Однак коли ти практикувальник, то ти будеш геть нікудишнім. Якщо ти змагаєшся й борешся так само, як звичайні люди, то ти і є звичайна людина. Коли ти так чинитимеш іще енергійніше, ніж він, то виявишся ще гіршим за ту звичайну людину.

Як нам реагувати на такі проблеми? Коли ми стикаємося з такими суперечностями, нам передусім потрібно залишатися холоднокровними, не слід поводитися так само, як протилежна сторона. Звісно, ми можемо доброзичливо все пояснити. Якщо ми чітко про все розповімо, то нічого страшного в цьому немає. Але не можна бути надто стривоженими цим. Якщо ми стикаємося з такими неприємностями, то не можна змагатися й боротися так само, як інші. Якщо ти вчиняєш, як він, хіба ти не є звичайною людиною? Тобі не тільки не можна змагатися й боротися, як він, у душі тобі також не можна його ненавидіти. Дійсно не можна ненавидіти. Коли ти став його ненавидіти, хіба ти не піддався гніву? Отже, ти не досяг Жень (Терпіння). Ми ж дотримуємося Чжень-Шань-Жень. Тож твоїй Шань (Доброті) тим паче нізвідки взятися. Тому тобі не можна бути таким самим, як він. Тобі справді не можна на нього гніватися, попри те, що він дискредитував тебе і перед керівництвом, і перед колегами — так, що тобі від цього соромно голову підняти. Тобі не лише не можна на нього гніватися, ти навіть маєш у душі йому дякувати. Дійсно маєш дякувати. Серед звичайних людей, можливо, ось як подумають: хіба я тоді не перетворюся на Ак’ю? Скажу тобі: це не той випадок.

Замислися, коли ти практикувальник, то чи не слід висувати до тебе й вимоги за високими критеріями?! Мабуть, уже не можна вимагати від тебе за принципом звичайних людей. Якщо ти вдосконалювальник, то ти ж здобуваєш речі високих рівнів, чи не так? Отже, й вимоги до тебе слід висувати за принципами високих рівнів. Якщо ти вчиниш так, як протилежна сторона, то чи не станеш таким самим, як вона? Тоді чому ж потрібно ще й їй дякувати? Подумай: що ти отримуєш? У Всесвіті існує принцип, що звучить як «хто не втратив, не здобуде; якщо отримуєш, то втратиш». Та особа дуже зіпсувала твою репутацію серед звичайних людей — вона вважається стороною, що здобула. Вона поживилася чужим коштом. Чим більше вона тебе дискредитувала, чим більшу зробила сенсацію, тим більше тобі довелося витримати, тим більше Де вона втратила. Увесь цей Де вона віддала тобі. Водночас, коли ти все це зносив, то, можливо, заспокоївся до такої міри, що став дуже байдужим до цього й не взяв це близько до серця.

У Всесвіті існує і такий принцип: якщо ти витримав величезні страждання, то твою власну карму також буде перетворено. Адже ти віддав. Скільки ти витримав, стільки й карми перетворюється — усе трансформується в Де. Де ж потрібний практикувальникам. Ти ж отримав подвійну користь. Ще й карми позбувся. Якби та людина не створила тобі таку ситуацію, де б ти підвищив Сіньсін? Ти добрий і я добрий, у всьому повна ідилія, ми сидимо там, і від цього вже зростає Гун — де ти таке бачив?! Саме завдяки тому, що вона створила тобі таку суперечність, народилася така нагода для підвищення Сіньсін. Звідси ти зміг підняти свій Сіньсін. Чи не зріс твій Сіньсін? Це потрійна користь. Ти практикувальник. Коли піднімається твій Сіньсін, то підвищується ж і твій Гун, чи не так? Чотири користі одним махом. Хіба тобі не слід їй дякувати? У душі тобі дійсно слід гарненько їй подякувати. Це справді так.

Звісно, тією людиною керували погані наміри, інакше вона б не віддала тобі Де. Однак вона дійсно створила тобі можливість для підвищення Сіньсін. Це означає, що ми неодмінно маємо звертати велику увагу на вдосконалювання Сіньсін. Одночасно з удосконалюванням Сіньсін усувається карма, перетворюючись на Де, і тільки тоді ти можеш підвищити свій рівень. Це є взаємообумовленим. На високих рівнях принцип повністю змінюється. Звичайні люди цього не розуміють. Якщо ти поглянеш на принцип на високих рівнях, то побачиш, що він повністю змінився. Ти бачиш принцип серед звичайних людей і вважаєш його правильним, але він не є справді правильним. Лише досягнувши високих рівнів, бачиш дійсно правильне. Часто-густо це так.

Принцип я вичерпно вам пояснив і сподіваюся, що в подальшому вдосконалюванні ви зможете ставитися до себе як до практикувальників і будете щиро вдосконалюватися, адже тут викладено цей принцип. Можливо, деяким з вас через те, що вони перебувають серед звичайних людей, насущна матеріальна вигода звичайних людей, яка лежить перед ними, усе-таки здається більш практичною. У могутньому потоці звичайних людей вони все-таки не в змозі висувати до себе вимоги за високими критеріями. Насправді ж, щоб бути доброю звичайною людиною, існують зразки героїв і взірцевих постатей. То зразки для звичайних людей. Якщо ти хочеш бути вдосконалювальником, то все цілком базується на виправленні твоїх власних думок, на твоєму власному усвідомленні, і тут немає ніякого взірця. На щастя, ми сьогодні вже виклали Дафа. У минулому, якби ти й хотів удосконалюватися, ніхто ще не розповідав, як це робити! Отже, керуючись у своїх учинках Дафа, можливо, ти робитимеш краще. Чи зможеш ти вдосконалюватися, чи зможеш це реалізувати, прорив до якого рівня здійсниш — це вже цілком залежить від тебе самого.

Звісно, форма перетворювання карми не повністю така, як я щойно розповів. Воно проявляється і в інших аспектах. Це виникає і в суспільстві, і вдома. Можливо, ти зіткнешся з неприємними інцидентами, ідучи вулицею чи перебуваючи в іншому соціальному середовищі. Тобі дадуть звільнитися від усіх ідей, за які ти, не відпускаючи, тримаєшся серед звичайних людей. Якщо тільки в тебе є нав’язливі ідеї, їх усіх слід буде в різноманітних ситуаціях стерти. Тебе змусять набити собі ґулі й звідси усвідомити Дао. Саме так і проходить самовдосконалювання.

Досить типовою є й така ситуація. У багатьох з нас у ході вдосконалювання буває таке: часто, коли ти практикуєш, твоя жінка надзвичайно розлючується. Щойно ти візьмешся виконувати практику, як вона починає з тобою воювати. Якщо ж ти робиш щось інше, то вона не втручається. Ти розповідаєш, що, коли ти, граючи в матьян, марнуєш на нього багато часу, то вона теж невдоволена, але не так, як під час твоєї практики цігун. Твоя практика ніяк не провокує і не зачіпає твою дружину, а загартовує твоє тіло, це ж така гарна річ! Але варто тобі тільки почати практикувати, як вона вже зриває на тобі своє роздратування. У декого через практику такі сварки з дружиною, що вони ось-ось розлучаться. Величезна кількість людей не замислювалася про те, чому ж ця ситуація виникає. Згодом ти питаєш у жінки: «Чого це ти так розгнівалася, коли я практикував?!» Вона не знаходить відповіді, дійсно не може нічого відповісти: «Авжеж, мені не слід було так сердитися! Тоді я дійсно неймовірно вибухнула». У чім же тут насправді річ? Одночасно з практикою має перетворюватися карма. Хто не втратить, не здобуде. Утрачаєш ти, зрештою, погане. Ти маєш віддавати.

Можливо, щойно ти, прийшовши додому, зайдеш у двері, як твоя дружина накинеться на тебе зі страшенним скандалом. Якщо ти стерпиш, то сьогодні практикував не марно. Є такий, хто розуміє, що, практикуючи, потрібно звертати велику увагу на моральність, тому, як правило, дуже добре ставиться до своєї жінки. Та тут він подумав: «Зазвичай як я сказав, так і робиться, а сьогодні вона на голову мені сіла». Він не стримав свого гніву й посварився з дружиною, від чого відразу ж його сьогоднішня практика знову зійшла нанівець. Адже в тебе присутня карма. Жінка допомагає тобі її позбутися. А ти цього не приймаєш. Ти посварився з дружиною, від чого карму не вдалося успішно усунути. Таких випадків дуже багато. Безліч наших практикувальників раніше стикалася з такою ситуацією, але не замислювалася, чому. Коли ти робиш щось інше, то твоя жінка не дуже в це і втручається. Тут же, по суті, добре діло, а вона, навпаки, постійно тобі заважає. Насправді дружина просто допомагає тобі позбутися карми. Але їй самій про це не відомо. Це зовсім не так, що вона тільки зовні з тобою посварилася, а в душі все ще пречудово до тебе ставиться. Це не так. Вона розгнівалася дійсно невдавано. Бо на кого опускається карма, тому й погано. Гарантую, що це так.


ПІДВИЩУВАННЯ СІНЬСІН

Раніше в багатьох людей через те, що вони не могли втримати свій Сіньсін, виникала величезна кількість проблем. По досягненню в практиці певного рівня їм більше не вдавалося підвищитися. Є такі, у кого вже із самого початку був досить високий Сіньсін. У практиці в них одразу відкрилося небесне око й досягло якоїсь сфери. Оскільки в цієї людини досить гарна моральна основа й дуже високий Сіньсін, то її Гун також дуже швидко піднімається. Коли людина досягає місцеперебування свого Сіньсін, її Гун теж виростає до такої висоти. Якщо людина захоче підняти свій Гун іще вище, то й суперечності загостряться. Тоді слід вимагати, щоб вона й далі підвищувала свій Сіньсін. Особливо ті, у кого від народження гарна моральна основа. Він постійно відчуває, що його Гун чудово собі росте. Практикує він теж дуже добре. Але чому ж раптом виникло так багато клопітних справ? Чому все стало погано? І люди почали погано до нього ставитися, і босу він став не подобатися, і ситуація вдома стала дуже напруженою. Чому це несподівано з’являється стільки суперечностей? Сам він іще не усвідомив. Оскільки він має добру моральну основу і досяг певного рівня, виник такий стан. Але хіба ж то остаточний еталон Повної Досконалості практикувальника? До завершення вдосконалювання ще далеко! Тобі потрібно й далі себе підвищувати. Ти зміг досягти такого стану тільки завдяки тому, що мав мізерну моральну основу. А щоб піднятися ще вище, слід і критерії підвищити.

Дехто каже: «Коли я зароблю побільше грошей, улаштую свою родину, то мене більш ніщо не турбуватиме. Тоді я стану вдосконалюватися». Я б сказав, що це в тебе нездійсненні мрії. Ти не в змозі втрутитися в життя інших, не в змозі керувати їхньою долею, включно з долею дружини й дітей, батьків і братів. Хіба в цьому твоє слово є вирішальним? Крім того, якщо в тебе більше не буде хвилювання за свій тил, якщо не зостанеться жодного клопоту, тоді що ж залишиться для твого вдосконалювання? У комфорті й затишку ось там виконуватимеш практику? Де ти таке бачив? Це ти мислиш із позиції звичайної людини.

У самовдосконалюванні якраз і потрібно практикувати, перебуваючи в бідах, у яких подивляться, зможеш ти чи ні порвати із сімома почуттями й шістьма бажаннями, зможеш чи ні холодно до них ставитися. Якщо ти постійно міцно триматимешся за ці речі, то не зможеш удосконалитися. Будь-яка справа має причинний зв’язок. Чому люди можуть бути людьми? Тому що в людях є почуття. Заради цих почуттів люди й живуть. Родинні почуття, почуття між чоловіком і жінкою, батьківські почуття, прихильність, дружні почуття, люди роблять щось заради дружби — ні в чому не можна відійти від почуттів. Хочеш щось робити або не хочеш, радий або не радий, любов і ненависть — усе, що є в цілому людському суспільстві, повністю виходить з почуттів. Якщо ти не порвеш із ними, то не зможеш удосконалюватися. Якщо ти вистрибнеш із почуттів, то ніхто не зможе тебе зачепити. Настрої звичайних людей уже не зможуть вести тебе за собою. Їх місце займе Милосердя, річ іще більш велична. Звісно, відразу порвати із цим усе-таки важко. Удосконалювання — процес повільний. Це процес поступового усунення твоїх нав’язливих ідей. Однак сам ти маєш висувати до себе суворі вимоги.

У нас як у практикувальників суперечності виникають зненацька. Що робити? Якщо ти зазвичай увесь час зберігатимеш милосердний настрій, спокійний і доброзичливий душевний стан, то, зіткнувшись із проблемою, учиниш добре, адже буде можливість для амортизації. Якщо ти постійно милосердний, робиш людям добро; здійснюючи щось, завжди думаєш про інших і щоразу, коли стикаєшся з проблемою, передусім думаєш про те, чи зможуть інші це витримати, чи не заподіє це шкоди іншим, тоді не виникатиме проблем. Отже, практикуючи, тобі потрібно висувати до себе вимоги за високими та ще вищими критеріями.

Часто деякі люди не можуть цього усвідомити. У декого відкрилося небесне око, і він побачив Будду. Повернувшись додому, він виконує уклін перед Буддою, а подумки твердить: «Чому ж Ви про мене не піклуєтесь?! Допоможіть мені вирішити цю проблему!» Будда ж, звісно, не став втручатися. Те лихо саме він і запланував. Мета — підвищити твій Сіньсін. У суперечності ти можеш підвищитися. Хіба Будда може вирішити тобі цю проблему? Він зовсім цього не зробить. Якщо Будда її вирішить, то як у тебе тоді може зрости Гун, як ти підвищиш свій Сіньсін і рівень? Дати тобі домогтися зростання Гун — ось що є ключовим. З погляду Великих Пробуджених, бути людиною — це не мета. Сенс людського життя не в тому, щоб бути людиною, а в тому, щоб ти повернувся назад. Скільки людина страждатиме? Вони вважають, що чим більше страждатиме, тим краще. Так людина швидше поверне борги. Ось який у них спосіб мислення. А вищезгадана людина не змогла цього усвідомити. Коли з благань до Будди нічого не вийшло, вона почала на нього нарікати: «Як це так, ти ніколи мені не допомагаєш? Тільки день у день тобі кури фіміам і клади земні поклони». Через це людина розбила статую Будди й відтак почала ганьбити Будду. Оскільки вона почала ганьбити, її Сіньсін упав, а Гун не стало. Зрозумівши, що в неї нічого не залишилось, вона ще більше зненавиділа Будду. Вона подумала, що він її губить. Сіньсін Будди вона оцінює логікою звичайних людей. Хіба ж можна так оцінювати? На справи високого рівня вона дивиться, дотримуючись критеріїв звичайних людей. Хіба так можна? Тому часто постає така проблема — страждання у своєму житті люди вважають несправедливістю до себе. Багато людей через це дуже швидко попадало вниз.

Кілька років тому багато великих майстрів цігун, серед яких і знамениті, також зазнали краху. Звісно, справжні майстри цігун повернулися назад. Завершивши свою історичну місію, вони вже повернулися. Залишилися й надалі провадять свою діяльність лише ті, хто загубився серед звичайних людей і в кого впав Сіньсін. У них уже немає Гун. Деякі майстри цігун, що раніше були досить відомими, усе ще провадять свою діяльність у суспільстві. Їхні вчителі, побачивши, що ці майстри цігун упали до рівня звичайних людей, загрузли в славі та грошах і вже не здатні виборсатися, що вони вже стали нікудишніми, відвели геть їхні допоміжні душі. Увесь їхній Гун був на допоміжних душах. Таких типових прикладів було неймовірно багато.

У нашій школі таких прикладів досить мало. Якщо і є, то вони не такі вже яскраві. А от щодо підвищення Сіньсін неймовірно багато надзвичайних прикладів. Один з тих, хто в нас навчається, працює на текстильній фабриці деякого міста провінції Шаньдун. Після того як почав учитися Фалунь Дафа, він також навчив практики й інших працівників фабрики. У результаті це викликало покращення морального образу всієї фабрики. Раніше працівники потайки забирали собі додому по махровому рушнику з тих, які виробляє фабрика. Усі працівники брали. Після того як наш учень почав учитися практики, він не лише перестав брати, а й приніс назад те, що вже забрав собі. Побачивши, що він так робить, усі інші теж перестали брати. А деякі працівники навіть повернули фабриці все те, що взяли раніше. На всій фабриці склалося таке становище.

Голова консультаційного пункту певного міста прибув на один завод подивитися, як практикують ті, хто навчається Фалунь Дафа. Директор заводу особисто їх прийняв: «Відколи ці працівники почали вчитися вашого Фалунь Дафа, вони приходять рано, а йдуть пізно, працюють уважно й сумлінно. Коли керівництво розподіляє якусь роботу, вони ніколи не виявляють перебірливості. Боротися за свої інтереси також перестали. Почавши так робити, вони викликали покращення морального образу цілого заводу. Покращилася і економічна ефективність заводу. Ваш цігун такий потужний! Коли приїде ваш Учитель? Я теж піду на курси». Головна мета самовдосконалювання за нашим Фалунь Дафа — вести людей на високі рівні. Ми взагалі не думали такого робити. Проте він здатний відігравати величезну стимулювальну роль щодо духовної культури суспільства. Якщо кожний шукатиме в собі, кожний думатиме, як йому вчиняти добре, то я б сказав, що суспільство стабілізується, а моральні норми людства знову піднімуться.

Коли я викладав Закон і навчав практики в місті Тайюані, там була учасниця курсів, якій було за п’ятдесят. Подружжя поважного віку йшло на наші курси. Коли вони, переходячи вулицю, дійшли до середини проїжджої частини, з величезною швидкістю промчало легкове авто, а його дзеркало заднього огляду раптом зачепило одяг жінки. Зачепивши, авто протягло жінку понад десять метрів, і — «Бах!» — її жбурнуло на землю. Машина проїхала ще понад 20 метрів, доки не зупинилася. Водій, вискочивши з авто, ще й розлютився: «А! Ідеш і не дивишся». Нинішня людина саме така. Зіткнувшись із проблемою, вона передусім цурається відповідальності. Винна чи не винна, вона все одно звинувачує інших. Пасажир, що сидів у машині, сказав: «Подивись, як вона, відвези її до лікарні». Водій отямився й квапливо каже: «Пані, як ви? Чи не травмувалися? Їдьмо до лікарні, там вас оглянуть». Наша учениця повільно підвелася із землі й каже: «Пусте, ви їдьте». Вона струсила бруд, узяла свого чоловіка під руку й пішла.

Коли вона прийшла на курси й розповіла мені про цей інцидент, я дуже зрадів. У нашої учениці справді підвищився Сіньсін. Вона мені сказала: «Учителю, сьогодні я почала навчатися Фалунь Дафа. Якби було не так, то я б сьогодні до цього так не поставилася». Замисліться: вона вийшла на пенсію, зараз такі високі ціни й не залишилось ніяких матеріальних пільг. Людину, якій за п’ятдесят, авто протягло на таку велику відстань і жбурнуло на землю. Що б вона травмувала? Усе тіло травмувала б. Вона лежала б на землі й була не в змозі підвестися. У лікарню? Будь ласка. Лягла б у лікарню й більше не вийшла б звідти. Якби на її місці була звичайна людина, то, можливо, усе саме так і було б. Але вона є практикувальницею, вона так не вчинила. Тому ми скажемо: «Добре чи погане — виходить з однієї думки. Різниця навіть в одній думці дасть різні результати». Якби на місці нашої учениці була звичайна людина, то хіба б могла вона, маючи такий вік, не травмуватися? Але вона навіть шкіру собі не роздерла. Добре чи погане — виходить з однієї думки. Якби вона, лежачи там, сказала: «Ай, вмираю! І тут, і там боляче», — то, імовірно, у неї були б розриви зв’язок і переломи, параліч. Хоч би скільки грошей їй дали, вона була б змушена пролежати в лікарні всю решту свого життя без можливості встати. Хіба могла б вона бути здоровою? А роззяви були здивовані: «Чого ж ця літня пані не здерла з водія трохи грошей? Хай би зажадала грошей». У нинішніх людей сталося викривлення рівня моралі. Так, водій швидко вів машину. Та хіба ж він міг навмисне збити людину? Чи не сталося це випадково? Однак наші теперішні люди саме такі. Якщо не здерти з водія грошей, то навіть роззяви в душі залишаються невдоволеними. На мою думку, зараз люди вже не в змозі ясно відрізнити добре від поганого. Коли їм хтось скаже, що вони роблять поганий учинок, то вони не повірять. Адже рівень моралі цілком змінився. Деякі люди прагнуть лише наживи. Вони скоять будь-що, тільки б можна було роздобути гроші. «Хто про себе не піклується, того Небо й Земля знищує» — це вже стало девізом!

Один з пекінських слухачів курсів після вечері повів дитину на прогулянку проспектом Цєнмень. Вони побачили машину з гучномовцем, через який людей заохочували купувати лотерейні білети. Хлопчик зацікавився, йому закортіло теж витягнути лотерейний білет. «Лотерея, так лотерея», — учень дав дитині один юань на білет, і той одразу ж витягнув другий приз — першокласний дитячий велосипед. Хлопчик невимовно зрадів. А в нашого учня тієї ж миті в голові — «Бум!» — загуло: «Я ж практикувальник. Як я можу гнатися за цією річчю? Якщо я отримаю це неправедно нажите добро, то скільки повинен буду віддати іншим Де?!» Синові він сказав: «Ми його не приймемо. Якщо хочеш, ми самі собі купимо велосипед». Хлопчик засмутився: «Коли я просив тебе купити, то ти не купив. Тепер же я сам виграв велосипед, а ти не даєш мені його забрати». Він так страшенно ридав і волав, що не було ніякого виходу, як тільки відвести велосипед додому. Удома учень чим більше про це думав, тим більше відчував, що щось тут не так: «Я просто піду й віддам їм гроші». Тоді він передумав — у нього виникла нова ідея: «Лотерейних білетів уже немає. Якщо я віддам їм гроші, то вони ж розділять їх між собою. Я просто подарую гроші нашій установі як пожертвування».

Добре, що в установі працює чимало тих, хто навчається Фалунь Дафа, та й бос його розуміє. Якщо у звичайному середовищі, у звичайній установі ти скажеш, що ти практикувальник, що ти виграв велосипед, але заявляєш, що його не приймеш і що віддаси підприємству гроші як пожертвування, то навіть очільник подумає, що в тебе з головою щось не так. Інші теж почнуть пересуджувати: «У нього що, у практиці цігун виникли відхилення, спалах і безумство?» Як я вже казав, рівень моралі викривився. У 50–60-ті роки хіба це була б дивина? Це був би цілком рядовий випадок, який ні в кого не викликав би великого подиву.

Ми вважаємо, що, хоч би до якої значної міри змінювався рівень моралі людства, властивість Усесвіту — Чжень-Шань-Жень — усе-таки вічно залишається незмінною. Коли хтось каже, що ти добрий, ти не обов’язково дійсно добрий; коли хтось каже, що ти поганий, ти не обов’язково дійсно поганий, тому що критерії оцінки доброго та поганого було спотворено. Доброю людиною є лише той, хто відповідає властивості Всесвіту. Це єдиний критерій оцінки доброї та поганої людини. Це визнається в Усесвіті. Незважаючи на те, наскільки великі зміни сталися з людським суспільством, на великий обвал рівня моралі людства, на те, що мораль суспільства щодня падає і люди женуться тільки за грішми, Усесвіт зовсім не змінюється слідом за змінами в людства. Ставши вдосконалювальником, ти вже не можеш висувати до себе вимоги за критеріями звичайних людей. Звичайні люди кажуть, що це правильно, от ти відповідно до цього й робиш? Так не можна. Те, що звичайні люди називають добрим, зовсім не обов’язково є добрим; те, що вони називають поганим, теж не обов’язково є поганим. В епоху спотворених моральних норм, якщо хтось учиняє погано, і ти йому скажеш, що він учиняє погано, то він навіть не повірить! Удосконалювальник має оцінювати речі властивістю Всесвіту — тільки тоді він зможе розрізнити, що є справді добрим і справді поганим.


УЛИВАННЯ В МАКІВКУ

У колах удосконалювальників існує явище, що називається вливанням енергії в маківку. Уливання в маківку — це релігійна церемонія в методі самовдосконалювання Тантри Школи Будди. Її мета в тому, що після її проведення цій людині вже не можна вступати до іншої школи — вона визнається справжнім послідовником цієї школи. А що ж зараз викликає подив? Те, що такий релігійний ритуал з’явився і в цігун: уливання в маківку почали виконувати і в методах практики Школи Дао, а вже не в одній лиш єдиній Тантрі. Як я вже казав, усі, хто під прапором Тантри навчає в суспільстві методу практики Тантри, у повному складі — самозванці. І чому ж я так кажу? Тому що Танська Тантра в нашій країні зникла понад тисячу років тому, і її взагалі більше не існує; Тибетська Тантра через мовний бар’єр досі так і не проникла в цілісному вигляді до ханьського регіону. Особливість іще в тому, що Тибетська Тантра є езотеричною релігією, у якій вдосконалюватися потрібно обов’язково потайки в монастирі. Крім того, обов’язково треба також пройти таємне навчання в учителя — учитель веде людину в її езотеричному вдосконалюванні. Без виконання цього Тантри категорично не можна навчати.

Багато людей піднялося до Тибету вчитися практики з такою метою: пройти посвяту в учні й навчитися Тибетської Тантри, щоб у майбутньому стати майстром цігун, прославитись і збагатіти. Поміркуйте: лами «живі будди», що дійсно отримали справжню передачу, мають дуже могутні здатності й можуть побачити, про що думають ті, хто навчається практики. Щойно вони лише поглянуть на його думки, як їм одразу ж стане зрозуміло, для чого він сюди приїхав: захотів піднятися сюди й навчитися цих речей, щоб потім вийти звідси й стати майстром цігун — збагатитися й зробити собі ім’я, зруйнувавши метод удосконалювання в Будди цієї школи. Чи можна дати тобі довільно знівечити настільки серйозну школу вдосконалювання в Будди, щоб ти став якимось там майстерцем цігун заради репутації та грошей? Що в тебе за мотив такий? Отже, йому взагалі нічого не передадуть, він не отримає справжньої передачі. Певна річ, монастирів там багато. Можливо, він отримає трішки чогось поверхового. Коли в нього неправедне серце, і він бажає стати майстром цігун і коїти лихі речі, то він привабить футі. Тварина-футі також має Гун, тільки не Тибетської Тантри. Ті, хто поїхав до Тибету дійсно в пошуках Закону, можливо, залишаться там і більше не повернуться. Це щирі вдосконалювальники.

Дивовижним є те, що зараз у багатьох методах практики Школи Дао також виконують уливання в маківку. Школа Дао має справу з енергетичними каналами, яке таке вливання в маківку в них може бути?! Коли я навчав практики на півдні, то наскільки я знаю, там було аж кільканадцять неподобних методів практики, що проводили вливання в маківку, зокрема, досить багато такого було в провінції Ґвандун. У чому ж тут інтерес? Він зробив тобі вливання в маківку, отже, ти став його послідовником, і тобі більше не можна навчатися інших цігун. Якщо ти почнеш їх учитися, він тебе покарає. Ось для чого вони це роблять. Хіба це не єресь? Те, чого вони навчають, належить до зцілення та оздоровлення. Народ, навчившись цього, усього-на-всього бажає здобути добре здоров’я. Навіщо ж таке робити? Дехто каже, що, коли людина почала займатися його цігун, їй більше не можна займатись іншим цігун. Чи здатний він спасти людей так, щоб ті досягли Повної Досконалості? Адже це він відводить слабших за себе на хибний шлях. Дуже багато хто так учиняє.

У Школі Дао такого немає, і все одно там з’явилося «вливання в маківку». Я виявив, що в того майстра цігун, який найбільш завзято виконує вливання в маківку... Як ви гадаєте, якої висоти в нього стовп Гун? Заввишки всього-на-всього з дво-, триповерховий будинок. Надзвичайно знаменитий великий майстер цігун, а Гун, як я побачив, у нього впав до такої міри, що залишилось жалюгідно мало. Сотні, понад тисячу людей стоять у черзі, щоб він виконав їм уливання в маківку. Гун у нього обмежена кількість, тільки такої висоти. Невдовзі Гун упаде, і його більш не залишиться. Що ж він тоді людям уливатиме? Хіба це не обман? Від справжнього вливання в маківку, якщо дивитися на це в іншому просторі, кістки людини з голови до ніг стають схожі на білий нефрит. Це цілковите очищення тіла за допомогою Гун, речовин високої енергії, уливанням від голови до п’ят. Чи здатний цей майстер цього досягти? Не здатний. Навіщо ж він це робить? Звісно, не обов’язково всі займаються релігією. Мета в тому, що коли хтось починає вчитися його цігун, то стає йому належати. Ти маєш брати участь у його курсах, учитися його речей. Мета — дістати твої гроші. Якщо ніхто в нього не навчатиметься, то грошей він не заробить.

Послідовникам Фалунь Дафа, так само як і послідовникам інших шкіл Школи Будди, уливання в маківку багаторазово робить Учитель, але не дає тобі про це дізнатися. Ті, у кого є здатності, можуть дізнатися, чутливі люди також можуть відчути, що вві сні чи в якийсь час, можливо, раптом від маківки вниз опускається гарячий потік, проходячи все тіло наскрізь. Мета вливання в маківку не в тому, щоб підвищити тобі Гун — його ти виробляєш сам шляхом удосконалювання. Уливання в маківку — це своєрідний засіб благословення: тобі очищують тіло, роблять іще один крок уперед в очищенні твого тіла. Треба виконувати вливання багаторазово, на кожному рівні потрібно допомогти тобі очистити організм. Адже вдосконалювання залежить від тебе, а Гун — від учителя. Тому ми не проводимо вливання в маківку як церемонію.

Деякі люди ще проводять так звану «посвяту в учні». Дійшовши до цього місця, я між іншим згадаю, що багато людей бажає пройти посвяту в мої учні. Наш нинішній історичний період відрізняється від феодального суспільства Китаю. Ти став на коліна й зробив земний уклін, і це вже вважається, що пройшов посвяту в учні? Ми не проводимо цю формальність. Багато хто з нас ось як думає: «Я буду бити чолом, курити фіміам, робити Будді приношення й буду в душі трішки набо́жним, тоді в мене й виросте Гун». Як на мене, це смішно. Справжня практика цілком залежить від удосконалювання тебе самого. Немає ніякої потреби чогось просити. Не поклоняйся Будді, не кури фіміам, щиро вдосконалюйся за критеріями вдосконалювальників, тоді Будда буде надзвичайно радий тебе бачити. Якщо ж ти, коли не вдома, увесь час коїш злі вчинки, то, хоча ти й палиш ладан і кладеш земні поклони, йому навіть поглянути на тебе буде огидно. Чи не в цьому суть? Справжнє вдосконалювання залежить від тебе самого. Сьогодні ти зробив земний уклін, пройшов посвяту в учні, а як вийшов за двері, знову взявся за своє. То яка із цього користь? Ми геть не дотримуємося таких формальностей. Інакше ти б, можливо, навіть заплямував моє добре ім’я.

Ми даємо вам так багато всього. Тільки б усі ви щиро вдосконалювалися й за допомогою Дафа висували до себе суворі вимоги, тоді я виховуватиму вас як своїх послідовників. Достатньо того, щоб ти вдосконалювався за Фалунь Дафа, тоді ми й виховуватимемо тебе як послідовника. Якщо ти перестанеш удосконалюватися, то ми нічого не зможемо зробити. Якщо ти перестанеш удосконалюватися, то яка користь у тому, щоб носити таке звання? «Учасник перших курсів», «учасник других курсів»... Коли ти тільки й робиш, що практикуєш ці рухи, то ти вже і є нашим послідовником? Ти маєш дійсно вдосконалюватися за нашим критерієм Сіньсін, тільки тоді ти зможеш досягти здоров’я, тільки тоді зможеш досягти того, щоб іти в бік високих рівнів. Тому ми не проводимо цих церемоній. Достатньо тільки, щоб ти вдосконалювався, тоді ти й належатимеш до нашої школи. Моїм Тілам Закону все відомо, вони знають усі твої думки й здатні все зробити. Якщо ти не вдосконалюватимешся, то вони про тебе не дбатимуть; коли ж удосконалюватимешся, то від початку й до кінця будуть тобі допомагати.

Цігуніст з якогось методу практики, який ще ніколи не бачився зі своїм учителем, каже, що для посвяти в учні достатньо, повернувшись у такий-то бік, класти земні поклони й здати по кількасот юанів. Хіба це не обман і себе, й інших? До того ж ця людина сама дуже охоче на це йде. Відтепер вона почала захищати цей цігун та його майстра й каже людям, що їм більше не можна навчатися інших цігун. Коли я це побачив, мені було дуже смішно. Ще дехто проводить якесь «обмацування маківки». Невідомо, яку відіграє роль те, що він там помацає.

Фальшивим є не лише навчання цігун під прапором Тантри, а і все те навчання цігун, що робиться під прапором загалом школи буддизму. Замисліться: метод удосконалювання буддизму зберігав таку форму протягом кількох тисяч років. Якби хтось її змінив, то хіба це ще був би буддизм? Метод удосконалювання — це суворе вдосконалювання в Будду, до того ж украй таємниче. Зміни його хоч трохи, і все прийде в стан повного безладу. Адже процес еволюції Гун неймовірно складний. Відчуття людини нічого не варті. Не можна самовдосконалюватися, покладаючись на відчуття. Релігійна форма ченця і є методом удосконалювання. Коли її зміниш, це більше не буде тим, що належить до тієї школи. Кожну школу очолює Великий Пробуджений. У кожній школі також удосконалилося дуже багато Великих Пробуджених. Ніхто з них не наважився довільно змінити метод удосконалювання тієї школи. А який такий Вейде має нікчемний майстерець цігун, що насмілився богохульствувати й змінити школу вдосконалювання в Будди? Припустімо, що насправді можна було б її змінити, але хіба це все ще була б та школа? Фальшивий цігун можна розпізнати.


УТВЕРДЖЕННЯ МІСЦЯ СЮЕНЬҐВАНЬ

Утвердження місця Сюеньґвань також називається цяо Сюеньґвань. Такий термін можна знайти у «Внутрішній алхімії», «Даоському скарбі», «Досконалому змісті духовного й фізичного». У такому разі що ж це таке? Величезна кількість майстрів цігун не може цього пояснити. Адже на рівнях, на яких перебувають звичайні майстри цігун, його взагалі не видно, і їм не дозволено його бачити. Якщо вдосконалювальник хоче бути спроможним його бачити, він має досягти вищого рівня Прозріння ока мудрості або вище. Тільки тоді він зможе його побачити. Звичайні майстри цігун не досягають такого рівня, тому їм і не видно. Кола вдосконалювальників споконвіку дошукуються: «Що ж таке „Сюеньґвань“? Де ж розміщений „отвір“? Як „утвердити місце“?» Якщо ти читатимеш про це у «Внутрішній алхімії», «Даоському скарбі», «Досконалому змісті духовного й фізичного», то там мова йде навколо теорії, а суть тобі взагалі не розповідають. Там пояснюють, пояснюють і зрештою, навпаки, тебе заплутують. Незрозуміло висловлюються. Адже те, що належить до суті, не дають звичайним людям знати.

Крім того, я скажу вам, тільки тому, що ви послідовники нашого Фалунь Дафа, я скажу вам такі слова: у жодному разі не читайте тих хаотичних книг із цігун. Я маю на увазі не вищезгадані кілька прадавніх книг, а книги фальшивого цігун, написані сучасними авторами. Ти їх навіть не гортай. Коли в тебе в голові промайне навіть найменша думка: «О, ці слова слушні», — щойно вона блисне, як звідти в тебе відразу вселиться футі. Дуже багато книг написано людьми, яких через їхнє марнославство та користолюбство спрямовували й контролювали футі. Книг фальшивого цігун скільки завгодно, неймовірно багато. Дуже багато людей є безвідповідальними. Деякі є одержимими футі чи мають у собі хаотичні речі, але все одно вони пишуть книги. Навіть вищезазначені кілька прадавніх книг чи інші подібні прадавні книги зазвичай краще не читати, адже тут існує проблема того, щоб зосередитися на одній школі й нічого не домішувати.

Один з керівників Асоціації цігун Китаю розповів мені про один випадок, що страшенно мене розсмішив. За його словами, у Пекіні була така людина, що постійно ходила слухати курси лекцій із цігун. Вона слухала-слухала ці лекції, і, коли минув довгий час, їй стало здаватися, що цігун і є такою штукою. Адже всі майстри цігун належать до одного рівня й кажуть одні й ті самі речі. Ця людина так само, як і вдавані майстри цігун, почала вважати, що зміст цігун цим і обмежується! Ну то гаразд, вона теж захотіла написати книгу із цігун. Замисліться тільки: той, хто не є практикувальником, пише книгу із цігун. Зараз книги із цігун такі: ти списав у нього, а він списав у тебе. Ця людина писала, писала і, дійшовши до місця про Сюеньґвань, була змушена зупинитися. Хто ж розуміє, що таке Сюеньґвань? Навіть серед справжніх майстрів цігун майже ніхто цього не знає. Тож він спитав про це в одного фальшивого майстра цігун. Йому було невідомо, що той фальшивий, тому що насправді він нічого не тямить у цігун. Але ж, якщо цей удаваний майстер цігун дав би іншим загнати себе запитанням у глухий кут, то люди тоді дізнались би про те, що він удаваний, чи не так? Отже, він наважився наговорити абичого і сказав, що цяо Сюеньґвань розташований на голівці чоловічого статевого органу. Звучить неймовірно смішно. Але поки не смійся — ця книга вже вийшла друком. Тобто наші нинішні книги із цігун смішні до такої міри. Скажи, яка може бути користь від читання таких книг? Ніякої. Це може лише шкодити людям.

Що ж таке утвердження місця Сюеньґвань? У самовдосконалюванні за Законом людського світу, коли людина досягає рівня вище середнього, тобто коли вона вдосконалюється на високому рівні Закону людського світу, у неї починає рости Досконале немовля. Досконале немовля й ті, кого ми називаємо Їнха́рами, — це різні речі. Їнхари дуже маленькі, вони граються і невгамовно стрибають, дуже пустотливі. Досконале ж немовля є нерухомим. Коли ним не керує душа, воно сидить нерухомо на квітці лотоса зі складеними в Тьєїнь руками й спірально загорненими ногами. Досконале немовля зароджується в Даньтьєнь. Його можна побачити в украй мікроскопічному стані вже тоді, коли воно навіть менше за вістря голки.

Крім того, пояснимо одне питання. Справжнє Даньтьєнь тільки одне. Воно розташоване внизу живота. Починаючи від акупунктурної точки Хойїнь і вище, усередині людського тіла, від пупка і вниз. Мається на увазі саме це «поле». Величезна кількість Гун, здатностей, магічних речей, Тіла Закону, Досконале немовля, Їнхари й багато-багато інших істот породжуються в цьому «полі».

Раніше окремі даоські вдосконалювальники проповідували вчення про «Верхнє, середнє й нижнє Даньтьєнь». Я б сказав, що воно є хибним. Ще дехто каже, що його вчителі передавали це протягом стількох-то поколінь, і в книгах так написано. Скажу вам: сміття й мотлоху було повно і в давнину. Хоч це і успадковувалося стільки-то років, воно зовсім не обов’язково є правильним. Малі Дао рівня людського світу завжди поширювалися серед звичайних людей, однак за ними неможливо вдосконалюватися, вони нічого собою не являють. Ті люди називають це верхнім, середнім і нижнім Даньтьєнь. Вони хочуть сказати, що там, де може утворитися Дань, там і є Даньтьєнь. Хіба це не смішно? Якщо людські думки концентруються на одній точці, то через тривалий час там може утворитися згусток енергії та сформуватися Дань. Коли не віриш, постійно концентруй думки на своїй руці, увесь час зберігай цей стан. З плином часу там утвориться Дань. Тому деякі люди, побачивши це становище, почали казати, ніби Даньтьєнь перебуває всюди, що звучить іще більш сміховинно. На їхню думку, там, де утворився Дань, і є Даньтьєнь. Насправді ж це Дань, але не Тьєнь. Якщо ти скажеш, що всюди Дань, або про верхній, середній і нижній Дань, так, звісно, казати можна. А «поле», яке дійсно здатне породити безліч Законів, лиш одне — унизу живота. Отже, версія про верхнє, середнє й нижнє «пілюльне поле» помилкова. На чому концентруються людські думки, там із часом і утворюється Дань.

Тож Досконале немовля зароджується в Даньтьєнь, що розміщене внизу живота, поступово зростає і стає дедалі більшим і більшим. Коли воно виростає завбільшки з м’ячик для настільного тенісу, то стає чітко видно обрис усього його тіла, сформувалися ніс та очі. Водночас, коли воно стає таким завбільшки, біля нього ще утворюється круглий-прекруглий пузирчик. Після утворення він росте слідом за зростанням Досконалого немовляти. Коли Досконале немовля виростає заввишки 13 см, то з’являється пелюстка лотоса. Коли ж виростає заввишки 16–19 см, то пелюстки лотоса здебільшого вже виросли, утворюється ціла квітка лотоса. Досконале немовля, що сяє золотом, сидить у золотавій лотосовій тарілці. Це дуже красиво. Це і є Алмазнонетлінне тіло, що в Школі Будди називається Тілом Будди; а в Школі Дао називається Досконалим немовлям.

Наша школа вдосконалює і потребує обидва види тіл, власне тіло також потрібно піддати перетворенню. Як вам відомо, Тіло Будди не можна показувати серед звичайних людей. Під час раптового напруження всіх сил може проявитися його образ, очима звичайних людей можна побачити його оптичне зображення. А власне тіло після перетворення є таким самим, як у звичайних людей, і вони не бачать різниці. Але воно може проходити крізь простори. Коли Досконале немовля виростає заввишки 13–16 см, пузир досягає такої ж самої висоти. Він дуже схожий на оболонку повітряної кулі і є прозорим. Досконале немовля сидить нерухомо в позі медитації. Коли воно виросло таким завбільшки, цьому пузиреві приходить пора залишити Даньтьєнь, він уже сформувався. «Коли диня достигає, черешок відпадає». Тому йому пора підійматися. Процес підняття пузиря неймовірно повільний, але щодня можна бачити, що він зсувається — поступово переміщується вгору, піднімається. Якщо ми пильно спостерігатимемо, то відчуємо його присутність.

Коли пузир підіймається до місця розташування акупунктурної точки Да́ньчжун людини, він залишається в цьому місці якийсь період часу. Адже квінтесенція людського тіла й багато чого іншого (серце теж розміщене тут) мають сформувати в цьому пузирі свій комплекс. Квінтесенція людини має поповнити пузир. Після того як мине певний час, він починає знову підніматися. Коли пузир проходить через шию, відчувається важка задишка, неначе кровоносні судини було затиснуто, від роздуття почуваєшся дуже зле. Але це триватиме лише якихось 1–2 дні, після чого все мине. Тоді пузир досягне маківки голови. Ми називаємо це підняттям до Нівань. Хоча ми кажемо, що пузир досягнув Нівань, насправді він завбільшки такий самий, як увесь твій головний мозок. Ти відчуватимеш, ніби голова роздулася. Оскільки Нівань є дуже ключовим місцем для людського життя, він також сформує всередині пузиря свою квінтесенцію. Далі пузир протискується назовні через прохід небесного ока. Почуваєшся під час цього дуже нестерпно. Від роздуття небесне око страшенно болить, роздуваються акупунктурні точки Та́йян, западають очі. Це триває, аж доки пузир не протиснеться назовні. Тоді він одразу повисає в районі лоба. Це й називається утвердженням місця Сюеньґвань. Пузир повисає тут.

Ті, у кого відкрите небесне око, у цей час уже більше не бачать. Це тому, що в удосконалюванні і за Школою Будди, і за Школою Дао, щоб речі всередині Сюеньґвань якомога скоріше сформувалися, ті двері не відчиняються. Спереду й ззаду там є по дві стулки. Усі вони зачинені. Це схоже на арочні ворота до площі Тьєнь-ань-мень у Пекіні: з обох боків вони мають по дві стулки. Щоб він якнайшвидше сформувався й поповнився, за відсутності екстрених обставин двері не відчиняються. Ті, хто здатний бачити небесним оком, по досягненню цього етапу вже більше не бачать — їм не дають дивитися. Для чого ж пузир тут висить? Оскільки всі меридіани нашого тіла стікаються сюди, то цієї пори всі меридіани мають пройти через Сюеньґвань і, зробивши круг, вийти. Усі вони пройдуть через Сюеньґвань. Мета в тому, щоб іще раз закласти всередині Сюеньґвань фундамент, сформувати комплекс. Оскільки людське тіло — це малий усесвіт, Сюеньґвань утворить малий світ, усередині якого сформуються речі всієї квінтесенції людського тіла. Однак це буде утворено всього тільки комплект обладнання, яким іще не можна повноцінно користуватися.

У самовдосконалюванні за методами практики Ці́мень Сюеньґвань відкритий. Коли Сюеньґвань вистрілює назовні, то має вигляд прямої трубки, але поступово теж стає круглим, отже стулки по обидва його боки відкриті. Адже в Цімень не вдосконалюються ні в Будду, ні в Даоса. Вони самі себе захищають. І в Школі Будди, і в Школі Дао — безліч учителів, що можуть тебе захистити. Немає потреби, щоб ти бачив, і це не спричиняє проблем. А в Цімень це вже не діє. Їм треба самим себе захищати. Тому вони мусять зберігати можливість бачити. Однак, коли тієї пори дивишся небесним оком, то це схоже на те, коли дивишся в телескоп. Далі, після утворення комплексу речей, 1–2 місяці по тому пузир починає повертатися назад. Після того як він повернувся назад у голову, це називається зміною місця Сюеньґвань.

Коли пузир повертається назад, від роздуття ти теж почуваєшся зле. Далі він протискується назовні з акупунктурної точки Ю́йчжень. Під час цього почуваєшся також дуже погано, так, неначе голова розривається. Пузир одразу виходить. Щойно він вийшов, як миттєво відчуваєш полегшення. Після того як вийшов, він повисає в дуже глибокому просторі. Пузир розміщений у формі, яку має тіло в дуже глибокому просторі, тому, коли спиш, він тобі не муляє. Але є ось який момент. Коли в Сюеньґвань уперше утверджується місце, то перед очима відчуваєш... хоча він і перебуває в іншому просторі, але весь час здається, ніби в очах дуже потьмяніло, неначе якийсь предмет заслоняє погляд, від чого стає не дуже приємно. Оскільки точка Юйчжень є дуже ключовим великим входом, то з тильного боку також треба сформувати комплекс речей. І пузир знову починає повертатися назад. Вищезгадане цяо Сюеньґвань — насправді не одне цяо. Воно багаторазово змінює своє положення. Після повернення назад у Нівань пузир починає опускатися — опускатися вниз усередині тіла аж до акупунктурної точки Мі́нмень. З точки Мінмень він знову вистрілює назовні.

Мінмень людини є вкрай ключовим, головним великим цяо. Школа Дао називає акупунктурні точки цяо, а ми називаємо їх ґвань. Це головний важливий вхід. Це дійсно залізні ворота, залізні двері з безліччю шарів... Як вам відомо, тіло є багатошаровим. Клітини нашого нинішнього фізичного тіла — це один шар, молекули всередині нього — ще один. Далі йдуть атоми, протони, електрони, нескінченно малі частинки, нескінченно малі частинки, нескінченно малі частинки... аж до найменших корпускул. На кожній поверхні встановлюють по шару дверей. Тому багато-пребагато здатностей, багато-пребагато магічних предметів замкнено за кожним шаром дверей. В інших методах практики виробляють Дань. Коли Дань вибухає, передусім потрібно, щоб від струсу відкрилася Мінмень. Якщо цього не станеться, здатності не буде звільнено. Після того як Сюеньґвань сформує в точці Мінмень комплекс речей, він знову входить у тіло. Увійшовши, він починає повертатися в низ живота. Це називається «поверненням Сюеньґвань на місце».

Після повернення на місце Сюеньґвань повертається не на своє колишнє місце. Тієї пори Досконале немовля вже виросло дуже великим. Пузир тоді вкриває Досконале немовля, оточивши його. Він росте слідом за зростанням Досконалого немовляти. У Школі Дао зазвичай, коли Досконале немовля виростає таким, який вигляд має шести-семирічна дитина, йому вже дають залишати тіло, що називається виходом Досконалого немовляти у світ. Ним керує душа людини, воно вже може вийти й діяти. Тіло людини завмирає і залишається нерухомим, а її душа виходить. У Школі Будди зазвичай, коли Досконале немовля, удосконалюючись, стає таким завбільшки, як сама людина, то вже немає небезпеки. Зазвичай тоді йому вже дозволяють залишати тіло, відділятися від цього тіла, він може виходити. Тієї пори, коли Досконале немовля виросло завбільшки таким, як сама людина, це зробив і його захисний кожух. Той кожух, розширюючись, уже навіть вийшов за межі тіла. Це і є той Сюеньґвань. Оскільки Досконале немовля вже стало таким завбільшки, то, звісно, Сюеньґвань, розширюючись, уже вийшов за межі тіла.

Мабуть, ви бачили храмові зображення Будд, бачили, що Будда завжди перебуває в кільці. Особливо на живописних зображеннях Будд завжди є коло, усередині якого Будда й сидить. Такими є безліч зображень Будд, особливо ті, які написано в давніх храмах. Чому ж Будда сидить усередині кола? Ніхто не може цього пояснити. Скажу вам, що це і є Сюеньґвань. Але в цей час він уже називається не Сюеньґвань, а світом, хоча ще не можна цілком достовірно його так називати. Він лише має комплект устаткування. Це так само, якби в нас був завод, що має комплект устаткування, проте не здатний виготовляти продукцію. Потрібне джерело енергії та сировина — лише тоді можна буде вести виробництво. Кілька років тому багато вдосконалювальників казало: «Мій Гун вищий за Гун Бодхісатви», «Мій Гун вищий за Гун Будди». Іншим людям, коли вони таке чули, це здавалося дуже дивовижним. Насправді ж у їхніх словах нічого дивовижного немає. Справді, потрібно, щоб Гун завдяки практиці став за життя людини дуже високим.

Тоді чому ж виникає ситуація, коли людина успішно завершує вдосконалювання на вищому, ніж у Будди, рівні? Не можна так поверхово це розуміти. Гун у такої людини справді дуже високий. Після того як вона досягає в самовдосконалюванні дуже високого рівня, коли вона досягає відкриття Гун і відкриття усвідомлення, Гун у неї дійсно дуже високий. Якраз у мить перед відкриттям Гун і відкриттям усвідомлення 80% власного Гун цієї людини їй відламують, навіть стандарт її Сіньсін відламують. Цією енергією наповнюють її світ, її власний світ. Як вам відомо, Гун удосконалювальника і, особливо, критерій його Сіньсін, вироблено тим, що людина протягом усього свого життя витримала безліч страждань, що вона в гіркому середовищі загартувалась у випробуваннях і вдосконалилася. Тому Гун є вкрай дорогоцінним. 80-ма відсотками настільки дорогоцінного наповнюють її світ. Тому, коли в майбутньому ця людина успішно завершить удосконалювання, і їй чогось захочеться, достатньо буде лише простягнути руку, і вона миттєво це матиме. У неї буде все, що вона тільки забажає. Вона робитиме, що забажає. У її світі буде все. Це її Вейде, якого вона домоглася завдяки тому, що вдосконалилася, зазнаючи страждань.

Ця енергія людини може за її бажанням перетворюватися на будь-які предмети. Тому, якщо Будда чогось хоче, бажає щось з’їсти, у щось пограти, то в нього є все. Він здобув це завдяки самовдосконалюванню. Це і є Місце Будди. Без цієї речі людина не змогла б успішно закінчити своє вдосконалення. Цієї пори вже можна називати це її власним світом. Людина ж досягає Повної Досконалості та осягає Дао лиш із 20% Гун. Хоч і залишилося тільки 20%, але її тіло не заблоковане. Людина чи не забирає із собою тіло, чи забирає його, але його вже перетворено речовинами високої енергії. Тієї пори людина грандіозно проявляє божественну силу, що має незрівнянну могутність. А коли вдосконалюєшся серед звичайних людей, то ти часто заблокований, і в тебе немає настільки величезних здатностей. Хоч би яким високим був твій Гун, ти все одно зазнаєш обмежень. Тепер же все стало інакше.